Постанова

від 25.06.2012 по справі 12/302

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2012 р. Справа № 12/302

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий Грек Б.М. Кривда Д.С. за участю представників: позивачаСамборська Ю.В., представник відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року у справі№ 12/302 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" доВідкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" провідшкодування частки страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 22.06.2012 року, відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 № 26-р сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Грек Б.М., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року у справі № 12/302 господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року (головуючий суддя -Остапенко О.М., судді: Скрипка І.М., Зубець Л.П.) у справі № 12/302 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, справу передати на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 36 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації".

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 27.01.2004 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Геліос" (правонаступник -Товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна") (перестрахувальник) та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" (перестраховик) було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 10-401/05/45-ФП (далі -Договір ретроцесії), предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі за договорами факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії). При цьому, під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним страховиком на визначених договором ретроцесії, ковер-нотом (конкретним договором перестрахування) умовах ризику виконання усіх чи частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика (пункт 1.1. Договору ретроцесії).

Згідно пункту 2.1. Договору ретроцесії пропозиція конкретного ризику в перестрахування здійснюється у вигляді конкретного договору перестрахування, підписаного перестрахувальником і завіреного печаткою, що направляється перестраховику за допомогою факсимільного чи поштового зв'язку чи електронною поштою. У конкретному договорі перестрахування відображаються умови оригінального договору страхування і пропоновані умови передачі ризику в перестрахування.

07.11.2006 року ОСОБА_5 (страхувальник) застрахував свої майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки „LEXUS LX 470", держаний номерний знак НОМЕР_1, у Товариства з додатковою відповідальністю "РОСНО Україна" (правоноступник - позивач) (страховик), згідно полісу добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 200.0010841.

15.11.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений ковер-нот факультативного непропорційного перестрахування на базі ексцеденту збитку № 9988.0006515, за яким позивач передав у перестрахування ризики за оригінальним договором добровільного страхування транспортного засобу № 200.0010841 від 07.11.2006 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.04.2007 року по вулиці Г.Петрової, 18 у місті Миколаєві сталось викрадення автомобіля „LEXUS LX 470", державний номерний знак НОМЕР_1 (заява від 05.04.2007 року про страховий випадок та виплату страхового відшкодування), яке було визнано позивачем як страховий випадок (страховий акт № 012491 від 03.03.2007 року) та прийнято рішення про виплату ОСОБА_5 страхового відшкодування в розмірі 371 175,00 грн. Факт виплати позивачем суми страхового відшкодування страхувальнику підтверджується платіжним дорученням № 3014 від 05.03.2008 року.

За таких обставин, позивач вважає, що частка відповідача у виплаті страхового відшкодування, що підлягає сплаті згідно умов ковер-ноту № 9988.0006515 від 15.11.2006 року складає 71 175,00 грн.

Судами також встановлено, що відповідач звертався до позивача листом № 2729 від 16.06.2007 року, в якому просив останнього надавати всі документи з приводу розслідування даного страхового випадку та повідомив позивача про намір прийняти участь у вирішенні питання про виплату страхового відшкодування.

Однак, в порушення вимог п. 3.4.5 Договору ретроцесії, зазначений лист залишився без відповіді, що і стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з касаційної скарги, доводи заявника зводяться до порушення судом апеляційної інстанції положень норм процесуального права щодо прийняття документів, які не є доказами у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України. Зазначене порушення, на думку заявника, є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки факт надсилання відповідачем листа від 16.06.2007 року належними доказами не підтверджено.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку, господарським судом апеляційної інстанції враховані витяг з журналу вихідної кореспонденції відповідача за 16.06.2007 року та реєстр цінних листів по м. Києву від 16 червня 2007 року. Зазначені докази містять напис "відповідає оригіналу", підпис особи, що засвідчує копію та відбиток печатки відповідача. Відсутність назви посади особи та дати засвідчення копії може бути підставою для витребування оригіналів вказаних документів для огляду, у разі виникнення у суду сумнівів щодо їх відповідності.

При цьому колегія суддів враховує, що доводи заявника (позивача у справі) щодо відсутності доказів в підтвердження надсилання листа від 16.06.2007 року були розглянуті та відхилені місцевим господарським судом.

Згідно імперативних вимог статей 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Твердження заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року у справі № 12/302 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Б.Грек

Д.Кривда