Рішення

від 08.05.2012 по справі 18/456

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/456 08.05.12 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»;

до Генеральної прокуратури України;

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці

відповідача Міністерство оборони України;

про стягнення 476 317,60 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 09.12.2011 р.;

Від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №05/2/2-7-11 від 03.01.2012 р.;

Від третьої особи: не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2007 р. порушено провадження у справі №18/456; розгляд справи призначено на 08.11.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2007 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Міністерство оборони України; відкладено розгляд справи до 20.11.2007 р.

В судовому засіданні 20.11.2007 р. було оголошено перерву до 05.12.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2007 р. продовжено строк вирішення спору у даній справі на невизначений термін; відкладено розгляд справи до 22.01.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2008 р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішеннями Приморського районного суду м. Одеси у справах за позовами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ВАТ НАСК «Оранта»про сягнення страхових сум та справи за позовом ОСОБА_8 до ВАТ НАСК «Оранта»про стягнення страхової суми, яка знаходиться в провадженні Апеляційного суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2012 р. поновлено провадження у справі №18/456; призначено слухання справи на 17.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2012 р. відкладено розгляд справи до 08.05.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість зі страхових платежів у розмірі 476 317,60 грн. з урахуванням 6% витрат НАСК «Оранта»згідно з п. 3 Порядку та умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 р. №468 станом на 15.08.2007 р.

В подальшому у судових засіданнях представник позивача наголошував на тому, що ВАТ НАСК «Оранта», підтверджуючи виплату страхових відшкодувань особам згідно з рішеннями, які в подальшому були скасовані, наголошує на неможливості отримання по згаданих справах повороту виконання рішень.

Відповідач -Генеральна прокуратура України, у поданих до господарського суду запереченнях просила відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне:

- у своїй позовній заяві позивач посилається на те, що Генеральна прокуратура України, яка не є страхувальником військовослужбовців, оформила документи для подальшої виплати страхових сум працівникам військових прокуратур України ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, чим створила умови для стягнення за рахунок коштів НАСК «Оранта»страхових сум, що складають 476 317,60 грн.;

- страхові суми стягнуто з позивача на підставі судових рішень за позовами, які пред'являли ці особи до НАСК «Оранта», а не у зв'язку з оформленням Генеральною прокуратурою України документів для подальшої виплати;

- частина 4 статті 50 Закону України «Про прокуратуру»передбачає поширення державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури і на офіцерський склад військових прокуратур, але обов'язковою умовою цього страхування є зв'язок із виконанням службових обов'язків саме працівника прокуратури. Тобто, страхова подія (смерть, поранення, каліцтво, захворювання тощо) повинна була виникнути під дією факторів, безпосередньо пов'язаних із службовою діяльністю в органах прокуратури, що має бути оформлено документально;

- умовами державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури, у разі втрати працездатності, для виплати страхової суми обов'язковою умовою було настання інвалідності, встановлення якої віднесено до компетенції медико-соціальних експертних комісій;

- керівництву НАСК «Оранта»запропоновано невідкладно повідомляти Генеральну прокуратуру України про звернення в суди працівників прокуратури про стягнення з НАСК «Оранта»страхових платежів. Також попереджено, що оформлення заяв на виплату страхових сум працівникам прокуратури буде здійснюватися виключно за підписом Генерального прокурора України або його заступника. Проте ВАТ НАСК «Оранта»цих вимог не дотримувалася;

- страхові суми на користь ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стягнуто з позивача на підставі судових рішень за позовами, які вони пред'являли до НАСК «Оранта», а не у зв'язку з оформленням Генеральною прокуратурою України документів для подальшої виплати;

- позовні вимоги ВАТ НАСК «Оранта»до Генеральної прокуратури України не ґрунтуються ні на Умовах державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових виплат, затверджених постановою КМУ від 19.08.1992 року №488, ні на Порядку та умовах державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури, затвердженому постановою КМУ від 19.08.1992 р. №486, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Третя особа у своїх поясненнях на позовну заяву просить задовольнити позов ВАТ «НАСК «Оранта»до Генеральної прокуратури України, зважаючи на те, що, відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі №1-13/2007 від 25.10.2007 р. №10-рп/2007 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_13 щодо офіційного тлумачення положень частини 4 статті 50 Закону України «Про прокуратуру»встановлено, що страхувальником при настанні страхових подій згідно з п. 3 постанови КМУ №486 є Генеральна прокуратура України; відповідно до Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури, державне обов'язкове страхування працівників прокуратури здійснюється за рахунок коштів, що виділяються з державного бюджету на утримання прокуратури; страхові платежі по державному обов'язковому особистому страхуванню працівників прокуратури, включаючи витрати НАСК «Оранта»та його проведення і в розмірі 6% від загальної суми цих платежів, перераховуються Генеральною прокуратурою на спеціальний рахунок НАСК «Оранта».

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві зазначає, що існує багато випадків звернення з позовами до суду працівників військових прокуратур України щодо виплати страхових сум згідно з постановою Кабінету Міністрів України №486 «Про затвердження Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури». Рішення суду виконуються за рахунок власних коштів ВАТ «НАСК «Оранта».

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 08.02.2006 року задоволено позов ОСОБА_9 до ВАТ НАСК «Оранта»про виплату страхової суми з державного обов'язкового страхування в розмірі 127 071,84 грн. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05.04.2006 року апеляційна скарга ВАТ НАСК «Оранта»відхилена, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.02.2006 р. залишено без змін. Ухвалою Верховного суду України від 10.06.2006 року у відкритті касаційного провадження відмовлено. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2006 р. №396/5 було примусово стягнуто з рахунку позивача 127 071,84 грн. на користь ОСОБА_9, що підтверджується платіжним дорученням №6424 від 14.06.2006 р.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 15.03.2006 р. задоволено позов ОСОБА_8 до ВАТ НАСК «Оранта»про виплату страхової суми з державного обов'язкового страхування в розмірі 115 984,67 грн. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.04.2006 р. апеляційна скарга ВАТ НАСК «Оранта»відхилена, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2006 р. залишено без змін. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2006 р. №427/5 з позивача було примусово стягнуто 115 984,67 грн. на користь ОСОБА_8, що підтверджується оплаченою платіжною вимогою №427/5 від 10.08.2006 р.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 04.09.2006 р. задоволено позов ОСОБА_10 до ВАТ НАСК «Оранта»про виплату страхової суми з державного обов'язкового страхування в розмірі 18 785,70 грн. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 30.11.2006 року апеляційна скарга ВАТ НАСК «Оранта»відхилена, а постанова Хмельницького міськрайонного суду від 04.09.2006 р. залишена без змін. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2007 р. №197/5, з позивача було примусово стягнуто 18 785,70 грн. на користь ОСОБА_10, що підтверджується платіжним дорученням №6245 від 29.05.2007 р.

Постановою Івано-Франківського місцевого суду від 24.05.2006 р. зобов'язано прокуратуру Івано-Франківської області надати ОСОБА_11 довідку про розмір грошового утримання в заяві за формою, встановленою додатком №2 до постанови КМУ №486. Позивач стверджує, що до Івано-Франківської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» надані документи ОСОБА_11 на страхову суму в розмірі 33 731,10 грн. Зазначена сума підлягає виплаті ОСОБА_11, але ВАТ НАСК «Оранта»не може здійснити виплату через неперерахування страхового платежу у розмірі 35 884,15 грн. Генеральною прокуратурою України.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 24.11.2006 р. задоволено позов ОСОБА_7 до ВАТ НАСК «Оранта»про виплату страхової суми з державного обов'язкового страхування в розмірі 56 865,06 грн. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2007 р. №134/5, з позивача було примусово стягнуто 56 865,06 грн. на користь ОСОБА_7, що підтверджується платіжним дорученням №9020 від 25.07.2007 р.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 24.11.2006 року задоволено позов ОСОБА_5 до ВАТ НАСК «Оранта»про виплату страхової суми з державного обов'язкового страхування в розмірі 44 526,66 грн. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2007 р. №63/5, з позивача було стягнуто 44 526,66 грн. на користь ОСОБА_5, що підтверджується платіжним дорученням №9017 від 25.07.2007 р.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 24.11.2006 р. задоволено позов ОСОБА_4 до ВАТ НАСК «Оранта»про виплату страхової суми з державного обов'язкового страхування в розмірі 35 929,68 грн. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2007 року №132/5, з позивача в примусовому порядку було стягнуто 35 929,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9019 від 25.07.2007 р.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 24.11.2006 року задоволено позов ОСОБА_6 до ВАТ НАСК «Оранта»про виплату страхової суми з державного обов'язкового страхування в розмірі 14 843,87 грн. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2007 р. №130/5, з позивача в примусовому порядку було стягнуто на користь ОСОБА_6 14 843,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9018 від 25.07.2007 р.

Вказані рішення судів ґрунтуються на тому, що позивачі по справам були працівниками військових прокуратур і, внаслідок часткової втрати працездатності, їм підлягають до виплати страхові суми відповідно до Порядку та умов державного обов'язкового страхування життя і здоров'я працівників прокуратури та частини 4 статті 50 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 447 738,58 грн. в якості сум, які сплачені за рішеннями суду або підлягають до сплати за наданими документами та 28 579,06 грн. в якості витрат ВАТ НАСК «Оранта»відповідно до п. 3 Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 р. №486.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним.

Частиною 4 статті 50 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що життя і здоров'я працівників прокуратури підлягають обов'язкову державному страхуванню за рахунок коштів відповідних бюджетів на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою. Порядок та умови страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної статті закону, Кабінет Міністрів України 19.08.1992 року прийняв постанову №486 «Про затвердження Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури», згідно з пунктами 1 та 3 якого державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури здійснюється за рахунок коштів, що виділяються з державного бюджету на утримання органів прокуратури.

Статтею 13 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

Позивач наголошує, що військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру», а проходять службу відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

У статті 52 Закону України «Про прокуратуру»зазначається, що грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців та інших працівників військових прокуратур здійснюється Міністерством оборони України.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби, у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплати страхових сум військовослужбовцям та членам їх сімей встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених Кабінетом Міністрів України від 19.08.1992 року №488 встановлено, що державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців проводиться ВАТ НАСК «Оранта»за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Національній гвардії, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України.

Виходячи із цього, позивач вважає, що, оскільки прокурори, слідчі та інші службовці військових прокуратур є військовослужбовцями, на яких поширюються соціальні гарантії, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України, страхування зазначеної категорії працівників військових прокуратур повинно здійснюватися згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 р. №488, а їх страхувальником є Міністерство оборони України, на фінансовому забезпеченні якого вони знаходяться.

Таким чином, зазначає позивач, створюються такі умови, при яких страхову суми стягуються з власних коштів ВАТ НАСК «Оранта», адже Генеральна прокуратура України продовжує оформляти документи працівникам військових прокуратур України для подальшої виплати страхової суми як працівникам прокуратури, а не військовослужбовцям. Таким чином, Генеральна прокуратура України, яка не була, та не є страхувальником військовослужбовців, оформляє документи працівникам військових прокуратур України не зважаючи на те, що за законодавством України страхувальником у даному випадку є Міністерство оборони України.

У відповідь на це, відповідач зазначив, що страхові суми на користь ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 стягнуто з позивача на підставі судових рішень за позовами, які пред'являли ці особи до ВАТ НАСК «Оранта», а не у зв'язку з оформленням Генеральною прокуратурою України документів для подальшої виплати. Генеральною прокуратурою не видавалися довідки про розмір грошового утримання за формою, встановленою додатком №2 до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 р. №486 ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_6

Відповідно до частини 4 статті 50 Закону України «Про прокуратуру», життя і здоров'я працівників прокуратури підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів відповідних бюджетів на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою. Порядок та умови страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідач зазначає у своїх запереченнях, що статтею 50 вказаного закону передбачені заходи правового і соціального захисту усіх прокурорів і слідчих працівників прокуратури, у тому числі і військових прокуратур. Ці заходи спрямовані на захист працівників прокуратури, членів їх сімей і близьких родичів від нанесення тілесних ушкоджень, образи, погрози, знищення або пошкодження їх майна тощо, спричинених у зв'язку з виконанням працівниками прокуратури своїх службових обов'язків. Військові прокурори і слідчі військових прокуратур, які проходять військову службу в якості офіцерів або перебувають у запасі, виконують аналогічні посадові обов'язки, що і прокурорсько-слідчі працівники територіальних прокуратур. Тому рівень їх правового і соціального захисту не може бути нижчим, ніж рівень правового і соціального захисту інших працівників прокуратури. Прокурори і слідчі військових прокуратур спеціально не виключені з кола осіб, для яких передбачено заходи такого характеру.

Конституційним Судом України було прийнято рішення від 25.10.2007 року у справі №1-13/2007 в якому вказано, що, проаналізувавши положення статті 50 Закону України «Про прокуратуру», Конституційний Суд України суд зазначає, що держава встановила однакове страхове гарантування життя і здоров'я для всіх осіб, які перебувають на посадах прокурорів і слідчих прокуратури (прокурорів), включаючи військовослужбовців. Імовірність страхового випадку і можливий збиток від нього та обсяг відповідальності страховика також безпосередньо пов'язані з перебуванням громадянина України на посаді прокурора. Страхувальником при настанні страхових подій згідно з пунктом 3 постанови №486 є Генеральна прокуратура України. Норми закону і підзаконні нормативні акти не містять винятків щодо вказаних зобов'язань Генеральної прокуратури України стосовно будь-якої категорії прокурорів.

Відповідно до п. 2.2. рішення Конституційного Суду України, посилання в частині другій статті 46-1 закону на те, що військовослужбовці військових прокуратур проходять службу відповідно до Закону №2011-ХІІ та інших законодавчих актів України, якими встановлені правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України, стосується лише тих особливостей, які не можуть бути притаманні проходженню служби іншими працівниками прокуратури, зокрема відмінностей, пов'язаних з наявністю офіцерського звання і порядком його присвоєння, порядком отримання продовольчого та речового забезпечення, обмундирування, надаванням пільг і компенсацій, передбачених саме для військовослужбовців, тощо.

Конституційний Суд України прийшов до висновку, що положення частини 4 статті 50 Закону України «Про прокуратуру»поширюються на всіх прокурорів, зокрема й тих, які перебувають на службі у військовій прокуратурі як військовослужбовці.

Отже, страхування перелічених вище осіб здійснюється відповідно до Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року №486 всупереч твердженням позивача, а не відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 р. №488, як зазначав позивач.

Відповідно до пунктів 1-3 вказаного порядку, державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури здійснюється за рахунок коштів, що виділяються з державного бюджету на утримання органів прокуратури. Державному обов'язковому особистому страхуванню підлягають Генеральний прокурор та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, слідчі прокуратури (надалі - застраховані). Державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури здійснюється страховиками, які одержали відповідну ліцензію в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Страхові платежі за державним обов'язковим особистим страхуванням працівників прокуратури, включаючи витрати страховика на його здійснення, в розмірі, що не перевищує 6 відсотків їх загальної суми, перераховуються Генеральною прокуратурою України (далі - страхувальник) на окремий рахунок страховика.

Відповідач у своїх запереченнях наголошує на тому, що частина 4 статті 50 Закону України «Про прокуратуру», передбачає поширення державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури і на офіцерський склад військових прокуратур, але обов'язковою умовою цього страхування є зв'язок із виконанням службових обов'язків саме працівника прокуратури. Тобто, страхова подія (смерть, поранення, каліцтво, захворювання тощо) повинна була виникнути під дією факторів, безпосередньо пов'язаних із службовою діяльністю в органах прокуратури, що має бути оформлено документально.

Відповідно до пункту 13 Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури, для визначення права на виплату страхових сум у випадках, передбачених у пункті 7 цього Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі прокуратури та подають страховику такі документи:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого - заяву за встановленою формою з відміткою органу прокуратури про місячне грошове утримання за останньою посадою (додаток N 2), копію свідоцтва про смерть застрахованого, свідоцтво про право на спадщину, документ, що посвідчує особу спадкоємця;

б) у разі втрати застрахованим працездатності - заяву за вказаною формою з відміткою органу прокуратури про місячне грошове утримання за останньою посадою, копію довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, засвідчену в нотаріальному порядку, документ, що посвідчує особу застрахованого.

Тобто, умовами державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури, у разі втрати працездатності, для виплати страхової суми обов'язковою умовою було настання інвалідності, встановлення якої віднесено до компетенції медико-соціальних екерних комісій.

Відповідач зазначає, що страхові суми на корсить ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стягнуто з позивача на підставі судових рішень за позовами, які вони пред'являли до ВАТ НАСК «Оранта», а не у зв'язку з оформленням Генеральною прокуратурою України документів для подальшої виплати.

