Постанова

від 21.01.2013 по справі 20/139-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 р. Справа № 20/139-10

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ-3" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.07.2012р. (головуючий суддя Рєпіна Л.О., судді: Сулім В.В., Тарасенко К.В.) у справі№ 20/139-10 господарського суду Київської області за позовомГостомельської селищної ради Київської області до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаі-Компані", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ-3", третя особаКолективне сільськогосподарське підприємство агрокомбінат "Бучанський", за участюГенеральної прокуратури України прозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення земельних ділянок до земель запасу, за участю представників позивачане з'явились, відповідача-1не з'явились, відповідача-2не з'явились, третьої особине з'явились, прокуратуриТомчук М.О.,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року до Господарського суду Київської області звернулась Гостомельська селищна рада Київської області (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаі-Компані" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ-3" (далі - відповідач-2), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Колективне сільськогосподарське підприємство Агрокомбінат "Бучанський", про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів шляхом повернення земельних ділянок під кадастровими номерами 3210945900:01:085:0071, 3210945900:01:078:0007, 3210945900:01:055:0155, які знаходяться у селищі Гостомель Київської області, по вул. Леніна, 141-В, вул. Леніна, 211, вул. Радгоспна, 51-В, до земель запасу Гостомельської селищної ради.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 20/139-10 від 29.05.2012р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 р. рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2012 р. скасовано, прийнято нове рішення: позов Гостомельської селищної ради Київської області задоволено частково, застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітаі Компані" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ-3" повернути Гостомельській селищній раді Київської області земельні ділянки під кадастровими номерами: 3210945900:01:085:0071 площею 3,0131 га, 3210945900:01:078:0007 площею 14,8876 га, 3210945900:01:055:0155 загальною площею1,2965га, що знаходяться на території с. Гостомель Київської області, які відчужені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ-3" за нікчемними договорами купівлі-продажу № 6319, 6315, 6317 від 01.11.2007 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Вітаі Компані" і посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеною постановою суду, відповідач-2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 111-10 ГПК України, ст. 125 ЗК України, 1212 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін та третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника прокуратури, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до листа Ірпінського міського відділу Київської обласної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" № 19 від 11.02.2010 р., згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, за ТОВ "ЛТЛ-3" (смт. Гостомель, вул. Леніна, 141-в, ідентифікаційний номер 33482674) були зареєстровані державні акти на наступні земельні ділянки:

1. кадастровий номер 3210945900:01:085:0071, зареєстровано за № 020734000001 від 25.04.2007 р., місце розташування земельної ділянки - Гостомельська с/р, площа - 3,0131 га, підстава виникнення права власності - рішення суду № 2-2510/06 від 05.01.2007 р., цільове призначення земельної ділянки - розташування та обслуговування об'єктів нерухомості;

2. кадастровий номер 3210945900:01:078:0007, зареєстровано за № 020734000002 від

25.04.2007 р., місце розташування земельної ділянки - Гостомельська с/р, площа 14,8876 га, підстава виникнення права власності - рішення суду № 2-2510/06 від 05.01.2007 р., цільове призначення земельної ділянки - розташування та обслуговування об'єктів нерухомості;

3. кадастровий номер 3210945900:01:055:0155, зареєстровано за № 020734000003 від 25.04.2007 р., місце розташування земельної ділянки - Гостомельська с/р, площа 1,2965 га, підстава виникнення права власності - рішення суду № 2-2510/06 від 05.01.2007 р., цільове призначення земельної ділянки - розташування та обслуговування об'єктів нерухомості.

На підставі договору купівлі-продажу № 6319, 6315, 6317 від 01.11.2007 р. право власності на вказані земельні ділянки було передано та зареєстровано 04.03.2008 р. за №020834000003, 020834000004, 020834000005 за ТОВ "Вітаі - Компані" (м. Київ, вул. Артема, 37-41, ідентифікаційний номер 34967200).

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ "Вітаі-Компані" набуло право власності на вказані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території селища Гостомель, вчинивши нікчемний правочин, а також порушило законні права і інтереси Гостомельської селищної ради, оскільки відповідно до державних актів на земельні ділянки серії ЯЕ № 590191, серії ЯЕ № 590193, серії ЯЕ № 590192, виданих відчужувачу за нікчемним правочином - ТОВ "ЛТЛ-3", цільове призначення земельних ділянок - обслуговування господарських будівель і дворів, що згідно з п. б ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України є землями сільськогосподарського призначення, купівля-продаж яких прямо заборонені приписами Перехідних положень Земельного кодексу України.

Судами встановлено, що право власності на спірні земельні ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ-3" було визнане рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2007 р. у справі № 2-2510/06.

На підставі даного рішення суду відповідачеві-2 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки, а Ірпінським міським відділом ДП "Центр державного земельного кадастру" було зареєстровано за ТОВ "ЛТЛ-3" право власності на земельні ділянки під кадастровими номерами 3210945900:01:085:0071; 3210945900:01:078:0007; 3210945900:01:055:0155.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.09.2010 р. скасовано рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2007 р. в частині визнання права власності ТОВ "ЛТЛ-3" на майно і земельні ділянки для його обслуговування, розташовані у селищі Гостомель по вул. Леніна, 141-В, вул. Леніна, 211, вул. Радгоспна, 51-В.

До матеріалів справи долучені копії державних актів на право власності на земельні ділянки: серії ЯЕ № 590191, виданого ТОВ "ЛТЛ-3"на підтвердження права власності на земельну ділянку площею 3,0131 га; серії ЯЕ № 590193, виданого ТОВ "ЛТЛ-3" на підтвердження права власності на земельну ділянку площею 1,2965 га; серії ЯЕ № 590192, виданого ТОВ "ЛТЛ-3" на підтвердження права власності на земельну ділянку площею 14,8876 га.

Як слідує із вказаних державних актів від 25.04.2007 р., підписаних головою Гостомельської селищної ради, всі земельні ділянки розташовані на території Гостомельської селищної ради, їх цільовим призначенням вказано "розташування та обслуговування об'єктів нерухомості (господарських будівель та дворів)".

Поряд з цим, державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 10.05.2000 р. і державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 000780, видані КСП АК "Бучанський" як первісному колективному власнику і користувачу землі, визначають цільове призначення земель, до котрих належать спірні земельні ділянки, як землі товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з приписами п. б ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Недійсність правочинів, укладених під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" пункту 15 Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договорів купівлі-продажу між відповідачами у даній справі), у тому числі - щодо купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, безпосередньо випливає з приписів цього пункту.

Згідно з приписами частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Звертаючись до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом зарахування спірних земельних ділянок до земель запасу Гостомельської селищної ради (в редакції прохальної частини позовної заяви з урахуванням письмових пояснень позивача б/н, б/д, поданих 29.05.2012 р.), остання посилається на таке.

Колективним сільськогосподарським підприємством Агрокомбінат "Бучанський" на підставі приписів Земельного кодексу України і рішення загальних зборів членів КСП Гостомельській селищній раді була подана заява від 25.12.2001 р. про добровільну відмову від земельних ділянок, які не підлягали паюванню, а також розташованих під господарчими будівлями і дворами на території селища Гостомель.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

З урахуванням того, що право колективної власності КСП АК "Бучанський" припинено на підставі добровільної відмови відповідно до закону і проведеного розпаювання підприємства, всі земельні ділянки під господарчими дворами КСП АК "Бучанський" на території селища Гостомель, які не були розпайовані і які не підлягали паюванню, рахуються радою як землі запасу. Оскільки будь-яке відчуження земель сільськогосподарського призначення заборонено згідно з п. 15 Перехідних положень ЗК України, укладені між відповідачами договори, на думку позивача, є нікчемними, а відчужені земельні ділянки підлягають поверненню шляхом їх зарахування до земель запасу Гостомельської селищної ради.

Згідно з вимогами п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку є добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.

За приписами статті 141 Земельного кодексу України до підстав припинення права користування земельною ділянкою, серед іншого, належить добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (пункт а) ч. 1 вказаної статті)

Як передбачено статтею 142 ЗК України, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, припинення права власності та права користування землею може відбуватися з волі землекористувача, проте чинним законодавством передбачено юридичне оформлення такої відмови, зокрема, у вигляді відповідної угоди чи рішення, передбачених частинами 2 та 4 статті 142 ЗК України.

Місцевим судом встановлено, що відповідних угод чи рішень щодо земельних ділянок, належних КСП АК "Бучанський" згідно з державними актами на право колективної власності і право постійного користування землею, про які йдеться у заяві КСП про добровільну відмову від земельних ділянок, Гостомельською селищною радою не укладалося та не приймалося. Відтак, передбачені наведеними приписами законодавства підстави вважати землі КСП АК "Бучанський" такими, що перейшли до земель запасу Гостомельської селищної ради на даний час є відсутніми.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Таким чином, суд застосувавши наслідки недійсності нікчемного правочину, може зобов'язати кожну із сторін повернути одержане лише одна одній, тобто застосувати реституцію до сторін правочину.

В свою чергу, задовольняючи позов в частині зобов'язання відповідачів повернути земельні ділянки позивачу, суд апеляційної інстанції не зазначив норм права, які б дозволяли застосувати наслідки недійсності правочину до особи, яка не є стороною нікчемних (недійсних) договорів.

Враховуючи, що позивачем не надано допустимих доказів належності спірних земельних ділянок до земель запасу, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів шляхом зарахування земельних ділянок до земель запасу селищної ради, яка не є стороною спірних правочинів, є недоведеними, безпідставними та необґрунтованими, і, відповідно, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ-3" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 р. скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2012 р. у справі № 20/139-10 залишити в силі.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич СуддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков