Рішення

від 04.05.2012 по справі 2-144/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-144/12

Рішення

іменем України

04.05.2012

Житомирський районний суд Житомирської області

у складі: головуючої судді - Баренко С.Г.,

за участю секретаря судового засідання Лабенської Л.І., сторін, їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (законний представник ОСОБА_4) про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок, скасування реєстрації права власності відповідачів на житловий будинок та земельні ділянки, витребування у них подарованого майна, поновлення права власності позивача, стягнення судових витрат, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом проти ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 земельної ділянки розміром 0,2500 га за тією ж адресою від 15.09.2009 року. В обґрунтування своїх вимог ( ст.ст. 203, 215, 216, 229 ЦК України) ОСОБА_1 зазначила, що досягла 75 річного віку, погано себе почуває, за цими договорами передала у приватну власність ОСОБА_2 спірне майно, під умовою, що відповідач буде доглядати її, матеріально забезпечувати, купувати ліки, утримувати в належному стані житловий будинок та земельні ділянки, не вчиняти дій по відчуженню спірного майна тощо, та при цьому помилко вважала, що при порушенні цієї домовленості позивач має повернути свою власність. Спочатку відповідач належним чином виконував цю домовленість, а у подальшому відмовився, посилаючись на те, що за укладеними договорами він не повинен доглядати останню.

Під час розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги, просила витребувати спірне майно від неповнолітнього ОСОБА_4 в особі ОСОБА_3, яке останній отримав за недійсними договорами дарування від 14.07.2011 укладеними між відповідачем та його малолітнім сином ОСОБА_4(а.с.80-85), мотивуючи це тим, що позивач, як власник майна має право витребувати своє майно, передане на виконання недійсного правочину, а також скасувати реєстрацію прав власності, поновити право власності позивача на спірне майно.(а.с.95-99)

В судовому засіданні позивач пояснила, що ОСОБА_2 є її онуком він пообіцяв за нею доглядати. У нотаріуса вона жодних документів не отримувала, прийшли до нотаріуса разом з відповідачем з ранку, лише підписала «бумаги»та пішла на базар. Вона проживала у спірному житловому будинку. Спочатку ОСОБА_2 разом із дружиною добре до неї ставилися, доглядали її, допомагали неї, готували їжу, купували ліки, а потім почали стверджувати, що позивач може сама себе обходити. У виконкомі сільської ради вона дізналася, що власником всього її майна є ОСОБА_2 Іншого житла позивач не має, проживає в своєму будинку, просила позов задовольнити. Представники позивача позов підтримали,стверджували, що спірний правочин не відповідає дійсній волі ОСОБА_1, вона діяла під впливом помилки стосовно природи правочину, прав та обов'язків сторін, які мають істотне значення, так як позивач не мала наміру втрачати право власності на належне неї майно, укладала договір під умовою її догляду та сприймала угоду як договір довічного утримання.

Відповідачі позов не визнали. ОСОБА_2 стверджував, що за життя діда, було вирішено подарувати відповідачу спірний будинок та земельні ділянки. Вчинений правочин відповідав справжньої волі ОСОБА_1 Відповідачі до останньої ставилися добре, піклувалися про неї, готували їжу, приносили в кімнату позивача, при необхідності викликали швидку допомогу тощо. ОСОБА_7 пояснила, що позивач завжди на її чекала з Польщі. Вони за власні кошти зміцнили фундамент будинку, значно покращили його стан, а потім вирішили подарувати спірний будинок малолітньому синові, щоб у подальшому, незважаючи на стосунки між відповідачами їх син був забезпечений житлом. Просили у задоволенні позову відмовити. Представник відповідачів вважає недоведеним наявність помилки при укладанні правочину і що вона має істотне значення, а помилка внаслідок незнання закону чи неправильного його тлумачення не може бути підставою для визнання спірного правочину недійсним. На її думку вимога про витребування спірного майна у відповідачів при відсутності вимоги про визнання наступного правочину недійсним є незаконною.

Беручи до уваги пояснення учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені обставини, які відповідають цивільним правовідносинам.

15.09.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладені нотаріально посвідченні договори дарування житлового будинку НОМЕР_1 з земельних ділянок по 0,2500 га по АДРЕСА_1 (а.с.10,11,14).

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов»язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частиною 2 ст. 717 ЦК встановлено, що договір, який встановлює обов»язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Разом з тим,з пояснень сторін договору, безспірно випливає, що договори дарування наведеного житлового будинку та земельних ділянок укладалися під умовою, що відповідач, отримавши будинок та землю буде надавати допомогу ОСОБА_1, здійснювати догляд, прати, готувати їжу, доглядати під час хвороби не зважаючи на їх подальші сімейні стосунки. Вказана умова не була зафіксована в договорах письмово, однак про її наявність не заперечували сторони договорів дарування. До того ж відповідачі наполягали, що вони належним чином доглядали позивача.

З показань свідка ОСОБА_8, яка нотаріально посвідчила спірні правочини, вбачається, що вона особисто роз'яснювала дарувальнику-позивачу усі правові наслідки договорів дарування.

Однак у договорах дарування не вказано про те, що сторонам, в тому числі і ОСОБА_1 було роз'яснено значення і умови договорів дарування та їх правові наслідки. Є вказівка, що сторони розуміють зміст правочинів, які прочитані ними особисто та самостійно, вони усвідомлюють правові наслідки укладання договорів,однак суд вірить показанням ОСОБА_1, що договори вона не читала та не могла б прочитати за їх об»ємністю та станом зору, а лише підписувала їх. Відсутність вказівки у договорі на зазначене, на думку суду, не можуть безперечно свідчити про усвідомлення позивачем змісту укладених нею договорів.

Крім того, із змісту договорів дарування будинку та земельних ділянок (п.п.3.1 а.с.10 зв., 14) вбачається, що прийняттям дарунку вважатиметься одержання обдарованим примірнику договору дарування після його нотаріального посвідчення, разом з тим, до його посвідчення (пп.7.2) другі примірники договорів одразу були видані обдарованому (відповідачу.) Наведене підтверджує пояснення позивача, що договори дарування вона взагалі не отримувала, а лише підписувала їх.

18.06.2011 державний нотаріус видала копії згаданих договорів дарування позивачу.

З огляду на викладене, з врахуванням того, того, що на час укладання договорів позивач мала вік 73 роки, хворобу зору, суд вважає, що укладаючи договори дарування, ОСОБА_1 не усвідомлювала правову природу договору і помилялася, зокрема, щодо переходу права власності на будинок до обдарованого. Помилка учасника правочину є її суб'єктивним неправильним сприйняттям істотних умов, яке впливає на її волевиявлення.

Оскільки зазначена обставина мала істотне значення, то договори дарування як оспорювані правочини підлягають визнанню недійсними, а отже позов ОСОБА_1 про визнання договорів дарування недійсними, на думку суду, є грунтовним. З досліджених судом доказів вбачається, що позивач не усвідомлювала правової природи правочинів, прав і обов'язків сторін у договорах. Тому показання ОСОБА_8 про те, що вона усно роз'яснила ОСОБА_1 зміст договорів та їх наслідки без зазначення про це у договорах, самі по собі, без їх оцінки в сукупності з іншими перевіреними доказами, не можуть свідчити про усвідомлення позивачем змісту укладених нею договорів.

Та обставина, що раніше позивач разом із її чоловіком (за життя останнього) бажали подарувати будинок ОСОБА_2 також не може незаперечно свідчити, що остання знала відмінності, які існують між такими правочинами зокрема, дарування, довічного утримання. Окрім цього ОСОБА_9,ОСОБА_10 ОСОБА_1 свідчили, що позивач скаржилася на онука та його дружину, що вони перестали піклуватися про неї, стверджують, що є господарями будинку, не пускають її до сестри. Позивач завжди радилася зі своєю рідною сестрою і ніколи не говорила, що бажає подарувати своє майно ОСОБА_2 Іншого житла ОСОБА_1 не має.

Свідок ОСОБА_11.(з боку відповідачів) пояснила, що останні дбали про позивача, зокрема, коли ОСОБА_1. стало погано в церкві, одразу покликали саме ОСОБА_7 Вона іноді чула скарги від ОСОБА_1 на відповідачів з приводу неналежного догляду, але вважає їх дріб»язковими. ОСОБА_12 пояснила, що її дочка - ОСОБА_7 гарно доглядала позивача, приносили неї їжу в її кімнату. Позивач дарувала будинок разом із своєю сестрою -ОСОБА_10

За правилами ч.1 ст. 229 ЦК України правочин, укладений внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення, може бути визнаний судом недійсним. У разі недійсності правочину, кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч.1 ст.216 ЦК України)

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші права на нерухомі речі, зокрема, їх виникнення, перехід тощо підлягають державній реєстрації. Доказів того, що своє право власності на спірний житловий будинок та земельні ділянки ОСОБА_2 належним чином зареєстрував у відповідних державних органів суду не надано.

14.07.2011 ОСОБА_2 уклав договори дарування спірного житлового будинку та земельних ділянок синові в особі відповідача ОСОБА_3

Згідно із роз»ясненнями, які викладені у п.10 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»не потребує визнання недійсними наступних правочинів, у цьому разі майно може бути витребувана у особи, яка не є стороною недійсного правочину.

Аналіз змісту ст.388 ЦК України свідчить, що майно, набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Керуючись: ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст.15, 16, 183, 203, 215, 216, 229, 236, 321, 388,717 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57, 58, 59, 60, 61, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив

Позов задовольнити у повному обсязі. Поновити право власності ОСОБА_1 на житловий будинок НОМЕР_1 із земельною ділянкою площею 0,2500 га та земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку НОМЕР_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га (кадастровий номер 1822086500:04:001:0114) по АДРЕСА_1, від 15.09.2009 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (зареєстрований в реєстрі за №1704).

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки розміром 0,2500 га (кадастровий номер 1822086500:04:001:0115) по АДРЕСА_1, від 15.09.2009 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (зареєстрований в реєстрі за № 1706).

Витребувати від ОСОБА_13, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 житловий будинок НОМЕР_1 із земельною ділянкою площею 0,2500 га та земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1.

Скасувати у реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_2, ОСОБА_4 на житловий будинок НОМЕР_1 площею 85,4 кв.м. із земельною ділянкою площею 0,2500 га та земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, законного представника ОСОБА_4 на користь позивача по 74 грн. 05 коп. судових витрат, з кожного з відповідачів.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, законного представника ОСОБА_4 на користь державного бюджету по 94 грн. 10 коп., з кожного з відповідачів.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Суддя: Баренко С.Г.