Постанова

від 15.05.2012 по справі 17/5009/7045/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 17/5009/7045/11 Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. -головуючий, судді Вовк І.В. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ексел-Трейд", м.Запоріжжя

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2012

зі справи № 17/5009/7045/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ексел-Трейд", м.Запоріжжя

до відповідача фермерського господарства "Наталі", м.Кінські Роздори Пологівський район Запорізької області

про стягнення 750 000,00грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Хорунжий Я.В.,

відповідача - Філіппенко В.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся з позовом до відповідача, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просив стягнути 258410,50грн. основного боргу, інфляційних втрат 157630,41грн., 3 % річних 15271,00грн., пені 131218,24грн., штраф 46903,35грн., збитків (упущену вигоду) 140566,50грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2011 (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 258410,50грн. основного боргу, 93283,19грн. інфляційних втрат, 15271,00грн. 3 % річних, 140566,50грн. збитків. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2012 (колегія суддів у складі: суддя Приходько І.В. -головуючий, судді Ломовцева Н.В. і Скакун О.А.) рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2011 у справі № 17/5009/7045/11 частково скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 258410,50грн. суми передплати. В частині стягнення з відповідача 93283,19грн. інфляційних втрат, 15271,00грн. 3 % річних, 140566,50грн. збитків відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить змінити постанову апеляційного суду від 27.02.2011 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 101813,74грн., 3 % річних в розмірі 15271,00грн., суми збитків (упущеної вигоди) в розмірі 140566,50грн. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.10.2007 сторонами зі справи був укладений договір № 173/07, (далі -Договір), за умовами п.1.1 якого постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язався передати по Договору в обумовлені строки пшеницю озиму, в подальшому товар,, у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або для іншої мети, не пов'язаної з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього певну суму коштів.

Відповідно до пункту 2.1 Договору найменування, загальна кількість товару, його номенклатура, асортимент та вартість зазначені в Специфікації від 05.10.2007 № 173/07-Р01, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору, товар, визначений у пункті 1.1 Договору, постачається покупцю партіями. Для кожної партії товару Постачальник оформлює та передає Покупцю товарну та податкову накладні.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що він починає діяти з дня його укладення до 07 жовтня 2008 року включно.

Специфікацією від 05.10.2007 № 173/07-Р01 до Договору, сторони обумовили поставку пшениці озимої врожаю 2008року у кількості 335тон на загальну суму 469 033,50 грн.

Умовами розділу 4 Договору встановлено, що для кожної партії товару ціна на товар уточнюється в заявці покупця на поставку товару. Сума Договору складає 469 033,50грн.

Пунктами 4.3, 4.4 Договору сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків на протязі 3-х банківських днів з дня їх виставлення за умови 100% передоплати поставки товару.

У цьому зв'язку судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання пунктів 4.3, 4.4 Договору та на підставі виставлених рахунків від 08.10.2007 № 49 та від 26.10.2007 № 50 позивач перерахував відповідачу передплату в сумі 469 033,50 грн.

11.08.2008 відповідач одержав від позивача заявку № 173/07-L01 на поставку пшениці озимої врожаю 2008року на загальну суму 469 033,50 грн.

Судами також встановлено, що з 02.03.2009 по 10.11.2009 відповідач частково повернув позивачу суми передплати за Договором на загальну суму 210 623,00 грн., тобто неповерненою відповідачем сума передплати залишилась у розмірі 258410,50грн.

Сукупності встановлених по справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача передплати у сумі 258410,50грн.

Прийнявши до уваги відсутність в матеріалах справи будь-яких даних про те, що позивач до звернення в судовому порядку із цим позовом, скориставшись правом, яке йому надане частиною другою статті 693 ЦК України, просив відповідача про повернення суми попередньої оплати замість передачі оплаченого товару, а також врахувавши, що заявлені по справі вимоги в частині стягнення інфляційних та відсотків, позивач обґрунтовував порушенням з боку відповідача саме речового зобов'язання за договором, апеляційний суд дійшов до правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення цих вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення грошової суми збитків у розмірі 140566,50грн. та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що за справою не було встановлено обставин, які давали б правові підстави для відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу.

В іншій частині, а саме в частині заявлених позивачем до стягнення пені у розмірі 131218,24грн. за період з 19.02.2011 по 30.10.2011 та штрафу у розмірі 46903,35грн., рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з яким погодився апеляційний суд, не суперечить встановленим за справою обставинам, фактично не оскаржується жодною з сторін і також підлягає залишенню без змін.

Доводи скаржника щодо порушення апеляційним судом під час ухвалення судового рішення вимог норм матеріального та процесуального права не можуть бути взяті до уваги, оскільки їх обґрунтованість не підтверджується наявними матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2012 зі справи № 17/5009/7045/11 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ексел-Трейд" -без задоволення.

Суддя В. Харченко СуддяІ. Вовк СуддяБ. Львов