Рішення

від 14.05.2012 по справі 2/033-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2012 р. Справа № 2/033-12

за позовом Товариства сприяння обороні України , м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс

«Снайпер» , с. Капітанівка Києво-Святошинського району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,

підприємства «Автодром «Чайка» ЦК ТСО України, с. Петропавлівська Борщагівка

про усунення перешкод в користуванні майном та

припинення дій, що порушують право

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 уповноважений, довіреність від 14.03.2012р. № 2/33,

від відповідача: ОСОБА_2, уповноважена, довіреність від 03.05.2012р. б/н;

від третьої особи: ОСОБА_3, директор, паспорт СО № НОМЕР_1 від 12.08.1999р.

СУТЬ СПОРУ :

позивач -Товариство сприяння обороні України, м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 23.04.2012р. до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер», с. Капітанавка , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -підприємства «Автодром «Чайка»ЦК ТСО України, с. Петропавловська Борщагівка, в якому просить: 1) зобов'язати позивача усунути перешкоди в користуванні Товариством сприяння обороні України належним йому на підставі свідоцтва про право власності майном спортивно-стрілецького комплексу, розташованого в селі Капітанівка, вул. Лісна 1 шляхом примусового виконання рішення господарського суду Київської області від 19.03.2012р. та виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер», 2) зобов'язати відповідача відшкодувати заподіяну Товариству сприяння обороні України моральну шкоду у спосіб визнання директором товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер»ОСОБА_4 перед комісією ТСОУ неправомірності своїх дій та вибачення перед Товариством сприяння обороні України шляхом письмового повідомлення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням господарського суду Київської області від 19.03.2012р. (повний текст якого підписано 26.03.2012р.) у справі № 9/172-10/12-11, яке набрало законної сили, розірвано договір оренди від 20.11.1996р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер»та Учбово-спортивним комплексом Товариства сприяння обороні України. Відповідач відмовляється повернути орендоване за вказаним договором майно стрілецько-спортивного комплексу власнику -Товариству сприяння обороні України, чим порушує його право власності та завдає моральної шкоди.

Відповідач подав суду клопотання від 04.05.2012р., в якому просить припинити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки на момент подання позову рішення господарського суду у справі № 9/172-10/12-11 не набрало законної сили.

Позивач та третя особа заперечили проти задоволення зазначеного клопотання з мотивів його необґрунтованості.

В судовому засіданні 04.05.2012р. у відповідності до частини третьої ст. 77 ГПК України судом було оголошено перерву до 11.05.2012р. до 14 год. 00 хв., про що представники учасників провадження були повідомлені особисто під розпис.

Ухвалою від 11.05.2012р. суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

Позивач в усних поясненнях позов підтримав та просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечував. Заперечення мотивовані тим, що позивач не має права вимагати примусового виселення відповідача із спортивно-стрілецького комплексу в с. Капітанівка вул. Лісна 1, оскільки відповідач має власне зареєстроване майно за вказаною адресою. Крім того, відповідач твердить, що у відповідача відсутнє право власності на частину спірного майна, яке було списано в установленому порядку з балансу орендодавця, відповідно у позивача відсутнє право вимагати усунення перешкод в користуванні цим майном. Також відповідач твердить, що оскільки між позивачем та відповідачем не узгоджено строк повернення орендованого майна, такий строк слід визначити в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги, а позивачем не подано жодних доказів того, що він звертався до відповідача, направляв листи тощо з вимогою повернути майно.

Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення до позовної заяви про усунення перешкод в користуванні майном від 07.05.2012р. № 20/05. В зазначених поясненнях третя особа вказує, що після набрання законної сили рішенням суду, яким було розірвано договір оренди від 20.11.1996р. було створено комісію для здійснення прийому-передачі орендованого майна. Третя особа твердить, що директор відповідача ОСОБА_4 чинить перешкоди в роботі комісії та відмовляється здійснити передачу орендованого майна власнику, чим завдає значної моральної шкоди громадській організації ТСО України. Представник третьої особи також стверджує, що все спірне майно, відносно якого позивачем заявлені вимоги, списано не було, перебуває на балансі підприємства «Автодром «Чайка», яке є правонаступником орендодавця, і відповідно до Статуту, є власністю позивача.

В судовому засіданні 11.05.2012р. відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України суд оголосив перерву до 14.05.2012р. до 12 год. 00 хв., а потім до 14 год. 00 хв., про що представники сторін були повідомлені особисто під розпис.

В судовому засіданні 14.05.2012р. представник відповідача подав письмові заперечення на позов, в яких додатково зазначає, що у відносинах сторін слід керуватися ст. 509 ЦК України та ст. 530 ЦК України. Відповідач твердить, що оскільки в договорі оренди не зазначено строку повернення орендованого майна, зазначений обов'язок у відповідача з'являється лише через сім днів від дня пред'явлення вимоги, а матеріали справи не містять доказів, що така вимога взагалі позивачем була пред'явлена відповідачу. Крім того, відповідач твердить, що позивачу не належить право користування орендованим майном, оскільки зазначене майно передано третій особі, а згідно ст. 136 ГК України право господарського відання є правом суб'єкта підприємництва володіти, користуватися і розпоряджатися майном, переданим йому власником з обмеженням розпорядженням щодо окремих видів майна. Також відповідач твердить, що позивачем не надано доказів права власності на частину майна, а саме на тир 25 метрів, тир «Бігучий кабан», огорожу, битовку, відповідно не має права вимагати усунення перешкод в користуванні цим майном. Відповідач твердить, що зазначені об'єкти були списані та знищені, про що свідчать додані до матеріалів справи акти.

Розглянувши позов Товариства сприяння обороні України, м. Київ (далі по тексту -ТСОУ), до товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер», с. Капітанівка Києво-Святошинського району (далі по тексту -ТОВ «УСК «Снайпер»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -підприємства «Автодром «Чайка» ЦК ТСОУ (далі по тексту -автодром «Чайка»), вислухавши доводи та пояснення представників учасників провадження, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено господарським судом Київської області під час розгляду справи № 9/172-10/12-11 та вбачається з доданих до матеріалів справи копій Статуту Автодрому «Чайка»та Статуту ТСО України, а також копії Постанови бюро ЦК ТСО України від 12.12.2001р. № 23 юридична особа -автодром «Чайка» ЦК ТСОУ є правонаступником Учбово-спортивного комплексу Товариства сприяння обороні України, а також є структурним підрозділом ТСОУ. Згідно пункту 5.1 Статуту Автодрому «Чайка»майно підприємства є власністю ТСО України та передано йому на праві оперативного управління. Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно до частини 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

20.11.1996р. між Учбово-спортивним комплексом ТСОУ, правонаступником якого є Автодром «Чайка»(орендодавець), та ТОВ «УСК «Снайпер»(орендар) був укладений договір оренди, згідно якого орендодавець передав, а орендар отримав в строкове платне користування стрілецько-спортивний комплекс «Снайпер»з усіма його виробничими фондами. Договір між сторонами укладено на наступних умовах:

- орендар приймає виробничі фонди УСК «Снайпер»в повне господарське використання (пункт 3.1.1 Договору);

- орендар має право за згоди орендодавця здійснювати реконструкцію, не порушуючи цілісність будівель, а також здавати частину приміщень в суборенду (пункт 2.1 Договору);

- орендар щоквартально перераховує орендодавцю орендну плату не пізніше 20 числа першого місяця наступного кварталу, сума орендної плати уточнюється щорічно (пункт 3.1.2 Договору);

- орендодавець забезпечує надані в оренду фонди водою, енергоносіями, опаленням, електроенергією, забезпечує підведення до каналізаційної, телефонної, газової мереж (пункт 4.1.2 Договору);

- договір вступає в дію з 20.11.1996р. та діє до 2046 року. Договір може бути зупинений чи розірваний по домовленості сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний за рішенням державного арбітражу у випадку порушення однією із сторін умов договору. При розірванні договору з ініціативи орендодавця всі зроблені покращення та пристосування, здійснені за рахунок орендаря, переходять у власність орендодавця з відшкодуванням орендатору дійсних затрат. При розірванні Договору з ініціативи орендаря, все майно стає власністю орендодавця (пункти 5.1.1, 5.1.2, 5.1.9 Договору).

Пунктом 4 прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлено, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 9 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відносини відповідача та третьої особи за правовою природою є договором найму (оренди) будівлі. Згідно до частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком до трьох років укладається у письмовій формі.

Згідно до частини 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчить акт передачі будівель та споруд в оренду ТОВ «УСК «Снайпер»від 01.12.1996р., копія якого залучена до матеріалів справи, учбово-спортивний центр ТСОУ передав, а ТОВ «УСК «Снайпер»прийняло в оренду основні засоби стрілецько-спортивного комплексу загальною вартістю 1 009 719,00 грн., в тому числі: готель, будиночок, їдальню, будівлі боксів, трансформаторну станцію, насосну станцію, тир 25 м, тир 50 м, тир б/кабан, артскважину, огорожу, побутову, холодильний агрегат, шафу холодильну, котел електричний, б/кабан, смугу перешкод, м/установку, торгівельне обладнання.

Відповідно до частини 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Згідно до пункту 2 частини 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.03.2012р. у справі № 9/172-10/12-11 розірвано договір оренди від 20.11.1996р., укладений між Учбово-спортивним комплексом Товариства сприяння обороні України (правонаступником якого є третя особа - автодром «Чайка») та ТОВ «УСК «Снайпер».

Відповідно до частини п'ятої ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Відповідно до частини першої ст. 93 ГПК України у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, десятиденний строк подання апеляційної скарги на рішення господарського суду обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України. Відповідно до частини третьої ст. 50 ГПК України, перебіг процесуального строку, обчислюваного днями, починається наступного дня після календарної дати події, якою визначено його початок.

Як вбачається з поданої до позову копії рішення господарського суду Київської області від 19.03.2012р. у справі № 9/172-10/12-11, повний текст зазначеного рішення був підписаний 26.03.2012р., відповідно строк для подання апеляційної скарги почав перебіг 27.03.2012р. і закінчився згідно приписів частини четвертої ст. 51 ГПК України о 24 годині 05.04.2012р.

В зазначений строк апеляційна скарга на вказане рішення подана не була, відповідно рішення господарського суду Київської області від 19.03.2012р. у справі № 9/172-10/12-11 набрало законної сили 06.04.2012р.

Прийняття Київським апеляційним господарським судом ухвали від 25.04.2012р., якою поновлено строк подання апеляційної скарги та прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер»на рішення господарського суду Київської області від 19.03.2012р. по справі № 9/172-10/12-11, лише поновлює відповідачу процесуальний строк оскарження рішення, але не змінює визначений законом порядок набрання рішенням законної сили.

Згідно приписів частин 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до частини 1 ст. 785 ГПК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012р. рішення господарського суду Київської області у справі № 9/172-10/12-11 від 19.03.2012р. залишено без змін.

За таких обставин судом встановлено, що у зв'язку із розірванням в судовому порядку договору оренди та припиненням відносин оренди з дня набрання судовим рішенням законної сили 06.04.2012р., у відповідача відсутні правові підстави для користування орендованим стрілецько-спортивним комплексом, відповідно володіння та користування відповідачем зазначеним комплексом після 06.04.2012р. є незаконним.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як вбачається із дубліката свідоцтва про право власності від 22.12.2011р., витягу про державну реєстрацію прав від 27.12.2011р. № 32694140 та технічного паспорту на громадський будинок (копії залучені до матеріалів справи), власником стрілецько-спортивного комплексу , який складається з нежилих приміщень готелю з прибудовами літ. «А»площею 1702,4 кв.м., кафе з прибудовами літ. «Б»площею 472,3 кв.м., боксів для зберігання зброї літ. «Е», площею 242,7 кв.м., тиру з бліндажем літ. «Ж»площею 12,1 кв.м., трансформаторної підстанції літ. «Й»площею 26,7 кв.м. та знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Лісна 1 є позивач -ТСО України на підставі рішення Дмитрівської сільської ради від 26.01.2006р. № 18.

Крім того, у складі Учбово-спортивного центру ТСО України (правонаступником якого є Автодром «Чайка», майно якого згідно статуту належить ТСО України і передано на праві оперативного управління) було утворено мале підприємство учбово-спортивний комплекс «Снайпер», на баланс якого в 1991р. були передані за актом наступні споруди та будівлі: 1) Готель, 2) Будиночок, 3) Їдальня, 4) Будівля боксів, 5) Трансформаторна станція, 6) Насосна станція, 7) Тир на 25 м, 8) Тир на 50 м, 9) Тир «Бігучий кабан», 10) Артскважина, 11) огорожа (копія акту залучена до матеріалів справи). Як свідчить залучена до матеріалів справи копія Акту передачі будівель та споруд від 01.09.1995р., мале підприємство УСК «Снайпер»повернуло зазначене майно на баланс Учбово-спортивного центру ТСО України. До переліку майна додатково включене інше майно, в тому числі Побутова (№12). Як свідчить залучена до матеріалів справи копія акту від 01.12.1996р., перелічене майно було передано в оренду відповідачу.

Представлені відповідачем акти списання основних засобів не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони суперечать положенням залучених до матеріалів справи Положенню про порядок володіння, використання і розпорядження майном, що є у власності ТСО України від 21.12.1995р. (в редакції змін від 12.04.2001р.) та Інструкції про порядок списання непридатних будівель, споруд, машин, обладнання, транспортних засобів та іншого майна, що віднесено до основних фондів в організаціях ДТСААФ від 17.07.1990р. № 340/ДСП (копії залучені до матеріалів справи). Як свідчить довідка від 16.12.2010р. зняття майна УСЦ ЦК ТСО України з бухгалтерського обліку за актами на списання від 04.12.1997р., від 08.12.1997р. та від 12.12.1997р. не проводилось, зменшення статутного фонду на суму остаточної вартості по бухгалтерських проводках по операціях, пов'язаних із списанням основних засобів, не відображалось.

Наказом від 12.04.2012р. №40 по ТСОУ створено комісію для здійснення прийому-передачі майна від ТОВ «УСК «Снайпер»ТСО України, у складі п'яти представників ЦК ТСО України та Автодрому «Чайка».

Позивач твердить, що листом від 12.04.2012р. звертався до відповідача з пропозицією надати своїх співробітників для участі в процедурі здачі-приймання, яка мала відбутися 17.04.2012р. о 10-00 (копія листа залучена до матеріалів справи). Позивач, посилаючись на додану до матеріалів справи копію Акту від 19.04.2012р., складеного членами комісії, твердить, що директор відповідача ОСОБА_4 відмовилась передати орендоване майно та скласти відповідний акт прийому-передачі, мотивуючи поданням апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області у справі № 9/172-10/12-11.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів правомірності користування спірним стрілецько-спортивним комплексом, або доказів належного виконання свого обов'язку щодо передачі об'єкта оренди власнику або повернення об'єкта оренди орендодавцю не подав.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власність зобов'язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Посилання відповідача на те, що до відносин сторін слід застосувати ст. 509 та частину другу ст. 530 ЦК України щодо строку виконання зобов'язання в семиденний термін з моменту вимоги є невірним, оскільки між відповідачем і позивачем відсутні договірні зобов'язання, а право власника витребовувати своє майно є абсолютним.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем права власності позивача, оскільки відмова відповідача повернути власнику майно, яким відповідач користується без достатньої правової підстави, порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження власним майном - стрілецько-спортивним комплексом, який складається з нежилих приміщень готелю з прибудовами літ. «А»площею 1702,4 кв.м., кафе з прибудовами літ. «Б»площею 472,3 кв.м., боксів для зберігання зброї літ. «Е», площею 242,7 кв.м., тиру з бліндажем літ. «Ж»площею 12,1 кв.м., трансформаторної підстанції літ. «Й»площею 26,7 кв.м. а також майна, переданого в оренду згідно акту прийому передачі від 01.12.1996р. у складі: тиру на 25 метрів, тиру «Бігучий кабан», огорожі, побутової, та знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капітанівка,

вул. Лісна 1.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі примусове виконання обов'язку в натурі.

За таких обставин позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні Товариством сприяння обороні України належним йому на підставі свідоцтва про право власності майном спортивно-стрілецького комплексу, розташованого в селі Капітанівка, вул. Лісна 1 шляхом примусового виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер»є обґрунтованою, законною, матеріалами справи та дійсними обставинами підтверджується та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача відшкодувати заподіяну Товариству сприяння обороні України моральну шкоду у спосіб визнання директором товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер»ОСОБА_4 перед комісією ТСОУ неправомірності своїх дій та вибачення перед Товариством сприяння обороні України шляхом письмового повідомлення, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однак, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Згідно з приписами частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4 1 , 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також у інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Разом з тим, враховуючи приписи частини другої статті 1 та статті 12 ГПК України, зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Так, справи, що виникають з корпоративних відносин, - це спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, за винятком трудових спори за участю господарського товариства.

Також, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених в абзаці першому пункту 1 частини першої статті 12 ГПК, тобто у разі виникнення спору в зв'язку з приватизацією майна.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Зі змісту позовної вимоги вбачається, що позивач пред'являє вимогу особисто до фізичної особи -директора ТОВ «УСК «Снайпер»ОСОБА_4 яка полягає у зобов'язанні зазначеної особи визнати неправомірність своїх дій та письмово вибачитися.

За таких обставин позов до фізичної особи -громадянина, який не є суб'єктом підприємницької діяльності, є цивільно-правовим та господарському суду не підвідомчий.

Враховуючи пряму заборону процесуального закону об'єднувати в одне провадження вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства (частина третя ст. 58 ГПК України), суд не може в порядку ст. 24 ГПК України залучити до участі у справі іншого відповідача -директора ТОВ «УСК «Снайпер»ОСОБА_4 та розглядати не підвідомчу господарському суду вимогу.

