Постанова

від 24.07.2012 по справі 5006/14/47/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.07.2012 р. справа №5006/14/47/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф. суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А. від позивача:Номеровський В.В. -за дов.№1 від 12.03.2012р. від відповідача:Сахно Ю.І. -за спец. витягом з ЄДР Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства «Саюр», с.Іверське Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2012 року у справі№ 5006/14/47/2012 (Головуючий суддя: Левшина Г.В., судді: Демідова П.В., Захарченко Г.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Колос», с.Дмитро-Дар»євка до відповідача Приватного підприємства «Саюр», с.Іверське Донецької області про стягнення 15725грн. 28коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос», с.Дмитро-Дар»євка звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Саюр», с.Іверське Донецької області про стягнення вартості неповернутого майна на загальну суму 15725грн. 28коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.12р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відпоідальністю «Колос», с.Дмитро-Дар»євка задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», с.Дмитро-Дар»євка на користь Приватного підприємства «Саюр», с.Іверське Донецької області суму у розмірі 14604грн. 96коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Приватне підприємство «Саюр», с.Іверське Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2012р.,скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос», с.Дмитро-Дар»євка, у судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2012р. -залишити без змін .

Приватне підприємство «Саюр», с.Іверське Донецької області у судовому засіданні наполягає на задоволенні апеляійної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли господарські зобов»язання, згідно яких відповідач поставляє насіння соняшнику відповідачу на переробку,

17.01.2011р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про повернення олії соняшникової у кількості 420кг. та насіння соняшнику у кількості 2910кг., яка залишена без відповіді.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 Цивільного кодексу України).

Зі змісту ст. 207 Цивільного кодексу України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов»язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов»язаньзгідно до вказівок закону, договору не допускається.

Відповідно до приписів ч. 2,3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом, між сторонами склалися фактичні правовідносини з поставки насіння соняшника відповідно до накладних: №78 від 12.10.2009р. у кількості 3020кг.; № 49 від 28.10.2009р. у кількості 2910кг.

Згідно квитанції до накладної №78 від 12.10.2009р. відповідачем повернуто позивачу олію соняшникову та жмих, внаслідок чого неповернутою залишилася олія у кількості 420кг., факт неповенення якої підтверджено відповідачем. Та неповернутим залишилось насіння соняшнику у кількості 2910кг.

Зокрема, відповідно до ч.4 ст.22 Господарського Процесуального Кодексу України, позивач вправі до початку розгляду справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, але в матеріалах справи відсутня дана заява, що не відповідає ч.1 п.2 ст.83 Господарського Процессуального Кодексу України, якою передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача і про це є клопотання заінтересованої сторонни.

Але, у даному випадку суд першої інстанції самостійно вийшов за межі позовних вимог та стягнув розмір збитків.

За таких обставин, судова колегія вважає, що позивач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст.ст.33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, неналежного виконання відповідачем в строк, встановлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України своїх зобов"язань щодо оплати прийнятого ТА ПЕРЕРОБЛЕННЯ цього товару, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обгрунтованість та доведеність позовних вимог, тоді як відсутні докази у відповідача грошового зобов»язання, у зв»язку з чим неправомірно стягнув з Приватного підприємства «Саюр», с.Іверське Донецької області вартість неповернутого товару в сумі 14604грн. 96коп.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з»ясовані всі обставини, що мають значення для справи, що є підставою згідно приписів п.п.1,4 ч.1 ст.104 Господарського процессуального кодексу України для скасування рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2012р. у справі №5006/14/47/2012, відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Саюр», с.Іверське Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2012 року у справі №5006/14/472012 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2012 року у справі №5006/14/47/2012 -скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», с.Дмитро-Дар»євка до Приватного підприємства «Саюр», с.Іверське про стягнення 15725грн. 28коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», с.Дмитро-Дар»євка (84005, Донецька область, Олександріївський район, с.Дмитро-Дар»євка, вул.Комунарів, буд.1, ЄДРПОУ 32221910) на користь Приватного підприємства «Саюр», с.Іверське (84005, Донецька область, с.Іверське,вул.Залізнична, буд.1, кв.1, ЄДРПОУ 32221910) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скраги в розмірі 804грн. 75коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надр.5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Дон. обл.