Постанова

від 25.02.2013 по справі 32/594-65/46-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа№ 32/594-65/46-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Шевченка Е.О.

за участю представників:

Від позивача: Іваненко І.П. - представник за довіреністю;

Від відповідача: Несін Л.П. - представник за довіреністю;

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача,: Корнієнко Л.О. - представник за довіреністю;

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача,: представник - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2012 р.

у справі № 32/594-65/46-2012 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства з утримання та експлуатації

житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія

«Київводоканал»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача,- Комунальне підприємство «Головний інформаційно-

обчислювальний центр»

про стягнення 47 000,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2006 року Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (правонаступником якої є Публічного акціонерного товариство «Київенерго») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 8764008 від 01.12.2003 р. в сумі 39 042,71 грн., з яких 31 397,09 грн. сума основного боргу, 5 827,48 грн. інфляційні втрати, 1 818,14 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору № 8764008 від 01.12.2003 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині своєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого у Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" утворилась заборгованість.

Позивачем було збільшено розмір позовних вимог, а саме він просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 21 129,84 грн., інфляційні втрати в сумі 21 231,70 грн. та 3% річних в сумі 4 639,07 грн. за період з 01.12.2003 р. по 01.04.2010 р., а всього - 47 000,61 грн. (Том 2, а.с.144).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.07.2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2011 року -без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2011 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача,- Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр».

19.03.2012 року позивачем до суду першої інстанції подано заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 21 129,84 грн. основного боргу, інфляційних втрат в сумі 21 231,70 грн. та 3% річних в сумі 4 639,07 грн. за період з 01.12.2003 р. по 01.04.2010 р., а всього - 47 000,61 грн., у зв'язку з погашенням відповідачем всіх нарахувань у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції заперечив проти припинення провадження у справі, оскільки сплата заборгованості була здійснена з метою уникнення нарахування штрафних санкцій та інших стягнень у подальшому.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.04.2012 року у позові Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 8764008 від 01.12.2003 р. в розмірі 623,03 грн. відмовлено.

Припинено провадження в частині стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" заборгованість у розмірі 45 343,63 грн.

Стягнуто з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" витрати по сплаті державного мита в сумі 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн. 88 коп. та 116 (сто шістнадцять) грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким припинити провадження по даній справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив те, що місцевим господарським судом порушено вимоги ст. 27 ГПК України та не залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія «Київводоканал» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки тільки Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія «Київводоканал» може надати інформацію щодо зарахування 623,03 грн. за їх призначенням.

Крім того, апелянт стверджує про те, що суд першої інстанції не відобразив у резолютивній частині рішення результати розгляду 858,47 грн. інфляційних втрат та 175,48 грн. 3 % річних.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її вимог заперечив та просив суд залишити її без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача,- Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія «Київводоканал».

Представник Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» в судове засідання не з'явився, проте свої пояснення надавав у судовому засіданні 20.12.2012 року.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (постачальник) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (споживач) було укладено договір № 8764008 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній зобов'язувався отримати та оплатити цю теплову енергію відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.1. Договору при виконанні умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Пунктом 2.2.1. Договору сторони узгодили, що постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з відповідачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Згідно п. 2.2.2 Договору постачальник зобов'язується щомісячно оформляти для споживача величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць).

Додатком 1 до Договору передбачено, що постачальник відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 297,00 Гкал/рік. Зазначена теплова енергія (297Гкал/рік) в силу пункту 1.4 цього додатку, розподіляється в розрізі кожного кварталу року наступним чином:

1 квартал 132,75 Гкал;

2 квартал 38,34 Гкал;

3 квартал 15,12 Гкал;

4 квартал 110,79 Гкал.

Пунктом 4 Додатком 1 до Договору сторони передбачили, що Споживач може ініціювати зміну заявленого споживання теплової енергії, що оформляється як додаток до договору, за місяць до початку відповідного кварталу.

Відповідно до п. 5 Додатку 1 до Договору при відсутності розбіжностей у сторін по обсягах відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку, продовжується на кожний наступний рік.

Споживач, у свою чергу, зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Як передбачено п. 1 Додатку № 2 до Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими "Постачальнику" Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації (далі -КМДА), затвердженими розпорядженням КМДА від 20 червня 2002 року № 1245, за кожну відпущену Гігакалорію (1Гкал/грн.).

Відповідно до п. 8 Додатку № 2 до Договору у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач у своєму зверненні-дорученні до позивача про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді вказав на те, що облік споживання теплової енергії проводився розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями (до встановлення приладів обліку).

Згідно з п. 9 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-7за адресою: вул. Горького, №29 оформлену Постачальником платіжну вимогу-доручения на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двух днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком, а також забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Як вбачається з акту звіряння розрахунків за теплову енергію між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є Публічного акціонерного товариство «Київенерго») та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за період з 01.12.2003 р. по 01.04.2010 р. позивачем була поставлена теплова енергія у гарячій воді відповідачу на загальну суму 59 377,95 грн. (Том 3, а.с.30).

