Рішення

від 15.05.2012 по справі 5006/14/47/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.05.12 р. Справа № 5006/14/47/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», ЄДРПОУ 32221910,

с.Дмитро-Дар'євка

до відповідача Приватного підприємства «Саюр», ЄДРПОУ 32221905, с.Іверське

про стягнення 15725 грн. 28 коп.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Демідова П.В.

Суддя Захарченко Г.В.

Представники:

від позивача: Номеровський В.В.-дир.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 24.04. по 15.05.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос», с.Дмитро-Дар'євка, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства «Саюр», с.Іверське, про стягнення вартості неповерненого товару в сумі 15725,28 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неповернення відповідачем олії соняшникової і насіння соняшнику, які були отримані на переробку за накладними №78 від 12.10.2009р. та №49 від 28.10.2009р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 24.04.2012р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на зарахування ним насінання соняшнику, поставленого за накладною №49 від 28.10.2009р. у кількості 2277 кг в якості погашення заборгованості за надання послуг зі збирання соняшника на ділянках позивача та прийняття решти насіння у кількості 343 кг на переробку. Одночасно, відповідач підтвердив постачання позивачем на переробку насіння соняшнику та наявність у позивача права на отримання олії у кількості 420 кг. Проте, відповідач стверджує про відмову позивача від прийняття вказаного товару та 343 кг насіння, яке залишилося після зарахування 2277 кг в якості погашення заборгованості за договором. Таким чином, за думкою відповідача, провадження по справі підлягає припиненню згідно п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно із ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Погоджена дія двох або більше сторін є дво- чи багатостороннім правочином.

Як встановлено судом, згідно наданих до матеріалів накладних:

- №78 від 12.10.2009р. позивачем на переробку було поставлено відповідачу насіння соняшнику у кількості 3020 кг. При цьому, розрахункова вага прийнятого соняшнику за відліком його сорності, вологості, становить 2729 кг.;

- №49 від 28.10.2009р. позивачем на переробку було поставлено відповідачу насіння соняшнику у кількості 2910 кг.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

За змістом пояснень відповідача, наданих в судовому засіданні 24.04.2012р., ним підтверджено факт отримання від позивача на переробку товару за накладними №78 від 12.10.2009р. та №49 від 28.10.2009р.

При цьому, як вказує відповідач, за накладною №49 від 28.10.2009р. розрахункова вага прийнятого насіння соняшнику за відліком його сорності, вологості, становила не 2910 кг, а 2620 кг.

Одночасно, сторонами також було повідомлено суд про порядок визначення вартості послуг відповідача з переробки насіння соняшнику позивачу. Зокрема, така вартість узгоджувалася сторонами у квитанціях до накладних та становила 15% від загальної ваги отриманого насіння соняшнику за кожною накладною.

Таким чином, за висновками суду, з урахуванням вимог ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України внаслідок передачі позивачем та прийняття відповідачем насіння соняшнику на переробку за накладними №78 від 12.10.2009р. та №49 від 28.10.2009р. між сторонами виникли відповідні зобов'язання.

Як вказувалось вище, насіння соняшнику за накладними №78 від 12.10.2009р. та №49 від 28.10.2009р. було передане позивачем відповідачу на переробку.

Згідно з квитанцією до накладної №78 від 12.10.2009р. (а.с.8) відповідачем було повернуто позивачу олію соняшникову та жмих, внаслідок чого неповернутою залишилася олія у кількості 420 кг. Відповідачем факт неповернення ним позивачу олії у кількості 420 кг підтверджено в судовому засіданні 24.04.2012р.

Одночасно, як вказує позивач, за накладною №49 від 28.10.2009р. неповернутим залишилося насіння соняшнику у кількості 2910 кг.

Проте, відповідач в засіданні суду 24.04.2012р. повідомив суд про прийняття від позивача на переробку за накладною №49 від 28.10.2009р. насіння соняшнику у кількості 2620 кг, з яких 2277 кг ним було зараховано в якості погашення заборгованості позивача за виконані роботи згідно акту приймання виконаних робіт від 20.10.2009р. При цьому, за твердженням відповідача, від прийняття решти насіння соняшнику у кількості 343 кг позивач відмовляється.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Як вказувалось вище, позивачем заявлені вимоги про стягнення вартості неповерненого товару в сумі 15725,28 грн.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем має бути доведено наявність у відповідача обов'язку з повернення цього товару.

Як встановлено судом, насіння соняшнику за накладними №78 від 12.10.2009р. та №49 від 28.10.2009р. було передане позивачем відповідачу на переробку.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За висновками суду, сторонами не було узгоджено певного строку дії правочину з надання відповідачем послуг з переробки товару позивачу.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання зобов`язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання в будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов`язання протягом семи днів з дня пред`явлення вимоги кредитором.

17.01.2011р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу (а.с.22) про повернення олії соняшникової у кількості 420 кг та насіння соняшнику у клькості 2910 кг. Направлення позивачем на адресу відповідача вказаної вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.01.2012р. (а.с.21).

Свої зобов'язання щодо своєчасного повернення товару позивачу всупереч ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідно до ст.906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не доведено тих обставин, що належне виконання своїх зобов'язань перед позивачем з переробки товару виявилося неможливим внаслідок непереборної сили.

За приписом ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Згідно ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вказувалось вище, за накладною №78 від 12.10.2009р. неповернутою позивачу залишилася соняшникова олія у кількості 420 кг. Вказані обставини з боку відповідача не заперечуються.

Згідно з довідкою від 30.12.2011р. №06-100/1705 Головного управління статистики у Донецькій області середня ціна реалізації олії сільськогосподарськими підприємствами за січень-листопад 2011р. становила 8895,8 грн. за 1 тону.

Таким чином, внаслідок неповернення відповідачем позивачу олії соняшникової у кількості 420 кг, позивачем фактично було втрачено майно на суму 4483,48 грн. (з урахуванням ПДВ).

Одночасно, за твердженням позивача, неповернутим за накладною №49 від 28.10.2009р. залишилося насіння соняшнику у кількості 2910 кг.

Проте, як встановлено судом, згідно з накладною №49 від 28.10.2009р. (а.с.9 на зворотному боці) позивачем фактично було передано відповідачу насіння соняшнику у кількості 2620 кг з урахуванням його сорності та вологості. Тобто, неповернутим позивачу відповідачем залишилося насіння соняшнику у кількості 2620 кг.

За змістом довідки від 30.12.2011р. №06-100/1705 Головного управління статистики у Донецькій області середня ціна реалізації насіння соняшнику сільськогосподарськими підприємствами за січень-листопад 2011р. становила 3219,3 грн. за 1 тону.

За таких обставин, внаслідок неповернення відповідачем позивачу насіння соняшнику, отриманого за накладною №49 від 28.10.2009р., у кількості 2620 кг позивачем фактично було втрачено майно на суму 10121,48 грн. (з урахуванням ПДВ).

Вказані накладні, довідку від 30.12.2011р. №06-100/1705 Головного управління статистики у Донецькій області суд приймає до уваги як належні докази втрати позивачем майна, внаслідок його неповернення відповідачем.

Крім цього, за висновками суду, позивачем також доведено наявність причинного зв'язку між неправомірною поведенікою відповідача та збитками позивача, зокрема, внаслідок безпідставної відмови відповідача в поверненні насіння соняшнику та олії позивачу, останній позбавився свого майна на загальну суму 14604,96 грн.

Одночасно, відповідачем не доведено відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

При цьому, посилання відповідача на проведення ним часткового зарахування насіння соняшнику у кількості 2277 кг в якості погашення заборгованості позивача за виконані роботи згідно акту приймання виконаних робіт від 20.10.2009р. судом до уваги не приймаються.

Зокрема, згідно із ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідачем до матеріалів справи всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог до позивача не надано.

Крім цього, виходячи зі змісту відзиву відповідача на позов, визначені відповідачем вимоги сторін одна до одної не є однорідними: позивач у цьому позові фактично вимагає стягнення від відповідача суми збитків, у той час як відповідач стверджує про існування у позивача заборгованості за виконані роботи за різними правовідносинами між сторонами.

У разі наявності порушення позивачем прав відповідача щодо отримання вартості виконаних робіт, останній у відповідності із ст.1 Господарського процесуального кодексу України має право звернутися до суду з самостійним позовом до позивача.

Твердження відповідача щодо відсутності предмету спору між сторонами є безпідставними, внаслідок чого клопотання відповідача про припинення провадження по справі згідно п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без задоволення.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте в частині вимог про стягнення 1120,32 грн. є неправомірним, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є безпідставними, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості неповерненого товару підлягають частковому задоволенню в сумі 14604,96 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-3, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», с.Дмитро-Дар'євка до Приватного підприємства «Саюр», с.Іверське про стягнення вартості неповерненого товару в сумі 15725 грн. 28 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Саюр», с.Іверське на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», с.Дмитро-Дар'євка вартість неповерненого товару в сумі 14604 грн. 96 коп., судовий збір в сумі 1494 грн. 90 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», с.Дмитро-Дар'євка до Приватного підприємства «Саюр», с.Іверське відмовити.

В судовому засіданні 15.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 15.05.2012р.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Захарченко Г.В.

Суддя Демідова П.В.