Постанова

від 20.12.2011 по справі 22/68-19/146

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2011 р. Справа № 22/68-19/146

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І. , суддя Білоконь Н. Д. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Вороні В.С.

за участю:

прокурора -Пилипенка О.Г., посв. № 17 від 11.01.2011 р.

представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність ; 78/06.03 від 14.01.2011 р.

першого відповідача - не з"явився.

другого відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 89 від 15.04.2011 р.

третього відповідача -не з"явився

третьої особи(Міністерство освіти та науки України)-ОСОБА_1, довіреність № 9/5-79 від 11.08.2008 р.

третьої особи (Відділ Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області) не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача (вх.№ 4940 П/1-14) другого відповідача (вх. № 4945 П/1-14) та третьої особи-Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (вх № 4981 П/1-14) на рішення господарського суду Полтавської області від 20 жовтня 2011 року у справі № 22/68-19/146

за позовом Національного авіаційного університету, м. Київ

до 1.Кременчуцької районної державної адміністрації, м. Кременчук Полтавської області

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА", м. Кременчук Полтавської області

3. Рокитнянської сільської ради, с. Рокитне Кременчуцького району Полтавської області

третя особа із самостійними вимогами на предмет спору -Міністерство освіти та науки України, м. Київ.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Відділ Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області

за участю прокуратури Полтавської області

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИЛА:

Національний авіаційний університет звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.2004 р. та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії Пл № 178307.

Міністерство освіти та науки України вступило у справу як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, подавши позов до відповідача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.2004 р. та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії Пл № 178307, вилучення земельної ділянки площею 2,9012 га з володіння та користування відповідача та повернення її у державну власність для постійного користування Національному авіаційному університету.

Відповідач-товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА" подав зустрічний позов до Національного авіаційного університету про визнання його добросовісним набувачем земельної ділянки площею 2,9012 га згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 21.09.2004 р. між Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об"єднання "Авіа".

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.10.2011 р. у справі № 22/68-19/146 (суддя Безрук Т.М.) замінено третю особу з самостійними вимогами -Міністерство освіти і науки України його правонаступником-Міністерством освіти науки, молоді та спорту; позов Національного авіаційного університету до Кременчуцької районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА»про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.2004р. та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії Пл № 178307 задоволено;позов Міністерства освіти і науки України до Кременчуцької районної державної адміністрації та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «АВІА»в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.2004р. та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії Пл № 178307 - задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 21.09.2004 р. між Кременчуцькою районною державною адміністрацією і Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА», з моменту його укладення.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 178307, виданий 27.10.2004 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА».

У задоволенні позову Міністерства освіти і науки молоді та спорту України в частині вимог про вилучення з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА»земельної ділянки площею 2,9012 га та повернення її в державну власність для постійного користування під аеродром, а також позову Національного авіаційного університету та у позові Міністерства освіти і науки України до Рокитнянської сільської ради - відмовлено.

Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору -Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні цього позову в частині вимог про вилучення з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА»земельної ділянки площею 2,9012 га та повернення її в державну власність для постійного користування під аеродром не погодилась, подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить рішення в зазначеній частині скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

Позивач - Національний авіаційний університет також із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився в частині відмови в задоволенні позовних вимог про вилучення з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА»земельної ділянки площею 2,9012 га та повернення її в державну власність для постійного користування під аеродром, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить рішення в зазначеній частині скасувати та прийняти в цій частині нове рішення - яким ці позовні вимоги задовольнити.

Відповідач-товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА" також із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився в частині задоволення позову Національного авіаційного університету та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.2004р. та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії Пл № 178307, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідність викладених в рішенні висновків, обставинам справи просить рішення в зазначеній частині скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Прокурор в судовому засіданні підтримує апеляційні скарги позивача та третьої особи та заперечує проти апеляційної скарги другого відповідача.

Представник позивача підтримує свою апеляційну скаргу та заперечує проти апеляційної скарги другого відповідача.

Представник другого відповідача підтримує свою апеляційну скаргу та заперечує проти апеляційних скарг позивача та третьої особи.

Представник третьої особи-Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України підтримує її апеляційну скаргу та апеляційну скаргу позивача та заперечує проти апеляційної скарги другого відповідача.

Перший відповідач та третя особа-Відділ Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області представників для участі в судове засідання не направили, про час та місце його проведення повідомлені належним чином, у зв"язку з чим, враховуючи встановлений статтею 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги, справа розглядається за відсутності зазначених учасників процесу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення представників позивача, другого відповідача та третьої особи, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до рішення Рокитненської сільської ради народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області від 28 січня 2000 року Кременчуцькому льотному коледжу була виділена у постійне користування для потреб аеропорту земельна ділянка площею 441,15 га, що підтверджується актом на право постійного користування землею, сер. ІІ-ПЛ № 002291 (т.1, а.с.11-17).

Відповідно до листа Кременчуцького льотного коледжу за № 1.14-1056 від 11.11.2002 року Кременчуцький льотний коледж добровільно відмовився від частини земель, наданих коледжу в постійне користування на території Рокитненської сільської ради, для подальшої передачі земельної ділянки площею близько 3,00 га в користування на умовах договору оренди з послідуючим викупом без зміни цільового призначення земель ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Авіа", як власнику споруд, розташованих на цій земельній ділянці; (т.1, а.с.75, т.3, а.с.70).

05.02.2003р. головою Кременчуцької районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 57 про вилучення з постійного користування Кременчуцького льотного коледжу земельної ділянки площею 2,9012 га та надання цієї ділянки в оренду ТОВ "НВО "Авіа" для розміщування і обслуговування споруд (т.1 а.с.98).

Будівлі і споруди, які розташовані на зазначеній земельній ділянці придбані ТОВ "НВО "Авіа" у Кременчуцького льотного коледжу на підставі договорів купівлі-продажу № 69 від 17.09.2002 року, № 68 від 17.09.2002 року, № 67 від 17.09.2002 року та № 66 від 17.09.2002 року і на вказані будівлі і споруди видане свідоцтво про право власності № 40 від 04.01.2003 року (т1, а.с.53, 62, 70, 74, 98).

12.02.2003 року між Кременчуцькою райдержадміністрацією та ТОВ "НВО "Авіа" укладено договір довгострокової оренди спірної земельної ділянки площею 2,9012 га., що встановлено рішенням господарського суду Полтавської області від 27.10.2009р. у справі № 22/66-20/181, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2011р. (т.5 а.с.111-112, т.6 а.с.142-146).

Розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 119 від 27.02.2004 року прийнято рішення про продаж ТОВ "НВО "Авіа" у власність земельної ділянки площею 2,9012 га для розміщення та обслуговування споруд на території Рокитненської сільської ради (т.1, а.с.85).

21.09.2004 року між Кременчуцькою райдержадміністрацією та ТОВ "НВО "Авіа" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,9012 га, який посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу за реєстровим № 1315, та зареєстрований в Державному реєстрі право чинів 21.09.2004р. (т.1, а.с.86-90).

На виконання цього договору по акту від 19.10.2004р. вказана земельна ділянка була передана ТОВ "НВО "Авіа" (т.1 а.с.93).

27.10.2004 року ТОВ "НВО "Авіа" отримано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 2,9012 га серія ПЛ № 178307 з цільовим призначенням земельної ділянки для підприємств іншої промисловості (т.1, а.с.96).

Позивач просить визнати зазначений договір купівлі-продажу від 21.09.2004 року та виданий на його підставі державний акт на право приватної власності на земельну ділянку недійсним на підставі ч. 1 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України у зв"язку з тим, що цей договір укладено всупереч вимог чинного законодавства, а саме статтей 67,72,84 Земельного кодексу України та статті 63 Закону України "Про освіту"

Третя особа з самостійними вимогами також просить суд визнати цей договір та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку недійсними на підставі ч. 1 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України у зв"язку з тим, що цей договір укладено всупереч вимог чинного законодавства, а саме статтей 67,72,84 Земельного кодексу України, статтей12, 63 Закону України "Про освіту" п. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності".

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання на момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Позивач та третя особа з самостійними вимогами на предмет спору в обґрунтування позовних вимог вказують зокрема на те, що земельна ділянка, яка є об»єктом спірного договору відноситься до земель повітряного транспорту державної форми власності, до укладення договору знаходилась в постійному користуванні Кременчуцького льотного коледжу, який є вищим державним навчальним закладом та на цій ділянці було розміщено аеропорт та державне майно, яке належить Національному авіаційному університету на праві оперативного управління, тоді як, виходячи зі змісту статтей 67,72 84 Земельного кодексу України землі під об»єктами державної власності та повітряного транспорту, а саме землі зайняті аеропортами, аеродромами, окремими спорудами (об»єктами управління повітряним рухом, радіонавігації і посадки, очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями із будівлями та спорудами, які забезпечують роботу повітряного транспорту, наданих підприємству, установі чи організації для виконання покладених на них завдань відносно експлуатації, ремонту і розвитку об»єктів транспорту, не можуть передаватися у приватну власність, а згідно зі статтею 63 Закону України «Про освіту" земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування, а основні фонди, оборотні кошти та інше державне майно навчальних закладів, установ, організацій та підприємства системи освіти не підлягають відчуженню.

Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору також в позовній заяві вказує на те, що виходячи з п. 77 Положення про державний вищий навчальний заклад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 05.09.1996 р,. п. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»від 15.12.1992 р. і статті 12 Закону «Про освіту»Кременчуцький льотний коледж як вищий навчальний заклад при відмові від земельної ділянки, на якій було розташоване учбове господарство, мав отримати згоду Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, оскільки не був власником переданого йому майна та об»єктів, а здійснював оперативне управління закріпленим за ним майном.

При первісному розгляді справи господарським судом Полтавської області було прийнято рішення від 07.02.2008р. про відмову у позові, яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.08.2008р. (т.2 а.с.77, т.3 а.с.81-87).

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2009р. по даній справі були скасовані прийняті за результатом первісного розгляду даної справи рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2008р. та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.08.2008р. з тих підстав, що суди попередніх інстанцій не дослідили правомірність відмови коледжу від спірної земельної ділянки без погодження з Міністерством освіти і науки України; висновок господарських судів про законність продажу земельної ділянки та відповідність вимогам закону договору купівлі-продажу земельної ділянки є безпідставним та не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ч.1 ст.112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання зазначених вказівок Вищого господарського суду України при новому розгляді справи місцевим господарським судом правильно встановлено наступні обставини.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2011р. у справі №10/126-09 встановлено, що відповідно до положення про Кременчуцький льотний коледж на підставі наказу Міністерства освіти і науки України № 325 від 28.05.2003 року та наказу Національного авіаційного університету №101/од від 10.06.2003 року у структурі Національного авіаційного університету утворено Кременчуцький льотний коледж шляхом приєднання Кременчуцького льотного коледжу до Національного авіаційного університету зі збереженням підготовки фахівців у коледжі, фінансової самостійності та окремих прав юридичної особи (т.4 а.с.53-64).

Відповідно до розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 15.09.2003року №1123-Р Кременчуцький льотний коледж перейменований в Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету (т.2 а.с.9).

У зв'язку з внесенням змін до статті 55 Господарського кодексу України Кременчуцький льотний коледж НАУ змінив свій юридичний статус і став філією Національного авіаційного університету, що підтверджується внесеними змінами до єдиного державного реєстру, наказом Національного авіаційного університету №109од від 20.06.2006року про передачу майна, на підставі якого все майно приєднаного суб'єкта Кременчуцького льотного коледжу НАУ було передано на баланс Національного авіаційного університету, про що свідчить акт приймання передачі майна від 30 червня 2006року.

Таким чином, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2011р.у справі №10/126-09 встановлено, що Національний авіаційний університет є правонаступником Кременчуцького льотного коледжу НАУ (т.6 а.с.138-141).

Частиною 1 статті 63 Закону України "Про освіту" встановлено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності.

Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.06.2010 року по справам № 3/100-09, № 3/101-09, № 3/145-09, постановами Харківського апеляційного господарського суду у справі № 10/126-09 від 17.01.2011 р., № 3/48-09 від 07.04.2011 р., № 10/48 від 04.08.2011 р. , залишеними без змін постановами Вищого господарського суду України встановлено, що спірна земельна ділянка відповідно до статті 63 Закону України "Про освіту" та статті 32 Закону України"Про транспорт" належить до земель транспорту та учбових господарств навчальних закладів. Відмова Кременчуцького льотного коледжу від частини земельної ділянки без згоди Міністерства освіти та науки України є неправомірною.Також зазначеними судовими рішеннями визнано недійсними розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 57 про вилучення з постійного користування Кременчуцького льотного коледжу земельної ділянки площею 2,9012 га та розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 119 від 27.02.2004 року про продаж ТОВ "НВО "Авіа" у власність земельної ділянки площею 2,9012 га, на підстаіві яких укладено спірний договір купівлі-продажу.

Оскільки наведені постанови набрали законної сили, встановлені ними факти відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не доводяться знову при вирішенні даної справи.

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 561-XII від 18.12.1990 у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі транспорту та учбових господарств навчальних закладів.

Статтею 32 Закону України "Про транспорт" встановлено, що до складу авіаційного транспорту входять, зокрема, аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

Як було встановлено наведеними судовими рішеннями, на спірній земельній

ділянці, від якої відмовився льотний коледж і яку було придбано товариством, знаходилось учбове господарство коледжу, зокрема аеродром, склад паливно-мастильних матеріалів для заправки та обслуговування учбової авіаційної техніки, споруди якого, зокрема, частина резервуарів складу паливно-мастильних матеріалів були придбані ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "АВІА" у Кременчуцького льотного коледжу за договорами купівлі-продажу.

Положенням про державний вищий навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 05.2009 визначено, зокрема, що коледжем є вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців вищою освітою за освітньо-професійними програмами.

Пунктом 77 Положення встановлено, що з метою забезпечення діяльності вищого навчального закладу його засновник передає у користування та оперативне управління закладу об'єкти права власності (споруди, будівлі, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно споживчого, соціально-культурного та іншого призначення), що належать власникові на правах власності.

Відповідно до п.2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що с у загальнодержавній власності" від 15.12.1992, який діяв на час укладення спірного договору, здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Статтею 12 Закону України "Про освіту" встановлено, що Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.

Частиною першою та другою ст. 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону .

Як було наведено вище постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.06.2010р. у справі № 3/101-09 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2011р. у справі № 10/126-09 встановлено, що спірна земельна ділянка в силу приписів ст. 63 Закону України «Про освіту»та статті 32 Закону України «Про транспорт»належить до земель транспорту та учбових господарств навчальних закладів. Національний авіаційний університет є правонаступником Кременчуцького льотного коледжу. Державний акт на право постійного користування 441,15 га землі в межах згідно з планом землекористування для аеропорту та відповідних споруд ІІ-ПЛ № 002291, виданий 29.02.2000 р., не втратив чинність (т. 6 а.с.127-129, 138-141).

Як правильно послався місцевий господарський суд, відповідно до положень Земельного кодексу України державним установам земельні ділянки надаються не у власність, а в постійне користування. Державний навчальний заклад відповідно до наведених вище норм не може бути власником майна, оскільки загальнодержавну власність складають земля і майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, а майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою, яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління.

Згідно зі статтею 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб"єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).Власник майна, закріпленого на

праві оперативного управління за суб"єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган.

Відповідно до п.41, п.42 Статуту Кременчуцького льотного коледжу, затвердженого Наказом Міносвіти України від 16.10.1997р., майно передано коледжу у користування та оперативне управління; відчуження майна, що закріплене за коледжем, здійснюється за погодженням з Міністерством освіти України (т.4 а.с.43-50).

За змістом ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів (у даному випадку Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України). У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення земельної ділянки, ці питання можуть бути вирішені тільки у судовому порядку.

Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, вищий навчальний заклад - Кременчуцький льотний коледж при відмові від земельної ділянки, на якій було розташоване учбове господарство, мав отримати згоду Міністерства освіти України, оскільки не був власником переданого йому майна та об'єктів, а здійснював оперативне управління закріпленим за ним державним майном з метою, закріпленою у статуті.

Листом від 25.11.2009р. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України повідомило господарському суду про те, що дане Міністерство не надавало згоди на вилучення земельних ділянок з постійного користування Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, які знаходяться на території аеродрому (В.Кохнівка); (т.5 а.с.138).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.06.2011р. у справі № 10/48 було визнано недійсним розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 119 від 27.02.2004р. про передачу у власність ТОВ НВО «АВІА»земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 2,9012 га для розміщення та обслуговування будівель та споруд на території Рокитнянської сільської ради. Зазначене рішення було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2011р. (т.6 а.с.109-112). У вказаних рішенням господарськими судами було встановлено, що при прийнятті даного розпорядження було порушено вимоги законодавства, а саме статті 84 Земельного кодексу України яка містить пряму заборону щодо передачі у приватну власність, зокрема, земель транспорту та учбових навчальних закладів. Кременчуцький льотний коледж неправомірно відмовився від спірної земельної ділянки без погодження даних дій з відповідним Міністерством, розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 119 від 27.02.2004р. про передачу у власність ТОВ НВО «АВІА»спірної земельної ділянки було прийнято з порушенням земельного законодавства, Закону України «Про освіту», Закону України «Про транспорт», Кременчуцька районна державна адміністрація не мала законних підстав для укладення спірного договору купівлі-продажу та видачу державного акту на право приватної власності на спірну земельну ділянку.

Зважаючи на наведені обставини та норми, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що спірний договір купівлі-продажу від 21.09.2004р. було укладено між Кременчуцькою райдержадміністрацією та ТОВ "НВО "Авіа" з порушенням вимог законодавства.

Місцевий господарський суд правильно відхилив посилання відповідача ТОВ «НВО «АВІА»на придбання ним у власність об'єктів нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, обгрунтовано пославшись на те, що зазначена обставина не спростовує наведених вище обставин справи.

Також колегія суддів зазначає, що виникнення права власності на об"єкт нерухомості відповідно до чинного законодавства не є підставою для автоматичного виникнення права власності на земельну ділянку, що випливає з положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Зважаючи на це колегія суддів вважає безпідставними посилання другого відповідача на те, що оскільки будівлі та споруди, які розміщені на спірній земельній ділянці були придбані другим відповідачем за договорами купівлі-продажу за згодою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України цією згодою були виконані вимоги п. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»від 15.12.1992 р., в тому числі і щодо спірної земельної ділянки.

Місцевий господарський суд правильно відхилив посилання відповідачів про те, що позивач та третя особа із самостійними вимогами на предмет спору не мають права звернення з даним позовом, оскільки вони не є стороною спірної угоди, обгрунтовано пославшись на те, що як зазначено в пункті 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи , зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Звернення позивача -Національного авіаційного університету та третьої особи з самостійними вимогами - Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з позовом про визнання недійсним спірного договору є правомірним, оскільки Університет є правонаступником Кременчуцького льотного коледжу, а Міністерство -є органом, уповноваженим здійснювати управління державним майном (спірною земельною ділянкою), спірний договір порушує права цих осіб на спірну земельну ділянку, дані особи є зацікавленими у поновленні їх прав на спірну земельну ділянку.

Також місцевий господарський суд обгрунтовано відхилив посилання відповідачів на пропуск позовної давності. пославшись на наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.2004р. Позовна заява подана позивачем Національним авіаційним університетом 10.02.2007р., про що свідчить штамп канцелярії суду на позові (т.1 а.с.2), тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України звернулося з позовною заявою 03.11.2009р. (т.5 а.с.96). про укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,9012 га та видачу державного акту на право приватної власності на землю Міністерство про порушення свого праав довідалося 23.10.2007р., що підтверджується довідкою про результати перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Кременчуцького льотного коледжу НАУ від 23.10.2007р. (т.2 а.с.48-49). Визначений Цивільним кодексом України трирічний строк позовної давності спливає 23.10.2010р. Отже, вимоги Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Українизаявлені в межах строку позовної давності.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, оскільки державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Оскільки державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії Пл № 178307 від 27.10.2004р., виданий на підставі договору, що суперечить вимогам законодавства, даний акт також слід визнати недійсним.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги Національного авіаційного університету та Міністерства освіти та науки України про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.2004р. та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку сер. Пл № 178307 від 27.10.2004р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання другого відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції ,задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку повинен був послатися на норму, яка передбачає підставу для припинення права власності другого відповідача на спірну земельну ділянку, а також на те, що у другого відповідача як у добросовісного набувача цієї земельної ділянки відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України її не може бути витребувано..

