Рішення

від 15.05.2012 по справі 5016/256/2012(17/23)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 5016/256/2012(17/23)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратовій О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 31 від 01.03.2012р.

від відповідача : ОСОБА_2, довіреність № 1 від 03.01.2012р.

від 3-ї особи: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/256/2012 (17/23)

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма", 95022, м.Сімферополь, вул. Бородина,10,

до відповідача: Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор", 54029, м.Миколаїв, вул. Г.Петрової,2а,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 03680, м.Київ, вул. Горького,51,

про: стягнення дебіторської заборгованості у розмірі 192 310,54 грн. ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамма" звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор", Третя особа: Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення дебіторської заборгованості у розмірі 192 310,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки № 30 від 30.04.2009р.

Відповідач позов заперечив, обґрунтовуючи тим, що позивачем не було надано документів, передбачених п.3.4 договору, а за таких обставин не можливо встановити дату поставки і відповідно, немає підстав вважати оплату простроченою. Акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається позивач не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості за договором поставки, оскільки останній не є належним і допустимим доказом наявності заборгованості за договором. Крім того, в обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що спірні поставки відбувались не за умовами договору поставки, так спірні поставки відбулися в 2010 році, а договір від 30.04.2009р. № припинив свою дію 31.12.2009р. Додаткова угода № 1 від 31.12.2009р. не набрала чинності, оскільки підписана не всіма сторонами. Додаткова угода № 2 від 31.02.2010 р. була підписана після закінчення строку дії договору. Рахунок-фактура та видаткова накладна, надані позивачем до позовної заяви, не містять відомостей про підставу поставки, тобто на них не вказано, що поставку проведено на виконання умов договору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, при цьому суд виходив з такого:

Між ВАТ «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України», яка діє в інтересах дочірніх підприємств, Дочірнім Підприємством «Миколаївський облавтодор»(надалі-відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАММА" було укладено договір поставки № 30 від 30 квітня 2009 р., у відповідності до п.1.1 якого постачальник (ТОВ-«ГАММА») зобов'язалось поставити, а отримувач-платник (ДП «Миколаївський облавтодор») прийняти та оплатити фарбу для розмічання доріг та склокульки (надалі - товар) відповідно проведеної замовником.

Розділом другим договору сторони визначили, що ціна за одиницю товару встановлюється в гривнях та фіксується в специфікаціях до договору.

Сторони планують за договором поставити та здійснити розрахунок за товар на загальну суму 8 230 000,00грн. Відповідач має сплатити витрати за транспортування (0,50 грн. за 1 т/км) на підставі окремо виставленого рахунку.

Додатковою угодою № 1 до договору постачання від 31.12.2209 р. сторони продовжили строк дії договору до 01.04.2010р. та визначили ціну договору , що не перевищує 15 % від загальної ціни договору та становить 1 234 500,00 грн. Та також було змінено пункт 2.4. договору, за яким в новій редакції сторони планують за договором поставити та здійснити розрахунок за товар на загальну суму 9 464 500,00 грн.

На підставі додаткової угоди № 2 від 31 березня 2010 р. до договору поставки № 30 від 30.04.2009 р., укладеною між сторонами, збільшено строк дії вищевказаного договору до 01.06.2010 р.

Позивач на виконання зобов'язань за договором виконав умови договору та здійснив поставки сертифікованого товару (фарби та склокульки - СОУ 45.2-00018112-018.2007) відповідачу на суму у розмірі 157 200,00 грн. належної якості, у встановлений договором строк, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000207 від 13.05.2010р. та довіреністю на отримання товару № 0118 від 11.05.2010р. (арк.. спр. 127-128)

Свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, оплату за отриманий товар за виставленим рахунком-фактурою не здійснив, у зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість у сумі 157 200,20 грн.

Відповідно до положень п. 6.1. вищевказаного договору поставки № 30 від 30 квітня 2009 р. отримувач - платник (ДП «Миколаївський облавтодор») зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар в термін 30 банківських днів з дати поставки.

Позивач 10 травня 2011 р. рекомендованим листом з повідомленням звернувся до відповідача з претензією про сплату вищевказаної суми боргу. Листом вих. № юр/1019 ДП «Миколаївський облавтодор»повідомило, що суму боргу буде перераховано ТОВ «Гамма».

На заявлену позивачем претензію (№ 180 від 17.10.2011 р.) про сплату суми боргу, відповідач листом від 02.11.2011р. за № юр/2154 повідомив, що для виконання вимог позивача щодо погашення заборгованості за поставлений товар, позивачу необхідно виконати умови договору та надати паспорти якості на кожну партію товару та документ, що підтверджує сертифікацію товару відповідно до п.3.4

На даний час ДП «Миколаївський облавтодор»не виконано своїх грошових зобов'язань за укладеним сторонами договором.

Таким чином розмір заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті товару становить 157 200,20 грн.

Приписами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Нормами ст. 692 Цивільного кодексу України на покупця покладений обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Посилання відповідача на той факт, що позивачем не було надано документів, передбачених п.3.4 договору, а за таких обставин не можливо встановити дату поставки і відповідно, немає підстав вважати оплату простроченою, відхиляється судом з огляду на таке:

Пунктом 3.5 договору було встановлено, що датою поставки товару вважається дата передачі товару у місце призначення.

Факт передачі та отримання товару відповідачем у відповідності до умов договору поставки № 30 від 30 квітня 2009 р. свідчать видаткова накладна № РН-0000207 від 13.05.2010 р. та довіреність № 0118 від 11.05.2010 р., копії яких додані позивачем до матеріалів справи (арк. спр. 127-128).

Пунктом 3.4 договору визначено, що поставка товару підтверджується двохстороннім актом прийому-передачі між постачальником та отримувачем, який підписується протягом 2 банківських днів з дати поставки товару, за умови надання постачальником наступних документів:

- рахунку - фактури на поставлений товар;

- товаротранспортної накладної;

- податкової накладної;

- видаткової накладної .

- паспорту якості товару;

- документу, який підтверджує сертифікацію товару.

Позивачем були надані суду у якості доказів щодо наявності заборгованості відповідача за отриманий товар такі первинні документи:

- рахунок-фактура СФ-0000243 від 13.05.2010 р. на суму 157200,20 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000207 від 13.05.2010 р.;

- довіреність № 0118 від 11.05.2010 р.

- податкова накладна.

Щодо доводів відповідача про відсутність печатки біля підпису на листі ДП «Миколаївський облавтодор»від 17.01.2011р. № Юр/1019, то останні є безпідставними, тому що цей лист також як і лист за вих. № Юр/2154 від 02.11.2011 р. надруковано на фірмовому бланку, на якому по правилам діловодства печатка не є обов'язковим реквізитом, тому лист ДП «Миколаївський облавтодор»від 17.01.2011р. № Юр/1019 є допустимим доказом у справі, оскільки цим листом відповідач не спростовує наявність заборгованості, а саме визнає зазначену у претензії заборгованість у повному обсязі.

Також суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно вважає, що договір № 30 від 30.04.2009 р. припинив свою дію 31.12.2009 р. та не врахував, що додатковою угодою № 2 від 31.02.2010 р. було продовжено строк дії договору. Доводи відповідача про відсутність підписів на додатковій угоді № 1, що призвело її до такої, що не набрала законної чинності, відхиляється судом, оскільки наявність усіх підписів на доданих до справи доказах була досліджена судом в ході судового засідання 10.04.2012 р., в якому позивачем були надані до матеріалів справи копії звірені з оригіналами усіх документів.

Крім того, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно вважає, що додаткову угоду № 2 від 31.02.2010 р. можливо вважати додатковою угодою до нібито іншого договору (№ 30 від 29.04.2009 р.), тому що, це є друкарською помилкою у тексті угоди, але ж у найменуванні документу чітко визначено, що додаткова угода № 2 до договору про постачання № 30 від 30 квітня 2009 р.

Стосовно наданого позивачем до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків від 30.06.2010 р., то у відповідності до ст.ст. 9,10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки Дочірнім підприємством "Миколаївський облавтодор" не виконані грошові зобов'язання за укладеним сторонами договором, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 157 200,20 грн підлягають задоволенню повністю.

Підлягають задоволенню частково вимоги в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" грошових коштів у сумі 12214,72 грн. -пені, 7557,93 грн.- 3 % річних, 15 337,69 грн.- збитки від інфляції.

Дані вимоги основані на умовах укладеного сторонами договору (п.7.4), відповідно до якого за прострочку оплати товару отримувач-платник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми заборгованості, а також на положеннях Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та положеннях ст. 625 ЦК України. Умови щодо штрафних санкцій укладеного сторонами договору узгоджуються з п. 1 ст. 624 ЦК України, згідно якої у разі встановлення за порушення зобов'язання неустойки (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом було перевірено правильність нарахування суми пені з врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суми збитків від інфляції та 3 % річних за допомогою програми «Законодавство»версія 2.8.6. Так, після здійсненого судом розрахунку, сума пені складає 2 338,62 грн. та 3 % річних -7 544,97 грн.

Таким чином, в частині стягнення з відповідача 3 % річних та пені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, тому підлягають задоволенню частково.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема судового збору, при задоволенні позову на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор", 54029, м.Миколаїв, вул. Г.Петрової, 2а, ідентифікаційний код 31159920 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма", 95022, м.Сімферополь, вул. Бородина,10, ідентифікаційний код 32468156, суму основного боргу у розмірі 157 200,20 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч двісті грн. 20 коп.), 2 338,62 грн. (дві тисячі триста тридцять вісім грн. 62 коп.) -пені, 15 337,69 грн. (п'ятнадцять тисяч триста тридцять сім грн. 69 коп.) -збитки від інфляції, 7 544,97 грн. (сім тисяч п'ятсот сорок чотири грн. 97 коп.)- 3 % річних, 3 648,13 грн. (три тисячі шістсот сорок вісім грн. 13 коп. ) -судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 18.05.2012 року.