Однак, встановлено, що до суми заборгованості за договором про теплопостачання також включена сума коштів в розмірі 623,03 грн. за надані послуги з холодного водопостачання, за наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є Публічного акціонерного товариство «Київенерго») та ДКО "Київводоканал" було укладено договір на водопостачання (без водовідведення) № 100, за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність ДКО "Київводоканал" питну воду, яка йде на приготування гарячої води для споживачів (населенню), без затрат на її каналізування, а позивач зобов'язується розраховуватись за неї на умовах цього договору. Даний договір було розірвано з 01.01.2003 р.

Встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2003 р. № 24/178 договір № 100 від 01.04.2001 року визнано недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2003 року Вищим господарським судом України прийнято постанову у справі № 24/178, якою рішення господарського суду м. Києва залишено в силі. Враховуючи, що договір було визнано недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР, рішення суду доповнено абзацами 3, 4 щодо застосування до сторін договору двосторонньої реституції з виданням відповідних наказів суду.

Однак, незважаючи на припинення договірних відносин між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є Публічного акціонерного товариство «Київенерго») та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" щодо купівлі-продажу холодної води Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» продовжувало здійснювати перерахування коштів за холодну воду на рахунок позивача. Внаслідок цього такі дії Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» було оскаржено в судовому порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2005 р. у справі № 6/321-23/415 позов Акціонерної компанії "Київенерго" було задоволено та зобов'язано Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» припинити перерахуваня на користь позивача плату населення за холодну воду для приготування гарячої води. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 р. рішення у цій справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 р. змінено в частині зобов'язання Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» перераховувати кошти за холодну воду Відкритому акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Судовою колегією встановлено, що 30.09.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" була укладена угода про впорядкування взаєморозрахунків, відповідно до якої кошти за холодну воду, що були перераховані позивачу за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2005 р. в сумі 33 741 676,57 грн., до якої увійшла й спірна сума 623,03 грн., повертаються до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" шляхом зарахування їх як погашення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач не мав правових підстав зараховувати дані кошти в оплату спожитої Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" теплової енергії за договором № 8764008 від 01.12.2003 р. Окрім того, відповідач не був стороною укладеної угоди про впорядкування взаєморозрахунків від 30.09.2005 р.

З огляду на встановлені вище обставини позовні вимоги в частині стягнення 623,03 грн. задоволенню не підлягають.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено вище, на виконання умов договору, позивачем була поставлена відповідачу теплова енергія у гарячій воді, на загальну суму 59 377,95 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково оплачена поставлена позивачем теплова енергія у гарячій воді, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг, з урахуванням того, що позовні вимоги в частині стягнення 623,03 грн. задоволенню не підлягають, у розмірі 20 506,81 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно, того що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 20 506,81 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи часткове задоволення позовної вимоги про стягнення основної заборгованості, судова колегія вважає за необхідне зробити перерахунок заявлених позивачем 3 % річних та інфляційних втрат.

Таким чином, перерахувавши 3 % річних за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 4 463,59 грн. за період з 01.12.2003 року по 01.04.2010 року, оскільки за розрахунком суду апеляційної інстанції з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 3 900,00 грн. за період з 01.12.2003 року по 01.04.2010 року за прострочення виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді.

За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 3 900,00 грн. за період з 01.12.2003 року по 01.04.2010 року за прострочення виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді, а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3 % річних слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 21 231,70 грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2003 року по 01.04.2010 року.

Судовою колегією встановлено, що враховуючи часткове задоволення позовної вимоги про стягнення основної заборгованості, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 20 373,23 грн. за період з 01.12.2003 року по 01.04.2010 року за прострочення виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді.

Проте, перерахувавши розмір інфляційних втрат за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія встановила, що розмір інфляційних втрат за період з 01.12.2003 року по 01.04.2010 року за прострочення виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді становить 27 766,22 грн.

Враховуючи те, що суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог, судова колегія дійшла до висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 01.12.2003 року по 01.04.2010 року за прострочення виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді у розмірі 21 231,70 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду справи відповідач заявлену до стягнення суму вже сплатив добровільно, про що свідчить постанова державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про закриття виконавчого провадження № ВП 30629021 щодо стягнення заборгованості Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в сумі 47 000,61 грн.

За приписами ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем сплачено на користь позивача 47 000,61 грн. до прийняття судом першої інстанції рішення по даній справі, судова колегія прийшла до висновку про те, що провадження в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 20 506,81 грн., інфляційних втрат в сумі 21 231,70 грн. та 3% річних в сумі 3 900,00 грн. необхідно припинити у зв'язку із відсутністю предмету спору, а в іншій частині відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2012 р. у даній справі - зміні.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання позовної заяви та витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2012 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2012 року у справі № 32/594-65/46-2012 - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Припинити провадження в частині стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" заборгованість у розмірі 45 638,51 грн.

Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви в сумі 478 (чотириста сімдесят вісім) грн. 15 коп., 114 (сто чотирнадцять) грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

4. Матеріали справи № 32/594-65/46-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Алданова С.О.

Шевченко Е.О.