Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а-425/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 2a-425/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання Круглої О.М.,

представника позивача -Погребняка Д.К.,

представника відповідача -Баралецької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ''Пріам - Постач''

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002792302 від 15.11.2011 року,-

ВСТАНОВИВ :

09.02.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю ''Пріам-Постач'' (надалі позивач, ТзОВ ''Пріам-Постач'') звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002792302 від 15.11.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснив, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, так як не погоджуються із зафіксованим в акті перевірки висновками, вважає їх необґрунтованими, непідтвердженими належними засобами доказування. Просив позов повністю задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 26.03.2012 року. Просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ТзОВ ''Пріам-Постач'' 13.01.2010 року зареєстроване Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа та 14.01.2010 року взяте на податковий облік як платник податків Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківськ (а.с.150-153 том І).

Крім того, ТзОВ ''Пріам-Постач'' зареєстровано платником податку на додану вартість: свідоцтво № 100269151 від 11.02.2010 року (індивідуальний податковий номер -367334609157 (а.с.154 том І).

З матеріалів справи вбачається, що з 14.09.2011 року по 25.10.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ ''Пріам-Постач'' за результатами якої складено акт за № 9543/23-2/36733468 від 01.11.2011 року. В даному акті зафіксовано, зокрема, порушення підпункту 4.5.16 пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), пункту 198.1, пункт 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 471 167,00 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 22 850,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 48 567,00 грн., за вересень 2-010 року в сумі 5 891,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 41 708,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 53 627,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 48 524,00 грн., за січень 2011 року в сумі 83 333,00 грн., за березень 2011 року в сумі 41 667,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 125 000,00 грн. (а.с.11-81 том І).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002792302 від 15.11.2011 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 526 462,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 471 167,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 55 295,00 грн. (а.с.82 том І).

Судом встановлено, що вказане податкове повідомлення-рішення ТзОВ ''Пріам-Постач'' оскаржило в адміністративному порядку.

20.01.2012 року Державною податковою адміністрацією в Івано-Франківській області, за результатами розгляду скарги ТзОВ ''Пріам-Постач'', залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ від 15.11.2011 року за № 0002792302, а скаргу - без задоволення (а.с.83-85 том І).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.

Щодо висновків перевіряючих про наявність порушень згідно акту перевірки за № 9543/23-2/36733468 від 01.11.2011 року по взаємовідносинах ТзОВ ''Пріам-Постач'' із ТзОВ ''Єукріталія'' суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ ''Єукріталія'' (код ЄДРПОУ 33499782) на протязі липня-грудня 2010 року здійснювало поставку скрапленого газу ТзОВ ''Пріам-Постач'' на підставі укладених договорів на загальну суму 158 689,22 грн., в тому числі ПДВ 26 448,20 грн. (а.с.58 том І), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 07-ОК від 31.07.2010 року на суму 18 045,28 грн. (ПДВ 3 007,55 грн.), № 08-ОК від 31.08.2010 року на суму 23 352,69 грн. (ПДВ 3 892,11 грн.), № 09-ОК від 30.09.2010 року на суму 21 420,25 грн. (ПДВ 3 570,04 грн.), № 10-ОК від 31.10.2010 року на суму 27 404,24 грн. (ПДВ 4 567,37 грн.), № 11-ОК від 30.11.2010 року на суму 36 790,36 грн. (ПДВ 6 131,73 грн.), № 12-ОК від 31.12.2010 року на суму 31 676,40 грн. (ПДВ 5 279,40 грн.) та копіями податкових накладних № 7 від 31.07.2010 року на суму 18 045,28 грн. (ПДВ 3 007,55 грн.), № 8 від 31.08.2010 року на суму 23 352,69 грн. (ПДВ 3 892,11 грн.), № 9 від 30.09.2010 року на суму 21 420,25 грн. (ПДВ 3 570,04 грн.), № 10 від 31.10.2010 року на суму 27 404,24 грн. (ПДВ 4 567,37 грн.), № 11 від 30.11.2010 року на суму 36 790,36 грн. (ПДВ 6 131,73 грн.), № 12 від 31.12.2010 року на суму 31 676,40 грн. (ПДВ 5 279,40 грн.) (а.с.183-216 том І).

ТзОВ ''Пріам-Постач'' проведено оплату за придбаний скраплений газ, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 00002496704 від 12.08.2010 року на суму 18 045,28 грн., № 0000263364 від 08.09.2010 року на суму 23 352,69 грн., № 0000281557 від 13.10.2010 року на суму 21 420,25 грн., № 0000295027 від 09.11.2010 року на суму 27 404,24 грн., № 0000310015 від 09.12.2010 року на суму 36 790,36 грн. та № 328760 від 18.01.2011 року на суму 31 676,40 грн. (а.с.217-222 том ІІ).

Однак, оскільки згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ ''Єукріталія''»від 26.09.2011 року № 33318/7/23-1110 у зв'язку з тим, що згідно з даними бази АІС РПП ТзОВ ''Єукріталія'' встановлено стан «10»- Запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) та згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено заниження податкових зобов'язань ТзОВ ''Єукріталія'', відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ТзОВ ''Пріам-Постач'' завищено податковий кредит по ТзОВ ''Єукріталія'' у сумі 26 448,00 грн. (а.с.58-61 том І).

З довідки з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України від 09.02.2012 року вбачається, що ТзОВ ''Єукріталія'' зареєстроване як юридична особа Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 29.04.2005 року (код ЄДРПОУ 33499782, місцезнаходження: 01042, м. Київ, Печерський район, вул. Саперне поле, 26А ) (а.с.180-181 том І).

Судом встановлено, що ТзОВ ''Єукріталія'' взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 22.03.2006 року за № 40733 та є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 37688941 від 02.06.2005 року, індивідуальний податковий номер 334997826551) (а.с.59 том І).

При цьому суд зазначає, що ним не приймається до уваги посилання представника відповідача про те, що станом на 26.09.2011 року (дату складання акту Державною ДПІ у Печерському районі м. Києва № 33318/7/23-1110) згідно з даними бази АІС РПП ТзОВ ''Єукріталія'' встановлено стан «10»- Запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання), оскільки операції з придбання ТзОВ ''Пріам-Постач'' товарів (скрапленого газу) у ТзОВ ''Єукріталія'' мали місце за період з липня 2010 року по грудень 2010 року, тоді як вищевказаний акт Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва складено 26.09.2011 року.

Посилання відповідача на те, що згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено заниження податкових зобов'язань ТзОВ ''Єукріталія'' за період з липня 2010 року по грудень 2010 року та, як наслідок, завищення податкового кредиту за вказаний період ТзОВ ''Пріам-Постач'' суд не приймає до уваги, оскільки позивач не може нести відповідальність за несплату його контрагентом - ТзОВ ''Єукріталія'' податку на додану вартість.

Щодо висновків перевіряючих про наявність порушень згідно акту перевірки за № 9543/23-2/36733468 від 01.11.2011 року по взаємовідносинах ТзОВ ''Пріам-Постач'' із ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 15.07.2010 року ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' (Орендар) в особі директора Спасьоби В.В. та ТзОВ ''Пріам-Постач'' (Суборендар) в особі директора Шкорути І.Л. укладено Договір суборенди № 8, згідно якого Орендар зобов'язується передати, а Суборендар зобов'язується прийняти у строкове та платне користування на умовах суборенди нафтобазу (приколійний склад паливо-мастильних матеріалів) з відповідним обладнанням за адресою: м. Харків, Поля Фільтрації, 7а (пункт 1.1 Договору) (а.с.45-49 том ІІ).

При цьому з матеріалів справи вбачається, що будівлі, які є об'єктом Договору суборенди № 8 від 15.07.2010 року, належать ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' на праві користування згідно Договору оренди від 15.07.2010 року, укладеного із ТзОВ ''Легіон'' (код ЄДРПОУ -30412599). Попередня згода ТзОВ ''Легіон'' на передачу об'єкта оренди у суборенду підтверджується листом № 15/07 від 15.07.2010 року. Орендна плата складає за кожен місяць 250 000,00 грн. (ПДВ -41 666,67 грн.) (а.с.43 том І.).

Сторонами Договору суборенди № 8 від 15.07.2010 року на виконання вимог пункту 2.1 цього Договору підписані акти прийому -передачі об'єкта оренди (акти здачі-прийому робіт) за № ОУ-0000001 від 31.07.2010 року, № ОУ-0000002 від 31.08.2010 року, № ОУ-0000003 від 30.09.2010 року, № ОУ-0000004 від 31.10.2010 року, № ОУ-0000005 від 30.11.2010 року, № ОУ-0000006 від 31.12.2010 року, № ОУ-0000006 від 31.01.2011 року, № ОУ-0000007 від 28.02.2011 року, № ОУ-0000008 від 31.03.2011 року, № ОУ-0000004 від 30.04.2011 року та акт виконаних робіт від 31.05.2011 року (а.с.50 том І, 50-59 том ІІ).

ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' виписано податкові накладні № 1 від 22.07.2010 року на суму 137 096,76 грн. (ПДВ -22 849,46 грн.), за № 1 від 05.08.2010 року, № 2 від 01.09.2010 року, № 4 від 04.10.2010 року, № 21 від 01.11.2010 року, № 26 від 02.12.2010 року, № 28 від 20.12.2010 року, № 1 від 02.02.2011 року, № 1 від 03.03.2011 року, № 1 від 01.04.2011 року та № 5 від 27.04.2011 року кожна на суму 250 000,00 (в т.ч. ПДВ - 41 666,67 грн.) (а.с.50 том І, 60-69 том ІІ).

ТзОВ ''Пріам-Постач'' у відповідності до вимог розділу 4 Договору суборенди № 8 від 15.07.2010 року проведено оплату за орендовану згідно Договір суборенди № 8 від 15.07.2010 року нафтобазу з відповідним обладнанням, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 0000236991 від 22.07.2010 року, № 0000245802 від 05.08.2010 року, № 0000259438 від 01.09.2010 року, № 0000276496 від 01.10.2010 року, № 0000290462 від 01.11.2010 року, № 0000306132 від 02.12.2010 року, № 0000313822 від 20.12.2010 року, № 336052 від 02.02.2011 року, № 349078 від 03.03.2011 року, № 361054 від 01.04.2011 року, № 388786 від 27.05.2011 року та № 388786 від 27.05.2011 року (а.с.70-81 том ІІ).

Однак дані первинні документи не взяті відповідачем до уваги, оскільки згідно аналізу податкової звітності, наданої до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торговельних, виробничих приміщень, в яких проводилася господарська діяльність.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова у ході проведення перевірки ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' встановлено наступне: згідно даних звітів 1 ДФ, які ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' надавало до ДПІ, чисельність працівників на підприємстві на дату складання акту перевірки складає -1 особа; наявність ОФ станом на дату складання акту згідно поданого до ДПІ Додатку К1/1 до рядків 04.10 та 07 декларації з податку на прибуток складає 2,3 тис. грн. Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створює обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова також встановлено відсутність ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' та його посадових осіб за місцезнаходженням (довідка ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 187/26-12 від 04.04.2011 року (а.с.43-44, 128-129 том І) .

На підставі вказаних відомостей відповідач дійшов висновку про те, що операції з купівлі-продажу послуг суборенди ТзОВ ''Пріам-Постач'' у ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' є операціями без мети настання реальних наслідків та відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України України, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. ТзОВ ''Пріам-Постач'' здійснило придбання послуг суборенди у ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' на підставі правочину (Договір суборенди № 2 від 15.07.2010 року), визнаного нікчемним (а.с.50 том І).

При цьому судом встановлено наступне.

З довідки з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України від 09.02.2012 року вбачається, що ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' 15.06.2010 року зареєстроване як юридична особа державним реєстратором Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 37094094) (а.с.42-43 том ІІ).

16.06.2010 року ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' взяте на податковий облік як платник податків ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, а з 08.07.2010 року є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100291953 від 08.07.2010 року, індивідуальний податковий номер 370940920354) (а.с.118 том І).

Із акту перевірки ДПІ м. Харкова від 30.06.2011 року № 1472/23-03-05/37094094 вбачається, що у період, за який проводилась перевірка (з 01.07.2010 року по 30.04.2011 року), відповідальним за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання був директор Спасьоба В.В. (а.с.118 том І).

Все вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідного правочину на момент його вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності, а відповідні акти прийому -передачі об'єкта суборенди, платіжні документи, які пов'язані із даним договором відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчать що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ними обумовленні.

Щодо відсутності у ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' за даними декларації з податку на прибуток основних фондів 1 групи (будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої) суд погоджується із доводами позивача про те, що оскільки приміщення нафтобази ТзОВ ''Легіон'' передано ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' в оренду (оперативний лізінг), не входить до складу основних фондів ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'', а тому відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року № 143 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у Додатку К1/1 до вказаної Декларації орендовані приміщення з метою нарахування амортизаційних відрахувань не відображаються у складі основних засобів такого платника податків.

При цьому суд зазначає, що ним також не приймається до уваги посилання представника відповідача щодо відсутності ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' та його посадових осіб станом на 04.04.2011 року (дату складання довідки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 187/26-12) за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки сам факт відсутності даного підприємства за його місцезнаходженням, є нічим іншим, як свідченням порушення ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' як платником податків вимог законодавства, зокрема, невиконання обов'язку повідомляти контролюючі органи про зміну свого місцезнаходження. У зв'язку з невиконанням вказаного обов'язку платник податків несе відповідальність згідно чинного законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що сам факт ненадання ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' на запит ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова документів, які б підтверджували наявність господарських операцій із ТзОВ ''Пріам-Постач'' не може служити підставою для висновку про відсутність реального вчинення таких господарських операцій вцілому.

Щодо висновків перевіряючих про наявність порушень згідно акту перевірки за № 9543/23-2/36733468 від 01.11.2011 року по взаємовідносинах ТзОВ ''Пріам-Постач'' із ПВКФ ''Проксин'' суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.11.2010 року ПВКФ ''Проксин'' в особі генерального директора Вечкановой Л.О. (Виконавець) та ТзОВ ''Пріам-Постач'' в особі директора Шкорута І.Л. (Замовник) укладено Договір про надання послуг № 02/11/10-ЕП, згідно якого Замовник в порядку та умовах, визначених цим Договором, доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з організації проведення експертизи протипожежного стану відповідності об'єкту пожежним нормам. Об'єкти розташовані за наступними адресами: Київська область, м. Бровари, вул. Осипова, 131 (пункти 1.1, 1.2 Договору) (а.с.38 том ІІ).

У судовому засіданні встановлено, що за вказаною адресою знаходиться автозаправна станція, яку позивач орендував у ТзОВ ''Касан Нафта'' згідно Договору оренди № 08/10 від 08.09.2010 року (а.с.137-143).

Пунктом 2.1 Договору про надання послуг № 02/11/10-ЕП від 01.11.2010 року передбачено, що оплата наданих послуг за Договором складає без ПДВ 2 083,33 грн., ПДВ 20 % - 416,67 грн. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 2 500,00 грн. та здійснюється на банківський рахунок Виконавця протягом п'яти банківських днів після підписання цього Договору. Перерахування коштів є підставою для початку виконання Виконавцем умов цього Договору.

ПВКФ ''Проксин'' виписано податкову накладну № 11162 від 16.11.2011 року (а.с.39 том ІІ).

ТзОВ ''Пріам-Постач'' проведено оплату за придбаний товар, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 0000298567 від 16.11.2011 року (а.с.41 том ІІ).

Виконання ПВКФ ''Проксин'' робіт, вказаних у Договорі про надання послуг № 02/11/10-ЕП від 01.11.2011 року, підтверджується актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-3011-42 від 30.11.2011 року (а.с. 40 том ІІ).

Однак дані первинні документи не взяті відповідачем до уваги, оскільки відповідно до акту Броварської оДПІ від 29.07.2011 року № 932/232/20576423 про результати позапланової невиїзної перевірки ПВКФ ''Проксин'' (код ЄДРПОУ 20576423) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер -НОМЕР_14) за період з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року, та по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_10 (ідентифікаційний номер -НОМЕР_15) за період з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року та відповідно до акту Броварської оДПІ від 20.10.2011 року № 54/232/20576423 про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКФ ''Проксин'' (код ЄДРПОУ 20576423) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з ТОВ ''Гелій Групп'' (код ЄДРПОУ 37222437) за період листопад 2011 року встановлено відсутність у ПВКФ ''Проксин'' об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у серпні-грудні 2010 року, січні-лютому 2011 року.

З огляду на вищевикладене, відповідачем зроблено висновок про те, що операції з купівлі-продажу послуг ТзОВ ''Пріам-Постач'' у ПВКФ ''Проксин'' є операціями без мети настання реальних наслідків та відповідно до частин 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 цього Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (а.с.58 том І).

З матеріалів справи вбачається, що ПВКФ ''Проксин'' 15.02.1994 року зареєстроване Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області як юридична особа (код ЄДРПОУ - 20576423) (а.с.35-36 том ІІ), та 15.02.1994 року взяте на податковий облік як платник податків Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією (а.с.135 том ІІ).

Крім того, ПВКФ ''Проксин'' зареєстроване платником податку на додану вартість: свідоцтво № 13632889 від 24.04.2000 року, індивідуальний податковий номер -205764210066 (а.с.135 том ІІ).

З довідки з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України від 09.02.2012 року вбачається, що керівником ПВКФ ''Проксин'' є Вечканова Л.О. (а.с.35 том ІІ).

Все вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони Договору про надання послуг № 02/11/10-ЕП від 01.11.2011 року на момент його вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності, а акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-3011-42 від 30.11.2011 року, платіжні документи, які пов'язані із даним Договором, відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчать що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ними обумовленні.

Посилання представника відповідача з приводу того, що так як посадовими особами Броварської оДПІ встановлено відсутність у ПВКФ ''Проксин'' об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у серпні-грудні 2010 року, січні-лютому 2011 року, то відповідно і операції з купівлі-продажу послуг ТзОВ ''Пріам-Постач'' у ПВКФ ''Проксин'' є операціями без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними, суд не приймає до уваги, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто між позивачем та його контрагентом - ПВКФ ''Проксин''.

При цьому суд зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Натомість із актів Броварської оДПІ № 932/232/20576423 від 29.07.2011 року та № 54/232/20576423 від 20.10.2011 року вбачається, що предметом перевірки посадовими особами Броварської оДПІ було підтвердження відомостей по взаємовідносинах ПВКФ ''Проксин'' із ФОП ОСОБА_9 і ФОП ОСОБА_10, а також по взаємовідносини ПВКФ ''Проксин'' з ТОВ ''Гелій Групп'' відповідно, а не по взаємовідносинах ПВКФ ''Проксин'' з ТзОВ ''Пріам-Постач'' (а.с.135-136 том І).

Окрім цього, суд зазначає, що у відповідності до вимог частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів і якою нормою визначено їх оскаржувані дії, як правовий наслідок недійсного чи нікчемного правочину. Натомість частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України із врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваних правочинів недійсними у судовому порядку.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми закону не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

Суттєвою різницею між оспорюваними та нікчемними правочинами є те, що відносно оспорюваних правочинів діє принцип їх правомірності, тобто вони дійсні до тих пір, доки їх не буде визнано судом, а не будь-яким іншим органом державної влади, недійсними (стаття 204 ЦКУ). Відповідачем не надано суду доказів, що Договір суборенди № 2 від 15.07.2010 року та Договір про надання послуг № 02/11/10-ЕП від 01.11.2010 року визнані недійсними у судовому порядку.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем Договору суборенди № 2 від 15.07.2010 року із ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'', Договору про надання послу № 02/11/10-ЕП із ПВКФ ''Проксин'', так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочинів є безпідставними та не обґрунтованими.

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано Законом України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та розділом V Податкового кодексу України.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно абзацом 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

Аналогічно підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В акті перевірки за № 9543/23-2/36733468 від 01.11.2011 року відповідачем не наведено жодного факту того, що сума податку на додану вартість у розмірі 439 561,00 грн., 416,67 грн. та у розмірі 26 448,00 грн. згідно податкових накладних, виписаних ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'', ПВКФ ''Проксин'' та ТзОВ ''Єукріталія'' відповідно, сплачена позивачем у зв'язку із суборендою нафтобази з відповідним обладнанням, за надані послуги з організації проведення експертизи протипожежного стану відповідності об'єкту пожежним нормам, а також у зв'язку із придбанням товару (скрапленого газу) не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Натомість судом, при дослідженні питання використання ТзОВ ''Пріам-Постач'' орендованої згідно Договору суборенди № 2 від 15.05.2010 року нафтобази з відповідним обладнанням, що розташована за адресою: м. Харків, Поля Фільтрації, 7-А, з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку встановлено, що приміщення вказаної нафтобази використовувалося позивачем для зберігання нафтопродуктів, переданих на зберігання згідно Договорів зберігання нафтопродуктів № 1/1-2-10/522 та № 0/1-2-10/189 від 01.07.2010 року, № 3/2-2-10/44 від 01.11.2010 року, укладених ПАТ ''Концерн Галнафтомонтаж'', ПП ''ОККО-Нафтопродукт'' та ПП ''ОККО-Бізнес'' з ТзОВ ''Пріам-Постач'' відповідно (а.с.82-90, 94-101, 108-115 том ІІ).

Факт використання позивачем орендованої нафтобази з відповідним обладнанням у межах господарської діяльності платника податку підтверджується також актами виконання робіт № 1-9003197180 від 31.07.2010 року за період з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року, № 1-9003609655 від 31.08.2010 року за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року та № 1-9004047922 від 30.09.2010 року за період з 09.07.2010 року по 30.09.2010 року, що підписані ТзОВ ''Пріам-Постач'' та ПАТ ''Концерн Галнафтомонтаж''; актами виконання робіт № 0/1-2-10/189-9004574293 від 31.10.2010 року за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року та № 0/1-2-10/189-9005070775 від 30.11.2010 року за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, що підписані ТзОВ ''Пріам-Постач'' та ПП ''ОККО-Нафтопродукт''; актами виконання робіт № 3/2-2-10/44-9005546598 від 31.12.2010 року за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, № 3/2-2-10/44-9006004760 від 31.01.2011 року за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, № 3/2-2-10/44-7100000458 від 28.02.2011 року, № 3/2-2-10/44-9007198131 від 31.03.2011 року за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, № 3/2-2-10/44-9007699230 від 30.04.2011 року за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, що підписані ТзОВ ''Пріам-Постач'' та ПП ''ОККО-Бізнес'' (а.с.91-93, 102-103, 116-120 том ІІ).

Крім того, судом при дослідженні питання придбання ТзОВ ''Пріам-Постач'' скрапленого газу з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності даного платника податку встановлено, що придбаний позивачем товар був ним реалізований згідно Договору купівлі-продажу товарів на АЗС з використанням пластикових старт-карт № 05/10-ПГ-39 від 14.05.2010 року, укладеного ТзОВ ''Пріам-Постач'' (Продавець) з ТзОВ ''Петрол Груп'' (Покупець) (а.с.224-232 том І), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладних, виписаних ТзОВ ''Пріам-Постач'', на відпуск товарів ТзОВ ''Петрол Груп'' за № 05/10-ПГ-39 -9003139756 за період з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року, за № 05/10-ПГ-39 -9003139433 за період з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року, за № 05/10-ПГ-39 -9003596858 за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, за № 05/10-ПГ-39 -9003590242 за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, за № 05/10-ПГ-39 -9004045223 за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, за № 05/10-ПГ-39 -9004035109 за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, за № 05/10-ПГ-39 -9004514461 за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, за № 05/10-ПГ-39 -9004492723 за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, за № 05/10-ПГ-39 -9004490296 за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, за № 05/10-ПГ-39 -9004983102 за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, за № 05/10-ПГ-39 -9004982822 за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, за № 05/10-ПГ-39 -9004987776 за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, за № 05/10-ПГ-39 -90055990584 за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та за № 05/10-ПГ-39 -9005561312 за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року (а.с. 233-234, 236-237, 240-241, 243-245, 248-249,251-253 том І).

При цьому судом також встановлено, що ТзОВ ''Петрол Груп'' проведено оплату за придбаний у ТзОВ ''Пріам-Постач'' скраплений газ, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 243041 від 30.07.2010 року, № 258379т від 30.08.2010 року, № 274172 від 28.09.2010 року, № 289666, № 290533 та № 290534 від 29.10.2010 року, № 292807, № 292288 від 03.11.2010 року, № 299814 від 19.11.2010 року та № 303316 від 29.11.2010 року (а.с.).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що посилання відповідача з приводу того, що укладені позивачем із ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' та із ТзОВ ''Єукріталія'' правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків є безпідставними та необґрунтованими.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічно абзацом 1 пункту 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено. що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічно пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як уже було встановлено судом, і позивач, і його контрагенти (ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'', ПВКФ ''Проксин'' та ТзОВ ''Єукріталія'' на час складання податкових накладних, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Абзацом 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічно пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Перелік обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, встановлено підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно.

Із наявних у матеріалах справи копій податкових накладних, виписаних ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' за № 1 від 22.07.2010 року, за № 1 від 05.08.2010 року, № 2 від 01.09.2010 року, № 4 від 04.10.2010 року, № 21 від 01.11.2010 року, № 26 від 02.12.2010 року, № 28 від 20.12.2010 року, № 1 від 02.02.2011 року, № 1 від 03.03.2011 року, № 1 від 01.04.2011 року; податкової накладної, виписаної ПВКФ ''Проксин'', за № 11162 від 16.11.2011 року, та податкових накладних, виписаних ТзОВ ''Єукріталія'', за № 7 від 31.07.2010 року, № 8 від 31.08.2010 року, № 9 від 30.09.2010 року, № 10 від 31.10.2010 року, № 11 від 30.11.2010 року, № 12 від 31.12.2010 року вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (на час складання податкової накладної), а отже є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту: за липень 2010 року -22 850,00 грн. ПДВ, за період серпень - грудень 2010 року -по 41 667,00 грн. ПДВ за кожен місяць, за січень 2011 року - 83 333,00 грн. ПДВ, за березень 2011 року - 41 667,00 грн. ПДВ та за квітень 2011 року -125 000,00 грн. ПДВ на загальну суму 439 516,00 грн., що сплачена позивачем ТзОВ ''Пром-Топконсалтинг'' за орендовану нафтобазу з відповідним обладнанням; за серпень 2010 року -6 899,00 грн. ПДВ, за вересень 2010 року -3 570,00 грн. ПДВ, за листопад 2010 року -10 699,00 грн. ПДВ, за грудень 2010 року -5 279,00 грн. ПДВ на загальну суму 26 448,00 грн., що сплачена позивачем ТзОВ ''Єукріталія'' за придбаний скраплений газ, а також за листопад 2010 року -416,00 грн. ПДВ, що сплачений позивачем ПВКФ ''Проксин'' за надані послуги з організації проведення експертизи протипожежного стану відповідності об'єкту пожежним нормам.

Таким чином, оскільки судом встановлено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за вказані періоди 466 380, 00 грн. податку на додану вартість, то суд приходить до висновку про те, що позивачем також правомірно розраховано суму податку на додану вартість (різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду), яка підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету за вказаний період.

За таких обставин, відповідачем протиправно збільшено ТзОВ ''Пріам-Постач'' суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаний період на 466 380, 00 грн. і, як наслідок, безпідставно накладено на даного платника податків штраф у розмірі 54 100,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ № 0002792302 від 15.11.2011 року у цій частині є протиправним.

Щодо посилання позивача на протиправність нарахування податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість внаслідок завищення податкового кредиту у розмірі 4 784,00 грн. у зв'язку із поверненням ТзОВ ''Вест-Табакко-Груп'' товару реалізованого на ТзОВ ''Пріам-Постач'' та нарахування у зв'язку з цим штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 196,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 цього Закону України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду, у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Пунктом 1.5 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи вимоги пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що платник податків (позивач) у відповідності до вимог підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зобов'язаний провести коригування податкового кредиту за наслідками того податкового періоду, в якому виникли обставини, що є підставою для коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у межах 1 095 днів з дня, коли платником податку було подано декларацію, в якій до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість, що підлягає коригуванню.

Судом встановлено, що ТзОВ ''Вест-Табакко-Груп'' у період з вересня 2010 року по квітень 2011 року на підставі договорів, укладених із позивачем, здійснювало поставку ТзОВ ''Пріам-Постач'' тютюнових виробів на загальну суму 2 058 723,48 грн. (ПДВ 343 120,60 грн.). ТзОВ ''Пріам-Постач'' здійснено оплату за придбаний товар (а.с.61 том 1).

Однак, СДПІ ВПП у м. Львові згідно АРМ «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»за період з 14.01.2010 року по 30.06.2011 року встановлено, що ТзОВ ''Вест-Табакко-Груп'' виписано Розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, у зв'язку із поверненням товару (Додаток № 1).

Зазначені Розрахунки коригування включено до Розрахунків коригування сум ПДВ до податкових декларацій з ПДВ за вересень-грудень 2010 року, чим зменшено зобов'язання по ТзОВ ''Пріам-Постач'' на суму 4 783,29 грн.

Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТзОВ ''Пріам-Постач'' не зменшено податковий кредит по ТзОВ ''Вест-Табакко-Груп'' на суму 4 783,29 грн. (акт перевірки СДПІ ВПП у м. Львові від 26.09.2011 року № 1088/08-03/33562293) (а.с.109-116 том І).

Дана обставина також зафіксована відповідачем в акті перевірки від 01.11.2011 року № 9543/23-2/36733468 (а.с.61-63).

У судовому засіданні представник позивача той факт, що ТзОВ ''Пріам-Постач'' не зменшено податковий кредит по ТзОВ ''Вест-Табакко-Груп'' на суму 4 783,29 грн., не заперечував.

Як вбачається із Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, за якими проводиться коригування, підстави для коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із поверненням товару, в даному випадку зменшення суми податкового кредиту, виникли у січні 2011 року (а.с.113-114 том І).

А отже, позивач у відповідності до вимог підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зобов'язаний був провести таке коригування за наслідками того податкового періоду, в якому виникли обставини, що є підставою для коригування податкових зобов'язань з податку на додану, тобто за наслідками січня 2011 року, що у межах 1 095 днів.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку повернення контрагентом позивача товару після спливу 1 095 днів з дня відображення позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість сум податку на додану вартість за результатами господарської операції, платник податків уже не має права проводити таке коригування за наслідками податкового періоду, в якому виникли підстави для коригування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правомірно згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначено позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 783,29 грн. та нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій за ними у розмірі 1 196,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пунктів 1,2,3,4,5,6 частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекці у м. Івано-Франківську № 0002792302 від 15.11.2011 року у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Пріам-Постач" суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 520 480 (п"ятсот двадцять тисяч чотириста вісімдесят), з яких 466 380 (чотириста шістдесят шість тисяч триста вісімдесят) грн. - основний платіж та 54 100 (п"ятдесят чотири тисячі сто) грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У задоволенні решти позовної вимоги - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 28.04.2012 року.