Вирок

від 28.03.2012 по справі 1-1404/11

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 1-1404/11

пр. № 1/2608/187/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Скоріна А.В.

при секретарі - Кошик М.Й., Бакуменко О.В.

з участю прокурора - Кравчука С.В.

захисника - ОСОБА_1

перекладача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченому ст.187 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, 11.02.2011 року, приблизно в 22 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я, скоїв напад з метою заволодіння чужим майном, яке належить гр.ОСОБА_4 і заволодів ним.

Державний обвинувач вважає повністю доведеною винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, який він вчинив при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_3, 11.02.2011 року, приблизно в 22 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись разом з невстановленою слідством особою біля будинку АДРЕСА_2 побачили раніше незнайомого їм гр-на ОСОБА_4, який йдучи по даній вулиці розмовляв по своєму мобільному телефону, тримаючи його у правій руці. В цей час ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа вирішили відкрито викрасти мобільний телефон у гр-на ОСОБА_4, вступивши тим самим між собою в попередню злочинну змову.

З метою виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_3, діючи погоджено з невстановленою слідством особою, наздогнали гр-на ОСОБА_4 та під приводом попросити закурити почали останнього провокувати на конфлікт. Коли, гр-н ОСОБА_4 повернувся до них спиною, щоб прямувати далі, то невстановлена слідством особа застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров'я нанесла останньому удар в область голови від чого гр-н ОСОБА_4 втративши рівновагу впав на землю та втратив свідомість. Після цього, ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа продовжуючи далі свої злочинні дії стали наносити гр-ну ОСОБА_4 удари ногами по різних частинах тіла, заподіявши останньому тілесне ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 1322/е від 15.09.2011 року відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я понад 6 діб, але менше ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Подавивши таким чином у гр-на ОСОБА_4 намір чинити опір, ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа, діючи погоджено між собою, з метою обернення на свою користь і особистого збагачення, заволоділи чужим майном, яке належить гр-ну ОСОБА_4, а саме: мобільним телефоном «Соні Еріксон W300», ціною 1500 гривень з сім-картою мобільного оператора «Київстар», ціною 12 гривень на рахунку якої грошових коштів не було та сім-картка мобільного оператора «Лайф», ціною 15 гривень на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 30 гривень, а також флеш-картка, об'ємом 4 Гб, ціною 120 гривень, а всього на загальну суму 1 677 гривень. З чужим майном невстановлена слідством особа та ОСОБА_3 з місця скоєння злочину втекли, однак згодом останній був затриманий гр-ом ОСОБА_4

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у скоєні злочину, передбаченому ст.187 ч.2 КК України не визнав і суду показав, що 11.02.2011р. знаходився в кафе по вул.Картвелішвілі. До нього підійшов наглядно знайомий на ім'я ОСОБА_13, прізвища він не знає, і попросив піти з ним на розмову з якимось чоловіком. ОСОБА_13 пішов вперед, а він йшов позаду. Тоді він побачив, як потерпілий з ОСОБА_13 б'ються. Він сказав, що йому це не потрібно і пішов звідти. Через декілька метрів його наздогнав потерпілий і зупинив. Потім хтось викликав міліцію. Під час бійки він лише скинув потерпілого з ОСОБА_13. Він не бачив, як ОСОБА_13 брав телефон. Він намагався зупинити бійку. З часу, як почалась бійка і до того, як він пішов звідти пройшла 1 хвилина. Він не бачив, як потерпілий втрачав свідомість. Потерпілий і ОСОБА_13 вчиняли активні дії під час бійки.

Також ОСОБА_3 показав, що пояснення від 12.02.2011р. він підписав не прочитавши до кінця, оскільки не розібрав почерк. Він не повідомляв працівнику міліції ОСОБА_6, що вступив в попередній зговір з наглядно знайомим на ім'я ОСОБА_13, щоб пограбувати потерпілого. Він не казав, що наносив якісь тілесні ушкодження потерпілому і повністю спростовує обставини подій, які викладені у поясненні.

Аналогічні покази ОСОБА_3 давав і під час досудового слідства будучи допитаним в якості підозрюваного та обвинуваченого (а.с.49-50, 60-61, 99-100). Єдиною розбіжністю в показах є те, що під час досудового слідства ОСОБА_3 стверджував, що бачив, як наглядно знайомий ОСОБА_13 підняв із землі мобільний телефон потерпілого, який ймовірно випав у останнього під час бійки та став тікати, а під час судового слідства він вказав, що не бачив, як ОСОБА_13 брав телефон. Чому його покази різняться, він пояснити не зміг.

Дослідивши докази по справі, представлені органом досудового слідства та докази здобуті під час судового слідства, вислухавши покази підсудного, потерпілого та свідків, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення не знайшло свого підтвердження.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 показав, що 11.02.2012р., приблизно в 22 години, разом із дружиною пішов в магазин. В магазині у них виник конфлікт і дружина пішла. Він пішов за нею, але вона була далеко і він їй подзвонив. Коли говорив по телефону до нього підійшов підсудний і ще один чоловік і попросив сигарету. Він сказав, що не палить і пішов далі. Тоді почув, як його ззаду вдарили. Він не бачив, хто його вдарив, оскільки був в капюшоні. Він лежав на землі десь 2-3 хвилини, бо втратив свідомість. Тоді почув, як хтось лазить по кишеням. Він не міг зрозуміти де його телефон. Тоді побачив, як підсудний і ще один чоловік стоять поруч. Він сказав, щоб вони повернули телефон. Телефон був включений і дружина чула, як все відбувалось. Тоді його дружина підійшла і чоловік, який був з підсудним втік. Дружина подумала, що телефон знаходиться в того чоловіка, який втік, а він, що у підсудного. Він побіг за підсудним, а дружина побігла за другим чоловіком. Коли наздогнав підсудного, то він сказав, що телефон знаходиться у іншого чоловіка. Потім прийшла дружина з якимось людьми і пояснив, що у нього забрали телефон.

Також потерпілий показав, що не бачив, щоб підсудний бив його. Він не бачив, хто забрав телефон. Він не бачив телефон в руках підсудного. В нього по кишеням лазив другий чоловік. Підсудний стояв і дивився на це десь за 6-7 метрів. Він не відчував інших ударів бо втратив свідомість. Його вдарили приблизно через 10-20 хвилин після того, як попросили сигарету. Протягом цього часу він не йшов, а стояв на місці і розмовляв по телефону. Підсудний ніяких активних дій відносно нього не вчиняв. Дружина була на відстані приблизно 60-70 метрів і не бачила цих подій. Під час досудового слідства в нього перекладача не було. Він не читав свої показання, оскільки не вміє читати російською та українською. Він щось підписував, але не знає, що саме.

Аналізуючи покази потерпілого ОСОБА_7 та підсудного ОСОБА_3, суд встановив, що вони мають розбіжності, але навіть при наявності розбіжностей, ці покази, не підтверджують, винність ОСОБА_3 у вищевказаному злочині.

Свідок ОСОБА_8, у судовому засіданні показав, що 11.02.2011р. заступив на добове чергування. Поступив виклик, що по вул.Картвелішвілі скоєно розбій. Вони здійснили виїзд за вказаною адресою, де них чекав потерпілий, який пояснив, що у нього забрали телефон. Пізніше підійшла потерпіла та сказала, що особа, яка забрала телефон затримана. Затримана особа -був підсудний. При собі у підсудного не було виявлено телефону потерпілого. Пізніше вони доставили підсудного до Святошинського РУ. Він не відбирав ніяких пояснень у підсудного. Підсудний казав, що не причетний до цього злочину.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що 11.02.2011р. до приміщення Святошинського РУ співробітниками ППС був доставлений підсудний. Підсудний казав, що з ним був ще один чоловік, який і взяв телефон потерпілого. Він опитував підсудного. Підсудний казав, що телефон не брав. Він не пам'ятає, що саме пояснював підсудний. Підсудний був на підпитку. Підсудний казав, що телефон не забирав у потерпілого, але допомагав іншому чоловіку забирати. Він не пам'ятає, що точно казав підсудний про телефон.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що 11.02.2012р. вона з чоловіком пішла в магазин. Там у них вийшов конфлікт і вона пішла. Пізніше їй подзвонив чоловік і під час розмови почула легких шум та розмову за телефон. Коли вона пішла шукати свого чоловіка то побачила, як підсудний боровся з потерпілим. Телефону у підсудного не було. Якийсь чоловік швидко тікав звідти. Чоловік почав тікати, коли вона була доволі близько. Вона подумала, що той чоловік забрав телефон, оскільки він почав тікати. Коли підійшла до підсудного з потерпілим то почала їх розбороняти. Підсудний говорив, що не знає того, хто тікав. Коли вона підійшла до них, то між ними агресії не було.

Крім наведеного вище, судом досліджувались зазначені в обвинувальному висновку та підтримані державним обвинувачем в судовому засіданні, як доказ вини підсудного ОСОБА_3 в скоєні злочину, передбаченому ст.187 ч.2 КК України, наступні матеріали справи:

Показання потерпілого ОСОБА_4, в яких вказано, що коли він проходив біля будинку АДРЕСА_2, то до нього підійшло двоє раніше незнайомих чоловіків, як йому стало відомо в подальшому одним з них був ОСОБА_3, який запитав чи має він при собі цигарку. Коли він відповів, що у нього не має цигарок і він їх не боїться та повернувся до них спиною, то в цей момент відчув удар в область голови від чого втратив свідомість. Коли прийшов до тями, то побачив, як один з чоловіків перевіряв вміст його кишень, а підсудний тримав у своїх руках його мобільний телефон «Соні Еріксон W300», після чого почав тікати з його мобільним телефоном, а він став намагатись наздогнати ОСОБА_3, але не зміг, оскільки той інший чоловік став чинити йому перепону. Коли його дружина стала кричати в телефон, що викличе працівників міліції, то останній злякавшись втік, а він наздогнавши ОСОБА_3 став питати, де його мобільний телефон, однак останній сказав, що нічого не знає. (а.с.39-41).

Протокол очної ставки від 15.03.2011р., проведеної між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4, в ході якої учасники слідчої дії підтвердили раніше дані ними покази. (а.с.64-66).

Однак дослідивши вищевказані зібрані докази та провівши їх оцінку, суд встановив, що вони були здобуті з порушенням законодавства.

Так, в судовому засіданні встановлено, що потерпілий ОСОБА_11 є громадянином Нігерії і української та російської мови не розуміє. Він не читав свої показання, оскільки не вміє читати російською та українською. Він щось підписував, але не знає, що саме. Слідчий під час досудового слідства проводив всі процесуальні дії з потерпілим без перекладача.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а тому, протокол допиту потерпілого ОСОБА_11 (а.с.39-41) та протокол очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4 (а.с.64-66), не може братись судом до уваги, оскільки вищевказані процесуальні дії були проведенні з порушенням законодавства.

Показаннями свідка ОСОБА_8 (а.с.67-68), однак аналізуючи ці покази суд встановив, що свідок підтверджує тільки факт затримання 11.02.2011р., приблизно в 23 години 10 хвилин, біля будинку АДРЕСА_2 підсудного ОСОБА_3 Свідком самого розбою ОСОБА_8 не був. Ці покази ніяким чином не підтверджують, що розбій скоїв саме ОСОБА_3, а тому не можуть бути взяти судом до уваги, як доказ вини останнього у вчиненні злочину, передбаченому ст.187 ч.2 КК України.

Крім цього в судовому засіданні ОСОБА_8 показав, що ОСОБА_3 казав про не причетність до злочину.

Показаннями свідка ОСОБА_6 (а.с.69-70), однак аналізуючи ці покази суд встановив, що ОСОБА_6 не був свідком самого розбою, його покази базуються на повідомленні ОСОБА_3, однак останній заперечив, що повідомляв такі обставини справи. Покази свідка ОСОБА_6 також спростовуються показами потерпілого ОСОБА_11, який в судовому засіданні вказав, що він не бачив щоб підсудний бив його. Він не бачив, хто забрав телефон. Він не бачив телефон в руках підсудного. В нього по кишеням лазив другий чоловік. Підсудний стояв і дивився на це десь за 6-7 метрів. Підсудний ніяких активних дій відносно нього не вчиняв. Крім цього вищевказані покази свідка ОСОБА_6, що потерпілому після того, як він впав на землю, підсудний та особа на ім'я ОСОБА_13 стали наносити ногами удари, об'єктивно спростовуються висновками судово-медичної експертизи (а.с.75-78), згідно якої у потерпілого виявлено тільки одне тілесне ушкодження -закрита черепна мозкова травма, струс головного мозку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що покази ОСОБА_6, які він дав під час досудового слідства, не можна брати до уваги, оскільки в судовому засіданні вони не знайшли свого підтвердження, спростовуються дослідженими судом доками, зокрема показами підсудного ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_11 та висновками судово-медичної експертизи.

Висновок судово-медичної експертизи №1322/е від 15.09.2011р., згідно якого гр.ОСОБА_4 були нанесені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я понад 6 діб, але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я). (а.с.75-78), однак даним висновком встановлено тяжкість заподіяних ушкоджень потерпілому, і цей висновок не може бути взятий судом до уваги, як доказ вини, що саме ОСОБА_3 їх заподіяв, при вищевказаних обставинах.

Матеріали дослідчої перевірки, а саме поясненнями ОСОБА_3 від 12.02.2011р. (а.с.30-31). Однак в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 заперечив факт повідомлення саме таких обставин справи. Вищевказане пояснення він підписав не прочитавши їх до кінця, оскільки не зміг розібрати почерк.

Крім цього, згідно ст.65 КПК України є перелік фактичних даних, які є доказами в кримінальній справі. Ці данні встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновками експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Враховуючи вищевикладене, матеріали дослідчої перевірки не можуть бути взяти судом до уваги, як доказ вини ОСОБА_3 у вчиненні суспільно небезпечного діяння.

Інших доказів, які б підтверджували пред'явлене підсудному обвинувачення прокурор не представив.

Також судом досліджувались матеріали кримінальної справи, а саме доручення слідчого (в порядку ст.114 КПК України), щодо встановлення свідків та очевидців вищевказаного скоєного злочину і рапорт працівників Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві, що в ході виконання доручення, позитивного результату отримано не було.

А.с.82-83.

Дослідивши наведені вище докази, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення у скоєні розбійного нападу за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, з метою заволодіння чужим майном потерпілого ОСОБА_4, є припущенням і ґрунтується лише на показах потерпілого, які він дав під час досудового слідства без перекладача, і які він в присутності перекладача під час судового слідства спростував та матеріалах дослідчої перевірки, які не знайшли свого підтвердження під час судового слідства, а також не є доказами по справі.

Таким чином, під час судового слідства встановлено, що 11.02.2011р., приблизно в 22 години 30 хвилин, біля будинку АДРЕСА_2 до потерпілого ОСОБА_4 дійсно підійшов ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа, які попросили закурити. Коли ОСОБА_4 повернувся до них спиною, то не відразу, а тільки через 10-20 хвилин його хтось вдарив в область голови, від чого він впав та втратив свідомість. Прийшовши до свідомості, він побачив, як невідомий чоловік лазить по його кишенях, а підсудний стоїть за 6-7 метрів від них. Він не бачив щоб підсудний бив його та не бачив телефон в руках підсудного. В нього по кишеням лазив другий чоловік. Підсудний ніяких активних дій відносно нього не вчиняв.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях підсудного ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ст.187 ч.2 КК України.

За таких обставин ОСОБА_3 підлягає виправданню в пред'явленому йому обвинуваченні за ст.187 ч.2 КК України.

Вирішуючи питання про міру запобіжного заходу підсудному, суд виходить з того, що ст.343 КПК України передбачає застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили лише при постановленні обвинувального висновку.

Арешт накладений згідно постанови від 11.12.2011р., на квартиру АДРЕСА_1, скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.321-324 КПК України, суд

О С У Д И В:

ОСОБА_3 по пред'явленому обвинуваченню у вчиненні злочину за ч.2 ст.187 КК України визнати невинними та виправдати в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 -підписку про невиїзд з постійного місця проживання, скасувати.

Скасувати арешт з нерухомого майна ОСОБА_3, а саме квартири АДРЕСА_1, який був накладений, згідно постанови від 11.12.2011р.

Визнати процесуальні дії, а саме , протокол допиту потерпілого ОСОБА_11 (а.с.39-41) та протокол очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4 (а.с.64-66), як проведенні з порушенням законодавства.

Апеляція на вирок може бути подана протягом п"ятнадцяти діб з моменту його проголошення через районний суд до Апеляційного суду м.Києва.

Суддя: