Постанова

від 07.05.2012 по справі 53/476

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2012 № 53/476

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. №1 від 29.06.2010);

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма «КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС»

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 28.11.2011р. про припинення провадження по справі

у справі № 53/476 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма «КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС» (далі - ТОВ ГФ «КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНВІ» (далі - ТОВ «ЕНВІ»)

про стягнення 84873,88 грн.

ВСТАНОВИЛА :

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2011 у справі №53/476 припинено провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з винесеною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати на розгляд Господарського суду міста Києва.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що спір по даній справі не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма «КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС» у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма «КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС» на ухвалу Господарського суду м.Києва від 28.11.2011 залишено без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма «КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012.

Постановою від 14.03.2012 Вищий господарський суд України задовольнив касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма «КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС»; ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 скасував; справу передав до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.

Ухвалою від 26.03.2012 розгляд апеляційної скарги було призначено на 07.05.2012.

Представник позивача в судове засідання з'явився, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою судом стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду даної справи учасники процесу були повідомлені своєчасно та належним чином (а.с. 105, 106).

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:

ТОВ ГФ «КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС» звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом до ТОВ «ЕНВІ» про стягнення 84873,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 порушено провадження по справі № 53/476, розгляд справи призначено на 24.10.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому розгляд справи судом відкладався.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 28.11.2011 у справі №53/476 припинено провадження по справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору поруки від 09.11.2010, що укладений між позивачем (кредитором), відповідачем (поручителем) та Фірмою «FELGON& MAREN S. L." (замовником), на виконання Договору № 12/02/09-2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та просить стягнути заборгованість на підставі Договору поруки від 09.11.2010.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, дійшов помилкового висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських України, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача в розмірі 84 873,88 грн. обґрунтовані не виконанням відповідачем (поручителем) Договору поруки від 09.11.2010.

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки поручитель (відповідач) бере на себе зобов'язання перед кредитором (позивач) відповідати за виконання зобов'язань фірми «FELGON& MAREN S. L." (боржник) за Договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 12/02/09-2 від 12.02.2009р., укладеному між боржником та кредитором, в тому ж об'ємі, як і боржник (п.2.1 Договору поруки).

12.02.2009 між позивачем (перевізник) та фірмою «FELGON& MAREN S. L.» (Іспанія) (замовник) було укладено Договір № 12/02/09-2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом і міжнародному сполученні, відповідно до умов якого предметом даного договору є порядок взаємовідносин, які виникають між замовником (фірма «FELGON& MAREN S. L.») та перевізником (позивач) при плануванні, здійсненні оплати транспортних послуг при перевезеннях вантажів в міжнародному автомобільному сполученні (п. 1.1 Договору №12/02/09-2).

В свою чергу, сторони включили до тексту Договору №12/02/09-2 пункт 8.1, яким узгодили: «У випадку виникнення розбіжностей і спорів при виконанні сторонами даного договору замовник і перевізник будуть намагатися врегулювати їх шляхом переговорів. При неможливості вирішити спори по даному договору дружнім шляхом, всі розбіжності і спори по даному договору або у зв'язку з ним, підлягають передачі на розгляд і кінцеве вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України».

В Роз'ясненні Вищого господарського суду України від 31.05.2002, № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" (зі змінами та доповненнями, станом на 09.11.2009) зазначено, що правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право"), спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК.

У вирішенні відповідних спорів необхідно також мати на увазі, що статтею 80 ГПК не передбачено припинення провадження у справі у випадку, коли сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення державного іноземного суду.

Оскільки ГПК не встановлює форми угоди щодо договірної підсудності, вона повинна відповідати загальним правилам, установленим для форми угод. Така угода може бути укладена як у вигляді окремого документа, так і внесенням її до тексту договору. Угода повинна бути укладена між всіма сторонами спору. Тому, якщо позов пред'явлено до кількох відповідачів, але хоча б один із них не є стороною угоди про договірну підсудність, така угода не може бути підставою для розгляду спору за місцем, визначеним із застосуванням договірної підсудності.

Як вбачається з матеріалів справи, і зазначено у самій спірній ухвалі, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем, як поручителем, саме Договору поруки від 09.11.2010, який укладений на виконання Договору № 12/02/09-2 та просить стягнути заборгованість на підставі Договору поруки від 09.11.2010.

В свою чергу, у спірному трьохсторонньому Договорі поруки відсутня така угода сторін, як передача на розгляд і кінцеве рішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України всіх розбіжностей і спорів по даному Договору поруки.

Тобто, спір між двома юридичними особами резидентами України, підлягає розгляду в господарських судах України.

Посилання суду першої інстанції на ч.1ст.8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та п.5 Роз'яснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» №04-5/608 від 31.05.2002р. є невірним, оскільки, спір виник не за зовнішньоекономічним Договором № 12/02/09-2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, а за Договором поруки від 09.11.2010, в якому відсутня обов'язкова угода щодо договірної підсудності.

В свою чергу, посилання місцевого господарського суду на те, що забезпечення зобов'язання по суті створює нове зобов'язання (забезпечувальне), яке є акцесорним (додатковим), завжди виникає у зв'язку з основним зобов'язанням та залежить від долі останнього є помилковим, оскільки договір поруки є самостійним правочином, який укладається між кредитором за основним зобов'язанням і поручителем. Боржник стороною договору поруки не виступає, він є стороною основного зобов'язання.

Беручи до уваги зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України припинив провадження по справі, а тому оскаржувана ухвала Господарського суду м.Києва від 28.11.2011 у справі №53/476 підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд місцевого господарського суду.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма «КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС» є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.99,101,103-105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма «КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС» задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2011 у справі №53/476 скасувати.

3. Матеріали справи № 53/476 передати на розгляд Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Рябуха В.І.

Калатай Н.Ф.