Постанова

від 07.05.2012 по справі 3/5025/2273/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 року Справа № 3/5025/2273/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бучинська Г.Б.

судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П.

при секретарі Кнапець М.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 023/12 від 03.04.2012 року)

позивача - ОСОБА_2 (довіреність № 3 від 03.04.2012 року)

від відповідача - Биченко В.Д. (паспорт серія НОМЕР_1, протокол зборів засновників №1 від 08.08.2011 року)

розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Біс Агро" від 20.02.2012 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 09.02.12 р. у справі № 3/5025/2273/11 (суддя Вибодовський О.Д.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", с. Марянівка, Барського району, Вінницької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Біс Агро", м. Хмельницький про стягнення 288831,12 грн. заборгованості, з яких: 288262,49 грн. основного боргу, 473,86 грн. пені, 94,77 грн. 3% річних

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09 лютого 2012 року у справі №3/5025/2273/11 (суддя Вибодовський О.Д.) позов СТОВ «Нива»(с. Мар'янівка, Барського району, Віницької області, код 30804475) до ТОВ «Сатурн Біс Агро»(м. Хмельницький, проспект Миру, б. 69, к. 409, код 37825444) про стягнення 288831,12 грн. заборгованості, з яких: 288262,49 грн. основного боргу, 473,86 грн. пені, 94,77 грн. 3% річних -задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Біс Агро" (надалі по тексту відповідач) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (надалі по тексту позивач) - 288262,49 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч двісті шістдесят дві гривні 49 коп.) основного боргу, 473,86 грн. (чотириста сімдесят три гривні 86 коп.) пені, 94,77 грн. (дев'яносто чотири гривні 77 коп.) 3% річних, 5776,62 грн. (п'ять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 62 коп.) судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк. справи 97). Господарський суд Хмельницької області зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав в повному обсязі зобов'язання по договору щодо оплати товару. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 288262,49 грн. основного боргу відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі. Враховуючи те, що відповідачем було допущено порушення виконання зобов'язання по договору, суд прийшов до висновку, що позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені в розмірі 473,86 грн. за період з 23.12.2011р по 26.12.2011р.

Місцевий господарський суд також вказав, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом. А тому правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 94,77 грн. 3% річних. Заявлений розмір нарахувань підтверджується розрахунком.

Посилання відповідача на неналежну якість кукурудзи місцевий господарський суд вважає непідтвердженими (не надано належних та допустимих доказів).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 09.02.2012 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених вимог повністю, так як при ухваленні рішення мала місце невідповідність висновків обставинам справи (арк. справи 107-111)

Скаржник також зазначає, що передане за договором купівлі-продажу №1 від 19.10.2011р. зерно кукурудзи було неналежної якості. Позивач не надав відповідачу картку аналізу зерна, тому відповідач проводив аналізи поставленого зерна та приводив стан зерна до належного. Вологість зерна, яка за вимогами ДСТУ мала б мати показник не більше 15 відсотків, досягала показника від 18,5 відсотків до 23,7 відсотків. Показник сміттєвих домішок також перевищував допустиму норму 5 відсотків та сягав 6,2 відсотки. Сума незапланованих витрат по вині позивача склала 288262,49 грн., тому просить суд відмовити в позові.

Відповідач вважає, що використання положень Інструкції «Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах» не може мати місце при вирішенні даного спору, адже в жодному разі зазначені підприємства (хлібоприймальні та зернопереробні) не є стороною спірних правовідносин, чи, тим більше, стороною укладеного договору.

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає апеляційну скаргу, безпідставною, надуманою, та факти, викладені в ній не можуть слугувати підставою для скасування правосудного рішення господарського суду Хмельницької області від 09.02.2012 року (арк. справи 120-128).

Позивач на обґрунтування своїх доводів вказав, що покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу у разі не передання документів, що стосуються товару, а саме карток аналізу зерна. Однак, відповідач жодного разу, на протязі всього періоду часу з дати першої поставки 25.10.2011 року, ні на 10.11.2011 року -дати відвантаження останньої партії товару, не звертався до позивача з вимогою про відмову від договору, чи товару, встановлення відповідного строку для надання карток аналізу зерна.

Також у відзиві зазначено, що застереження, які містяться у видаткових накладних та дорученні в жодному разі не можна розцінювати, як такі, що засвідчують поставку неякісної с/г продукції, оскільки вони зроблені значно пізніше тих дат відвантаження, що вказані в накладних.

Позивач також звертає увагу на те, що всі видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи, містять інформацію про місце складання, яким є СТОВ «Нива»с. Марянівка, жодного посилання на с/г угіддя вказаного товариства зазначені документи не мають, про що свідчать і підписи керівника ТОВ «Сатурн Біс Агро»на них. З наданих відповідачем реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, що виконані на ПрАТ «Вікторійське ХПП»не вбачається, що зерно кукурудзи, по якому зроблено лабораторні дослідження, було поставлено СТОВ «Нива».

СТОВ «Нива»звертає увагу на те, що договір купівлі-продажу №1 від 19.10.2011 року не містить положень, які б надавали ТОВ «Сатурн Біс Агро»право в односторонньому порядку проводити будь-які дії на усунення недоліків товару за рахунок позивача. Більш того в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач надав згоду ТОВ «Сатурн Біс Агро»проводити будь-які дії по доопрацюванню зерна кукурудзи за рахунок СТОВ «Нива».

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 3/5025/2273/11 від 02 березня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Сатурн Біс Агро» було прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 04 квітня 2012 року (арк. справи 106).

Ухвалою від 04 квітня 2012 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 19 квітня 2012 року у зв'язку із заявою відповідача про перенесення розгляду справи.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 18 квітня 2012 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Сініциної Л.М. було проведено повторний автоматичний розподіл справи та визначено наступний склад колегії суддів: головуюча суддя -Бучинська Г.Б., суддя Дужич С.П., суддя -Саврій В.А.

Ухвалою від 18 квітня 2012 року дану справу було прийнято до свого провадження та призначено дату судового засідання на 19 квітня 2012 року (арк. справи 154-155).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2012 року розгляд справи було відкладено на 07 травня 2012 року.

В судове засідання суду апеляційної інстанції 07 травня 2012 року з'явилися представники обох сторін.

В судовому засіданні 07 травня 2012 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, представник Відповідача заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення -без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено:

19.10.2011р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу №1, відповідно до умов якого (п.1.1) позивач (продавець) продає, а відповідач (покупець) купує кукурудзу (надалі - Товар), що зазначений у додатках (специфікаціях) до даного договору, що є його невід`ємною частиною.

Приймання -передача Товару здійснюється на КХП Городок, місцезнаходження якого повідомляється продавцем. Покупець зобов'язаний отримати погоджену партію Товару на елеваторі в терміни, визначені у додатку (специфікації) до даного договору. Покупець здійснює прийняття Товару за кількістю -згідно кількості, зазначеній у документах, що підтверджують передачу Товару (накладна, податкова накладна, складська квитанція на зерно) (п., п. 2.4, 2.5 договору).

Відповідно до п. 2.7 договору, оплата за товар проводиться на поточний рахунок продавця у терміни, визначені у специфікації до даного договору.

У відповідності до специфікації №1 на товар, що підлягає передачі в межах договору купівлі-продажу №1, сторони визначили, що в межах договору передачі підлягає наступний товар: кукурудза ІІІ к. у кількості 1200 тонн за ціною 1100,00 грн. за тонну. Оплата за товар повинна бути проведена протягом 2-х банківських днів з дати підписання даного додатку до договору.

За порушення термінів оплати, передбачених у специфікації до договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення (п. 4.2 договору).

Договір та специфікація підписані представниками сторін та скріплені печатками.

За взаємною згодою обсяг поставленої продукції було збільшено до 1333 тонни 380 кг.

Позивач свої зобов'язання по договору купівлі-продажу виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними №65 від 25.10.2011р., №67 від 01.11.2011р., №68 від 02.11.2011р., №69 від 03.11.2011р., №70 від 04.11.2011р., №71 від 07.11.2011р., №72 від 10.11.2011р., довіреністю №2 від 25.10.2011р. на ім'я ОСОБА_3 на загальну суму 1466718,00 грн. Накладні підписані представниками сторін.

Відповідач взяті на себе зобов'язання, щодо оплати товару належним чином не виконав, сплативши частково заборгованість в сумі 1178455,51 грн., що підтверджується банківськими виписками від 25.10.2011р., 03.11.2011р., 10.11.2011р., 15.11.2011р., 17.11.2011р., 24.11.2011р.

25.11.2011р. позивач надіслав відповідачу платіжну вимогу №25/11-2011, у якій просив сплати борг на протязі 7 днів з дня її одержання. Вказана вимога отримана відповідачем 15.12.2011р., про що свідчить підпис керівника ТОВ "Сатурн Біс Агро" на примірнику платіжної вимоги позивача. У відповіді на дану вимогу відповідач вказав, що претензійні вимоги розглянуті та вказані зауваження лише щодо нарахування пені та 18 відсотків банківських відсотків.

Керуючись пунктом 4.2 договору позивач нарахував відповідачеві 473,86 грн. пені за період з 23.12.2011р. по 26.12.2011р.

Крім цього, позивач відповідно до ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 94,77 грн. -3% річних за період з 23.12.2011р. по 26.12.2011р.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером є господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав в повному обсязі зобов'язань по договору щодо оплати товару.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач з дати першої поставки 25.10.2011 року та станом на 10.11.2011 року -дати відвантаження останньої партії товару, не звертався до позивача з вимогою про відмову від договору, від товару чи вимогою про встановлення відповідного строку для надання карток аналізу зерна.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність тверджень апелянта про те, що не передавши картки аналізу зерна позивач грубо порушив права відповідача на отримання товару належної якості, адже відповідач повинен був діяти відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»видаткова накладна є первинним обліковим документом, який фіксує факти здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 4.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки і не обумовлені виправлення не допускаються.

З наведеного, колегія суддів вбачає, що внесення будь-яких застережень стосовно якості поставленої продукції в первинні документи, що фіксуються господарську операцію чинним законодавством не передбачено, а відтак посилання відповідача на те, що ним було внесено застереження до видаткових накладних стосовно якості зерна кукурудзи не є правомірним.

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи з поміж наведеного переліку обов'язкових реквізитів повинні мати зокрема дату і місце складання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що всі видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи містять інформацію про місце складання, яким є СТОВ «Нива»с. Марянівка, жодного посилання на с/г угіддя вказаного товариства зазначені документи не мають, про що свідчать і підписи керівника ТОВ «Сатурн Біс Агро»на них. Виходячи з цього, твердження відповідача про те, що зерно поставлялося напряму з полів, ніяким чином не перевірялося позивачем та не піддавалося будь-якому очищенню не є підтвердженими належними доказами.

Згідно підпункту д) пункту 7.1.6.2. Технічного регламенту зернового складу затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року з поміж іншого до обов'язків зернового складу віднесено зазначати всі відомості (реквізити), передбачені формами складських документів на зерно; текст документів заповнюється друкуванням або чорного кольору кульковою чи чорнильною ручкою без виправлень, підчисток, інших будь-яких записів. Усі грошові суми в документах пишуться з великої літери та з початку рядка. Документи підписуються уповноваженими представниками зернового складу, завіряються печаткою складу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що відсутність підписів відповідальної особи та підпису завідуючого складом на реєстрах накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, що виконані на ПрАТ «Вікторійське ХПП»в жодному разі не можуть вважатися доказами поставки відповідачу зерна кукурудзи неналежної якості.

Приписами пункту 6.6.5. Технічного регламенту зернового складу затвердженого наказом міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 року встановлено, що після повідомлення керівництва зернового складу про факт надходження зерна за договором складського зберігання зерна уповноважена особа виробничої технологічної лабораторії:

б) відбирає проби зерна і проводить чинними методами експрес-аналіз визначення вологості, зернової та смітної домішок, зараженості шкідниками зерна;

в) звіряє фактичні показники якості зерна із зазначеними у документі, наданому власником зерна;

г) оформляє рекламаційний акт, якщо показники якості зерна не відповідають зазначеним у документі власника та ін.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не наданого жодного рекламаційного акту стосовно якості поставленого йому зерна.

Колегія суддів зазначає, що з наданих відповідачем реєстрів накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, що виконанні на ПрАТ «Вікторійське ХПП»не вбачається, що зерно кукурудзи, по якому зроблено лабораторні дослідження, було поставлене СТОВ «Нива».

Також безпідставними є посилання відповідача на те, що використання у спірних правовідносинах положень Інструкції «Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах»не може мати місця. Безпідставність тверджень скаржника підтверджується пунктом 2.4. договору №1 від 19.10.2011 року, де зазначено, що приймання-передача товару здійснюється на КХП Городок; покупець зобов"язний отримати погоджену партію товару на елеваторі. Так як приймання-передача зерна кукурудзи відбувалася на зерновому складі, то положення вищезазначених нормативно-правових актів підлягали для використання.

В силу статті 687 ЦК України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу (поставки), зокрема, щодо якості товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно п. 9.3 договору купівлі-продажу №1 від 19.10.2011 року сторонами було передбачено, що у випадках непередбачених договором сторони керуються чинним законодавством.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, процедуру перевірки якісних параметрів зерна здійснювало хлібоприймальне підприємство, чиї реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, надані відповідачем як докази поставки неякісного зерна.

Отже, враховуючи відсутність в договорі положень, які регламентують дії сторін в процесі приймання продукції за якістю, слід керуватися нормами чинного законодавства.

Таким нормативним актом є зокрема «Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах»затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року за №661, яка встановлює процедуру ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки (надалі -зерно) на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних , борошномельних і комбікормових підприємствах (далі -підприємства) незалежно від їх форм власності (п. 1.1 Інструкції).

Згідно п.п. 1.1 розділу ІV Інструкції встановлено, що спірні питання щодо визначення якості зерна розглядаються ДХІ та Державним центром сертифікації і експертизи зерна та продуктів його переробки:

- у разі незгоди власника зерна (уповноваженої ним особи), який доставив зерно на зерновий склад для зберігання без супровідних документів про якість зерна, з даними аналізу, проведеного ВТЛ зернового складу;

- при виявленні ВТЛ невідповідності показників якості зерна понад норму допустимих відхилень показникам якості, що зазначені у супровідних документах про якість зерна вантажовідправника.

У п. 3.2. розділу IV Інструкції передбачено, що якщо за результатами випробувань ВТЛ будуть виявлені розбіжності в якості зерна понад норму допустимих відхилень, підприємство-одержувач: протягом доби, крім вихідних днів, у письмовій формі (телеграма, телефонограма, факсограма з їх обов'язковою реєстрацією у реєстраційній книзі) викликає представників: власника зерна, підприємства-відправника та ДХІ за місцем відвантаження зерна, якщо вона проводила інспектування (у останньому випадку викликається представник ДХІ за місцем надходження зерна); забезпечує цілісність зберігання зерна та незмінність його якості до вирішення спірних питань в опломбованій місткості.

Відповідно до п. 3.4. розділу IV Інструкції із представників: власника зерна, підприємства-відправника та ДХІ за місцем відвантаження зерна, якщо вона проводила інспектування (у останньому випадку представник ДХІ за місцем надходження зерна), разом з представником підприємства-одержувача створюють комісію для спільного визначення якості спірної партії зерна.

Згідно п. 3.4.3. розділу IV Інструкції за результатами спільного визначення якості зерна складається акт (глава 5 цього розділу) про фактичну якість спірної партії, який є підставою для підтвердження або зміни документа про якість підприємства-відправника або ДХІ. Акт повинен бути оформлений у день визначення якості.

Аналогічні приписи містяться і в «Порядку відбору зразків продукції для визначення її якісних показників та форми акта відбору зразків продукції»затвердженого Постановою КМ України від 31 жовтня 2007 року №1280.

Дана правова позиції викладена у постанові Верховного суду України від 20 червня 2011 року у справі № 3-56гс11.

У відповідності до частини 2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас відповідачем не надано належних доказів визначених вказаними нормативними та піднормативними законодавчими актами, в підтвердження доводів викладених в апеляційній скарзі, щодо одержання від позивача зерна неналежної якості, що б надавало правові підстави для відмови від належного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 19.10.2011 року.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 288262,49 грн. основного боргу відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджено належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 договору передбачено нарахування пені за порушення термінів оплати, передбачених у специфікації до договору, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Враховуючи те, що відповідачем було допущено порушення виконання зобов'язання по договору, суд прийшов до висновку, що позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені в розмірі 473,86 грн. за період з 23.12.2011р по 26.12.2011р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

А тому правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 94,77 грн. 3% річних. Заявлений розмір нарахувань підтверджується розрахунком.

Відповідно до ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Посилання відповідача на неналежну якість кукурудзи суд вважає непідтвердженими (не надано належних та допустимих доказів).

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Сатурн Біс Агро" на рішення господарського суду Хмельницької області від 09.02.2012 року у справі №3/5025/2273/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 09.02.2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 3/5025/2273/11 повернути на адресу господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.