Рішення

від 19.04.2012 по справі 32/594-65/46-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/594-65/46-2012 19.04.12

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

про стягнення заборгованості у розмірі 47 000,61 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився від відповідача:ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 044/24-6548 від 28.12.2011р. від третьої особи :не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київенерго" з позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 8764008 від 01.12.2003 р. в сумі 39 042,71 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 8764008 від 01.12.2003 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" утворилась заборгованість в сумі 39 042,71 грн.

У позові Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 31 397,09 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 5 827,48 грн. та 3% річних в сумі 1 818,14 грн., а всього -39 042,71 грн.

У судовому засіданні представник позивача збільшив розмір позовних вимог, відповідно просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 21 129,84 грн., інфляційну складову боргу в сумі 21 231,70 грн. та 3% річних в сумі 4 639,07 грн. за період з 01.12.2003 р. по 01.04.2010 р., а всього -47 000,61 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 47 000,61 грн., з яких: 21 129,84 грн. - основного боргу, 21 231,70 грн. - збитків від інфляції, 4 639,07 грн. - 3% річних, 492,43 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2011 року -без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2011 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2012 р. справа № 32/594 прийнята до провадження суддею Головіною К.І.

До участі у справі судом залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, але у зв'язку з тим, що відповідачем заборгованість у сумі 47 000,61 грн. на час нового розгляду справи була сплачена, подав клопотання про припинення провадження у справі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, сума боргу позивачем розрахована невірно, також заперечив проти припинення провадження у справі, оскільки сплата заборгованості була здійснена з метою уникнення нарахування штрафних санкцій та інших стягнень у подальшому.

Представник третьої особи надав суду письмові пояснення по справі, у судовому засіданні зазначив, що частину заборгованості за договором належить сплатити не позивачу, а ДКО "Київводоканал".

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 30.01.2012 р. у даній справі, суд встановив наступне.

01 грудня 2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (споживач) було укладено договір № 8764008 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору позивач взяв на себе зобов'язання виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній зобов'язувався отримати та оплатити цю теплову енергію відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Договором передбачено, що при виконанні умов останнього, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії (пункт 2.1).

Позивач за вказаним вище договором, зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з відповідачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 (підпункт 2.2.1 пункту 2.2.), а також щомісячно оформляти для відповідача величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць) (підпункт 2.2.2 пункту 2.2).

Додатком 1 до договору передбачено, що постачальник відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 297,00 Гкал/рік. Зазначена теплова енергія (297Гкал/рік) в силу пункту 1.4 цього додатку, розподіляється в розрізі кожного кварталу року наступним чином:

1 квартал 132,75 Гкал;

2 квартал 38,34 Гкал;

3 квартал 15,12 Гкал;

4 квартал 110,79 Гкал.

Споживач, згідно з пунктом 4 цього ж додатку, може ініціювати зміну заявленого споживання теплової енергії, що оформляється як додаток до договору, за місяць до початку відповідного кварталу.

Заявлена величина споживання теплової енергії сторонами не змінювалась.

Відповідно до пункту 5 додатку 1 до договору, при відсутності розбіжностей у сторін по обсягах відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку, продовжується на кожний наступний рік.

Відповідач, у свою чергу, за вказаним договором (підпункт 2.3.1 пункту 2.3), зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Додатком 2 до договору визначені тарифи та порядок розрахунків. Так, відповідно до пункту 1 цього додатку розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими "Постачальнику" Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації (далі -КМДА), затвердженими розпорядженням КМДА від 20 червня 2002 року № 1245, за кожну відпущену Гігакалорію (1Гкал/грн.).

Окрім того, пунктом 8 додатку 2 до договору передбачається, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідач у своєму зверненні-дорученні до позивача про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді вказав на те, що облік споживання теплової енергії проводився розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями (до встановлення приладів обліку).

Пунктом 10 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком, а також забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем на виконання взятих на себе зобов'язань за договором та відповідно до його положень, протягом грудня 2003 року -жовтня 2006 року постачалась відповідачу теплова енергія у гарячій воді. Факт постачання позивачем такої енергії протягом обумовленого строку (періоду) не заперечувався відповідачем та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Судом встановлено, що теплова енергія, відповідно до акту звіряння розрахунків за теплову енергію між АК "Київенерго" та КП ЕРЖР "Спецжитлофонд" за період з 01.12.2003 р. по 01.04.2010 р. була поставлена відповідачу (за розрахунками позивача) на загальну суму 59 377,95 грн. При цьому, відповідач зі свого боку зазначив, що загальна сума поставленої йому теплової енергії відповідно до цього ж акту становить 60 358,15 грн.

Таким чином, відповідачем шляхом підписання означеного вище акту звіряння було підтверджено (визнано) факт надання йому послуг з теплопостачання на суму 59 377,95 грн., однак надані послуги відповідач у повному обсязі не сплатив.

Перевіряючи доводи відповідача про неправомірне нарахування йому заборгованості, суд заслухав пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи у справі, дослідив наявні у справі розрахунки основного боргу за теплову енергію по договору № 8764008 від 01.12.2003 р. за періоди з 01.12.2003 р. по 31.12.2004 р., та з 01.01.2005 р. по 01.04.2010 р., відомості КП ГІОЦ, дослідив обґрунтованість заявленої до стягнення суми та встановив, що до суми заборгованості за договором про теплопостачання також було включена сума коштів в розмірі 623,03 грн. за надані послуги з холодного водопостачання.

Так, 01.04.2001 р. між позивачем та ДКО "Київводоканал" було укладено договір на водопостачання (без водовідведення) № 100.

При укладенні договору сторони керувались розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1626 від 12.09.200 р. "Про покращення стану розрахунків ДКО "Київводоканал" за спожиту електроенергію".

Вказаним розпорядженням ДКО "Київводоканал" зобов'язано, зокрема:

- виставляти платежі за холодну воду, яка є сировиною для виробництва гарячої води, постачальнику гарячої води;

- виставлення платежів проводити, як правило, за показниками засобів обліку холодної води, яка використана для одержання гарячої води;

- у разі відсутності таких засобів обліку (тимчасово до їх встановлення) виставлення платежів здійснювати із розрахунку 40% кількості води, обліченої лічильниками холодної води, встановленими на вводах бойлерних або житлових будинків;

- внести в установленому порядку з 01.09.2000 р. зміни до укладених договорів із споживачами гарячої води з урахуванням виставлення платежів за гарячу воду та її відведення.

Згідно п. п. 1.1, 2.1.1 договору відповідач зобов'язується передати у власність ДКО "Київводоканал" питну воду, яка йде на приготування гарячої води для споживачів (населенню), без затрат на її каналізування, а позивач зобов'язується розраховуватись за неї на умовах цього договору. Даний договір було розірвано з 01.01.2003 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2003 р. № 24/178 договір № 100 від 01.04.2001 р. визнано недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

03.10.2003 р. Вищим господарським судом України прийнято постанову у справі № 24/178, якою рішення господарського суду м. Києва залишено в силі. Враховуючи, що договір було визнано недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР, рішення суду доповнено абзацами 3, 4 щодо застосування до сторін договору двосторонньої реституції з виданням відповідних наказів суду.

На виконання наказу суду у справі № 24/178 та на підставі ст. 217 ЦК УРСР позивачем було направлено заяву (лист від 30.12.2003 р. № Д07/9828) на адресу ВАТ "АК "Київводоканал" щодо зарахування зустрічних однорідних вимог: коштів, які надійшли на рахунок позивача як оплата за холодну воду та підлягають поверненню ВАТ "АК "Київводоканал", та були зараховані останньому як оплата за спожиту електричну енергію.

Незважаючи на повідомлення про припинення договірних відносин між позивачем та ВАТ "АК "Київводоканал" щодо купівлі-продажу холодної води КП ГІОЦ продовжувало здійснювати перерахування коштів за холодну воду на рахунок позивача. Внаслідок цього такі дії КП ГІОЦ було оскаржено в судовому порядку. Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2005 р. у справі № 6/321-23/415 позов АК "Київенерго" було задоволено та зобов'язано КП ГІОЦ припинити перерахуваня на користь позивача плату населення за холодну воду для приготування гарячої води. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 р. рішення у цій справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 р. змінено в частині зобов'язання КП ГІОЦ перераховувати кошти за холодну воду ВАТ "АК "Київводоканал".

Також в судовому засіданні встановлено, що 30.09.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" була укладена угода про впорядкування взаєморозрахунків, відповідно до якої кошти за холодну воду, що були перераховані позивачу за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2005 р. в сумі 33 741 676,57 грн., до якої увійшла й спірна сума 623,03 грн., повертаються до ВАТ "АК "Київводоканал" шляхом зарахування їх як погашення заборгованості за спожиту електричну енергію.

З огляду на вищевказане суд приходить до висновку, що позивач не мав правових підстав зараховувати дані кошти в оплату спожитої Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" теплової енергії за договором № 8764008 від 01.12.2003 р., до того ж відповідач не був стороною укладеної угоди про впорядкування взаєморозрахунків від 30.09.2005 р.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 623,03 грн. задоволенню не підлягають.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тарифи на теплову енергію були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

Судом встановлено, що на час подачі позову відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за договором поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді оплатив не в повному обсязі.

У судовому засіданні встановлено, що основна заборгованість відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді по договору № 8764008 за період з 01.11.2004 р. по 01.07.2006 р., яка підлягала сплаті, склала в сумі 20 506,81 грн.

Висновок судово-технічної експертизи від 25.02.2010 р. суд не приймає до уваги при новому розгляді справи, оскільки вказаним дослідженням правильність розрахунків по обсягах споживання теплової енергії не визначена.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 21 231,70 грн. та 3% річних в сумі 4 639,07 грн. за період з 01.12.2003 р. по 01.04.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Проте, враховуючи часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат.

Провівши перерахунок зазначених сум, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача за період з 01.12.2003 р. по 01.04.2010 р. підлягає стягненню 3% річних в розмірі 4 463,59 грн. та інфляційна складова боргу в розмірі 20 373,23 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що на час розгляду справи відповідач заявлену до стягнення суму вже сплатив добровільно, про що свідчить постанова державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про закриття виконавчого провадження № ВП 30629021 щодо стягнення заборгованості Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в сумі 47 000,61 грн.

Відповідно до ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Оскільки судом встановлено, що за період з 01.12.2003 р. по 01.04.2010 р. основний борг у сумі 20 506,81 грн., інфляційна складова боргу в сумі 20 373,23 грн. та 3% річних в сумі 4 463,59 грн. відповідачем сплачені, суд вважає за необхідне припинити провадження в цій частині позову у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст. 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 8764008 від 01.12.2003 р. в розмірі 623,03 грн. відмовити.

Припинити провадження в частині стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" заборгованість у розмірі 45343,63 грн.

Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) витрати по сплаті державного мита в сумі 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн. 88 коп. та 116 (сто шістнадцять) грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 19 квітня 2012 року.

Повний текст рішення підписаний 27 квітня 2012 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна