Постанова
від 16.05.2012 по справі 3/75-64/269
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 3/75-64/269

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М., суддівРогач Л.І., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. у справі№3/75-64/269 Господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва третя особаПублічне акціонерне товариство "Київенерго" про стягнення суми за участю представників

- позивача:ОСОБА_4 (довіреність від 02.04.12р., № 132) - відповідача :ОСОБА_5 (довіреність від 25.04.2012р., № 64-2977), - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) просило стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (далі - відповідач) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період 01.11.2010р. по 01.02.2011р., у розмірі 3534510,20 грн., також 59306,26 грн. інфляційних втрат, 11200,07 грн. - три відсотки річних, 57867,05 грн. пені, обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за вказані послуги.

Справа розглядалась судами неодноразово. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2011р., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2356838,86 грн. основного боргу, 5000,00 грн. пені, 54207,29 грн. інфляційних втрат, 8717,08 грн. -3 відсотки річних, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2011р. судові рішення були частково скасовані, справу в цій частині направлено на новий розгляд.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Яковлєв М.Л., судді Жук Г.А., Тарасенко К.В.), в позові про стягнення 1238120,35 грн. відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.

Третя особа не використала наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.07.2003р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) було укладено договір №02723/2-04 на послуги водопостачання та водовідведення (далі -договір), за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65 (пункт 1.1).

Пунктом 3.5. договору визначено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня пред'явлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтованими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін.

У пункті 7.1. договору зазначено, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

При новому розгляді справи відмовляючи в позові місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що умовами укладеного між сторонами договору на водопостачання та водовідведення не передбачено надання послуг щодо постачання та водовідведення холодної води, яка йде на підігрів та використовується як гаряча, та не надано суду доказів про зміну умов вказаного договору щодо збільшення кількості послуг на постачання питної води, яка є сировиною для виробництва гарячої води.

Між тим, судові рішення в цій частині є незаконними виходячи з наступного.

Як вбачається, на новому розгляді судів знаходився спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу - 1 177 671 грн. 34 коп., інфляційних втрат - 5 098 грн. 97 коп., трьох процентів річних - 2 482 грн. 99 коп., нарахованих на суму боргу, 52867, 05 грн. пені.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачу за умовами вказаного договору було надано послуги водопостачання та водовідведення, які останній оплатив частково, вважаючи, що за поставлену холодну воду, яка є сировиною для виробництва гарячої води, оплата за умовами договору не повинна здійснюватись до врегулювання договірних відносин з цього приводу з позивачем, останній решту суми не сплатив.

Між тим, із встановлених судами обставин справи вбачається, що за умовами укладеного між сторонами договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником (п.п. 3.1. договору), а кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визнання об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до п.21.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України (п.п. 3.3. договору).

Судами не встановлено, що сторонами не дотримано визначений умовами договору порядок зняття показників лічильників, відповідач проти правильності визначення такого обсягу та вартістю наданих послуг у порядку, передбаченому п. 3.5. договору, заперечень не надав, а його заперечення зводились до неврегульованості умовами договору оплати поставленої холодної води для виготовлення гарячої.

Статтею 193 Господарського кодексу України, та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до п.3.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за №936/15627, на які посилавсь суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржену постанову, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 3.13. цих правил передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності (абз.2).

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором (абз.3).

При цьому, згідно п.1.2 цих Правил, виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник).

Згідно приписів статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1). Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2). Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.3). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (ч.5).

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення обсяги яких сторонами визначено актами у відповідності з умовами договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, як про це зазначає відповідач, а відтак їх правовідносини регулюються умовами договору, виходячи із складених двосторонніх актів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 625 вказаного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак виконуючи свій обов'язок із оплати за частину поставленої і облікованої води, відповідач на виконання умов договору зобов'язаний був оплатити і за ту кількість поставленої і облікованої води, яка в подальшому використовувалась на підігрів.

Оскільки відповідно до приписів статті 111 9 частини 1 пункту 3 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд лише з підстав порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, але таких обставин судом касаційної інстанції не встановлено, враховуючи, що відповідач не оплатив надані послуги у встановлений договором строк, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення прийняти у вказаній частині нове.

Враховуючи відсутність у касаційній скарзі доводів щодо незаконності судових рішень в іншій частині, а саме щодо часткової відмови у стягненні пені, та відсутність правових підстав для їх скасування, постанову суду апеляційної інстанції у цій частині належить залишити в силі.

Відповідно до приписів статті 49 частини п'ятої Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи, у зв'язку із частковим задоволенням позову належить покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.п.2, 1, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі №3/75-64/269 в частині відмови у стягненні 1 177 671,34 грн. боргу, 5 098,97 грн. інфляційних втрат, та 2 482,99 грн. трьох процентів річних скасувати, в цій частині прийняти нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 1 177 671 (один мільйон сто сімдесят сім тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 34 коп. боргу, 5 098 (п'ять тисяч дев'яносто вісім) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 2 482 (дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 99 коп. трьох процентів річних.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. залишити в силі.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 885 (вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 17 коп. державного мита сплаченого позивачем за подання позову, 76 (сімдесят шість) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду, 5926 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 26 коп. сплаченого позивачем державного мита за подання апеляційної скарги, 5926 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 26 коп. сплаченого позивачем державного мита за подання касаційної скарги, 11852 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 53 коп. сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги при новому розгляді, 11852 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 53 коп. сплаченого судового збору за подання касаційної скарги при новому розгляді.

Видачу наказу покласти на Господарський суд міста Києва.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

А.М. Уліцький

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення16.05.2012
Оприлюднено21.05.2012
Номер документу24054062
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —3/75-64/269

Ухвала від 31.01.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Селіваненко В.П.

Ухвала від 15.06.2012

Господарське

Вищий господарський суд України

Селіваненко В.П.

Постанова від 16.05.2012

Господарське

Вищий господарський суд України

Мачульський Г.М.

Ухвала від 17.04.2012

Господарське

Вищий господарський суд України

Мачульський Г.М.

Рішення від 13.12.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Зеленіна Н.І.

Ухвала від 29.11.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Зеленіна Н.І.

Ухвала від 25.10.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Зеленіна Н.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні