Рішення

від 29.05.2012 по справі 20/139-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2012 р. Справа № 20/139-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Гостомельської селищної ради Київської області

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаі-Компані»

2. товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-3»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Колективне сільськогосподарське підприємство Агрокомбінат «Бучанський»

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення земельних ділянок до земель запасу

секретар судового засідання (пом.судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: ОСОБА_1 (довіреність № 15/Д від 18.03.2010 р.)

від третьої особи: не з'явився

Обставини справи:

У жовтні 2010 року до господарського суду Київської області звернулась Гостомельська селищна рада Київської області (далі -позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаі-Компані»(далі - відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-3»(далі -відповідач 2), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Колективне сільськогосподарське підприємство Агрокомбінат «Бучанський», про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів шляхом повернення земельних ділянок під кадастровими номерами 3210945900:01:085:0071, 3210945900:01:078:0007, 3210945900:01:055:0155, які знаходяться у селищі Гостомель Київської області, по вул. Леніна, 141-В, вул. Леніна, 211, вул. Радгоспна, 51-В, до земель запасу Гостомельської селищної ради.

В обґрунтування позовних вимог селищна рада посилається на те, що відповідач 1 набув права власності на земельні ділянки, що належать до земель запасу Гостомельської селищної ради, шляхом укладення з відповідачем 2 нікчемного правочину -договорів купівлі-продажу вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, продаж яких заборонено згідно з пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

При цьому позивач, зокрема, зазначав, що право власності на земельні ділянки для обслуговування господарчих будівель і дворів Колективного сільськогосподарського підприємства Агрокомбінат «Бучанський»на території селища Гостомель було визнано за ТОВ «ЛТЛ-3»(відчужувач за нікчемним, на думку позивача, правочином) рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2007 р. у справі № 2-2510/06. В подальшому, рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.09.2010 р. у справі № 22-Ц-4494/2010 було задоволено апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради і скасовано рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2007 р. у справі № 2-2510/06 в частині визнання права власності на майно і земельні ділянки для його обслуговування за ТОВ «ЛТЛ-3», у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з позовом у даній справі про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення земельних ділянок до земель запасу Гостомельської селищної ради.

Водночас позивач посилається на те, що спірні земельні ділянки рахуються радою як землі запасу, оскільки Колективним сільськогосподарським підприємством Агрокомбінат «Бучанський»(первісний колективний власник і користувач земельних ділянок), на підставі приписів Земельного кодексу України і рішення загальних зборів членів КСП, була подана Гостомельській селищній раді заява від 25.12.2001 р. про добровільну відмову від земельних ділянок, які не підлягали паюванню, а також розташованих під господарчими будівлями і дворами на території селища Гостомель.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2010 р. було порушено провадження у даній справі.

Звертаючись до суду з позовом, позивач також подав заяву б/н б/д про вжиття заходів до забезпечення позову (долучену до позовної заяви), згідно з якою Гостомельська селищна рада просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки під кадастровими номерами 3210945900:01:085:0071, 3210945900:01:078:0007, 3210945900:01:055:0155, які знаходяться у селищі Гостомель Київської області, і належать відповідачу 1 - ТОВ «Вітаі-Компані».

Заяву залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»№ 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення зазначеної заяви про забезпечення позову у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2010 р. було зупинено провадження у даній справі до прийняття Верховним Судом України рішення у справі № 6-59902ск10 щодо перегляду в касаційному порядку рішення апеляційного суду Київської області від 23.09.2010 р. у справі № 22-Ц-4494/2010.

До господарського суду Київської області 12.04.2011 р. надійшло клопотання Гостомельської селищної ради Київської області про поновлення провадження у справі № 20/139-10, у зв'язку з винесенням Верховним Судом України 23.02.2011 р. ухвали у справі № 6-59902ск10 та усуненням обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2011 р. було поновлено провадження у даній справі.

Як було встановлено господарським судом Київської області, ухвалою Верховного Суду України від 23.02.2011 р. у справі № 6-59902ск10 рішення Апеляційного суду Київської області від 23.09.2010 р. у справі № 22-Ц-4494/2010 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-3»до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та земельні ділянки скасовано, а справу в цій частині направлено до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2011 р. провадження у справі № 20/139-10 було зупинено до вирішення справи № 2-2510/06 Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2007 р.

Окрім того, ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2011 р. було повернуто без розгляду на підставі п. 10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 20/139-10 - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанське»б/н, б/д (вх. № 6473 від 13.05.2011 р.).

До господарського суду Київської області 28.03.2012 р. Гостомельською селищною радою Київської області подано клопотання про поновлення провадження у справі № 20/139-10, у зв'язку з переглядом Апеляційним судом Київської області рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2007 р. у справі № 2-2510/06 та винесенням рішення від 12.09.2011 р., яке набрало законної сили.

Як слідує з клопотання, Апеляційний суд Київської області, повторно переглянувши рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2007 р у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ «ЛТЛ-3»до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та земельні ділянки, відмовив у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі. Рішення Апеляційного суду Київської області від 12.09.2011 р. не оскаржувалось сторонами і набрало законної сили.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2012 р. було поновлено провадження у справі № 20/139-10; розгляд справи призначено на 10.04.2012 р. та зобов'язано сторони надати суду письмові пояснення стосовно позовних вимог у даній справі на час її розгляду.

10.04.2012 р. до господарського суду Київської області СТОВ Агрофірмою «Промінь»було подано клопотання № 35 від 09.04.2012 р. про заміну третьої особи правонаступником, відповідно до якого СТОВ Агрофірма «Промінь»просило суд здійснити заміну третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Колективного сільськогосподарського підприємства Агрокомбінат «Бучанський»його правонаступником - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «Промінь».

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2012 р. вказане клопотання було залишено судом без задоволення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2012 р. було повернуто без розгляду на підставі п. 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 20/139-10 - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Промінь»№ 34 від 09.04.2012 р. (вх. № 5685 від 10.04.2012 р.)

25.04.2012 р. до господарського суду Київської області Гостомельською селищною радою Київської області подано клопотання № 2472 від 26.04.201 1 р. (вх. № 6873 від 25.04.2012 р.) про залучення до матеріалів справи доказів та залучення до участі у справі третіх осіб на стороні позивача, а саме -Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанське», Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Промінь», Товариства з обмеженою відповідальністю «Рено».

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2012 р. вказане клопотання позивача було залишено судом без задоволення.

Окрім того, 25.04.2012 р. до господарського суду Київської області Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Бучанське»було подано заяву № 6112 від 04.04.201 1 р. (вх. № 6872 від 25.04.2012 р.) про вступ у справу в якості третьої особи на предмет спору на стороні позивача, згідно з якою товариство просило суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2012 р. вказану заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанське»№ 6112 від 04.04.2011 р. (вх. № 6872 від 25.04.2012 р.) в частині залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача залишено судом без задоволення.

Окрім того, 25.04.2012 р. до господарського суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Промінь», № 34/1 від 24.04.2012 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаі-Компані»та Гостомельської селищної ради Київської області про визнання права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2012 р. позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 20/139-10 - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Промінь»№ 34/1 від 24.04.2012 р. було повернуто заявникові без розгляду.

15.05.2012 р. до господарського суду Київської області Гостомельською селищною радою Київської області було подано заяву б/н, б/д про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд визнати недійсними (нікчемними) правочини (договори купівлі-продажу) щодо відчуження земельної ділянки під кадастровим номером 3210945900:01:085:0071 площею 3,0131 га, земельної ділянки під кадастровим номером 3210945900:01:078:0007 площею 14,8876 га, земельної ділянки під кадастровим номером 3210945900:01:055:0155 площею 1,2965 га, які знаходяться на території селища Гостомель Київської області і укладені між продавцем - товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-3»і покупцем - товариством з обмеженою відповідальністю «Вітаі-Компані»та посвідчені 01.11.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, а також застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме : визнати за Гостомельською селищною радою право на земельну ділянку під кадастровим номером 3210945900:01:085:0071 площею 3,0131 га, земельну ділянку під кадастровим номером 3210945900:01:078:0007 площею 34,8876 га, земельну ділянку під кадастровим номером 3210945900:01:055:0155 площею 1,2965 га, які знаходяться на території селища Гостомель Київської області, як на землі запасу Гостомельської селищної ради.

Зазначену заяву залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

Згідно з приписами частини 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як слідує із вказаної заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, викладення вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у вигляді визнання права на спірні земельні ділянки як на землі запасу за Гостомельською селищною радою фактично є зміною предмету позову, яка після початку розгляду господарським судом справи по суті не допускається.

Поряд з цим вимога позивача про визнання недійсними (нікчемними) правочинів (договорів купівлі-продажу) щодо відчуження земельної ділянки під кадастровим номером 3210945900:01:085:0071 площею 3,0131 га, земельної ділянки під кадастровим номером 3210945900:01:078:0007 площею 14,8876 га, земельної ділянки під кадастровим номером 3210945900:01:055:0155 площею 1,2965 га, які знаходяться на території селища Гостомель Київської області і укладені між продавцем - товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-3»і покупцем - товариством з обмеженою відповідальністю «Вітаі-Компані»та посвідчені 01.11.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, взагалі є додатковою позовною вимогою, заявлення якої в процесі розгляду справи господарським процесуальним законодавством не передбачено.

29.05.2012 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подано клопотання б/н, б/д про відкладення розгляду справи, яке було залишено судом без задоволення.

29.05.2012 р. до господарського суду Київської області представником позивача були подані письмові пояснення Гостомельської селищної ради б/н, б/д, згідно з якими позивач просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів щодо відчуження земельної ділянки під кадастровим номером 3210945900:01:085:0071 площею 3,0131 га, земельної ділянки під кадастровим номером 3210945900:01:078:0007 площею 14,8876 га; земельної ділянки під кадастровим номером 3210945900:01:055:0155 площею 1,2965 га, які знаходяться на території селища Гостомель Київської області, що укладені у формі договорів купівлі-продажу між продавцем - товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-3», ідентифікаційний код 33482674, і покупцем - товариством з обмеженою відповідальністю «Вітаі-Компані», ідентифікаційний номер 33482674, та посвідчені 01.11.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, шляхом зарахування земельної ділянки під кадастровим номером 3210945900:01:085:0071 площею 3,0131 га, земельної ділянки під кадастровим номером 3210945900:01:078:0007 площею 14,8876 га; земельної ділянки під кадастровим номером 3210945900:01:055:0155 площею 1,2965 га, які знаходяться на території Гостомельської селищної ради, селища Гостомель, до земель запасу Гостомельської селищної ради.

Крім того, позивач наголошує на тому, що цільове призначення всіх земельних ділянок, які перебували у колективній власності КСП АК «Бучанський»- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, незалежно від того, чи підлягали паюванню ці земельні ділянки.

Відповідно до вимог ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № 502 «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб»для зміни цільового призначення земельної ділянки передбачає виготовлення проекту відведення земельної ділянки за згодою відповідного органу місцевого самоврядування або виконавчого органу на території якого знаходиться дана земельна ділянка, його погодження з відповідними органами та винесення рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Позивач наголошує, що при видачі державних актів на право власності ТОВ «ЛТЛ-3»на спірні земельні ділянки наведеного порядку дотримано не було, рішення про зміну цільового призначення оспорюваних земельних ділянок Гостомельська селищна рада не розглядала і не приймала.

28.05.2012 р. до господарського суду Київської області представником відповідача 2 були подані письмові пояснення ТОВ «ЛТЛ-3»б/н від 28.05.2012 р., згідно з якими відповідач 2 проти позову заперечує і просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог селищної ради, посилаючись при цьому на те, що свого часу спірні земельні ділянки перебували у колективній власності КСП АК «Бучанський». Однак, на переконання відповідача 2, і за час перебування їх в колективній власності КСП, і після того, як вони вибули з колективної власності КСП АК «Бучанський», не існувало будь-яких визначених законодавством підстав (ст. 28 Земельного кодексу України 1990 року, ст. 140 Земельного кодексу України, ст. 346 Цивільного кодексу України), які б свідчили про припинення права власності КСП «АК «Бучанський»на ці землі з їх передачею до земель державної чи комунальної власності. Зокрема, КСП АК «Бучанський»на даний момент не є ліквідованим, що могло б свідчити про припинення права власності підприємства на ці землі з їх передачею до земель державної чи комунальної власності.

Як наголошує відповідач 2, в якості доказів припинення права власності КСП АК «Бучанський»на спірні земельні ділянки і передачі їх до земель запасу Гостомельської селищної ради, останньою було подано протокол загальних зборів членів КСП № 4 від 25.12.2001 р., де зазначається, що КСП ліквідовується, а деякі землі передаються раді, а також заява КСП АК «Бучанський»до Гостомельської селищної ради про добровільну відмову від земельних ділянок колективної власності і постійного користування на підставі цього протоколу.

Однак, з тексту протоколу № 4 від 25.12.2001 р. вбачається, що рішення про добровільну відмову від права власності на земельні ділянки КСП АК «Бучанський»не приймалося на загальних зборах членів КСП 25.12.2001 р. Також, на переконання відповідача 2, зазначені загальні збори членів КСП не були правомочними, оскільки на вказаних зборах 25.12.2001 р. був відсутній кворум, передбачений статутом КСП АК «Бучанський».

Крім того, ТОВ «ЛТЛ-3»посилається на те, що згідно з приписами земельного законодавства для припинення права на землю недостатньо самої лише заяви КСП АК «Бучанський»про добровільну відмову від земельних ділянок, необхідно ще й рішення ради про її прийняття. Водночас відповідач 2 зазначав, що оскільки позивачем не надано оригіналу вказаної вище заяви КСП АК «Бучанський»про добровільну відмову від земельних ділянок, то це взагалі ставить під сумнів сам факт існування такої заяви.

Крім того, товариство звертало увагу суду на те, що державні акти на земельні ділянки ТОВ «ЛТЛ-3»підписував голова Гостомельської селищної ради 25 квітня 2007 року і, відповідно, Гостомельська селищна рада з 2007 року знала про те, що вказані ділянки оформлені в приватну власність.

Відтак, оскільки КСП «АК «Бучанський»не ліквідовано, а інші підстави припинення права КСП «АК «Бучанський»на спірні земельні ділянки з їх передачею до земель державної чи комунальної власності є відсутніми, то це, на думку відповідача 2, свідчить про відсутність, у Гостомельської селищної ради підстав для звернення до суду за захистом своїх прав чи інтересів з такими вимогами, так як жодних прав позивача, зокрема, стосовно розпорядження землями комунальної власності, діями відповідачів порушено не було, у зв'язку з чим ТОВ «ЛТЛ-3»просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 29.05.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як слідує з листа Ірпінського міського відділу Київської обласної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»№ 19 від 11.02.2010 р., згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, за ТОВ «ЛТЛ-3»(смт. Гостомель, вул. Леніна, 141-в, ідентифікаційний номер 33482674) були зареєстровані державні акти на наступні земельні ділянки:

1. кадастровий номер 3210945900:01:085:0071, зареєстровано за № 020734000001 від 25.04.2007 року, місце розташування земельної ділянки - Гостомельська с/р, площа - 3,0131 га, підстава виникнення права власності - рішення суду № 2-2510/06 від 05.01.2007 року, цільове призначення земельної ділянки - розташування та обслуговування об'єктів нерухомості;

2. кадастровий номер 3210945900:01:078:0007, зареєстровано за № 020734000002 від

25.04.2007 року, місце розташування земельної ділянки - Гостомельська с/р, площа 14,8876 га, підстава виникнення права власності - рішення суду № 2-2510/06 від 05.01.2007 року, цільове призначення земельної ділянки - розташування та обслуговування об'єктів нерухомості;

3. кадастровий номер 3210945900:01:055:0155, зареєстровано за № 020734000003 від 25.04.2007 року, місце розташування земельної ділянки - Гостомельська с/р, площа 1,2965 га, підстава виникнення права власності - рішення суду № 2-2510/06 від 05.01.2007 року, цільове призначення земельної ділянки - розташування та обслуговування об'єктів нерухомості.

Як зазначено у вказаному листі, на підставі договору купівлі-продажу № 6319, 6315, 6317 від 01.11.2007 року право власності на вказані земельні ділянки було передано та зареєстровано 04.03.2008 р. за № 020834000003, 020834000004, 020834000005 за ТОВ «Вітаі - Компані»(м. Київ, вул. Артема, 37-41, ідентифікаційний номер 34967200).

Слід зауважити, що попри вимоги ухвал господарського суду Київської області зазначені договори купівлі-продажу відповідачами суду не надані.

Натомість до матеріалів справи долучені копії державних актів на право власності на земельні ділянки: серії ЯЕ № 590191, виданого ТОВ «ЛТЛ-3»на підтвердження права власності на земельну ділянку площею 3,0131 га; серії ЯЕ № 590193, виданого ТОВ «ЛТЛ-3» на підтвердження права власності на земельну ділянку площею 1,2965 га; серії ЯЕ № 590192, виданого ТОВ «ЛТЛ-3»на підтвердження права власності на земельну ділянку площею 14,8876 га.

Як слідує із вказаних державних актів від 25.04.2007 р., підписаних головою Гостомельської селищної ради, всі земельні ділянки розташовані на території Гостомельської селищної ради, їх цільовим призначенням вказано «розташування та обслуговування об'єктів нерухомості (господарських будівель та дворів)».

Позивач, Гостомельська селищна рада, вважає, що ТОВ «Вітаі-Компані»набуло право власності на вказані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території селища Гостомель, вчинивши нікчемний правочин, а також порушило законні права і інтереси Гостомельської селищної ради, оскільки відповідно до державних актів на земельні ділянки серії ЯЕ № 590191, серії ЯЕ № 590193, серії ЯЕ № 590192, виданих відчужувачу за нікчемним, на думку позивача, правочином - ТОВ «ЛТЛ-3», цільове призначення земельних ділянок - обслуговування господарських будівель і дворів, що згідно з п. б ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України є землями сільськогосподарського призначення, купівля-продаж яких прямо заборонені приписами Перехідних положень Земельного кодексу України.

Як з'ясовано судом, право власності на спірні земельні ділянки за товариством з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-3»було визнане рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2007 р. у справі № 2-2510/06.

На підставі даного рішення суду відповідачеві 2 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки, а Ірпінським міським відділом ДП «Центр державного земельного кадастру»було зареєстровано за ТОВ «ЛТЛ-3»право власності на земельні ділянки під кадастровими номерами 3210945900:01:085:0071; 3210945900:01:078:0007; 3210945900:01:055:0155.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.09.2010 р. було задоволено апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради і скасовано рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2007 р. в частині визнання права власності ТОВ «ЛТЛ-3»на майно і земельні ділянки для його обслуговування, розташовані у селищі Гостомель по вул. Леніна, 141-В, вул. Леніна, 211, вул. Радгоспна, 51-В.

Ухвалою Верховного Суду України від 23.02.2011 р. у справі № 6-59902ск10 рішення Апеляційного суду Київської області від 23.09.2010 р. у справі № 22-Ц-4494/2010 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ «ЛТЛ-3»до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та земельні ділянки було скасовано, а справу у цій частині направлено до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Апеляційний суд Київської області, повторно переглянувши рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2007 р у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ «ЛТЛ-3»до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та земельні ділянки, відмовив ТОВ «ЛТЛ-3» у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі рішенням від 12.09.2011 р., яке набрало законної сили.

Як зазначалося вище, з долучених до матеріалів справи копій державних актів на право власності на земельні ділянки ТОВ «ЛТЛ-3», щодо яких останнім, за твердженням позивача, були укладені договори купівлі-продажу з відповідачем 1, слідує, що цільове призначення землі -«розташування і обслуговування об'єктів нерухомості (господарських будівель і дворів)».

