Постанова

від 18.04.2012 по справі 14/126-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 14/126-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бучинська Г.Б.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Кнапець М.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 01.03.2012 р. )

від органу прокуратури - Криворучко А.О. (посвідчення №10 від 23.03.10р)

розглянувши апеляційні скарги Прокурора Погребищенського району та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Погребище" на рішення господарського суду Вінницької області від 17.01.12 р. у справі № 14/126-10 (суддя Грабик В.В.)

за позовом Прокурора Погребищенського району в інтересах держави в особі Погребищенської РДА

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Погребище"

про стягнення 176 164,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Погребищенського району (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Погребищенської районної державної адміністрації (надалі -позивач) звернувся в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (а.с. 2-4) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Погребище" (надалі -відповідач), в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача в дохід Державного бюджету Погребищенського району 176 164,18 грн. шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та судові витрати; зобов'язати відповідача повернути самовільну зайняту земельну ділянку Позивача без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею; накласти арешт на майно позивача.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14 січня 2012 року (а.с. 131-134) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету Погребищенського району 176 164, 18 грн. шкоди, 3 523, 28 грн. судового збору, в решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано наступним.

При перевірці дотримання вимог чинного земельного законодавства на території Ширмівської сільської ради Погребищенського району відділом Держкомзему у Погребищенському районі Вінницької області встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України ТОВ "Укрзернопром-Погребище" використовується земельна ділянка (загальною площею 153,7 га) із земель запасу та резервного фонду, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для вирощування зернових культур) без правовстановлюючих документів, про що 03.08.2010 р. було складено відповідний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення № 222001, а також направлено відповідачу припис № 222001 від 03.08.2010р. на усунення порушень земельного законодавства. Внаслідок протиправних дій відповідача державі нанесено збитки в сумі 176 164,18 грн..

Місцевий господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 176 164,18 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, підлягають задоволенню, оскільки вимоги в цій частині підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи.

В задоволенні вимоги прокурора про зобов'язання ТОВ "Укрзернопром-Погребище" повернути самовільно зайняту земельну ділянку позивача господарський суд першої інстанції відмовив, оскільки прокурором позовні вимоги в цій частині не конкретизовані, а саме не вказано площі кожної із чотирьох самовільно зайнятих відповідачем земельних ділянок про звільнення яких, єдиним масивом, заявлена вимога, не вказано їх місце розташування, кадастрові номери в разі їх присвоєння.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції прокурор, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 142-144) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, просить рішення господарського суду Вінницької області від 17 січня 2012 року у даній справі в частині відмови про зобов'язання відповідача повернути самовільно зайняті земельні ділянки площею 153,7 га - скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати повернути ці ділянки.

Прокурор стверджує, що в мотивувальній частині рішення від 17.01.12 р. встановлені обставини щодо площ та місця знаходження самовільно зайнятих земельних ділянок про що вказано в позові прокурора та підтверджено наданими документами.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Крім того, не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 162-163) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 17 січня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідач стверджує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факт того, що старшим інспектором з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області не вказано конкретні площі кожної із чотирьох самовільно зайнятих відповідачем земельних ділянок, не вказано їх місце розташування, що не дає можливості встановити конкретну площу самовільно зайнятих земельних ділянок. Тобто не було проведено обміри земельних ділянок і вказана площа, а саме 153,7 га не відповідає дійсності, а тому сума нарахованої шкоди не відповідає дійсності.

Відповідач посилається на те, що контролюючий орган не використовував дані щодо площі землі, яку орендує позивач, в порівнянні з фактично зайнятими земельними ділянками.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі та заперечив проти рішення господарського суду Вінницької області від 17.01.12 р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційна скарга відповідача прийнята до провадження та об'єднана в одне апеляційне провадження з апеляційною скаргою прокурора на рішення господарського суду Вінницької області від 17.01.12 р.

Ухвалою від 14 березня розгляд справи відкладено на 4 квітня 2012 року об 15:00 год.

Ухвалою від 04 квітня 2012 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18 квітня 2012 року об 15:30 год.

При цьому в жодне судове засідання представник позивача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи, позивач повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи вищевказане та те, що в судовому засіданні був присутній прокурор, який представляв інтереси позивача, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представник позивача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представників відповідача, прокурора, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 3 серпня 2010 року старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області, завідувачем сектору Держземінспекції відділу Держкомзему у Погребищенському районі, за участю заступника начальника відділу Держкомзему у Погребищенському районі та головного державного інспектора сектору Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Погребищенському районі, в присутності директора відповідача, проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства відповідача.

За результатами вищезазначеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.08.2010 р. (а.с. 8). Акт підписаний всіма особами, які приймали участь в перевірці та зроблено відмітку про відмову директора відповідача від підписання даного акту та його отримання.

У зв'язку з виявленими порушеннями земельного законодавства старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області Насінником А.П. складено протокол про адміністративне порушення № 222001 (а.с. 9) стосовно директора відповідача ОСОБА_4 за фактом порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. В протоколі зроблена відмітка про відмову порушника від підпису та надання пояснень.

Крім того, за результатами перевірки старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області 03.08.10 р. складено припис № 222001, яким зобов'язано відповідача у 30-ти денний термін усунути виявлені порушення земельного законодавства та привести господарську діяльність у відповідність до вимог ст.125, ст.126 Земельного кодексу України (а.с. 10).

17.08.2010 р. винесено постанову № 1 про закриття справи про адміністративне правопорушення (а.с. 11), яке вчинив директор "Укрзернопром-Погребище" ОСОБА_4 у зв'язку відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме: довідку відділу Держкомзему у Погребищенському районі Вінницької області № 774 від 27.10.2010 р. (а.с. 81), колегія суду приходить до висновку, що земельні ділянки загальною площею 153,7 га на території Ширмівської сільської ради знаходяться в державній власності.

Частиною 3, 5 статті 19 Господарського кодексу України встановлено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, зокрема, у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель; державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 15 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статті 16 Закону України "Про охорону земель" державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснюють Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи зокрема шляхом проведення перевірок. Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003р. № 312 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2003р. за № 1223/8544 (далі - Порядок).

Згідно із ст. 84 ч. 1 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Зі змісту цієї норми закону вбачається, що право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях.

В силу дії ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Колегія суду зазначає, що єдиною підставою набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України. Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача відсутні правовстановлюючі документи, передбачені ст.ст. 124-126 Земельного кодексу України.

Згідно п. "6" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний до використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Місцевий господарський суд задоволив позов прокурора в частині стягнення 176 164,18 грн. шкоди заподіяної відповідачем самовільним зайняттям земельної ділянки, загальною площею 153,7 м.кв. нарахованої відповідно до Методики визначення розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару) без спеціального дозволу,

Надаючи оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд не погоджується з даним висновком господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Наказом Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель від 12.09.2007 № 110 затверджені Методичні рекомендації щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Згідно п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. з подальшими змінами та доповненнями "Про судову практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.

Згідно п. 3.6 та п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару гранту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963.

Відповідно п. 7 названої Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди , заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Згідно наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 312 від 12.12.2003р., "Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель", затвердженого наказом Держкомзему від 12.12.2003 року № 312, визначено вимоги, яким повинен відповідати акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

В акті державний інспектор зазначає:

дату та місце складання акта;

посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку;

посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки:

посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці;

місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються;

місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується;

категорію земель та склад угідь;

цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки;

наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою;

обставини порушення земельного законодавства;

суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.

Як вбачається з акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 3 серпня 2010 року (а.с. 8), у результаті перевірки встановлено, що відповідач використовує земельні ділянки земель запасу та резервного фонду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 153,7 га, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо її використання, що є порушенням вимог ст. 125, ст.126 Земельного кодексу України, даний факт, відповідно до ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки. В акті зроблена відмітка про направлення акта поштою за відмовою в отриманні.

Даний акт суперечить вимогам чинного законодавства України. Оскільки, акт не містить відомостей про фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; яким чином проводилось обстеження земельної ділянки, встановлювалась площа самовільно зайнятої земельної ділянки на місцевості, не вказано площу кожної земельної ділянки згідно із земельно-кадастровою документацією, період самовільного зайняття ділянки, а також в який спосіб було встановлено особу порушника.

Враховуючи зазначені порушення, допущені при оформленні акта перевірки від 03.08.10 року, колегія суддів прийшла до висновку, що вказаний документ є неналежним та недопустимим доказом самовільного використання відповідачем земельної ділянки на території Ширмівської сільської ради.

Суд також звертає увагу на невідповідність в документах, що містяться в матеріалах справи. Зокрема, згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяного внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, категорію земель за основним цільовим призначенням визначено як землі сільськогосподарського призначення (а.с. 13). Водночас у відповідності до довідки Відділу держкомзему у Погребищенському районі № 774 від 27.10.2010р. (а.с. 81) земельна ділянка площею 13,4 га відноситься до земель історико-культурного призначення.

Крім того, Постановою Держкомзему у Погребищенському районі від 17 серпня 2010 року № 1 (а.с.11) справа про адміністративне правопорушення закрита. З даної постанови вбачається, що в порушенні є ознаки злочину передбаченого ст.197 КК України. Однак прокурором не надано доказів щодо порушення кримінальної справи, або про відмову в порушенні.

Таким чином, директор відповідача за порушення земельного законодавства не притягувався до адміністративної відповідальності.

При цьому, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суду констатує відсутність в матеріалах даної справи акта обстеження земельної ділянки. З матеріалів справи вбачається, що окремі відомості щодо земельних ділянок відображені лише в актах перевірки.

Відповідно до п. 4.1 -4.3 Методичних рекомендацій, перед проведенням розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді, юридичній чи фізичній особі (власнику чи користувачу земельної ділянки), здійснюється обстеження земельної ділянки, на якій вчинено правопорушення. Акт обстеження земельної ділянки складається в одному примірнику, який зберігається в інспекційному органі, що здійснив обстеження земельної ділянки. Копії акта обстеження, які надаються юридичним та фізичним особам (власникам чи користувачам земельних ділянок, на яких заподіяна шкода), а також на вимогу органів прокуратури, МВС, податкової інспекції, повинні бути завірені в установленому в діловодстві порядку. Акт обстеження земельної ділянки є невід'ємною частиною розрахунку розміру заподіяної шкоди, оскільки на підставі даного документа визначається площа, на якій заподіяно шкоду, уточнюються категорія земель за основним цільовим призначенням та фактичне використання земельної ділянки, характеристики ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що акт обстеження земельної ділянки не складався, про що свідчить відсутність його в матеріалах справи, доказів проведення обмірів земельних ділянок суду не надано.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.12р. та від 04.04.12 р. прокурора та позивача зобов'язано надати суду по кожній земельній ділянки інформацію щодо загальної площі, акти обстеження. Однак сторонами не подано суду акти обстеження земельних ділянок, надано лише акти перевірки фактичного використання земельних ділянок та план-схеми земельних ділянок, складені за станом на 02.04.2012р., в той час, як акти перевірки вимог земельного законодавства, на підставі яких розраховано розмір шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок датовані серпнем 2010р., а тому не можуть бути належними доказами у справі. Разом з тим актами від 02.04.2012р. встановлено використання земельної ділянки виключно площею 13,4 га під посіви озимого ріпаку.

Враховуючи вищенаведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження розміру площі самовільно зайнятих земельних ділянок, що в свою чергу є складовою розрахунку (формули), за яким здійснюється обчислення шкоди, згідно Методики, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача шкоди в сумі 176 164,18 грн. задоволенню не підлягає.

Колегія суду зауважує, що в процесі судового розгляду неможливо виправити порушення перевіряючого органу через неналежну перевірку дотримання вимог земельного законодавства. Суд не вправі здійснювати його повноваження, встановлювати обставини, які можуть бути встановлені лише при перевірці.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду не бере до уваги твердження прокурора, викладені в апеляційній скарзі, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення встановлені обставини щодо площ та місця знаходження самовільно зайнятих земельних ділянок, оскільки ці дані встановлюються лише під час перевірки уповноваженим на те органом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки відсутні документи, які підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав, а тому відсутні підстави для нарахування заподіяної шкоди.

В процесі судового розгляду прокурором та позивачами не доведено, що відповідач під час використання земельної ділянки завдав державі чи територіальній громаді шкоду. Так, не доведено погіршення стану земельної ділянки та відповідно необхідність додаткових витрат на її відновлення.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що надані прокурором та позивачем, а також зібрані по справі документи і докази не дають підстав для достовірного і безумовного висновку ні щодо протиправної поведінки відповідача, а ні причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заподіянням шкоди та її розміром.

Разом з тим, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні обставинам справи, а тому скасовує рішення господарського суду в частині стягнення 176 164,18 грн. шкоди самовільного зайняття земельної ділянки.

При цьому, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо зобов'язання відповідача повернути самовільно зайнятої земельної ділянки позивачу, оскільки ані прокурором, ані позивачем не вказано площі кожної із чотирьох самовільно зайнятих відповідачем земельних ділянок про звільнення яких, єдиним масивом, заявлена вимога, не вказано їх місцерозташування, кадастрові номери в разі їх присвоєння. При цьому прокурором не подавалася, до початку розгляду справи по суті, заява про зміну предмету позову, а також не подавалося клопотання про вихід за межі позовних вимог.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах про стягнення шкоди та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки (постанова від 22.02.2011р., 17.02.11р. справа № № 14/1118-10).

При цьому, судові витрати за розгляд апеляційної скарги, передбачені ст. 44 ГПК України, на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Враховуючи вищевказане, колегія суду залишає апеляційну скаргу прокурора без задоволення та частково задовільняє апеляційну скаргу відповідача, скасовує рішення господарського суду Вінницької області від 17.01.12р. в частині стягнення шкоди за самовільно зайняті земельні ділянки.

Керуючись ст.ст. 99, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Погребище" на рішення господарського суду Вінницької області від 17.01.12 р. у справі № 14/126-10 - задоволити частково.

Апеляційну скаргу Прокурора Погребищенського району на рішення господарського суду Вінницької області від 17.01.12 р. - залишити без задоволення.

Скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 17.01.12 р. в частині стягнення шкоди за самовільно зайняті земельні ділянки. В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Погребищенської районної державної адміністрації (Вінницька обл., м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 110; р/р 31112102700469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Погребище" (Вінницька обл., Погребище, вул. Шевченко, 30; р/р 26008017911580) 1 761 грн. 64 коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-Погребище" (Вінницька обл., Погребище, вул. Шевченко, 30; р/р 26008017911580) з державного бюджету України зайво сплачені кошти, за розгляд апеляційної скарги в розмірі 35 грн. .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 14/126-10 повернути на адресу господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.