Предметом позову у даній справі не є припинення права власності другого відповідача на спірну земельну ділянку, а є недійсність договору купівлі-продажу на підставі якого ця ділянка була передана у власність другому відповідачеві, тобто недійсність підстави набуття останнім цього права.Підставами для визнання спірного договору недійсним в позовних заявах визначено невідповідність його змісту під час укладення вимогам законодавста.Зважаючи на наведене, питання наявності підстав для припинення права власності другого відповідача на земельну ділянку не відноситься до підстав та предмету позову у даній справі.

Також не відноситься до підстав та предмету позову у даній справі питання наявності підстав для витребування спірної земельної ділянки від другого відповідача, оскільки позивачем та третьою особою із самостійними вимогами не заявлялись вимоги про витребування зазначеної земельної ділянки з володіння другого відповідача, а підстави для визнання правочину недійсним не поставлені законом в залежать від добросовісності набувача за цим договором.

Місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог Національного авіаційного університету та Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України до Рокитнянської сільської ради, оскільки сільська рада не є стороною договору купівлі-продажу від 21.09.2004р. та не видавала спірний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії Пл № 178307 від 27.10.2004р. та у позові ні позивач ні третя особа з самостійними вимогами не зазначили обставин та не надали доказів, які б свідчили порушення їх прав Рокитнянською сільською радою по даному предмету вимог. Отже, заявлення даних вимог до сільської ради є не обґрунтованим.

Щодо позовних вимог Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України про вилучення земельної ділянки площею 2,9012 га з володіння відповідача -ТОВ «НВО «АВІА»та повернення її у державну власність для постійного користування Національному авіаційному університету колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в їх задоволенні, обгрунтовано пославшись на наступне.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. ст. 149-151 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

В данному випадку рішення про вилучення спірної земельної ділянки у ТОВ «НВО «АВІА»органами державної влади чи органами місцевого самоврядування не приймалося.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

В данному випадку рішення про надання спірної земельної ділянки у постійне користування Національному авіаційному університету органами державної влади чи органами місцевого самоврядування не приймалося. Відповідний державний акт на Національний авіаційний університет не видавався .

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо (п. 7 Постанови Верховного Суду № 7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).

Згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

Зазначені позовні вимоги не відповідають встановленим наведеними положеннями законодавства способам захисту цивільних прав на земельні ділянки, а вимоги про визнання права державної власності на спірну земельну ділянку, але таких вимог позивачем і третьою особою з самостійними вимогами у даній справі не заявлялося.

Окрім цього колегія суддів зазначає, що державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою виданий на Кременчуцький льотний коледж та відповідний акт на правонаступника цього коледжу відсутній, а тому суд не може своїм рішенням про передачу спірної земельної ділянки у державну власність для постійного користування Національному авіаційному університету підміняти повноваження відповідного органу влади щодо видачі такого акту.

Посилання позивача та третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору в апеляційних скаргах на те, що до позивача як до правонаступника Кременчуцького льотного коледжу перейшло право постійного користування спірною земельною ділянкою не спростовують зазначених висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних про вилучення земельної ділянки площею 2,9012 га з володіння відповідача -ТОВ «НВО «АВІА»та повернення її у державну власність для постійного користування Національному авіаційному університету. Також місцевий господарський суд правомірно замінив третю особу з самосійними вимогами - Міністерство освіти і науки України його правонаступником - Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, правильно пославшись на наступне.Згідно з Указом Президента України від 09.12.2010р. за № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Міністерство освіти і науки України реорганізовано в Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України ( т.7, а.с.40).

В листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за №1/11-4499 від 03.06.2011р. зазначено, що 17.02.2011р. органами державної реєстрації внесено запис про припинення юридичної особи Міністерства освіти і науки України (ідентифікаційний код - 00027677) та здійснено державну реєстрацію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (ідентифікаційний код - 37536162); ( т.7, а.с.41).

Згідно зі статтею 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації, господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відстуні, у зв"язку з чим це рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 33, 43, 99, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні апеляційних скарг Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Національного авіаційного університуту та товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об"єднання "АВІА" відмовити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 20 жовтня 2011 року у справі № 22/68-19/146 залишити без змін.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Білоконь Н. Д.

Суддя Терещенко О.І.

Повний текст постанови складено 13.12.2011 р.