Постанова

від 10.05.2012 по справі 9/180

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2012 р. Справа № 9/180

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б. розглянувши матеріали касаційних скарг 1.Публічного акціонерного товариства "Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" 2.Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.12 у справі№9/180 за позовомПублічного акціонерного товариства "Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" до 1.Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання з іноземними інвестиціями "Укртрубоізол" простягнення 928 534,73 грн В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_4 -за дов. від 03.01.12;

від відповідача: ОСОБА_5 - за дов. від 26.12.11;

від відповідача-2: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляді касаційної скарги.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 08.05.12, для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" у червні 2011 року заявлений позов про стягнення з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 928 534, 73 грн - фактично понесених витрат на зберігання трубної продукції в період з 01.08.08 до 31.12.10. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що 26.10.09 між ним та відповідачем -1, укладено договір №УГВ-11498/11-09 про відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей, однак враховуючи те, що сторонами не узгоджено вартості надання послуг зі зберігання, позивач вважав цей договір неукладеним. Між тим, позивач зазначав, що наявність між сторонами договірних відносин зі зберігання, підтверджується актом приймання -передачі від 26.10.09, підписаним сторонами. Водночас, позивач стверджував, що фактично спірне майно передано

Доповідач: Добролюбова Т.В.

йому на зберігання структурним підрозділом позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання з іноземними інвестиціями "Укртрубоізол" в період з серпня 2008 року до вересня 2009 року, про що свідчать акти приймання -передачі, тому просив відшкодувати понесені ним витрати, нарахувавши їх саме з серпня 2008 року. При цьому, позивач посилався на приписи статей 202, 207, 526, 530, 599, 632, 904, 936, 937, 947 Цивільного кодексу України, статей 179, 180, 181, 193, 202 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.11, ухваленою суддею Бондаренко Г.П., залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання з іноземними інвестиціями "Укртрубоізол"

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.11, ухваленим суддею Бондаренко Г.П., позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь позивача 180 864, 28 грн - боргу з фактично понесених позивачем витрат на зберігання, належної Компанії продукції, за період з жовтня 2009 року до грудня 2010 року, тобто з моменту укладення договору від 26.10.09 і підписання акта прийому-передачі. В частині стягнення 747 670,45 грн судом першої інстанції відмовлено з посиланням: 1) на відсутність між сторонам договірних відносин до 26.10.09 та відсутність правових підстав для прийняття позивачем продукції на зберігання до цієї дати; 2) безпідставність відшкодування позивачеві витрат зі сплати за договорами сервітуту на земельну ділянку, включених до суми позову, оскільки дія цих договорів припинилась до виникнення правовідносин з відповідального зберігання; 3) відсутність усіх складових цивільного правопорушення для відшкодування позивачеві упущеної вигоди у розмірі 57316,96 грн. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 640, 936, 938, 947 Цивільного кодексу України, статей 180, 181 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Мартюк А.І. -головуючого, Борисенко І.В., Зубець Л.П., постановою від 27.02.12, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційні скарги позивача та відповідача-1 залишив без задоволення.

Публічне акціонерне товариство "Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови у стягненні 747670,45 грн і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову . Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 11, 202, частин 1, 2 статті 207, частини 1 статті 598, статті 599, частини 2 статті 640, частини 1 статті 904, частини 1 статті 937, частини 1 статті 938, частини 3 статті 947 Цивільного кодексу України. Скаржник вважає помилковим висновок судів про відсутність між сторонами правовідносин з серпня 2008 року до вересня 2009 року. Скаржник також наголошує на неврахуванні судами того, що зобов'язання відповідача -2 зі зберігання трубної продукції припинилось, і у позивача виникло зобов'язання зі зберігання трубної продукції.

Водночас, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулась Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові . Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статті 11, частини 2 статті 640, частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, частини 8 статті 181 Господарського кодексу України. Заявник вказує на те, що спірні правовідносини зі зберігання трубної продукції на базі в с. Яковенково виникли між позивачем та компанією на підставі договору про спільну діяльність від 24.10.2000 №1, і саме позивач є уповноважений сторонами на ведення спільних справ. Зауважує скаржник і на тому, що акт приймання -передачі від 26.10.09 підписаний помилково та не підтверджує вчинення сторонами дій на виконання договору від 26.10.09. Від Публічного акціонерного товариства "Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" отримано відзив на касаційну скаргу відповідача-1, в якому останній просить скасувати судові акти у справі та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання з іноземними інвестиціями "Укртрубоізол" відзивів на касаційні скарги судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 928 534, 73 грн - фактично понесених витрат на зберігання трубної продукції в період з 01.08.08 до 31.12.10. Отже, предметом доказування при вирішенні даного спору є встановлення, зокрема, наявності між сторонами договірних відносин зі зберігання; факту передачі поклажодавцем майна на зберігання та приймання його зберігачем; розміру фактично понесених позивачем витрат на зберігання. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказами, судами попередніх інстанцій установлено, що 26.10.09 між Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз") та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", укладений договір №УГБ 11498/11-09 на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей, за умовами якого відповідач-1 довірив, а позивач зобов'язався надати послуги зі зберігання трубної продукції, згідно з актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною цього договору. Місцем зберігання майна позивачем визначена база СБМУ Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" в с. Яковенково, Ленінського району, АР Крим. Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що вартість надання послуг зі зберігання труб визначається згідно з кошторисом (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною даного договору. Судами також установлено, що сторонами вартість послуг зі зберігання не узгоджена, кошторис не підписаний. Між тим, як установлено судами, на виконання умов вказаного договору, сторонами 26.10.09 підписано акт №1 приймання - передачі, за яким відповідачем -1 передано, а позивачем прийнято на відповідальне зберігання трубну продукцію у кількості 1431 штук на загальну суму 33 688 086,73 грн, та 08.07.11 підписано уточнений акт №2 до акта №1, в якому сторони погодили кількість переданої на зберігання продукції. Взаємовідносини сторін зі зберігання регулюються главою 66 Цивільного кодексу України. За приписами статті 936 вказаного Кодексу за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно зі статтею 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний зберігати річ упродовж строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Статтею 946 Цивільного кодексу України унормовано, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Відповідно до статті 947 вказаного Кодексу витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, зберігач має право на відшкодування своїх витрат: при безоплатних відносинах відшкодовуються необхідні і вже зроблені витрати, які повинні бути визначені і доведені при пред'явленні відповідної вимоги; при оплатному зберіганні ці витрати включаються в загальну винагороду і, як правило, спеціально не виділяються. Отже, договір зберігання може бути як оплатним, так і безоплатним. З аналізу наведених норм убачається, що строк та вартість послуг зі зберігання не є істотними умовами договору зберігання. Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України , господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України , унормовано, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України . Згідно з частиною 2 статті 640 Цивільного кодексу України , якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Судами попередніх інстанцій установлено, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору зберігання, що між відповідачем - 1 та позивачем виникли відносини зі зберігання трубної продукції на підставі договору №УГВ-11498/11-09 від 26.10.09, фактичне виконання якого підтверджується актом приймання-передачі №1 від 26.10.09, і як правильно установлено судами, саме з цього моменту у позивача виникли правові підстави зі зберігання спірної трубної продукції. Як установлено судами, позивачем було прийнято на зберігання трубну продукцію, яка належить відповідачеві-1, у кількості 1431 штук. Установлено судами і те, що розмір фактично понесених позивачем в період з жовтня 2009 року до грудня 2010 року витрат на зберігання цієї продукції становить 180 864, 28 грн. Судами також установлено і те, що до укладення договору від 26.10.09 та підписання акта №1 у позивача були відсутні правові підстави для приймання на зберігання трубної продукції, що належить відповідачеві-1, оскільки позивачеві вказівка на зберігання цієї продукції не надходила, при цьому, відповідальною особою за зберігання трубної продукції до 26.10.09 виступало Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання з іноземними інвестиціями "Укртрубоізол". Таким чином, відмова судів у стягненні витрат на зберігання продукції, нарахованих позивачем за період з 2008 року до жовтня 2009 року на підставі частини 3 статті 947 Цивільного кодексу України щодо відшкодування фактичних витрат за зберігання на підставі договору є правомірною. Відносно вимог позивача про відшкодування витрат зі сплати за договорами сервітуту земельної ділянки, то суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів про те, що дія наданих позивачем на підтвердження своїх вимог договорів від 30.07.08 №542 та від 17.09.08 №682/702 на обмеження права користування земельними ділянками, припинилась до виникнення між сторонами правовідносин з відповідального зберігання трубної продукції. Окрім цього, судами установлено відсутність усіх складових елементів цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача-1 цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, що враховуючи вимоги чинного законодавства, унеможливлює задоволення вимог про відшкодування з відповідача-1 упущеної вигоди у розмірі 57 316,96 грн. За таких установлених обставин справи, висновок судів про наявність підстав для відшкодування відповідачем -1 позивачеві 180 864, 28 грн витрат на зберігання визнається правомірним. Доводи, викладені в касаційних скаргах щодо порушення судами норм матеріального права, не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки такі посилання скаржників ґрунтуються на твердженнях про невірно встановлені судами обставини справи та зводяться до переоцінки доказів, яка відповідно до частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, адже, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційних скарг не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.12 у справі №9/180 залишити без змін.

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" та Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова