Рішення

від 11.05.2012 по справі 5024/627/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2012 р. Справа № 5024/627/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Гафюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного агентства резерву України, м. Київ

до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів", смт. Біла Криниця Великоолександрівського району Херсонської області

про зобов'язання вчинити певні дії

за участі представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: ОСОБА_1, дов. №01-03/27 від 10.05.2012р., представник

Державний комітет України з державного матеріального резерву (позивач) звернувся до суду з позовом про визнання Держкомрезерву кредитором, зобов'язання Ліквідаційної комісії підприємства внести Держкомрезерв до реєстру вимог кредиторів ДП ДАК "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів" (відповідач), зобов'язання останнього повернути до Державного резерву пшеницю 3 класу у кількості 6,800 тонн, пшеницю 5 класу у кількості 6,570 тонн, відходи пшениці 3 класу у кількості 109,793 тонн, відходи пшениці 4 класу у кількості 101,776 тонн та відходи жита групи "А" у кількості 4 тонни.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07 липня 2011р. здійснено процесуальне правонаступництво, а саме замінено Державний комітет України з державного матеріального резерву його правонаступником - Державним агентством резерву України.

Ухвалою суду від 20 квітня 2012 року розгляд справи визначено на 11 травня із зобов'язанням сторін з'явитися в судове засідання та надання свої пояснення з урахуванням постанови ВГСУ. Не зважаючи на вимоги суду, позивач свого представника в засідання не направив, хоча належним чином у відповідності до ст. 64 ГПК України був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з цим справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки справа досліджувалася у всіх судових інстанціях, де позивачем надавались пояснення та необхідні докази обґрунтування позовних вимог та повернута до суду першої інстанції для нового розгляду.

Відповідачем наданий відзив на позов, згідно до якого позовні вимоги ним не визнаються з посиланням на відсутність спірного майна, а також видачі відходів зерна в якості заробітної плати працівникам підприємства. Відповідач вказує, що ним вживалися заходи по списанню зернових, але позивач відмовив у цьому. Також відповідач пояснив, що він знаходиться у стані ліквідації.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.12 скасовані попередні рішення суду першої інстанції від 17.05.11 та апеляційної інстанції від 28.07.11 скасовано, а справа направлена на новий розгляд.

Касаційна інстанція прийшла до висновку, що при розгляді справи ні позивач, ні суди попередніх інстанцій не зазначили докази, згідно яких на зберігання до державного резерву закладені відходи пшениці та жита, підстави виникнення зобов'язання їх зберігати та не дослідили заперечення відповідача з цього приводу, викладені як у відзиві на позовну заяву так і в апеляційній скарзі.

Касаційна інстанція визначила, що при розгляді даного спору по суті судами також необхідно було надати оцінку вимогам позивача про включення до реєстру кредиторів та зобов'язання повернути майно, яке є предметом кредиторських вимог з огляду на те, що зміст такого правового інституту як "Ліквідація юридичної особи" передбачає захист інтересів кредиторів шляхом виключення вимог до реєстру кредиторів та їх задоволення в порядку, передбаченому статтями 111, 112 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним комітетом України по матеріальних резервах, правонаступником якого є позивач, та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів" 05.08.1999 року укладено договір №250 про відповідальне зберігання, предметом якого є зберігання матеріальних цінностей державного резерву без надання права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Згідно пункту 2.1. договору позивач визнає зберігачу природні втрати матеріальних цінностей при зберіганні, а також нестачі понад природні втрати, спричинені покращенням якості, на підставі актів зачистки, затверджених Державною хлібною інспекцією та зменшення кількості продукції на ці втрати та нестачі.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що зберігач зобов'язаний приймати матеріальні цінності до державного резерву, які закладаються на відповідальне зберігання, створити необхідні умови та забезпечити належне їх зберігання, самостійно проводити освіження та заміну матеріальних цінностей, надолужувати нестачі й втрати майна однойменними цінностями такої ж якості негайно після виявлення нестач і витрат.

Договір набуває чинності з часу його підписання і діє до видання Комітетом розпоряджень-нарядів на відпуск матеріальних цінностей державного резерву, що зберігаються в повному обсязі (пункт 9.1. договору).

Судом також встановлено, що 29.08.2005 року сторонами укладено аналогічний договір № Юр-2зб/318-2005 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву з терміном дії протягом усього часу зберігання матеріальних цінностей (пункт 7.3. договору).

Пунктом 2.4. договору встановлений обов'язок зберігача відшкодувати втрату, нестачу цінностей та їх пошкодження з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості у 5-денний термін після виявлення втрати, нестачі або пошкодження.

Суд дійшов до висновку, що за своєю юридичною природою укладені між сторонами договори є договорами зберігання.

Відповідно до статі 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, і повернути її у схоронності.

Відповідно до статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей того самого роду та якості.

На виконання умов вказаних договорів на відповідальне зберігання ДП ДАК "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів" за відповідними приймальними актами передано пшеницю 3-го, 4-го та 5-го класу, а також жито групи "А".

Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (частина 1 статті 942 Цивільного Кодексу України).

Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву врегульовані Законом України "Про державний матеріальний резерв". Згідно статті 2 вказаного закону відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей.

Так, за пунктом 1 статті 12 Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Згідно до пункту 10 статті 14 Закону у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

З викладених правових позицій, а також пункту 2.4. договору від 29 серпня 2005 року № Юр-2зб/318-2005 вбачається, що зберігач зобов'язаний відшкодувати втрату, нестачу матеріальних цінностей з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості у п'ятиденний строк після виявлення втрати або нестачі, та повернути матеріальні цінності до державного матеріального резерву у випадку їх відсутності.

Судом встановлено, що 21.10.2008 року контрольно-ревізійним відділом Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України проведено планову перевірку наявності, якісного стану, обліку та звітності, умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву, які знаходились на відповідальному зберіганні ДП ДАК "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів", якою встановлено, що на підприємстві зберігається 603,976 т пшениці 5 класу та відсутні: пшениця третього класу в кількості 6,8 тон; пшениця п'ятого класу в кількості 6,57 тон; відходи пшениці третього класу в кількості 109,793 тон; відходи пшениці четвертого класу в кількості 101,776 тон та відходи жита групи "А" в кількості 4 тон, про що складено відповідний акт. За актом визначено, що різниця у обліку пшениці 3 класу виникла у кількості 6,800т унаслідок не урегулювання між сторонами розбіжності про списання цієї кількості на підставі акту зачистки від 14.09.01 № 153; по пшениці 5 класу у кількості 6,570 т за актом на очистку сушіння зерна, насіння олійних культур та трав № 46 від 16.01.06 списано побічний продукт 70-85% в кількості 5,260 т та відходів 3 категорії в кількості 1,310 т. Перевіряючі зазначили, що дане списання буде враховано при складані акту зачистки ( ф.30) при повному вибутті партії.

Судом встановлено, що за розпорядженням (нарядом) №0.64/117 Комітету України Державного матеріального резерву від 11.03.10 пшениця 5 класу переміщена до ДП "Новотроїцький елеватор". Оскільки при вищезазначеному переміщені відбулось повне вибуття партії пшениці 5 класу, то відповідачем складався акт ф.30, який затверджено Херсонською обласною державною хлібною інспекцію 05.10.08, в якому враховано списання 6,570 т , що складається із 5,260 т побічного продукту та відходів 3 категорії у кількості 1,310 тон.

Судом оглянуто копію акту зачистки № 153 від 25.08.01, згідно п.17 якого недостача пшениці 3 класу у кількості 22033 кг утворилась за рахунок покращення якості. Відповідач пояснив, що зазначений акт також направлявся в 2001 році на адресу позивача для списання у оригіналі.

Судом встановлено, що зазначений акт в оригіналі був переданий позивачу.

Судом встановлено, що позивачем списання не проведено, за даними бухгалтерського обліку обліковується кількість пшениці, яка заявлена до стягнення.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення матеріальних цінностей до матеріального резерву, проте ліквідаційною комісією Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Білокриницький КХП", листом № 01-03/78 від 23 січня 2011 року (який направлений відповідачу лише 03.03.2011 р.) відмовлено у включенні позивача до реєстру вимог кредиторів.

Отримавши 05.03.2011 року вказаний лист ліквідаційної комісії, Держкомрезерв України в місячний строк згідно частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України звернувся до суду з позовом про визнання Держкомрезерву кредитором, зобов'язання Ліквідаційної комісії підприємства внести Держкомрезерв до реєстру вимог кредиторів ДП ДАК "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів"; зобов'язання останнього повернути до державного резерву пшеницю 3 класу у кількості 6,800 тонн, пшеницю 5 класу у кількості 6,570 тонн, відходи пшениці 3 класу у кількості 109,793 тонн, відходи пшениці 4 класу у кількості 101,776 тонн та відходи жита групи "А" у кількості 4 тонни.