Відповідно в цій частині позов ТСО України підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, суд задовольняє позов Товариства сприяння обороні України частково, приймає рішення про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер»усунути перешкоди в користуванні Товариством сприяння обороні України належним йому на праві власності майном спортивно-стрілецького комплексу , який складається з нежилих приміщень готелю з прибудовами літ. «А»площею 1702,4 кв.м., кафе з прибудовами літ. «Б»площею 472,3 кв.м., боксів для зберігання зброї літ. «Е», площею 242,7 кв.м., тиру з бліндажем літ. «Ж»площею 12,1 кв.м., трансформаторної підстанції літ. «Й»площею 26,7 кв.м. а також майна, переданого в оренду згідно акту прийому передачі від 01.12.1996р. у складі: тиру на 25 метрів, тиру «Бігучий кабан», огорожі, побутової та знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Лісна 1 шляхом примусового виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер».

В частині вимог про зобов'язання відповідача відшкодувати заподіяну Товариству сприяння обороні України моральну шкоду у спосіб визнання директором товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер»ОСОБА_4 перед комісією ТСОУ неправомірності своїх дій та вибачення перед Товариством сприяння обороні України шляхом письмового повідомлення, суд припиняє провадження відповідно до пункту 1 частини першої ст. 80 ГПК України.

Відповідно до підпункту 2) пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»подана ТСО України позовна заява мала бути оплачена судовим збором в сумі 2146,00 грн. (1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2012 року за кожну з немайнових вимог 1073,00Ч2=2146,00 грн.). В частині позовної вимоги, за якою суд припиняє провадження, судовий збір в сумі 1073,00 грн. мав бути повернутий позивачу з державного бюджету на підставі пункту 5) частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». В частині задоволених вимог відшкодування позивачу судового збору в сумі 1073,00 грн. на підставі ст. 49 ГПК України суд має покласти на відповідача.

Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення від 23.04.2012р.

№ 353, позивач сплатив судовий збір в сумі 1073,00 грн. Відповідно до пункту 3.5 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо передбачені у пункті 4 частини першої ст. 63 ГПК України підстави повернення позовної заяви виявлено судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті, оскільки недоплачені у встановленому порядку суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи. За результатами розгляду справи у суду немає підстав достягнути з позивача недоплачену суму судового збору в сумі 1073,00 грн., оскільки така ж сума підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у зв'язку із припиненням провадження по одній з немайнових вимог позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1073,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 16, 316, 317, 319, 321, 387, частиною 1 ст. 628, частиною 2 ст. 651, частинами 2, 3 ст. 653, частиною 1 ст. 759, частиною 1 ст. 761, частиною 1 ст. 762, пунктом 2 ч. 1 ст. 783, частиною 1 ст. 785, ст. 793, частиною 1 ст. 795, пунктами 4, 9 прикінцевих положень Цивільного кодексу України, пунктом 4 прикінцевих положень Господарського кодексу України, статтями 1, 3, 4 1 , 12, 21, 33, 49, 50, 51, 58, пунктом 1 частини першої ст. 80, ст.ст. 82-85, 93 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства сприяння обороні України задовольнити частково .

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер»(код ЄДРПОУ 23583116) усунути перешкоди в користуванні Товариством сприяння обороні України (код ЄДРПОУ 00014611) належним йому на праві власності майном спортивно-стрілецького комплексу , який складається з нежилих приміщень готелю з прибудовами літ. «А»площею 1702,4 кв.м., кафе з прибудовами літ. «Б»площею 472,3 кв.м., боксів для зберігання зброї літ. «Е», площею 242,7 кв.м., тиру з бліндажем літ. «Ж»площею 12,1 кв.м., трансформаторної підстанції літ. «Й»площею 26,7 кв.м. а також майна, переданого в оренду згідно акту прийому передачі від 01.12.1996р. у складі: тиру на 25 метрів, тиру «Бігучий кабан», огорожі, побутової та знаходиться за адресою Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Лісна 1 шляхом примусового виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер»(код ЄДРПОУ 23583116).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер»(08112, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Лісна, буд.1, код ЄДРПОУ 23583116)

на користь Товариства сприяння обороні України (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 52/2, код ЄДРПОУ 00014611)

1073,00 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні нуль копійок) судового збору,

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині вимог про зобов'язання відповідача відшкодувати заподіяну Товариству сприяння обороні України моральну шкоду у спосіб визнання директором товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-спортивний комплекс «Снайпер» ОСОБА_4 перед комісією ТСО України неправомірності своїх дій та вибачення перед Товариством сприяння обороні України шляхом письмового повідомлення провадження припинити .

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

Суддя О.В. Конюх