Рішення

від 17.04.2012 по справі 9/069-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2012 р. Справа № 9/069-11

За позовом Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК"

До Приватного підприємства "Акумулятор -Сервіс"

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа ОСОБА_2

Про стягнення 4080893,68 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 (дов. № 10200/375 від 31.10.2011 р.)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" до Приватного підприємства "Акумулятор -Сервіс" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 4080893,68 грн.

Ухвалою суду від 06.05.2011 року порушено провадження у справі № 9/069-11 та призначено розгляд на 26.05.2011 р.; зобов'язано позивача надати в судове засідання пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності;письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; зобов'язано відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків , контррозрахунок, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

26.05.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла телеграма № 1724 від 25.05.2011 року, в якій представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи.

Крім того, представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про направлення поштової кореспонденції, що стосується розгляду справи № 9/069-11 на адресу: 01001, м. Київ, пров. Михайлівський 9 а, кв. 51.

Судом клопотання відповідача розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 26.05.2011 року розгляд справи відкладено на 14.06.2011 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача; зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали документів (для огляду), копії яких додано до матеріалів позовної заяви; письмові пояснення, яким чином і яке саме права позивача порушені відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; письмове пояснення Київської дирекції залізничних перевезень щодо підстав не підписання і не повернення акту звірки за жовтень 2010 р.; зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 06.05.2011 р.

14.06.2011 року представники позивача, відповідача та третьої особи з'явилися; представником відповідача в судовому засіданні надано клопотання про зупинення провадження у справі № 9/069-11 до розгляду по суті справи № 2-1314/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" до Фізичної особи ОСОБА_2 (позичальника за кредитним договором) та ОСОБА_4 (поручителя за кредитним договором), на підтвердження чого надав в судове засідання ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.03.2011 року про відкриття провадження у справі № 2-1314/2011 та призначення розгляду справи на 21.03.2011 р.

За ствердженням відповідача, у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області по справі № 2-1314/2011 встановлюються обставини щодо розміру заборгованості за кредитним договором (основного кредитора- Фізичної особи ОСОБА_2); зменшення розміру неустойки; недійсності кредитного договору № 89/08-ю із якого виникла заборгованість.

Тобто, представник відповідача обґрунтовує своє клопотання тим, що у судовому засіданні по справі № 2-1314/2011 встановлюватимуться обставини, що мають значення для правильного вирішення спору по справі № 9/069-11.

Враховуючи факт, що під час розгляду справи № 2-1314/2011 буде встановлена дійсність даного договору та сума боргу основного кредитора за кредитним договором № 89/08-ю від 26.06.2008 р., то ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2011 року провадження у справі № 9/069-11 зупинено до розгляду по суті Білоцерківським міськрайонним судом Київської області справи № 2-1314/2011 та зобов'язано сторін повідомити суд про результати розгляду вищезазначеної справи.

29.03.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" надійшло клопотання (вих. № 10206/1044 від 21.03.2012 року (вх. № 4923) про поновлення провадження у справі, у зв'язку з набранням законної сили рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-1314/2011 від 06.03.2012 р.

На підтвердження зазначеного, позивачем долучено копію рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-1314/2011 від 06.03.2012 р.

Ухвалою суду від 02.04.2012 р. провадження у справі № 9/069-11 поновлено; розгляд справи призначено на 17.04.2012 р.

17.04.2012 року в судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 02.04.2012 року виконав та надав усні пояснення по справі; представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача та третьої особи, зазначені у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, суд дійшов висновку, що відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідач та третя особа про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

26.06.2008 року між позивачем - Акціонерним товариством «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК», яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК»та в подальшому змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (докази підтвердження зміни найменування Акціонерного товариства «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК»на Публічне акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" долучені до матеріалів справи) та третьою особою - ОСОБА_2 (Позичальник) був укладений Кредитний договір № 89/08-ю (Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Кредитного договору Позивач зобов'язався надати Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 478 000 (чотириста сімдесят вісім тисяч) дол. США 00 центів, а Позичальник зобов'язався прийняти Кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити Плату за Кредит та повернути Позивачу Кредит в повному обсязі в строки, обумовлені Кредитним договором. Цим пунктом Кредитного договору передбачено, що строк функціонування кредитної лінії: з 26.06.2008 року по 25.06.2018 року.

07.07.09 р. між позивачем та третьою особою - ОСОБА_2 (Позичальник) був укладений договір № 1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору.

Відповідно до п. 1 договору 1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору пункт 1.1. ст. 1 Кредитного договору сторони виклали у такій редакції: «Відповідно до умов цього договору, Позивач зобов'язався надати Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 478 000 (чотириста сімдесят вісім тисяч) дол. США 00 центів, а Позичальник зобов'язався прийняти Кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити Плату за Кредит та повернути Позивачу Кредит в повному обсязі в строки, обумовлені Кредитним договором. Цим пунктом Кредитного договору передбачено, що строк функціонування кредитної лінії: з 26.06.2008 року по 25.06.2023 року.

Крім того, вказаним договором було викладено Додаток № 1 до Кредитного договору в іншій редакції.

Згідно п. 2.1. ст. 2 Кредитного договору Позичальник зобов'язується використати Кредит на розвиток бізнесу.

Відповідно до п. 3.10. Кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника. Днем надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на відповідний рахунок, а днем повернення кредиту вважається день зарахування на рахунок, зазначений у п. 6.7 (1) всієї суми кредиту.

Виконуючи свої зобов'язання за Кредитним договором щодо надання кредиту, 26.06.2008 р. Позивачем, згідно заяви на видачу кредитних коштів б/н Позичальника від 26.06.2008 р., кредитні кошти в сумі 478 000 (чотириста сімдесят вісім тисяч) дол. США 00 центів були перераховані на відповідний поточний рахунок Позичальника (факт перерахування коштів підтверджується валютними меморіальними ордерами № 4008 від 26.06.2008 р. та № 89/08-ю від 26.06.2008 р., які долучені до матеріалів справи).

Таким чином, відповідно до вимог п. 3.10. Кредитного договору 26.06.2008 р., Позичальник отримав у повному обсязі кредитні кошти у розмірі 478 000 (чотириста сімдесят вісім тисяч) дол. США 00 центів.

Пунктом 4.2.1. ст. 4 Кредитного договору обумовлено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 12,75 % річних (із розрахунку 360 днів на рік).

Згідно з п. 4.2.3. ст. 4 Кредитного договору нараховані проценти сплачуються Позичальником у валюті Кредиту щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за періодом нарахування процентів та в день повного погашення кредиту за минулий Період нарахування процентів, відповідно до графіку погашення, що є Додатком № 1 до Кредитного договору.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути кредит частинами щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за періодом нарахування процентів, відповідно до графіку погашення, що є Додатком № 1 до Кредитного договору.

07.07.2009 р., з метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, між Позивачем та Відповідачем - Приватним підприємством "Акумулятор-Сервіс" було укладено Договір поруки № 89/08-п 1 (надалі -Договір Поруки).

Згідно п. 1.1. Договору Поруки Відповідач на добровільних засадах прийняв на себе зобов'язання перед Позивачем солідарно відповідати за зобов'язаннями Позичальника, які виникають з умов Кредитного договору щодо повернення у повному обсязі наданого Позичальнику кредиту, сплати відсотків та інших платежів (в тому числі пені, штрафів), передбачених Кредитним договором.

За ствердженням позивача, відповідач, всупереч вищевказаних умов Кредитного договору, порушив прийняті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті процентів згідно графіку погашення заборгованості, зокрема, починаючи з січня 2010 року Позичальником погашення суми заборгованості за Кредитним договором не проводилося, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом у сумі 436 138,24 (чотириста тридцять шість тисяч сто тридцять вісім) дол. США 24 центи, що еквівалентно (курс долара по відношенню до української гривні станом на 23.03.2011 р. дорівнює 7,9477 грн. за 1 дол. США) 3 466 295, 89 грн. (три мільйона чотириста шістдесят шість тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 89 коп. та заборгованість за відсотками у сумі 69066,74 (шістдесят дев'ять тисяч шістдесят шість) дол. США 74 центи, що еквівалентно (курс долара по відношенню до української гривні станом на 23.03.2011 р. дорівнює 7,9477 грн. за 1 дол. США) 548 921,73 (п'ятсот сорок вісім тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн. 73 коп.