Судом встановлено, що позовні вимоги ґрунтуються на факті відмови ліквідаційної комісії відповідача, який знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності, від визнання кредиторських вимог позивача про повернення до державного резерву пшениці третього класу в кількості 6,8 т, пшениці п'ятого класу в кількості 6,57 т, відходів пшениці третього класу в кількості 109,793 т, відходів пшениці четвертого класу в кількості 101,776 т та відходів жита групи А в кількості 4 т. На думку позивача, така відмова не відповідає договірним відносинам згідно до договорів № 250 від 05.08.1999 р. та № юр-2зб/318-2005 від 29.08.2005 р., приписам статей 936,942, 949 Цивільного кодексу України та Закону України "Про державний матеріальний резерв", оскільки відповідач, як зберігач майна, зобов'язаний забезпечити зберігання переданого на схов майна.

Пунктами 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 20.02.1996 року № 57-96-ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" передбачено, що Держкомрезерв України та його територіальні органи здійснювати перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться (далі - відповідальні зберігачі). За виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних ресурсів до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

Освіження матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться у відповідальних зберігачів, а також заміна їх продукцією аналогічного асортименту та якості здійснюються ними самостійно без залучення додаткових бюджетних коштів (абзац 2 пункту 4 статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та абз. 3 п. 12 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого Постановою КМУ N 1129 від 08.10.1997 року.)

У відповідності до статей 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дочірнє підприємство ДАК "Хліб України" "Білокриницький КХП" знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 111,112 ЦК України з особливостями, визначеними Законом України "Про державний матеріальний резерв".

Звертаючись із позовом, позивач посилався на висновки акту перевірки від 21.10.08 року, згідно з яким відповідач самовільно використав матеріальні цінності державного резерву, а саме пшеницю 3 класу у кількості 6,800 тонн, пшеницю 5 класу у кількості 6,570 тонн, відходи пшениці 3 класу у кількості 109,793 тонн, відходи пшениці 4 класу у кількості 101,776 тонн та відходи жита групи "А" у кількості 4 тонни.

Згідно статті 111 Цивільного кодексу України при ліквідації юридичної особи до ліквідаційного балансу вимоги кредиторів включаються у грошовому виразі відомості про склад майна, що стосуються лише майна , яке належить тій особі, що ліквідується.

Майно, щодо якого виник спір у даному випадку не належить відповідачу, оскільки як встановлено судом спірне зерно є залишком державного матеріального резерву згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв", а відтак належить державі і не може бути включено до ліквідаційної маси.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання позивача кредитором та зобов'язання ліквідаційної комісії внести його до реєстру кредиторів ДП ДАК "Хліб України" "Білокриницький комбінат хлібопродуктів" є безпідставними, оскільки державне майно, яке зберігалось на хлібокомбінаті на умовах договору збереження не може бути включено до ліквідаційної маси комбінату.

Також суд дійшов до висновку, що позивачем безпідставно за результатами перевірки, яка проводилась у 2008 році не вчинені дії щодо списання пшениці 3 класу у кількості 6,800 тонн, пшениці 5 класу у кількості 6,570 тонн на підставі акту зачистки № 153 від 14.09.01 та акту на очистку зерна № 46 від 16.01.06.

Суд також дійшов до висновку, що позивач визнавав факт списання зазначеної пшениці, оскільки відповідач щорічно надавав звіти про наявність та рух матеріалів, у яких відображалась наявність на кінець звітного періоду тільки пшениці 5 класу у кількості 603976 кг, що підтверджено звітами за 2008,2009,2010 роки. Позивач приймав зазначені звіти без будь-яких зауважень, тобто визнавав факт, що на ДП "Білокриницький КХП" зберігається тільки пшениця 5 класу у кількості 603,976 тон, якою у 2010 році він розпорядився.

Також позивач не надав доказів, згідно яких на зберігання до державного резерву закладені відходи пшениці та жита, підстави виникнення зобов'язання їх зберігати, оскільки за вищезгаданими договорами зберігання такого зобов'язання у відповідача не виникало.

Судом встановлено, що зазначені відходи склалися у результаті зберігання відповідачем зерна починаючи з 1998 року. Відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням розпорядитись відходами у формі надання дозволу на реалізацію цього продукту працівникам підприємства, оскільки за рахунок довготривалого зберігання зазначений продукт заражений довгоносиком, рижим мукоїдом і мельничною вогнівкою. Зазначене підтверджено листами відповідача до позивача № 01-03/444 від 08.09.06, № 01-03/158 від 03.04.06. Оскільки позивач не розпорядився зазначеними відходами відповідач правомірно їх використав шляхом реалізації цього продукту працівникам підприємства.

На підставі викладеного, суд вважає, що у позивача відсутні правові підстави вимагати передачі йому відходів пшениці 4 класу у кількості 101,776 тонн та відходів жита групи "А" у кількості 4 тонни.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суддя Л.М. Немченко

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 16.05.12