В матеріалах справи немає ні заяв за вказаною формою з відміткою органу прокуратури про місячне грошове утримання за останньою посадою, ні копій довідок медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, засвідчених в нотаріальному порядку, тобто не виконано порядку виплати страхових сум застрахованим особам. В зв'яжу з цим у позивача не було підстав для виплати страхових сум.

Крім того, у справі за позовом ОСОБА_9 (працював у військовій прокуратурі Південного регіону України на посаді прокурора-криміналіста) до ВАТ НАСК «Оранта»рішенням Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.05.2007 р. задоволено скаргу Генеральної прокуратури України про перегляд судових рішень за винятковими обставинами. Скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.02.2006 р., ухвали апеляційного суду Одеської області від 05.04.2006 р. та Верховного Суду України від 20.09.2006 р., якими на користь ОСОБА_9 стягнуто 125 788,00 грн. страхових виплат. Постановлено нове рішення про відмову у позові. Крім того, відповідач зазначає, що рішенням МСЕК від 14.09.2005 р. ОСОБА_9 встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з травмою та захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, без встановлення інвалідності.

У справі за позовом ОСОБА_8 (працював у військовій прокуратурі Південного регіону України на посадах слідчого, прокурора) ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08.01.2008 року задоволено касаційну скаргу прокуратури Одеської області. Скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26.04.2006 р., справу направлено на новий судовий розгляд. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25.11.2008 року задоволено апеляційну скаргу Генеральної прокуратури, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2008 р., відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_8 до ВАТ НАСК «Оранта»в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта», треті особи: Генеральна прокуратура України, управління Південного оперативного командування, про виплату страхової суми у розмірі 114 83,00 грн. Ухвалою Верховного Суду України від 17.03.2009 р. рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін. Рішенням МСЕК №012570 від 14.09.2005 р. ОСОБА_8 встановлено 20 відсотків втрати професійної працездатності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними із проходженням військової служби, без встановлення інвалідності.

Як вже зазначалося вище, у справах за позовами ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 рішеннями Приморського районного суду м. Одеси від 24.11.2006 р. задоволено позови цих колишніх працівників військової прокуратури Південного регіону України. Рішенням МСЕК від 01.07.2002 року ОСОБА_7 визначено втрату професійної працездатності в розмірі 15%, рішенням МСЕК від 26.11.2006 року ОСОБА_5 визначено втрату професійної працездатності в розмірі 15%, рішенням МСЕК від 31.07.2002 р. ОСОБА_4 визначено втрату професійної працездатності в розмірі 10%, рішенням МСЕК від 26.11.2003 р. ОСОБА_12 визначено втрату професійної працездатності у розмірі 5%. Генеральною прокуратурою України вказаним працівникам військової прокуратури довідки для оформлення заяв на виплату страхових сум не видавалися. Одеською обласною дирекцією ВАТ НАСК «Оранта»05.06.2007 р. подано заяви про перегляд вищевказаних рішень Приморського районного суду міста Одеси. Прокуратурою Одеської області 14.12.2007 року здійснено вступ у дані справи. Відповідно до листа Приморського районного суду міста Одеси вих. №С-01 від 04.05.2012 р., вказані справи знаходяться в провадженні судді Терьохіна С. С. Судові засідання по справах призначені на 16.05.2012 р.

Також судом встановлено, що у прокуратурі Віньковецького району Хмельницької області працював ОСОБА_16 (встановлено постановою Хмельницького міськрайонного суду від 04.09.2006 року). Однак, позивачем було здійснено страхову виплату на користь ОСОБА_10.

Що стосується страхових виплат на користь ОСОБА_15 (працював в органах прокуратури Івано-Франківської області) відповідно до постанови Івано-Франківського місцевого суду від 24.05.2006 року, то господарський суд може зазначити, що Генеральною прокуратурою України платіжним дорученням №3670 від 21.12.2007 року здійснено перерахування бюджетних коштів на рахунок ВАТ НАСК «Оранта»для виплати страхової суми ОСОБА_15, що підтверджується довідкою Генеральної прокуратури України №18-881/1 вих-12 від 04.05.2012 р.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи все вищевикладене, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко Дата складання рішення 16.05.2012 р.