Відповідно до п. 5.3. Кредитного договору дострокове повернення кредиту може відбуватись на вимогу Позивача у випадках, передбачених Кредитним договором.

Згідно з п.п. 1 п. 7.1., п. 7.2. та п. 7.2.2 ст. 7 Кредитного договору у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-яких зобов'язань за Кредитним договором Позивач набуває право, письмово повідомивши про це Позичальника, вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальнику Кредит у повному обсязі. Позичальник зобов'язаний виконати зазначену вимогу Позивача і повернути отриманий Кредит в повному обсязі разом із нарахованою платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Позивача згідно Кредитного договору в строк не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання даної вимоги Позичальником.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов Кредитного договору та на підставі п.п. 1 п. 7.1., п. 7.2. та п. 7.2.2. Кредитного договору, 18.11.2010 р. позивачем на адресу Позичальника була направлена вимога про дострокове повернення кредиту у порядку п. 7.2.2. Кредитного договору № 89/08-ю від 26.06.2008 р., яка отримана Позичальником 22.11.2010 р. (факт отримання даної вимоги підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення).

Таким чином, враховуючи приписи п.п. 1 п. 7.1., п. 7.2. та п. 7.2.2. Кредитного договору Позичальник повинен був до 26.11.2010 р. повернути отриманий Кредит в повному обсязі.

За ствердженням позивача, що також не заперечується відповідачем, вищезазначена вимога щодо погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі Позичальником не виконана; заборгованість за кредитним договором не погашена.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.03.2012 р. у справі № 2-1314/2011 за позовом ПАТ «Креді Акріколь Банк»до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором № 89/08-ю від 26.06.2008 р. позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у сумі 490530,75 доларів США, 39497,69 грн. пені та судові витрати.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

В абзаці 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України зазначено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором передбачений обов'язок боржника повернути суму позики (кредиту) частинами (з розстрочкою), то у разі прострочення повернення чергової частини боргу, кредитор має право вимагати дострокового повернення частини позики (кредиту), яка залишилася та сплати процентів.

Частиною 3 ст. 346 Господарського кодексу України встановлено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб; у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В Ухвалі Колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15.04.2009 р. зазначено, що правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, урегульовані ст. 554 ЦК. Зі змісту цієї норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того самого зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає на підставі її спільного надання, у формі укладення одного договору (ч. 3 ст. 554 ЦК). У такому разі поручителі відповідають перед кредитором солідарно. Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання, але в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності, оскільки не можна говорити про їхню спільну поруку. За таких обставин кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору , але поручитель, що виконав зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого Поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору Поруки у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором та/або в разі виникнення у Позивача права вимагати обов'язкового дострокового виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, Відповідач зобов'язаний погасити, без будь-яких заперечень наданий Позичальнику кредит у розмірі його зобов'язань за Кредитним договором, сплатити відсотки та інші платежі, передбачені Кредитним договором, не пізніше, ніж в термін, зазначений у відповідному повідомленні Позивача, і на рахунок Позивача, який буде зазначений в такому повідомленні.

На підставі ст. ст. 543, 553, 554 ЦК України та п. 2.2.1 Договору Поруки, 18.11.2010 р. Позивачем на адресу Відповідача направлено вимогу у порядку п. 7.2.2. Кредитного договору № 89/08-ю від 26.06.2008 р. та Договору поруки № 89/08-п 1 від 07.07.2009 р., якою вимагалось погасити достроково у повному обсязі заборгованість за кредитом разом із нарахованою платою за Кредит і штрафними санкціями.

Зазначену вимогу було отримано Відповідачем 22.11.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вимога позивача залишена Відповідачем без виконання.

Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Представник відповідача у судове засідання 17.04.2012 не з'явився; про причини неявки суд не повідомив; жодних документів або інших належних та допустимих доказів на підтвердження сплати заборгованості за кредитним договором не надав та не надіслав; доказів визнання недійсним даного договору суду також не надано.

Посилання відповідача у письмових поясненнях від 14.06.2011 р. на припинення договору поруки та відповідно його зобов'язання за кредитним договором на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України судом до розгляду не приймається з підстав необґрунтованості та невідповідності умовам договору та чинному законодавству України.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п. 1 договору 1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору пункт 1.1. ст. 1 Кредитного договору сторони, що строк функціонування кредитної лінії: з 26.06.2008 року по 25.06.2023 року.

Пунктом 1.1 договору поруки від 07.07.09 р. № 89/08-п1 встановлено, що Відповідач на добровільних засадах прийняв на себе зобов'язання перед Позивачем солідарно відповідати за зобов'язаннями Позичальника, які виникають з умов Кредитного договору щодо повернення у повному обсязі наданого Позичальнику кредиту, сплати відсотків та інших платежів (в тому числі пені, штрафів), передбачених Кредитним договором. Строк виконання зобов'язання за кредитним договорм -не пізніше 25.06.2023 р.

Враховуючи те, що і кредитним договором, і договором поруки строни погодили строк виконання зобов'язання за кредитним договором, який спливає 25.06.2023 р., суд не вбачає підстав для припинення поруки.

У пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/369 від 29.06.2010 року "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" при вирішенні питання чи необхідно у прийнятті судового рішення про стягнення іноземної валюти зазначати в резолютивній частині такого рішення еквівалент стягуваної суми в національній валюті України (гривнях), зазначено наступне.

Господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом. При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях.

Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Враховуючи викладене, а також перевіривши наданий позивачем розрахунок суми заборгованості за кредитом та процентів, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача (поручителя) заборгованості за кредитом у сумі 436 138,24 (чотириста тридцять шість тисяч сто тридцять вісім) дол. США 24 центи, що еквівалентно (курс долара по відношенню до української гривні станом на 23.03.2011 р. дорівнює 7,9477 грн. за 1 дол. США) 3 466 295, 89 грн. (три мільйона чотириста шістдесят шість тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 89 коп. та заборгованості за відсотками у сумі 69066,74 (шістдесят дев'ять тисяч шістдесят шість) дол. США 74 центи, що еквівалентно (курс долара по відношенню до української гривні станом на 23.03.2011 р. дорівнює 7,9477 грн. за 1 дол. США) 548 921,73 (п'ятсот сорок вісім тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн. 73 коп. підлягає задоволенню повністю (деталізований розрахунок зазначених сум долучений до матеріалів справи).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 53 119,49 (п'ятдесят три тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 49 коп. та пеню за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 12 556,57 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 57 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України).

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення розміру пені, який не перевищує подвійну ставку НБУ зазначено у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі № 25/187.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 10.1.1. ст. 10 Кредитного договору, у разі порушення Позичальником строків виконання зобов'язань за Кредитним договором, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення . Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням Боргового Зобов'язання за весь час прострочення . Пеня, передбачена договором, нараховується Банком у валюті заборгованості та сплачується позичальником у національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату здійснення відповідного платежу.

Враховуючи викладене, судом досліджено умови п. 10.1.1 ст. 10 кредитного договору та встановлено, що сторонами погоджено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за період, що перевищує шість місяців, за умови невиконання основного зобов'язання за кредитним договором.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені за допомогою системи підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЕЛІТ 8.2.3." та дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення заявлених сум підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати (державне мито та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу) відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України та абз. 4 п. 9 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998 року №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Акумулятор-Сервіс»(09106, Київська область, м. Біла Церква, вул. Вернадського, 4, кв. 221, ЄДРПОУ 20616803) на користь Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, ЄДРПОУ 14361575), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, заборгованість за кредитом у сумі 3 466 295 грн. (три мільйона чотириста шістдесят шість тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 89 коп., заборгованість за відсотками у сумі 548 921 (п'ятсот сорок вісім тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн. 73 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 53 119 (п'ятдесят три тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 49 коп., пеню за несвоєчасне погашення відсотків у сумі 12 556 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 57 коп. та судові витрати: державне мито у сумі 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписано 23.04.2012 р.