Постанова

від 25.04.2012 по справі 2а-1076/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2012 року 2а-1076/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2012 до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція»(далі -позивач, Товариство) з позовом до комісії з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податку управління податкового контролю юридичних осіб, інспектора Державної податкової служби 1 рангу Омельченко Інни Миколаївни про визнання протиправними дій щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 22.11.2011 №0001722300, № 0001712300, №0001732300 та скасування вказаних рішень.

22.03.2012 усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі здійснено заміну неналежних відповідачів - комісію з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податку управління податкового контролю юридичних осіб, інспектора Державної податкової служби 1 рангу Омельченко Інни Миколаївни на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Товариство вважає викладені відповідачем в акті перевірки висновки щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Рекламне агентство «Фаворит»про фіктивність податкових накладних та нікчемність правочинів безпідставними та незаконними, тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення, також, незаконними з наступних підстав.

Правомірність видачі ТОВ «Рекламне агентство «Фаворит» податкових накладних за фактично вчиненими операціями та формування позивачем валових витрат, податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із вказаним контрагентом підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, зокрема, договорів, податкових накладних, фактом оплати отриманих послуг; фактом реєстрації ТОВ «Рекламне агентство «Фаворит» на момент вчинення господарських операцій платником ПДВ; документами, які підтверджують факт використання отриманих позивачем послуг у подальшій господарській діяльності.

Також, у своїх доводах позивач зазначає, що відповідно до принципу персональної відповідальності Товариство не може відповідати за недодержання контрагентом - ТОВ «Рекламне агентство «Фаворит»податкової дисципліни.

Враховуючи, що реальність правочинів між позивачем і ТОВ «Рекламне агентство «Фаворит»документально підтверджується, податкові зобов'язання та пільги на їх підставі відображено правомірно, Товариство вважає, що дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинні бути визнані протиправними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, в задоволенні позовних вимог просив суд відмовити з наступних підстав.

В ході перевірки Товариства встановлено, що укладені ним з ТОВ «Рекламне агентство «Фаворит»правочини про надання рекламних послуг мають нікчемний характер. Таких висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з отриманою інформацією від ДПІ у Печерському районі м. Києва про неспроможність ТОВ «Рекламне агентство «Фаворит»реально виконувати господарські зобов'язання в межах укладених договорів. Крім того, до ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшла копія пояснення від 04.02.2011 директора ТОВ «РА «Фаворит»ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з яким встановлено, що ОСОБА_3 погодився тимчасово зареєструвати на своє ім'я ТОВ «РА «Фаворит», яке працюватиме приблизно півроку. Також, зі слів ОСОБА_3 стало відомо, що ніяких договорів та бухгалтерських документів він не підписував, звітність до ДПІ ніколи не складав та не подавав, печатки товариства ніколи не бачив та хто займався діяльністю на підприємстві йому не відомо, а також те, що він не має ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності ТОВ «РА «Фаворит»і не знає, яку саме діяльність воно здійснює. Співробітниками ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва було ініційовано проведення почеркознавчого дослідження підписів директора ТОВ «РА «Фаворит»гр. ОСОБА_3 на податковій звітності, в ході якого встановлено, що підписи гр. ОСОБА_3 виконані різними особами. У зв'язку з викладеним, отримані позивачем від ТОВ «Рекламне агентство «Фаворит»первинні документи з підписами, начебто, гр. ОСОБА_3 не можуть слугувати підставою здійснення бухгалтерського обліку та формування податкової звітності Товариства.

З вищезазначених фактів відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність Товариства здійснюється поза межами правового поля, а правочини, укладені між позивачем та ТОВ «РА «Фаворит», в межах яких сформовано податковий кредит і валові витрати у 2010-2011 роках, є нікчемними відповідно до статей 203, 215, 216 та 228 ЦК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, взявши до уваги показання свідка, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Вишневеміськреконструкція»зареєстроване 15.11.2007 у Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 15.11.2007 № 13391020000005091, взято на податковий облік в ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області 16.11.2007 за №14737.

З 24 жовтня 2011 року по 28 жовтня 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі наказу Голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 24 жовтня 2011 року № 1527 «Про призначення позапланової документальної виїзної перевірки»проведено документальну позапланову перевірку Товариства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Фаворит»щодо дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011.

За результатами вказаної перевірки працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області складено акт «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки»за № 1140/23-2/35519208 від 04.11.2011 (далі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено та у висновках вказаного Акту зафіксовано з боку Товариства по взаємовідносинах з ТОВ «РА «Фаворит»наступні порушення:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Вишневеміськреконструкція»по взаємовідносинам з ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»при придбанні товарів (послуг). Послуги по вказаних правочинах не були надані в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України;

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) за період з 01.01.2009 по 30.06.2011 ТОВ «Вишневеміськреконструкція»по взаємовідносинам з ТОВ«Рекламне агентство Фаворит», які підпадають під визначення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14, п. 22.1 ст. 22, ст. 185 Податкового Кодексу України, що призвело до порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі -Закон №334/94-ВР) та пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 72 477,61 грн. по взаємовідносинам з ТОВ«Рекламне агентство Фаворит»; п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон №168/97-ВР) та відповідно п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 28 007,83грн. та встановлено завищення від'ємного значення на загальну суму 31 461,00 грн.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними обставинами, які було встановлено в ході проведення перевірки.

Між ТОВ «Вишневеміськреконструкція»(Замовник) та ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»(Виконавець) укладено договори про надання рекламних послуг від 02.11.2010 №87 та від 02.12.2010 №112. Предмет договорів: Виконавець надає Замовнику рекламні та інформаційні послуги у відповідності з умовами даного договору та на основі замовлення. Замовник зобов'язується передати виконавцю замовлення, оплатити та прийняти послуги в порядку, встановленим даним договором. Загальна сума послуг по договору визначається як сума вартості послуг по кожному замовленню. Замовник зобов'язаний здійснити передоплату вартості послуг виконавця по кожному замовленню в повному об'ємі після отримання від виконавця рахунка-фактури на оплату послуг. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в сумі, що зазначається в рахунку-фактурі на розрахунковий рахунок виконавця.

Договір від 02.11.2010 №87 вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010. Якщо за 31 день до закінчення терміну дії договору ні одна зі сторін не заявила про свій намір розірвати договір, договір рахується пролонгованим на кожні наступні 12 місяців на тих же умовах зі змінами, діючими на момент пролонгації.

Договір від 02.12.2010 №112 вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011. Якщо за 31 день до закінчення терміну дії договору ні одна зі сторін не заявила про свій намір розірвати договір, договір рахується пролонгованим на кожні наступні 12 місяців на тих же умовах зі змінами, діючими на момент пролонгації.

Відповідно до бухгалтерської документації Товариства сума взаємовідносин з ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»становила 356 814,00 грн., в т.ч. ПДВ -59 468,99 грн.

В межах виконання договорів №87 та №112 Товариством від ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»отримано рекламних послуг на загальну суму 356 814,00 грн. , у зв'язку з чим між контрагентами складено наступні акти приймання - передачі виконаних робіт: від 30.11.2010 №б/н на загальну суму з ПДВ -24 800,00грн., в т.ч. без ПДВ -20 666,67 грн.; від 27.12.2010 №б/н на загальну суму з ПДВ -51 522,00 грн., в т.ч. без ПДВ -42 935,00грн.; від 31.12.2010 №б/н на загальну суму з ПДВ -70 875,00 грн., в т.ч. без ПДВ -59 062,68 грн.; від 31.01.2011 №б/н на загальну суму з ПДВ -20 850,00 грн., в т.ч. без ПДВ -17 375,00 грн.; від 31.01.2011 №б/н на загальну суму з ПДВ -15 800,00 грн., в т.ч. без ПДВ -13 166,67 грн.; від 31.03.2011 №б/н на загальну суму з ПДВ - 61 445,00 грн., в т.ч. без ПДВ -51 204,17 грн.; від 31.05.2011 №б/н на загальну суму з ПДВ -111 522,00 грн., в т.ч. без ПДВ -92 935,00 грн.

Також, в межах вказаних договорів №87 та №112 позивачем від контрагента на відповідні суми отримано податкові накладні від 04.11.2010 №297, від 27.12.2010 №562, від 28.12.2010 №657, від 31.12.2010 №580, від 17.01.2011 №84, від 02.02.2011 №15, від 10.03.2011 №110 на загальну суму 356 814,00 грн., в т.ч. ПДВ -59 468,99 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі.

В ході перевірки Податковим органом встановлено, що у рахунок оплати за послуги Товариством перераховані грошові кошти за період з 01.01.2009 по 30.06.2011на загальну суму 356 814,00грн. згідно з банківськими виписками: від 04.11.2010 на суму 24 800,00грн, від 02.12.2010 на суму 70 875,00 грн., від 13.12.2010 на суму 51 522,00 грн., від 28.12.2010 на суму 20 850,00 грн., від 20.01.2011 на суму 15 800,00 грн., від 02.02.2011 на суму 111 522,00 грн., від 10.03.2011 на суму 61 445,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Рекламне агентство Фаворит».

Відповідно до картки по балансовому рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами»сальдо по договорам про надання рекламних послуг №87 і №112 складає 0,00 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно з реєстрами отриманих податкових накладних та додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до звітних декларацій позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 30.06.2011 по взаємовідносинах з ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»кошти в сумі 59 468,99 грн.

За період з 01.01.2009 по 30.06.2011 Товариством задекларовано валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»на загальну суму 297 345,00 грн. на підставі описаних вище первинних документів.

ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області отримано акти ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати документальних невиїзних перевірок ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»від 14.02.2011 №80/23-2/37003028, від 21.03.2011 №263/23-2/37003028, від 08.04.2011 №374/23-2/37003028, від 07.09.2011 №1232/23-10/37003028.

У вищезазначених актах зазначено наступне.

За юридичною адресою підприємства відсутні первині та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Фактично згідно з податковою звітністю у ТОВ «РА «Фаворит»встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно з довідкою ЄДРПОУ.

До ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшла копія пояснення від 04.02.2011 директора ТОВ «РА «Фаворит»ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з яким ОСОБА_3 погодився тимчасово зареєструвати на своє ім'я ТОВ «РА «Фаворит», яке попрацює приблизно півроку. ОСОБА_3 ніяких договорів та бухгалтерських документів не підписував, звітність до ДПІ ніколи не складав та не подавав, печатки товариства ніколи не бачив та хто займався діяльністю на підприємстві йому не відомо, а також не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності товариства і не знає, яку саме діяльність воно здійснює.

Співробітниками ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва було ініційовано проведення почеркознавчого дослідження підписів директора ТОВ «РА «Фаворит» ОСОБА_3. В ході проведення почеркознавчого дослідження було встановлено, що підписи гр. ОСОБА_3 виконані різними особами.

ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано висновок спеціаліста (старшого експерта сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці, капітана міліції Крюка Ігоря Петровича) № 24 від 04.02.2011.

За результатами проведеної експертизи встановлено, що виконані підписи від імені ОСОБА_3, в копії довіреності від 11.03.2010 серії ВМК № 219385; деклараціях з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2010 року, півріччя 2010 року; деклараціях з податку на додану вартість за 5 місяць 2010 року та б місяць 2010 року; розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з податку на додану вартість за 5 місяць 2010 року та 6 місяць 2010 року; розрахунку коригуванні сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за 5 місяць 2010 року; реєстрі отриманих та виданих податкових накладних № 2 за 6 місяць 2010 року в кінці документу - ймовірно виконані різними (декількома) особами.

На підставі вказаної інформації від ДПІ у Печерському районі м. Києва Податковий орган в Акті перевірки дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Рекламне агентство Фаворит», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, оскільки не маючи на те законних підстав та повноважень, невстановлені особи фактично здійснювали функції директора ТОВ «Рекламне агентство Фаворит», чим порушили його конституційне право на підприємницьку діяльність. Фактично підприємницька діяльність ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»проводилась невстановленими особами. Таким чином, взаємовідносини між позивачем та контрагентом залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку. Отже, відповідачем в ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах між позивачем і ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»не мали реального характеру.

Враховуючи викладене, відповідач в Акті перевірки дійшов висновку, що угоди, укладені між Товариством і ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»відповідно до п.1, п.2 ст. 215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі викладеного перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2009 по 30.06.2011 по взаємовідносинах з ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»встановлено їх завищення Товариством всього в сумі 297 345,00 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено, що Товариством на порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР та на порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України завищено валові витрати на загальну суму 297 345,00 грн. Вказане призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємства всього у сумі 72 477,61 грн.

Також, у зв'язку із встановленими обставинами перевіркою повноти визначення податкового кредиту за січень 2009 року - червень 2011 року встановлено його завищення в сумі 59 468,99 грн.

При аналізі даних наведених в Системі автоматизованого співставлення за перевірений період відповідачем встановлено, що Товариство має розбіжності по взаємовідносинах з ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»на загальну суму 59 468,99 грн. Тобто, згідно із системою автоматизованого співставлення підприємством ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»не відображено у складі податкових зобов'язань ПДВ по взаємовідносинах із позивачем.

Таким чином, Податковий орган дійшов висновку, що на порушення пп. 7.4.1, п.7.4, ст. 7 Закону №168/97-ВР та пп. 198. 3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості рекламних послуг, отриманих від ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»на загальну суму 59 468,99 грн.

Отже, перевіркою повноти нарахування та визначення ПДВ за період з 01.01.2009 по 30.06.2011 по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Рекламне агентство Фаворит»встановлено його заниження на загальну суму 28 007,83 грн., в т.ч. по періодам: за листопад 2010 року на суму 4 133,33 грн., за грудень 2010 року на суму 23 874,50 грн.; встановлено завищення від'ємного значення на загальну суму 31 461,00 грн. за лютий - червень 2011 року.

В результаті проведеної перевірки та на підставі Акту перевірки відповідачем 22.11.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001712300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 80 146,13 грн., де 72 477,61 грн. -за основним платежем та 7 668,52 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001722300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 35 009,78 грн., де 28 007,83 грн. -основний платіж та 7 001,95 грн. -штрафні санкції; № 0001732300 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 21 220,33 грн., де 21 220,33 грн. -власне зменшення та 2,00 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС в Київській області листами від 02.12.2011 №№14, 15, 16.

Рішенням про результати розгляду первинних скарг від 25.01.2012 №193/10/25-017/411, 412, 413-175 ДПС в Київській області залишила без змін рішення № 0001722300 та скасувала рішення № 0001712300 № 0001732300 у частинах застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 22 лютого 2012 року за № 3185/6/102115 скарга позивача на податкові повідомлення-рішення та на рішення ДПС в Київській області залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Судом встановлено, що відповідач на підставі Акту перевірки та рішення ДПС в Київській області від 25.01.2012 №193/10/25-017/411, 412, 413-175 прийняв нові податкові повідомлення рішення щодо позивача, зокрема, від 25.01.2012 №0000292300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 80 145,13 грн., де 72 477,61 грн. -за основним платежем та 7 667,52 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та від 25.01.2012 №0000322300 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 21 220,33 грн., де 21 220,33 грн. - власне зменшення та 1,00 грн. - штрафні санкції.

На підтвердження реальності виконання умов договорів надання рекламних послуг позивачем суду надано копії власне договорів №87 та №112, податкових накладних та актів виконаних робіт, описаних вище, а також додаткові угоди до договорів про надання рекламних послуг щодо місць розміщення реклами, рахунків-фактур, на підставі яких здійснювався перерахунок коштів Товариством та платіжних доручень, суми коштів згідно з якими відповідають визначеним в актах приймання-здачі виконаних робіт. Крім того, на підтвердження власних доводів Товариством надано фотокопії рекламних оголошень, з яких, проте, не вбачається, що вони стосуються ТОВ «Вишневеміськреконструкція».

Крім того, з наданих позивачем первинних документів, отриманих від ТОВ «РА «Фаворит» вбачається, що всі вони підписані від імені директора ОСОБА_3

Враховуючи вищевикладене і те, що предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про необхідність встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом, обґрунтованість і правомірність включення до складу валових витрат та податкового кредиту коштів, сплачених позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «РА «Фаворит».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі регулювались Законами №334/94-ВР та №168/97-ВР, а також Податковим кодексом України. Зокрема, конкретні фінансово-господарські операції, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, до 01.04.2011 регулювались Законом №334/94-ВР, а вподальшому -Податковим кодексом України. Порядок формування податкового кредиту до 01.01.2011 визначався Законом №168/97-ВР, а вподальшому - Податковим кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення чинного законодавства, суд не бере до уваги посилання відповідача на висновок спеціаліста № 24 від 04.02.201170 , оскільки він не є доказом в адміністративному судочинстві. Крім того, у вказаному висновку зазначено, що підписи від імені ОСОБА_3, ймовірно, виконані різними (декількома) особами .

Також, суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності договору поставки вимогам частини 1 (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Зі змісту (істотних умов) правочину не вбачається його протиправна направленість, а відповідачем наявність умислу у діях сторін договору про поставку не доведено.

В той же час, з матеріалів справи (первинних документів) вбачається вчинення дій, спрямованих на реальне виконання умов укладеної угоди, зокрема, надання послуг, використання їх у власній господарській діяльності. Так, позивач стверджує про факт отримання послуг, їх відображення у звітних документах, оплату, що не заперечується відповідачем, їх подальше використання у своїй господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Вказане свідчить про реальне настання правових наслідків, обумовлених правочином.

Крім того, необгрунтованим вважає суд посилання Податкового органу на положення статті 228 ЦК України з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 наведено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. Зокрема, це правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У своєму рішенні Верховний Суд України зазначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладену позицію Верховного Суду України, суд звертає увагу на безпідставність визнання Податковим органом в Акті перевірки договору про надання рекламних послуг як таким, що порушує публічний порядок.

В той же час, суд вважає доведеним правомірність та обгрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту коштів у сумі 59 468,99 грн. та валових витрат коштів у сумі 297 345,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «РА «Фаворит»у зв'язку з наступним.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, включення коштів до валових витрат.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочинами, факт здійснення Товариством розрахунку за отримані послуги, в ціні якого включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту та валових витрат за договорами про надання рекламних послуг.

В той же час, суд вважає, що про реальність правочинів, в результаті виконання яких позивачем сформовано податковий кредит, валові витрати, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо господарської обґрунтованості потреб в отриманні послуг реклами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999

№ 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «РА «Фаворит», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Оскільки відповідач таких доказів не надав, а надані докази є недостатніми, суд, із власної ініціативи витребував докази, які підтверджують реальність здійснення операцій Товариства з ТОВ «РА «Фаворит», зокрема, щодо придбання послуг, здійснення оплати за них, використання їх у власній господарській діяльності позивача.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «РА «Фаворит»підтверджується наступними доказами у справі.

Укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами про надання рекламних послуг, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаних угод, а саме: рахунками-фактурами, додатковими угодами, податковими накладними, платіжними дорученнями, фактом оплати отриманих послуг, доказами розміщення реклами у друкованих засобах масової інформації.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок щодо завищення валових витрат є безпідставними.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, на підставі яких виникає право на формування податкового кредиту та валових витрат, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «РА «Фаворит», суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «РА «Фаворит»та включення до валових витрат коштів, сплачених в ціні отриманих послуг.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавств продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Товариства щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «РА «Фаворит», можливо, порушує вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що Товариство було безпосередньо залучено до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та формування валових витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту, валових витрат за наслідками взаємовідносин із ТОВ «РА «Фаворит».

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та валових витрат в межах взаємовідносин із ТОВ «РА «Фаворит».

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем нікчемного характеру правочинів, укладених між Товариством і ТОВ «РА «Фаворит», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум ПДВ та включення до валових витрат коштів, сплачених за отримані рекламні послуги, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 КАС України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, Податковий орган діяв в межах та у спосіб, передбачених Законом, оскільки за результатами перевірки дійшов висновку про наявні порушення вимог податкового законодавства з боку позивача.

Отже, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 22 листопада 2011 року №0001722300, № 0001712300, 0001732300.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишневеміськреконструкція» (код ЄДРПОУ - 35519208) судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 квітня 2012 р.