Поряд з цим, державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 10.05.2000 р. і державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 000780, видані КСП АК «Бучанський»як первісному колективному власнику і користувачу землі, визначають цільове призначення земель, до яких, як стверджували представники і позивача, і відповідача 2, належать спірні земельні ділянки, як землі товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з приписами п. б ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами , землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договорів купівлі-продажу між відповідачами у даній справі) було встановлено, що до 1 січня 2008 року (на даний час -до 1 січня 2013 року) не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а»та «б»цього пункту, запроваджується з 1 січня 2008 року за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а»та «б»цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Виходячи з викладеного, недійсність правочинів, укладених під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а»та «б»вказаного пункту, у тому числі - щодо купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, безпосередньо випливає з приписів наведеного вище пункту 15 Перехідних положень ЗК України.

Згідно з приписами частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою зацікавленою особою.

Як зазначено у п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», оскільки ЦК України не дає визначення поняття «заінтересована особа», тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі - іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звертаючись до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом зарахування спірних земельних ділянок до земель запасу Гостомельської селищної ради (в редакції прохальної частини позовної заяви з урахуванням письмових пояснень позивача б/н, б/д, поданих 29.05.2012 р.), остання посилається на таке.

Колективним сільськогосподарським підприємством Агрокомбінат «Бучанський», на підставі приписів Земельного кодексу України і рішення загальних зборів членів КСП, Гостомельській селищній раді була подана заява від 25.12.2001 р. про добровільну відмову від земельних ділянок, які не підлягали паюванню, а також розташованих під господарчими будівлями і дворами на території селища Гостомель (копію заяви долучено до матеріалів справи, оригінал для огляду суду не наданий).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Керуючись даною нормою, з урахуванням того, що право колективної власності КСП АК «Бучанський»припинено на підставі добровільної відмови відповідно до закону і проведеного розпаювання підприємства, всі земельні ділянки під господарчими дворами КСП АК «Бучанський»на території селища Гостомель, які не були розпайовані і які не підлягали паюванню, рахуються радою як землі запасу.

На переконання позивача, оскільки будь-яке відчуження земель сільськогосподарського призначення заборонено згідно з п. 15 Перехідних положень ЗК України, укладені між відповідачами договори є нікчемними, а відчужені земельні ділянки підлягають поверненню шляхом їх зарахування до земель запасу Гостомельської селищної ради.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку є добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.

За приписами статті 141 Земельного кодексу України до підстав припинення права користування земельною ділянкою, серед іншого, належить добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (пункт а) ч. 1 вказаної статті)

Як передбачено статтею 142 ЗК України, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, припинення права власності та права користування землею може відбуватися з волі землекористувача, проте чинним законодавством передбачено юридичне оформлення такої відмови, зокрема, у вигляді відповідної угоди чи рішення, передбачених частинами 2 та 4 статті 142 ЗК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2011 р. у справі № 6/180/10.

З матеріалів справи слідує, що відповідних угод чи рішень щодо земельних ділянок, належних КСП АК «Бучанський»згідно державних актів на право колективної власності і право постійного користування землею, про які йдеться у заяві КСП про добровільну відмову від земельних ділянок, Гостомельською селищною радою не укладалося та не приймалося. Відтак, передбачені наведеними приписами законодавства підстави вважати землі КСП АК «Бучанський»такими, що перейшли до земель запасу Гостомельської селищної ради на даний час є відсутніми.

Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні вказаних приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, належності спірних земельних ділянок до земель запасу, у зв'язку з чим позовні вимоги Гостомельської селищної ради до ТОВ «ЛТЛ-3»та ТОВ «Вітаі-Компані»про застосування наслідків недійсності укладених останніми нікчемних правочинів шляхом зарахування земельних ділянок до земель запасу селищної ради, є недоведеними, безпідставними та необґрунтованими, і, відповідно, задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Оскільки позивач був звільнений від сплати державного мита, і у позові відмовлено, судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України не підлягає стягненню в доход бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення підписане 01.06.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна