Постанова

від 08.05.2012 по справі 2а/1270/1812/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2012 року Справа № 2а/1270/1812/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Балябі В.С.,

за участю

представника позивача : ОСОБА_1 (довіреність від 14.02.2012 року),

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 07.05.2012 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Альфа» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2012 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Альфа» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 14.03.2012 провадження у справі було зупинено. Провадження поновлено ухвалою суду від 24.04.2012.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що підприємство у відповідності до статуту підприємства та зареєстрованих видів економічної діяльності здійснює, серед іншого, виробництво ювелірних виробів. Наводячи вимоги Податкового кодексу України, позивач зазначає, що підприємство має право на застосування спрощеної системи оподаткування, у зв'язку з чим до відповідача було надано відповідну заяву. Проте, листом від 03.02.2012 відповідач відмовив позивачу у наданні відповідного свідоцтва посилаючись на невідповідність діяльності підприємства п.5 ст. 291 Податкового кодексу України, який передбачає, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння у тому числі органогенного утворення.

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки податковий орган невірно застосовує норми пп.14.1.36 п. 14.1, пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними», а також не враховує положення національного класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2005 (КВЕД ДК 009:2005).

За таких обставин позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Альфа» у застосуванні спрощеної системи оподаткування у 2012 році, та зобов'язати відповідача видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Альфа» свідоцтво платника єдиного податку на 2012 рік.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги. просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких, серед іншого, зазначено, що позивач не може застосовувати спрощену систему оподаткування, оскільки основним видом діяльності підприємства є виробництво ювелірних виробів. Поняття дорогоцінного металу, дорогоцінного каміння наводяться у ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними» , відповідно до якої дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, вироби, відходи, тощо); дорогоцінне каміння - природні та штучні мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Тобто ювелірні вироби, належать до дорогоцінних металів.

Зазначені обставини з урахуванням норм п.5 ст. 291 Податкового кодексу України, який передбачає, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння у тому числі органогенного утворення, унеможливлює застосування позивачем спрощеної системи оподаткування.

Таким чином, дії податкового органу щодо відмови у застосуванні позивачем спрощеної системи оподаткування є правомірними, тому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Альфа» ідентифікаційний код 37800283, зареєстровано в якості юридичної особи 11.08.2011, внесено до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Лисичанську з 12.08.2011. Відповідно до статуту та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України здійснює, зокрема, виробництво ювелірних виробів - за кодом Класифікатору видів економічної діяльності (КВЕД) - 36.22.0.

24.01.2012 позивач звернувся до відповідача - Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування у 2012 році (а.с.38-39).

Листом від 03.02.2012 № 1277/15 відповідач відмовив позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку у зв'язку з невідповідністю позивача вимогам Податкового кодексу України, а саме ст. 291, відповідно до якої не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (а.с.21). В листі відповідач обґрунтовує відмову також наводячи вимоги ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними».

Інших підстав для відмови позивачу у застосуванні спрощеної системи оподаткування відповідачем не зазначалось.

Вказані обставини сторонами не заперечувались.

На підставі Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 563 «Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та на виконання наказів Державної податкової служби України від 21.102011 № 82 «Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби» та ДПА в Луганській області від 26.10.2011 № 472 «про реорганізацію державних податкових інспекцій» здійснено реорганізацію відповідача шляхом перетворення в Державну податкову інспекцію у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Державної податкової інспекції в м. Лисичанську, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування передбачає стаття 298 ПК України, виходячи з вимог якої

для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву. Обов'язкові відомості, які мають бути зазначені у заяві встановлено п. 298.3. ст. 298 ПК України.

В силу норм п. 299.1 ст. 299 ПК України свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 299.5 ст. 299 ПК України свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

Відповідно до п. 299.8. ст. 299 ПК України у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

За приписами п.299.9. ст. 299 ПК України підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;

2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 295 ПК України не можуть бути платником єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Наведена норма стосується здійснення суб'єктами господарювання певних видів господарської діяльності, а саме видобутку, виробництва, реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Згідно з частиною п'ятою статті 259 Господарського кодексу України складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту. При цьому відповідно до шостої частини цієї ж статті Господарського кодексу України об'єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (економічної) діяльності суб'єктів.

Таким чином, для визначення належності господарської діяльності до певних її видів врахуванню підлягають також вимоги КВЕД.

У главі 1 розділу ХІV Податкового кодексу України, яка регулює застосування спрощеної системи оподаткування та справляння єдиного податку, також містяться посилання на КВЕД.

Так, відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 ПК України види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 зазначаються у заяві про перехід на спрощену систему оподаткування та у свідоцтві платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця.

Таким чином, види діяльності, які можуть здійснюватися із використанням спрощеної системи оподаткування, визначаються з урахуванням змісту національного класифікатору видів діяльності ДК 009:2005.

Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 «добування руд інших кольорових металів»; діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 «інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань»; щодо виробництва дорогоцінних металів - до підкласу 27.41.0 «виробництво дорогоцінних металів», що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали.

Підклас 27.41.0 не включає виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (який віднесено за КВЕД до класу 33.50) та виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (який за КВЕД віднесено до класу 36.22) .

Тобто за КВЕД ДК 009:2005 такий вид діяльності як виробництво ювелірних виробів не є тотожним таким видам діяльності як видобуток, виробництво та реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Як зазначалось, обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 295 ПК України стосуються саме суб'єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. З урахуванням змісту КВЕД ДК 009:2005, обов'язкового для кваліфікації видів діяльності для цілей застосування спрощеної системи оподаткування в силу приписів статей 298 та 299 ПК України, зазначені обмеження можуть бути поширені лише на виробництво дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння в іншому, ніж ювелірні вироби, вигляді, а не на виробництво ювелірних виробів.

Таким чином, Податковий кодекс України не містить обмежень для застосування спрощеної системи оподаткування тими суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність, передбачену підкласом 36.22.0 за КВЕД ДК 009:2005.

Як зазначалось, до видів діяльності позивача віднесено саме діяльність за підкласом 36.22.0 «виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів».

Тому суд погоджується з твердженнями позивача про неправомірність відмови відповідача у реєстрації позивача платником єдиного податку.

Суд не приймає посилання відповідача на вимоги Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними» від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР (надалі - Закон) як підставу вважати здійснення виробництва ювелірних виробів обставиною, що відповідно до норм пп.291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України унеможливлює застосування позивачем спрощеної системи оподаткування з урахуванням наступного.

Дійсно, відповідно до ст. 1 Закону дорогоцінними металами є золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Згідно із пунктом 2 статті 1 цього ж Закону дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

За змістом наведених законодавчих норм дія Закону поширюється на дорогоцінні метали та/або дорогоцінне каміння у будь-якому вигляді без обмежень, зокрема, у вигляді виробів, у тому числі ювелірних.

Проте, відповідно до преамбули зазначеного Закону, він визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними.

Вказаний Закон врегульовує питання реалізації дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння та виробів із них. Отже, Закон не регулює питання справляння податків. Відповідно, норми цього Закону не мають пріоритету при визначенні меж застосування спрощеної системи оподаткування та звітності.

Крім того, при вирішенні колізій між різними варіантами тлумачення норми пункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 295 Податкового кодексу України (з урахуванням визначень Закону та без таких) слід керуватися пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи наведене, особи, що здійснюють виробництво ювелірних виробів (підклас 36.22.0 КВЕД ДК 009:2005) та відповідають критеріям платника єдиного податку, визначеним главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України, мають право на обрання і застосування спрощеної системи оподаткування.

Оскільки, як зазначалось, інших підстав для відмови у реєстрації позивача платником єдиного податку відповідачем не визначалось, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у застосуванні спрощеної системи оподаткування у 2012 році, та зобов'язати відповідача видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку на 2012 рік.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Альфа» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Альфа» у застосуванні спрощеної системи оподаткування у 2012 році.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Альфа» свідоцтво платника єдиного податку на 2012 рік.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 14 травня 2011 року.

СуддяО.В. Солоніченко