Постанова

від 24.07.2012 по справі 2а/1270/1812/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 року справа №2а/1270/1812/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 травня 2012 року у справі № 2а/1270/1812/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Альфа» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби «про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії», -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби (далі - Інспекція) про скасування рішення, зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку.

Свій позов обґрунтовував тим, що на звернення до податкового органу з заявою про застосування спрощеної системи у 2012 році отримав відповідь Інспекції, якою було відмовлено на підставі ст.291 Податкового кодексу (далі - ПК) України. Однак позивач з даним рішенням податкового органу не згодний, оскільки на його думку, вид діяльності: виробництво ювелірних виробів (код 36.22.0), який він зазначив у відповідній заяві, не підпадають під дію ст. 291 ПК України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 8 травня 2012 року у цій справі позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Інспекції щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Альфа» (далі - ТОВ «Альфа») у застосуванні спрощеної системи оподаткування у 2012 році; зобов'язано відповідача видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що положення ст. 291 ПК України передбачають, що фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння не можуть бути платниками єдиного податку. Пунктом 1 статті 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» встановлено, що дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировинному та необробленому та обробленому вигляд (виробах) (п. 2 ст. 1 вказаного Закону). Тому, виріб з дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту. Таким чином, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі ювелірних виробів, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а постанову суду скасувати.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

24.01.2012 позивач звернувся до відповідача із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування та зазначенням у якості виду діяльності: виробництво ювелірних виробів (код 36.22.0) (а.с.38-39).

На зазначену заяву відповідачем надана відповідь від 3 лютого 2012 року за №1277/15, якою відповідач відмовив позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку, мотивуючи тим, що відповідно до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (а.с.21).

Проте, з рішенням відповідача про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку позивач не погодився, вважає рішення безпідставним та незаконним.

Пунктом 299.9 статті 299 ПК України встановлено виключний перелік підстав для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку, а саме:

1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;

2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ст. 291 п. 291.5 пп. 291.5.1 пп. 4 пп. 291.5.1 ПК України (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Пунктом 1 статті 1 Закону України від 18.11.1997 №637/97-ВР "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (далі - Закон №637/97-ВР) встановлено, що дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполучи, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Згідно із п.2 ст.1 Закону №637/97-ВР дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Поняття "вироби дорогоцінного металу" визначено в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №244.

Так, виріб з дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту.

Відповідно до заяви позивача про застосування спрощеної системи оподаткування, останній обрав один з видів діяльності - виробництво ювелірних виробів (код 36.22.0).

Таким чином, одним із видів діяльності позивача є виробництво ювелірних виробів, тобто виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що виключає можливість позивача бути платником єдиного податку.

Оскільки пп. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України не містить посилань на будь-які групи та підкласи КВЕД, колегія суддів не вважає достатньо обґрунтованими доводи позивача про те, що визначений ним вид діяльності не пов'язаний з реалізацією дорогоцінних металів.

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової, якою необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.94 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, п.4 ч.1 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 8 травня 2012 року у справі № 2а/1270/1812/2012 - скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Альфа» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби «про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії» - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий І.В.Сіваченко

Судді С.П.Дяченко

О.О.Шишов