Постанова

від 26.04.2012 по справі 12/302

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 № 12/302

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Скрипка І.М.

при секретарі судового засідання: Рижовій В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 670-12 від 20.12.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № 1 від 04.01.2012 року;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „Альянс Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року

у справі № 12/302 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Альянс Україна",

до Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова",

про відшкодування частки страхового відшкодування у розмірі 71 175,00 грн., -

встановив:

У квітні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування частки страхового відшкодування у розмірі 71 175,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.11.2011 року в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзДВ „Альянс Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною, в якій просить скасувати дане судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

ВАТ „СК „Нова" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу ТзДВ „Альянс Україна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року апеляційну скаргу ТзДВ „Альянс Україна" прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 06.03.2012 року.

В судовому засіданні 06.03.2012 року було оголошено перерву до 29.03.2012 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 29.03.2012 року було оголошено перерву до 26.04.2021 року.

В судовому засіданні представником відповідача було подано додаткові документи, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити з підстав викладених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.04.2012 року заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ТзДВ „Альянс Україна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.04.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТзДВ „Альянс Україна" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 27.01.2004 року між ТзДВ „СК „Геліос", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТзДВ „Альянс Україна", (Перестрахувальник) та ЗАТ „Паливно-енергетична страхова компанія", правонаступником якого є ВАТ „СК „Нова" (Перестраховик) було укладено Договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 10-401/05/45-ФП (далі - Договір ретроцесії).

Згідно пункту 1.1. Договору ретроцесії, його предметом є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).

Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним Страховиком на визначених Договором ретроцесії, ковер-нотом (конкретним договором перестрахування) умовах ризику виконання усіх чи частини своїх обов'язків перед Страхувальником в іншого Страховика.

Пунктом 2.1. Договору ретроцесії встановлено, що пропозиція конкретного ризику в перестрахування здійснюється у вигляді конкретного договору перестрахування (Ковер-ноту), підписаного Перестрахувальником і завіреного печаткою, що направляється Перестраховику за допомогою факсимільного чи поштового зв'язку чи електронною поштою. У конкретному договорі перестрахування відображаються умови оригінального договору страхування і запропоновані умови передачі ризику в перестрахування.

Із матеріалів справи вбачається, що 07.11.2006 року між позивачем (Страховик) та ОСОБА_4 (Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 200.0010841, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки „LEXUS LX 470В» , д/н НОМЕР_3

15.11.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений Ковер-нот факультативного непропорційного перестрахування на базі ексцеденту збитку № 9988.0006515 від 15.11.2006 року, за яким позивач передав у перестрахування ризики за оригінальним договором добровільного страхування ТЗ № 200.0010841 від 07.11.2006 року.

Відповідно до заяви від 05.04.2007 року про страховий випадок та виплату страхового відшкодування, 04.04.2007 року у м. Миколаєві по вул. Г.Петрової, 18 за участю застрахованого ТЗ стався страховий випадок - викрадення автомобіля „LEXUS LX 470В» , д/н НОМЕР_3

Вищезазначену подію позивачем було визнано страховим випадком та складено страховий акт за № 012491 від 03.03.2007 року, на підставі якого було прийнято рішення про виплату ОСОБА_4 страхового відшкодування в розмірі 371 175,00 грн.

Факт виплати позивачем суми страхового відшкодування страхувальнику підтверджується платіжним дорученням № 3014 від 05.03.2008 року.

За таких обставин, позивач вважає, що частка відповідача у виплаті страхового відшкодування, що підлягає сплаті згідно умов ковер-ноту № 9988.0006515 від 15.11.2006 року складає 71 175,00 грн.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.4.5 Договору ретроцесії сторони передбачили, що Перестраховик має право брати безпосередню участь у розслідуванні причин і обставин страхового випадку за прямим договором страхування і брати участь в ухваленні рішення про виплату страхового відшкодування Страхувальнику. Письмове повідомлення про намір взяти участь у розслідуванні може бути направлено Перестрахувальнику протягом усього терміну розслідування за страховим випадком.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач направив позивачу листа № 2729 від 16.06.2007 року в якому просив останнього надавати усі документи з приводу розслідування даного страхового випадку, що стався 04.04.2007 року із застрахованим ТЗ та повідомив позивача про свій намір прийняти участь у вирішенні питання про виплату страхового відшкодування.

Факт надсилання відповідачем вказаного листа позивачу підтверджується витягом з журналу вихідної кореспонденції відповідача за 16.06.2007 року та Реєстром цінних листів по м. Києву від 16 червня 2007 року з відтиском штампу поштового відділення (наданий відповідачам в судовому засіданні 26.04.2012 року).

Проте, позивачем в порушення вимог п. 3.4.5 Договору ретроцесії було проігноровано намір відповідача взяти участь у розслідуванні даного страхового випадку, що стався 04.04.2007 року із застрахованим ТЗ, виражений відповідачем у письмовій формі (лист № 2729 від 16.06.2007 року) і лише 31.03.2008 року повідомив відповідача про те, що він сплатив страхову суму 05.03.2008 року, чим позбавив Відповідача можливості скористатися своїм правом на участь в ухваленні рішення про виплату страхового відшкодування, передбаченого п. 3.4.5 Договору ретроцесії.

Відповідно до п. 3.4.2 Договору ретроцесії Перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частини страхового відшкодування, або зменшити її, якщо Перестрахувальник не виконав зобов'язання, передбачені положеннями цього Договору і конкретного Договору перестрахування, перешкоджав участі представника Перестраховика в розслідуванні причин і обставин страхового випадку за прямим договором страхування, якщо бажання такої участі було виражено в письмовій формі, зробив виплату страхового відшкодування при наявності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених Законом України „Про страхування", Правилами Страховика, умовами прямого договору страхування і конкретного договору перестрахування.

Отже, враховуючи, що відповідач виявив бажання взяти участь у розслідуванні причин і обставин даного страхового випадку, що підтверджується листом № 2729 від 16.06.2007 року, проте позивач проігнорував зазначене волевиявлення відповідача, чим порушив п. 3.4.5 Договору ретроцесії то суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у виплаті своєї частини страхового відшкодування згідно п. 3.4.2 Договору ретроцесії.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про відшкодування частки страхового відшкодування у розмірі 71 175,00 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних документів та матеріалів на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог, доводи позивача викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „Альянс Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року у справі № 12/302 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року у справі № 12/302 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 12/302 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Зубець Л.П.

Скрипка І.М.