Рішення

від 24.04.2012 по справі 5011-47/3313-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/3313-2012 24.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРАЙД"

Про стягнення 500,36 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін :

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 500,36 грн. за договором № ВОЗ/11 від 21.04.2011, а також відшкодування витрат по судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/3313-2012, розгляд справи було призначено на 12.04.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2012 розгляд справи було відкладено до 24.04.2012 у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача, а також з метою виконання сторонами вимоги суду.

В судове засіданні 24.04.2012 позивач свої представників не направив. Однак, в судовому засіданні 12.04.2012 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № ВОЗ/11 від 21.04.2011 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 212,79 грн. Проте відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 442,78 грн.

Серед іншого, позивач у відповідності до умов вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 42,87 грн., а також у відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2. договору від 21.04.2011 позивач просить суд стягнути з відповідача 13,83 грн.. -5% річних та інфляційних втрат - 0,88 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 12.04.2012 та 24.04.2012 - не направив, вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 16.03.2012 щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору -не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.04.2011 між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг" , як продавцем, та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРАЙД", як покупцем, було укладено договір № ВОЗ/11, за умовами якого позивач зобов'язався передати товар у власність відповідач, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним договором вартість (п. 1.1.).

Умовами договору від 21.04.2011 сторони погодили, що ціна на товари, що поставляються за даним договором, оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку в специфікації або відвантажувальній накладній і рахунку-фактурі (п. 2.1.). Оплата залишкової суми товару здійснюється відповідачем не пізніше 14 днів з дати передачі товару відповідачу (п. 6.2.).

Відповідно до видаткових накладних від 27.04.2011, від 12.05.2011 та від 05.07.2011 (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 212,79 грн.

Як зазначає позивач у позові, ним було виконано свої зобов'язання за договором від 21.04.2011 , поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 1 212,79 грн., натомість, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за отриманий товар, повністю поставлений товар у строк, встановлений п.6.2 договору від 21.04.2011 -не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в сумі 442,78 грн.

Позивач у позовній заяві стверджує , що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач так і не оплатив поставлений позивачем товар на суму 442,78 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу за договором від 21.04.2011 в сумі 442,78 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 7.2. договору від 21.04.2011 встановлено, що у випадку прострочення розрахунків за продані товари відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 2-ох облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення, крім цього, збитки від інфляції та 5 % річних, відповідно до ст. 214 ЦК України та у випадку затримки оплати більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п. 6.2., відповідач оплачує штраф у розмірі 50 % від несплаченої за договором суми та збитків.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору від 21.04.2011, як продавцем, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 212,79 грн., що підтверджується видатковими накладними від 27.04.2011, від 12.05.2011 та від 05.07.2011 до вказаного договору, проте відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати поставленого йому позивачем товару в строк, встановлений п. 6.2. договору від 21.04.2011 -виконав лише частково, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРАЙД" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг" виник борг в сумі 442,78 грн. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 442,78 грн., яка виникла внаслідок неоплати відповідачем отриманого товару за договором від 21.04.2011 -є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 42,87 грн., 5 % річних в сумі 13,83 грн., а також інфляційні втрати в сумі 00,88 грн. за період з 27.07.2011 до 12.03.2012.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені, 5 % річних та інфляційних втрат, з якими суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором від 21.04.2011, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 5 % річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: пеня - 42,87 грн., 5 % річних -13,83 грн. та інфляційні втрати -00,88 грн.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ПРАЙД" (ідентифікаційний код -37560724, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 25, кв. 11), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг" (ідентифікаційний код -33634137, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5) 442 (чотириста сорок дві) грн. 78 коп. -основного боргу, 42 (сорок дві) грн. 87 коп. -пені, 13 (тринадцять) грн. 83 коп. -5 % річних, 0,88 грн. -інфляційних втрат, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 28.04.2012