Постанова

від 15.05.2012 по справі 5010/2228/2011-15/121

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.12 Справа № 5010/2228/2011-15/121

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська деревина" б/н від 02.02.12р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2012 року

у справі №5010/2228/2011-15/121

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська деревина", м. Долина

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Технопак", м. Долина

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан-25", м. Болехів

про визнання договорів недійсними

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача-1: Криницький О.П. -директор товариства;

відповідача-2: не з'явився (належно повідомлений).

Згідно з ухвалою суду від 17.02.2012р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючої судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Якімець Г.Г.

У зв'язку із щорічною відпусткою (члена колегії) Якімець Г.Г., розпорядженням голови суду від 17.04.12р. у склад колегії суддів по розгляду апеляційної скарги замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Данко Л.С.

У зв'язку зі зміною у складі колегії суддів, розгляд справи розпочато спочатку.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2012 року у справі № 5010/2228/2011-15/121 (суддя Деделюк Б.В.) відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська деревина" до відповідача-1- товариства з обмеженою відповідальністю "Технопак", до відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан-25" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автонавантажувача «МАТВRО 6033»від 30.07.2009р. та від 12.11.2009р.( у формі накладних).

Рішення місцевого суду мотивоване нормами ст.ст. 203, 215, 216, 330, 388, 627, 638,655,691 ЦК України, ст.ст. 180, 207 ГК України.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатська деревина", оскаржило рішення суду, вважає , що при прийнятті рішення місцевим судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи. Скаржник вказує, зокрема, що суд неправильно встановив, що 04.06.2009р. накладено арешт лише на нерухоме майно, оскільки згідно з записом №3 Витягу із державного реєстру заборон відчуження накладено арешт на рухоме майно, який зроблений на підставі постанови ВДВС Долинського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №1190 від 24.03.2009р. Крім того, до матеріалів справи була додана копія витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.04.2011р., в якому також зазначено, що об'єктом обтяження є все майно на підставі постанови ВДВС Долинського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №1190 від 24.03.2009р. На думку скаржника, автонавантажувач з корисливих мотивів був двічі перепроданий з метою несплати податкових боргів, чим завдано збитків державі. На підставі викладено скаржник просить скасувати рішення місцевого суду і прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідач -1 у відзиві від 02.03.2012р. на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника, зазначає, що автонавантажувач був проданий позивачем на підставі рішення загальних зборів ( протокол № 2 від 10.07.2009р.), що відповідач-1 є добросовісним набувачем майна, за яке сплатив кошти в сумі 40000грн., тому відсутні підстави для визнання договору недійсним..

В судове засідання 15.05.2012р. відповідач-2 явки повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Представники позивача та відповідача-1 в судовому засіданні підтримали свої доводи, представник позивача просить скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове рішення, яким позов задоволити, а представник відповідача-1 просить рішення господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію машини сер. АБ № 693320, за ТзОВ «Карпатська деревина»було зареєстроване право власності на навантажувач «МАТВRО»6033, заводський № 4112, № двигуна LDA 2484 U, реєстраційний № 05109АТ , рік випуску 1992р.

За видатковою накладною №ЛНА - 000004 від 30.07.2009р. позивач продав відповідачу -1 автонавантажувач дизельний «МАТВRО»за ціною 40 000 грн., який відповідач-1 оплатив в повній сумі, що підтверджено квитанціями до прибуткового касового ордеру № № 6,7,8,9 від 29.07.2009р. Свідоцтвом про реєстрацію машини сер. АБ № 693321 підтверджено, що за відповідачем-1 зареєстроване право власності на навантажувач «МАТВRО»6033 , заводський № 4112, № двигуна LDA 2484 U, реєстраційний № 05110АТ , рік випуску 1992р.

Автонавантажувач був проданий на підставі та на виконання рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Карпатська деревина" від 10.07.2009р. з метою погашення заборгованості працівникам підприємства (протокол зборів №2 ).

В подальшому, відповідно до накладної №12/11 від 12.11. 2009р. відповідач -1 продав автонавантажувач відповідачу-2 за ціною 45 000,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором застави № 17/08/14-КL-S-2 від 07.04.2009р. позивач передав в заставу АК Банк «Форум»в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 17/08/14-КL від 24.04.2008р. автонавантажувач дизельний, самохідний, колісний, ковшовий, без обертання верхньої частини на 360 градусів, з фронтальним захватом та підйомом ковша на 50градусів, з кабіною та кузовом із змінним інструментом, телескопний модель «МАТBRО»тип 6033, №4112, реєстраційний номер LDА 248U 203561Р, 1992 року випуску. У зв'язку з невиконання зобов'язань за кредитним договором, банк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з ТзОВ "Карпатська деревина". Рішенням господарського суду Івано-Франківської області присуджено до стягнення на користь банку 18 203,43грн., на виконання якого виданий наказ від 26.02.2010р. № 432, виконавче провадження відкрито 23.06.2010р.

Згідно з інформацією про виконавче провадження від 01.06.2011р.( далі -Інформація), щодо боржника - ТзОВ "Карпатська деревина" відкрито декілька виконавчих проваджень, у зв'язку з чим 04.07.2010р. виконавче провадження з виконання наказу від 26.02.2010р. № 432 приєднано до зведеного виконавчого справдження.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.04.2011р., на підставі постанови ВДВС Долинського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №1190 від 24.03.2009р. на все нерухоме майно з ТзОВ "Карпатська деревина" накладено арешт, арешт зареєстрований 04.06.2009р.

Крім того, згідно з постановою господарського суду Івано-Франківської області від 20.08.2010р. у справі № Б -23/55 про банкрутство ТзОВ "Карпатська деревина", останнє визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ігнатіва О.Л.

Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (частина друга названої статті).

В силу ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст.655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу(частина перша ст..215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст.203 ЦК , зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі та на виконання рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Карпатська деревина" від 10.07.2009р. за видатковою накладною №ЛНА-000004 від 30.07.2009р. позивач продав відповідачу -1 автонавантажувач дизельний «МАТВRО»за ціною 40 000 грн., який відповідач-1 оплатив в повній сумі. В подальшому, відповідач-1 відповідно до накладної №12/11 від 12.11. 2009р продав автонавантажувач відповідачу-2 .

Скаржник просить визнати названі правочини (договори купівлі-продажу у формі накладних) недійсними.

З позовної заяви та з апеляційної скарги вбачається, що підставою недійсності першого договору (від 30.07.2009р.), укладеного позивачем та відповідачем-1, скаржник (позивач) вказує перебування його майна на час продажу під арештом, відтак, вважає, що недійсним є і наступний договір ( від 12.11.2009р.), укладений відповідачами.

Щодо визнання недійсним першого договору купівлі-продажу автонавантажувача від 30.07.2009р. ( у формі накладної), як на підставу вимоги скаржник посилається на те, що 04.06.2009р. на все майно боржника був накладений арешт, доказом чого, на думку скаржника, є витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.04.2011р.

Такі твердження скаржника суперечать фактичним обставинам справи, оскільки згідно з витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.04.2011р ( а.с. 24) , 04.06.2009р. накладено арешт лише на нерухоме майно боржника, в той час як автонавантажувач не є нерухомим майном.

Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі на постанову ВДВС Долинського РУЮ про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №1190 від 24.03.2009р., то така постанова відсутня в матеріалах справи, вона не була надана ні місцевому суду, ні апеляційному суду.

Крім того, частиною другою статтею 55 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент винесення названої постанови, встановлено, що постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав місцевому суду будь-яких доказів, які б підтверджували внесення до Єдиного реєстру заборон на відчуження майна запису про арешт та заборону на відчуження автонавантажувача на підставі постанови №1190 від 24.03.2009р..

В інформації про виконавче провадження (а.с. 21-23) не вказано про арешт майна боржника.

З пояснень головного державного інспектора Держтехнагляду ОДА в Долинському районі (а.с.59-60), наданих місцевому суду, вбачається, що на момент зняття з обліку автонавантажувача, не було жодних відомостей про його арешт чи заборону на зняття з обліку.

В силу ст.319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як зазначено вище, автонавантажувач був проданий позивачем на підставі та на виконання рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Карпатська деревина" від 10.07.2009р.(протокол №2). Чинне законодавство (Закон України «Про господарські товариства», Цивільний кодекс України) виходить з презумпції легітимності рішень загальних зборів учасників товариства, тобто, відповідні рішення вважаються такими, що відповідають законові, якщо судом не буде встановлено інше.

Рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Карпатська деревина" від 10.07.2009р.(протокол №2) про продаж автонавантажувача не оскаржене в судовому поряду і є чинним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для визнання недійним договору купівлі-продажу автонавантажувача від 30.07.2009р.(у формі накладної).

Стверджуючи про недійсність першого договору купівлі-продажу від 30.07.2009р., (у формі накладної), скаржник просить визнати недійсним і наступний договір купівлі-продажу автонавантажувача від 12.11.2009р.( у формі накладної). На думку апеляційного суду, така вимога є безпідставною, оскільки відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного суду України від. 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Статтею.388 ЦК України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується, а доказів іншого суду не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач продав майно за відплатним договором, воно не було загублене, не було викрадене та вибуло з володіння позивача з його волі.

Отже, таке майно не може бути витребуване позивачем.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими та не підтвердженими доказами доводи скаржника про те, що автонавантажувач був перепроданий з метою несплати податкових боргів, чим завдано збитків державі.

До апеляційної скарги скаржник додав витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11.01.2012р.

Згідно із ст. 101 ГПК додаткові докази приймаються апеляційним судом якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали.

Скаржник не обґрунтував та не подав доказів неможливості отримання та подання такого витягу суду першої інстанції. Відтак., доданий до апеляційної скарги витяг не береться апеляційним судом до уваги.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову підставно та обґрунтовано відмовлено місцевим судом.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний суд вважає, що скаржником не доведено наявності підстав для скасування рішення місцевого суду та для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2012 року у справі №5010/2228/2011-15/121 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 16.05.2012р.

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

суддя Л.С. Данко

суддя О.В. Зварич