Ухвала

від 09.10.2012 по справі 2а-1481/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1481/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство мерчандайзингу плюс" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство мерчандайзингу плюс" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив скасувати податкове повідомлення -рішення № 0003432307/0 від 29.08.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції проведені позивачем з контрагентом -Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково -технічна компанія «Новатекс»(надалі -ТОВ «НТК «Новатекс») підтверджуються наявними у справі податковими накладними, які видані та оформлені без порушень норм чинного законодавства; актами прийняття - здачі робіт, розрахунки між контрагентами підтверджуються наявними у справі рахунками-фактурами; на підтвердження подальшого використання результату отриманих маркетингових послуг в своїй господарській діяльності, позивачем було надано суду копії укладених між ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс»та його контрагентами договорів, акти виконаних робіт за цими договорами та додатки до актів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство мерчандайзингу плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс» (код ЄДРПОУ 36404871) за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 9060/23-07/37211095 від 12 серпня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.4, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Позивачем було подано заперечення № 25.08.11 від 18 серпня 2011 року до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на Акт перевірки № 9060/23-07/37211095 від 12 серпня 2011 року.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва за результатом розгляду заперечення ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс»вирішено, що висновки, викладені в Акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від серпня 2011 року № 9060/23-07/37211095, залишаються без змін.

На підставі вищевказаного Акту перевірки, 29 серпня 2011 року ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003432307/0, яким за порушення п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.4, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 148 373 (сто сорок вісім тисяч триста сімдесят три) гривні.

Позивачем було оскаржено вищевказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у місті Києві та до Державної податкової служби України.

30 серпня 2011 року ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс»було подано скаргу до Державної податкової адміністрації у місті Києві (вх. ДПА у м. Києві від 31 серпня 2011 року № 6489/10) на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва № 0003432307/0 від 29 серпня 2011 року.

Рішенням про розгляд первинної скарги від 27 жовтня 2011 року № 10532/10/25-114 Державної податкової адміністрації у місті Києві залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0003432307/0 від 29 серпня 2011 року.

3 січня 2012 року Державна податкова служба України прийняла рішення № 24/6/10-2115 про відмову в задоволенні скарги ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс»та залишенні без змін податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва № 0003432307/0 від 29 серпня 2011 року.

Щодо нікчемності правочинів, вчинених ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс» та його контрагентом та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі -ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 1 січня 2011 року між ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс»та ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс»було укладено Договір про надання маркетингових послуг № ПДог-0168 (надалі «Договір»).

Відповідно до умов Договору, виконавець забезпечує комплекс заходів спрямованих на стимулювання ринку збуту продукції вказаної в додатках до даного договору, а замовник оплачує ці послуги в строк, передбачений цим договором.

Судом першої інстанції встановлено, що оплата послуг за вказаним договором, здійснювалась на підставі рахунків фактури № 0102/11 від 1 лютого 2011 року, № 0202/12 від 4 лютого 2011 року, № 0302/13 від 10 лютого 2011 року, № 0402/14 від 25 лютого 2011 року, № 0502/15 від 28 лютого 2011 року (том 1 а.с. 80, 81, 85, 90, 95).

Разом з тим, зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України ґрунтується на аналізі юридичного статусу та законності фінансово-господарської діяльності контрагента Позивача ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс».

Зокрема, як зазначено в акті перевірки, «…правочини між ТОВ «НТК «Новатекс»та підприємствами постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, правичини є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю».

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, «Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. … відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу юридичного статусу та законності фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс»є протиправними, оскільки результати такого аналізу відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

На підтвердження виконання сторонами умов Договору № ПДог-0168 від 1 січня 2011 року, реальності здійснення господарської діяльності та використання у господарській діяльності маркетингових послуг, які надані ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс»позивачем було надано:

- на підставі рахунку-фактури № 0102/11 від 1 лютого 2011 року: Акт виконаних робіт № 32 від 28 лютого 2011 року, Додаток № ПЗак-0026 від 1 лютого 2011 року, Податкова накладна № 32 від 15 лютого 2011 року (том 1 а.с. 77-80).

Виконання робіт по Акту № 32 від 28 лютого 2011 року та Додатку № ПЗак-0026 від 1 лютого 2011 року по кожному контрагенту визначеному в додатку (том 1 а.с. 170) підтверджується звітом виконаних робіт за лютий 2011 року (том 1 а.с. 170-250-том 2 а.с. 1-16, а.с. 35-87), фотозвітністю (том 2 а.с. 17-34)

- на підставі рахунку-фактури № 0202/12 від 4 лютого 2011 року: Акт виконаних робіт № 33 від 28 лютого 2011 року, Додаток № ПЗак-0027 від 1 лютого 2011 року, Податкова накладна № 33 від 17 лютого 2011 року (том 1 а.с 81-84).

Виконання робіт по Акту № 33 від 28 лютого 2011 року та Додатку № ПЗак-0027 від 1 лютого 2011 року по кожному контрагенту визначеному в додатку (том 2 а.с. 196) підтверджується звітом виконаних робіт за лютий 2011 року (том 2 а.с. 197-250-том 3 а.с. 1-51), фото звітністю (том 3 а.с. 52-92).

- на підставі рахунку-фактури № 0302/13 від 10 лютого 2011 року: Акт виконаних робіт № 66 від 28 лютого 2011 року, Додаток № ПЗак-0028 від 1 лютого 2011 року, Податкова накладна № 66 від 28 лютого 2011 року (том 1 а.с. 85-89).

Виконання робіт по Акту № 66 від 28 лютого 2011 року та Додатку № ПЗак-0028 від 1 лютого 2011 року по кожному контрагенту визначеному в додатку (том 3 а.с. 94) підтверджується звітом виконаних робіт за лютий 2011 року (том 3 а.с. 95-250-том 4 а.с. 1-250, том 5 а.с. 1-123), фото звітністю (том 5 а.с. 124-230).

- на підставі рахунку-фактури № 0402/14 від 25 лютого 2011 року: Акт виконаних робіт № 67 від 28 лютого 2011 року, Додаток № ПЗак-00345 від 1 лютого 2011 року, Податкова накладна № 67 від 28 лютого 2011 року (том 1 а.с. 90-94).

Виконання робіт по Акту № 67 від 28 лютого 2011 року та Додатку № ПЗак-00345 від 1 лютого 2011 року по кожному контрагенту визначеному в додатку (том 5 а.с. 231) підтверджується звітом виконаних робіт за лютий 2011 року (том 5 а.с. 232-250. том 6 а.с. 1-250, том 7 а.с. 1-250, том 8 а.с. 1-250, том 9 а.с. 1-142), фото звітністю (том 9 а.с. 143-250, том 10 а.с. 1-92).

- на підставі рахунку-фактури № 0502/15 від 28 лютого 2011 року: Акт виконаних робіт № 68 від 28 лютого 2011 року, Додаток № ПЗак-0029 від 1 лютого 2011 року, Податкова накладна № 68 від 28 лютого 2011 року (том 1 а.с. 95-98).

Виконання робіт по Акту № 68 від 28 лютого 2011 року та Додатку № ПЗак-0029 від 1 лютого 2011 року по кожному контрагенту визначеному в додатку (том 2 а.с. 35) підтверджується звітом виконаних робіт за лютий 2011 року (том 2 а.с. 36-87), фото звітністю (том 2 а.с. 88-94).

Представником позивача також було надано на підтвердження оплати виконаних робіт банківські виписки по рахунку (том 1 а.с. 107-111).

Також, колегія суддів звертає увагу на той факт, що при дослідженні вищевказаних податкових накладних, останні заповнені у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»від 25.01.2011 року № 41 (чинного на момент складання вищевказаних податкових накладних) всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентом позивача та скріплені печаткою. Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження подальшого використання результату отриманих маркетингових послуг в своїй господарській діяльності, позивачем було надано суду копії укладених між ТОВ «Агентство мерчандайзингу плюс»та його контрагентами договорів, акти виконаних робіт за цими договорами та додатки до актів (том 10 а.с 124-250, том 11 а.с. 1-52, 250, том 12 а.с. 1-86).

Окрім того, відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст.. 71 КАС України, не доведено того факту, що оспорюваний договір був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договору купівлі-продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказаний правочин не можє розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем, натомість не оспорюється той факт, що на момент вчинення вищевказаної господарської операції контрагент позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення -рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року -без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.