Постанова

від 05.07.2012 по справі 5016/256/2012(17/23)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2012 р.Справа № 5016/256/2012(17/23) Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ткачук Є.О.

за участю представників :

ТОВ "Гамма" -ОСОБА_1 (за дорученням),

Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" -ОСОБА_2 (за дорученням),

ВАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" на рішення господарського суду Миколаївської області від 15.05.2012 р. по справі № 5016/256/2012 (17/23)

за позовом ТОВ "Гамма"

до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор"

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення заборгованості в сумі 192310,54 грн.

ВСТАНОВИЛА:

14.02.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамма" (далі позивач або ТОВ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" (далі відповідач або ДП), за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі третя особа або ВАТ) про стягнення 192 310,54 грн, в т.ч. :

· 157 200,20 грн. -сума дебіторської заборгованості;

· 12 214,72 грн. -сума пені;

· 7 557,93 грн. -3% річних;

· 15 337,69 грн. -сума інфляційних збитків;

· 3 846,21 грн. -сума судових витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором поставки № 30 від 30.04.2009р. та додаткових угод до нього №1 від 31.12.2009 р та №2 від 31.03.2010.р. (т. 1 а.с. 2-5).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.02.2012 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі. (т. 1 а.с.1).

19.03.2012 р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти позову та вважає позов необґрунтованим. . Відповідач послався на те, що дія договору закінчилась і додаткова угода №2 від 31.03.2010р. стосується іншого договору, а тому це була позадоговірна поставка строк оплати якої не встановлено. (т. 1 а.с. 60-62)

24.04.2012 р. позивачем надано письмові пояснення до відзиву ДП, в яких він зазначає, що доводи викладені у відзиві є надуманими , необґрунтованими та таким, що не відповідають дійсності. (т. 2 а.с. 1-4)

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.05.2012 р. (повний текст якого підписано 18.05.2012 р. суддею Ковалем С.М.) позов задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 157 200,20 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч двісті грн. 20 коп.) суми основного боргу, 2 338,62 грн. (дві тисячі триста тридцять вісім грн. 62 коп.) -пені, 15 337,69 грн. (п'ятнадцять тисяч триста тридцять сім грн. 69 коп.) -збитки від інфляції, 7 544,97 грн. (сім тисяч п'ятсот сорок чотири грн. 97 коп.) - 3 % річних, 3 648,13 грн. (три тисячі шістсот сорок вісім грн. 13 коп. ) -судового збору.

Рішення місцевого суду обґрунтовано тим, що ДП не виконало грошові зобов'язання за укладеним між сторонами договором, а відтак вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані. Суд також дійшов висновку щодо часткової обґрунтованості нарахованої позивачем пені та 3% річних (т.2 а.с. 42-47).

05.06.2012 р. відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю, прийняти нове яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути з позивача на користь відповідача сплачений судовий збір в сумі 1 824,22 грн..

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник послався на те, що місцевим судом не з'ясовано обставини справи, що мають значення для вирішення спору, висновки суду не відповідають фактичним обставинам та рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник послався на те, що дія договору закінчилась і додаткова угода №2 від 31.03.2010р. якою нібито продовжено дію договору стосується іншого договору, а тому це була позадоговірна поставка строк оплати якої не встановлено. Крім того скаржник зазначає, що позивач не надав йому всі необхідні передбачені умовами договору документи для оплати товару .

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.07.2012 р. о 10:30 год, про що учасники процесу були повідомлені належним чином. Суд також зобов'язав скаржника доплатити 98,88 грн. судового збору

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Скаржник виконав вимоги ухвали суду, а саме доплатив судовій збір, однак заявив клопотання про повернення йому цієї доплати оскільки вважає, що не повинен був доплачувати і здійснив переплату.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про розгляд справи і колегія суддів .враховуючи думку інших учасників процесу прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 03.07.2012р. просив суд задовольнити скаргу в повному обсягу .

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 03.07.2012р. просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні згідно приписів ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва з 03.07.2012р. до 05.07.2012р. о 12.00 год., про учасники процесу були повідомлені безпосередньо в судовому засіданні, під розпис.

Сторони в судове засідання 05.07.2012р. після оголошеної перерви не з'явились і колегія суддів прийняла рішення про закінчення розгляду справи за їх відсутністю

Згідно приписів ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 05.07.2012р. оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши, доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу, дослідивши обставини справи і наявні у справі докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, і ці обставини встановив та дослідив господарський суд, між позивачем, відповідачем та ВАТ, укладено договір поставки № 30 від 30 квітня 2009 р. (далі договір). Предметом договору у відповідності до п.1.1 постачальник (ТОВ) зобов'язалось за замовлення ВАТ поставити ДП ( отримувач -платник) фарбу для розмічання доріг та склокульки (надалі - товар), а останній прийняти її та оплатити.

Розділом 2 договору сторони визначили, що ціна за одиницю товару встановлюється в гривнях та фіксується в специфікаціях до договору.

Згідно розділу 3 договору, сторони визначили порядок та строки поставки товару.

Так п. 3.4. зазначено, що поставка товару підтверджується двохстороннім актом прийому-передачі між постачальником та отримувачем - платником, який підписується протягом 2 банківських днів з дати поставки товару, за умови надання постачальником наступних документів:

· рахунку - фактури на поставлений товар;

· товаротранспортної накладної;

· податкової накладної;

· видаткової накладної;

· паспорту якості товару;

· документу, який підтверджує сертифікацію товару.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата передачі товару у місці призначення, що підтверджується актом прийому передачі при умові надання документів зазначених у п.3.4. цього Договору

Також сторонами у п.6.1. договору узгоджено умови оплати за товар згідно яких отримувач - платник (ДП) здійснює оплату за поставлений товар в термін 30 банківських днів з дати поставки, при умові виконання п. 3.4.

З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2009 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору в якій сторони продовжили строк дії договору до 01.04.2010р., визначили ціну договору, що не перевищує 15 % від загальної ціни договору та становить 1 234 500,00 грн. та було змінено пункт 2.4. договору, за яким в новій редакції сторони планують за договором поставити та здійснити розрахунок за товар на загальну суму 9 464 500,00 грн.

В матеріалах справи також наявна додаткова угода №2 від 31.03.2010.р. до договору, якою збільшено (продовжено) строк дії договору до 01.06.2012 р..

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що господарський суд при прийнятті рішення в якості доказу чинності договору поставки № 30 від 30 квітня 2009 р. прийняв додаткову угоду № 2 від 31.03.2010 р., однак ця угода взагалі не має відношення до договору, так як відповідно до її п. 1,3 продовжує строк дії та є невід'ємною частиною зовсім іншого договору - № 30 від 29 квітня 2009 р.

Зазначені доводи скаржника на переконання колегії суддів є хибними з огляду на таке.

Так суд апеляційної інстанції в судовому засіданні запропонував скаржнику надати суду іншій договір - № 30 від 29.04.2009 р. якщо він укладався сторонами, однак представник скаржника повідомив суд, що такого іншого договору в них немає, тобто не довів існування іншого договору.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що договору поставки № 30 від 30 квітня 2009 р. було укладено на підставі проведеного тендеру і докази що проводився інший тендер в матеріалах справи відсутні, а без проведення тендеру відповідач згідно чинного законодавства не мав право укладати такого роду угоди ( інші договори) , оскільки він є підприємством, заснованим на державній формі власності

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду апеляційної інстанції наполягав на тому що інші договори крім договору поставки № 30 від 30 квітня 2009 р. сторонами не укладались, а скаржник у порушення приписів ст.33 ГПК України не спростував це твердження відповідними доказами

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд вмотивовано зазначив у рішенні, що в додатковій угоді №2 від 31.03.2010р. зроблено помилку і в дійсності ця угода стосується договору поставки № 30 від 30 квітня 2009 р, а відтак дію цього договору продовжено 01.06.2012р.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів дійшла висновку, що відносини сторін щодо поставки товару та сплати вказаної у позові заборгованості за поставку товару регулюються зазначеним позивачем у позові які підставу позову - договором поставки № 30 від 30 квітня 2009 р. та вищезазначеними додатковими угодами №1 та №2 до нього, і що цей договір діяв на час розгляду справи в суді першої інстанції.

Місцевий суд проаналізувавши наявні у справі докази дійшов висновку, що позивач здійснив поставку товару а відповідач незважаючи на настання строків її оплати не оплатив її, а відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості та нарахованих на неї похідних вимог, в т.ч. передбаченої договором пені , обґрунтовані.

Однак з цими висновками погодитись не можна з огляду на таке.

Згідно ст. 526 ЦК України зобв'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а статтею 530 цього Кодексу визначено , що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі впливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст.252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Аналіз умов договору, в т.ч. п.6.1. надає можливість зродити висновок ,що зобов'язання відповідача оплатити товар виникають в термін 30 банківських днів з дати поставки, при умові виконання п. 3.4 Договору .

У пункті 3.4. Договору зазначено, що поставка товару підтверджується двохстороннім актом прийому-передачі між постачальником та отримувачем - платником, який підписується протягом 2 банківських днів з дати поставки товару, за умови надання постачальником наступних документів:

· рахунку - фактури на поставлений товар;

· товаротранспортної накладної;

· податкової накладної;

· видаткової накладної;

· паспорту якості товару;

· документу, який підтверджує сертифікацію товару.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата передачі товару у місці призначення, що підтверджується актом прийому передачі при умові надання документів зазначених у п.3.4. цього Договору

З вказаних умов Договору можливо зробити висновок , що виникнення у відповідача зобов'язань по оплаті товару повзується з певними умовами та діями сторін, а саме при наявності таких умов та дій сторін: 1) фактичне здіснення поставки товару; 2)надання позивачем (поставником) відповідачу (отримувачу - платнику) документів зазначених у п.3.4. договору ; 3) складання сторонами двостороннього акту прийому передачі товару

При цьому аналізуючи вказані умови Договору колегія суддів дійшла висновку, зобов'язання по оплаті товару виникають у відповідача лише при наявності здійснення (настання) всіх трьох вищезазначених умов в сукупності.

Проте матеріали справи свідчать, лише про наявність лише однієї умови/дії , а саме фактичної поставки товару, що визнається обома сторонами.

Докази того, що позивач надав відповідачу зазначені у пункті п.3.4. Договору документи в матеріалах справи відсутні і представник позивача на запитання суду апеляційної інстанції чи є в нього таки докази відповів відмовою.

Дійсно в матеріалах справи наявні більшість зазначених у п.3.4 документів , однак ці документи були надані позивачем безпосередньо суду , а докази того що вони відповідно до умов договору надавались відповідачу, як зазначалось вище, відсутні.

Водночас наявний у справі лист відповідача до позивача про витребування передбачених умовами п.3.4 договору документів у сукупності з іншими доказами свідчить, що ці документи позивачем відповідачу у порушення умов договору не надавались.

Слід також зазначити, що позивач навіть не надав суду товарно-транспортних накладних, обов'язковість яких передбачена п.3.4. Договору.

Крім того в матеріалах справи відсутні передбачені п.3.4. та п.3.5. Договору двосторонні акти приймання -передачі товару .

При цьому позивач не надав доказів їх складання та направлення їх на підпис відповідачу та/або відмовити відповідача від їх підписання.

З викладеного вбачається, що позивач не довів, що він здійснив якийсь дії для підписання таких актів, тобто виконання умов договору, а відповідач ухилився від їх підписання, щоб підтверджувало ухилення відповідача від приймання товару та порушення умов договору.

Слід зазначити, що представник позивача на запитання суду апеляційної інстанції чи складались таки акти відповів що не знає.

Викладене свідчить, що вказані акти не складались і сторонами не підписувались.

Приймаючи до уваги, що зобов'язання відповідача по оплаті товару виникають при наявності (настанні) всіх вищезазначених трьох умов у сукупності, а дві умови не виконані (не настали) то і строк виконання цього зобов'язання не настав .

З огляду на викладене у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення з відповідача заборгованості і відповідно нарахованих на неї похідних вимог.

Та обставина, що відповідач у відповіді на претензію позивача про сплату заборгованості визнавав її наявність (і на це посилається позивач у відзиві на апеляційну скаргу), не може бути підставою для стягнення заборгованості, оскільки, як зазначено вище, строк виконання зобов'язання ще не настав.

Місцевий суд не звернув уваги на зазначені обставини та умови договору і як наслідок дійшов помилкового, тобто такого що не відповідає фактичним обставинам та наявним у справи доказам, висновку, щодо настання у відповідача зобов'язання по оплаті товари і необґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову , що не позбавляє позивача при настанні вищезазначених двох умов та здісненні вказаних дій вимагати стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

Приймаючи до уваги, що скарга підлягає задоволенню з позивача на користь відповідача підлягає стягненню понесені останнім витрати по сплаті судового збору при поданні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України,

колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор"- задовольнити.

2) Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.05.2012 р. по справі №5016/256/2012 (17/23) - скасувати та припинити його виконання

3) Товариству з обмеженою відповідальністю "Гамма" в позові Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" про стягнення 192310,54 грн .- відмовити ,

4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма" на користь Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" 1923 (тисячу дев'ятисот двадцять три) грн. 10 коп. - витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5) Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати наказ відповідно до цієї постанови з зазначенням в ньому всіх необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 6. 07.2012р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В. М.

Шевченко В.В.