Ухвала

від 12.04.2012 по справі 22/68-19/146

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 квітня 2012 р. № 22/68-19/146

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Демидової А.М., суддів:Владимиренко С.В., Малетича М.М., Мирошниченка С.В., Шевчук С.Р. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Авіа" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі№ 22/68-19/146 за позовом Національного авіаційного університету до 1. Кременчуцької районної державної адміністрації; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Авіа"; 3. Рокитнянської сільської ради третя особа із самостійними вимогами на предмет спору Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області за участюПрокуратури Полтавської області провизнання недійсним договору купівлі-продажу, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.10.2011 у справі №22/68-19/146 визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2004 з моменту його укладення та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 178307 від 27.10.2004; відмовлено в задоволенні позову Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в частині вилучення з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА" земельної ділянки площею 2,9012 га та повернення її в державну власність для постійного користування під аеродром, а також відмовлено в задоволенні позову Національного авіаційного університету та Міністерства освіти і науки молоді та спорту України до Рокитнянської сільської ради.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 у справі №22/68-19/146 рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі №22/68-19/146 в задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого об'єднання "Авіа" відмовлено; касаційні скарги Національного авіаційного університету та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України задоволено частково; пункт 8 резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2011 у справі № 22/68-19/146 в частині вимог про вилучення з володінь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого об'єднання "Авіа" земельної ділянки, площею 2,9012 га та повернення її в державну власність для постійного користування під аеродром скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Полтавської області; в решті частині рішення від 20.10.2011 господарського суду Полтавської області та постанову від 08.12.2011 Харківського апеляційного господарського суду (у вказаній частині) у даній справі залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого об'єднання "Авіа" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі №22/68-19/146.

Заявник у заяві просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі №22/68-19/146, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2011, постанову Верховного Суду України від 03.10.2011, ухвалу Верховного Суду України від 23.03.2011, постанову Вищого господарського суду України від 25.10.2010 у справі №2-1/9741-2008(2-25/9741-2008,2-25/9866-2008), мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статей 215, 216, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України)

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції, про перегляд якої просить заявник, та доданих до заяви рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2011, постанови Вищого господарського суду України від 25.10.2010 у справі №2-1/9741-2008(2-25/9741-2008,2-25/9866-2008) вбачається, що судами касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права з огляду на таке.

Судові рішення в цих справах прийнято і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та меж перегляду справи в касаційній інстанції.

У постанові Вищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі №22/68-19/146, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2004 недійсним, оскільки його укладено з порушенням норм чинного законодавства та в частині визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ПЛ № 178307 від 27.10.2004, враховуючи, що його видано на підставі спірного договору. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи про те, що постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справах № 3/100-09, № 3/101-09, № 3/145-09, постановами Харківського апеляційного господарського суду у справах № 10/126-09, № 3/48-09, № 10/48, залишеними без змін постановами Вищого господарського суду України, визнано недійсними розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 57 від 05.02.2003 про вилучення з постійного користування Кременчуцького льотного коледжу земельної ділянки площею 2,9012 га та розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 119 від 27.02.2004 про продаж ТОВ "НВО "Авіа" земельної ділянки площею 2,9012 га, на підставі яких укладено спірний договір купівлі-продажу.

Водночас, у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011, на яке посилається заявник, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності. При цьому судом касаційної інстанції зазначено, що суди попередніх інстанцій встановивши обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, щодо укладення між позивачем та відповідачем-2 17.05.2010 угоди про порядок виконання зобов'язання за договором, згідно з якою відповідач-2 передав позивачу у власність в рахунок часткового виконання зобов'язань належні йому посіви сільськогосподарських культур, та укладення щодо тих самих посівів 21.05.2010 відповідачами договору купівлі-продажу, помилково застосували до спірних правовідносин положення статей 203 , 215 ЦК України , що не підлягали застосуванню, у зв'язку з чим дійшли неправомірних висновків.

При прийнятті ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2011, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними державного акта на право власності на землю, договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації, виходячи з встановлених судами попередніх інстанції фактичних обставин справи про те, що позивачем не доведено фактичного місцезнаходження належної йому на праві власності земельної ділянки та відповідності цього місцезнаходження спірному державному акту про право власності. Крім того, судом касаційної інстанції, зазначено, що позивачем не доведено факт порушення його права, позивач не є стороною у спірному договорі купівлі-продажу земельної ділянки, а тому вибраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає вимогам закону.

При прийнятті постанови Вищого господарського суду України від 25.10.2010 у справі №2-1/9741-2008(2-25/9741-2008,2-25/9866-2008) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна, виходячи з того, що у даному випадку позивач звернувся за захистом прав на майно, яке було відчужене за договором купівлі-продажу у процедурі банкрутства, у яких він не приймав участь; відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, що підтверджується договором купівлі-продажу майна; реалізація спірного майна є правовим наслідком винесення судового акта щодо визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; позивачем не оскаржувались дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) стосовно правомірності віднесення майнових активів (спірного майна) до ліквідаційної маси та її подальшої реалізації. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною.

Таким чином, неоднакові правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

Посилання заявника на ухвалу Верховного Суду України від 23.03.2011 не може бути прийнято до уваги, оскільки предметом судового розгляду в касаційному порядку були позовні вимоги Харківської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі-продажу та державного акта на право власності на землю, вказаною ухвалою скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині вирішення позову Харківської районної державної адміністрації, а справу в цій частині (в частині, що стосується доводів заявника) передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією ухвали про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на такі постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 111 16 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до судових рішень, на які в заяві може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в цивільних справах прийняті відповідно до положень глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачений порядок перегляду судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку. Тому не може братися до уваги посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 03.10.2011 у цивільній справі, що прийнята в порядку передбаченому главою 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Авіа" у допуску справи № 22/68-19/146 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА. Демидова Судді:С. Владимиренко М.Малетич С.Мирошниченко С.Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)