Ухвала

від 27.04.2012 по справі 20/139-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"27" квітня 2012 р. Справа № 20/139-10

Суддя Бабкіна В.М., розглянувши матеріали позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Промінь»у справі

за позовом Гостомельської селищної ради Київської області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаі-Компані»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-3»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Колективне сільськогосподарське підприємство Агрокомбінат «Бучанський»

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення земельних ділянок до земель запасу

встановив:

Господарським судом Київської області розглядається справа № 20/139-10 за позовом Гостомельської селищної ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаі-Компані»та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-3», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Колективне сільськогосподарське підприємство Агрокомбінат «Бучанський», про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення земельних ділянок до земель запасу.

Предметом позову у даній справі є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення земельних ділянок під кадастровими номерами 3210945900:01:085:0071, 3210945900:01:078:0007, 3210945900:01:055:0155, які знаходяться у селищі Гостомель Київської області по вул. Леніна, 141-В, вул. Леніна, 211, вул. Радгоспна, 51-В, до земель запасу Гостомельської селищної ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач 1 набув права власності на земельні ділянки, що належать до земель запасу Гостомельської селищної ради, шляхом укладення з відповідачем 2 нікчемного правочину -договору купівлі-продажу вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, продаж яких заборонено згідно з частиною 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

При цьому позивач, зокрема, зазначав, що право власності на земельні ділянки для обслуговування господарчих будівель і дворів Колективного сільськогосподарського підприємства Агрокомбінат «Бучанський»на території селища Гостомель було визнано за ТОВ «ЛТЛ-3»(відчужувач за нікчемним, на думку позивача, правочином) рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2007 р. у справі № 2-2510/06. В подальшому, рішенням апеляційного суду Київської області від 23.09.2010 р. у справі № 22-Ц-4494/2010 було задоволено апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради і скасовано рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2007 р. у справі № 2-2510/06 в частині визнання права власності на майно і земельні ділянки для його обслуговування за ТОВ «ЛТЛ-3», у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з позовом у даній справі про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення земельних ділянок до земель запасу Гостомельської селищної ради.

25.04.2012 р. до господарського суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Промінь», № 34/1 від 24.04.2012 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаі-Компані»та Гостомельської селищної ради Київської області про визнання права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Згідно із вказаною позовною заявою СТОВ «Агрофірма «Промінь»просить суд: 1) визнати право власності товариства, набуте в результаті правонаступництва від колективного сільськогосподарського підприємства Агрокомбінат «Бучанський»на земельну ділянку площею 14,8876 га за адресою: вул. Радгоспна, 51-В, в селищі Гостомель, без зміни її цільового призначення, і земельну ділянку площею 3,0131 га за адресою: вул. Леніна, 141-В, в селищі Гостомель, без зміни її цільового призначення; 2) витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаі-Компані»земельну ділянку площею 14,8876 га за адресою: вул. Радгоспна, 51-В, в с. Гостомель, і земельну ділянку площею 3,0131 га за адресою: вул. Леніна, 141-В, в с. Гостомель.

Відповідно до ст. 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Згідно з пунктом 1.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, із заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала.

Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК. Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК.

Також слід зазначити, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, -це ймовірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів.

У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Наведена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.06.2011 р. у справі № 20/010-11.

Предметом спору у даній справі є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, укладеного між відповідачами, шляхом повернення земельних ділянок до земель запасу Гостомельської селищної ради.

У даному випадку самостійна вимога третьої особи про визнання за нею права власності на земельні ділянки з похідною вимогою про витребування їх з незаконного володіння не спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем, який полягає у застосуванні наслідків недійсності нікчемного правочину , та знаходиться поза предметом спору у справі № 20/139-10.

За таких обставин у суду відсутні підстави для прийняття поданої позовної заяви третьої особи до провадження у даній справі та залучення заявника до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Окрім того, подана третьою особою позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки до позовної заяви не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З 01 листопада 2011 р. набув чинності Закон України «Про судовий збір»№ 3674-VI від 08.07.2011 р., відповідно до ч. 1 ст. 4 якого судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при зверненні до господарського суду, ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Слід зазначити, що розмір судового збору, що сплачується з позовних заяв про визнання права власності на майно, визначається з урахуванням вартості спірного майна.

Разом з тим, третя особа в позовній заяві не зазначає вартості земельних ділянок, на які вона просить визнати право власності.

З доданих до матеріалів позовної заяви третьої особи квитанції № ПН1537105 від 25.01.2012 р. про сплату судового збору на суму 1480,00 грн. та квитанції № ПН 215600426655 від 25.04.2012 р. про доплату судового збору на суму 161,00 грн. вбачається, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1641,00 грн.

Слід зазначити також, що згідно з частиною другою ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Згідно з п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 р. № 01-06/1175/2011 (із змінами і доповненнями, внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 31 жовтня 2011 року N 01-06/1509) за приписом абзацу першого частини другої статті 6 Закону у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

При цьому з урахуванням частини третьої статті 55 ГПК попереднє визначення розміру судового збору має здійснюватися господарським судом виходячи з ціни позову, вказаної позивачем. Незазначення позивачем обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми згідно з пунктом 3 частини першої статті 63 ГПК є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду.

Як слідує з позовної заяви, третьою особою взагалі не вказано ціни позову.

У зв'язку з викладеним вище, посилання заявника на необхідність прийняття судом рішення про здійснення грошової оцінки землі з метою визначення суми судового збору, який має сплатити третя особа при зверненні до суду з даним позовом у справі № 20/139-10, залишається поза увагою суду.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Оскільки заявником до позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, позовна заява третьої особи та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду також з підстав, передбачених п. 4 частини 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України

З огляду на зазначене вище, позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 20/139-10, -Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Промінь», і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 26, 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 20/139-10, - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Промінь»№ 34/1 від 24.04.2012 р. та додані до неї документи повернути заявнику без розгляду.

Додаток: позовна заява та додані до неї документи на 51 арк. -СТОВ «Агрофірма «Промінь».

Суддя Бабкіна В.М.