Постанова

від 03.09.2012 по справі 18/456

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2012 № 18/456

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Ільєнок Т.В.

Зубець Л.П.

за участю представників

від позивача: Кучма О.Л. - дов. №08-03-29/334-12 від 07.06.2012

від відповідача: Бойко Н.О. - дов. №05/2/2-7-11 від 03.01.2012

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова

компанія „Оранта"

на рішення господарського суду міста Києва

від 08.05.2012

у справі №18/456 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова

компанія „Оранта"

до Генеральної прокуратури України

третя особа Міністерство оборони України

про стягнення 476317,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" (надалі - ВАТ „НАСК „Оранта", позивач) про стягнення із Генеральної прокуратури України (надалі -відповідач) заборгованості зі страхових платежів у розмірі 476317,60 грн. з урахуванням 6% витрат НАСК „Оранта" згідно із п. 3 Порядку та умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 №468 станом на 15.08.2007.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.05.2012 у справі №18/456 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.05.2012 у справі №18/456 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм права. Позивач зазначає, що відповідачем не спростовано тих фактів, що працівники прокуратури, на користь яких були стягнені з ВАТ „НАСК „Оранта" страхові суми є застрахованими особами, страхувальником яких виступає відповідач. На думку апелянта, той факт, що рішення суду, за якими з ВАТ „НАСК „Оранта" було стягнуто кошти на користь застрахованих працівників прокуратури, скасовано не є підставою для відмови у сплаті страхового платежу, оскільки поворот виконання вказаних рішень не здійснено.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, поважних причин неявки суду не повідомила, хоча про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як стверджує позивач у своїй позовній заяві, існує багато випадків звернення з позовами до суду працівників військових прокуратур України щодо виплати страхових сум згідно з постановою Кабінету Міністрів України №486 „Про затвердження Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури". Рішення суду виконуються за рахунок власних коштів ВАТ „НАСК „Оранта".

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 08.02.2006 задоволено позов Каришева Олега Ростиславовича до ВАТ НАСК „Оранта" про виплату страхової суми з державного обов'язкового страхування в розмірі 127071,84 грн. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05.04.2006 апеляційна скарга ВАТ НАСК „Оранта" відхилена, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.02.2006 залишено без змін. Ухвалою Верховного суду України від 10.06.2006 у відкритті касаційного провадження відмовлено. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2006 №396/5 було примусово стягнуто з рахунку позивача 127071,84 грн. на користь Каришева О. Р., що підтверджується платіжним дорученням №6424 від 14.06.2006.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 15.03.2006 задоволено позов Нощенка Володимира Анатолійовича до ВАТ НАСК „Оранта" про виплату страхової суми з державного обов'язкового страхування в розмірі 115984,67 грн. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.04.2006 апеляційна скарга ВАТ НАСК „Оранта" відхилена, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2006 залишено без змін. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2006 №427/5 з позивача було примусово стягнуто 115984,67 грн. на користь Нощенка В. А., що підтверджується оплаченою платіжною вимогою №427/5 від 10.08.2006.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 04.09.2006 задоволено позов Волкова Олександра Євгеновича до ВАТ НАСК „Оранта" про виплату страхової суми з державного обов'язкового страхування в розмірі 18785,70 грн. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 30.11.2006 року апеляційна скарга ВАТ НАСК „Оранта" відхилена, а постанова Хмельницького міськрайонного суду від 04.09.2006 залишена без змін. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2007 №197/5, з позивача було примусово стягнуто 18785,70 грн. на користь Волкова О.Є., що підтверджується платіжним дорученням №6245 від 29.05.2007.

Постановою Івано-Франківського місцевого суду від 24.05.2006 зобов'язано прокуратуру Івано-Франківської області надати Петровичу Дмитру Васильовичу довідку про розмір грошового утримання у заяві за формою, встановленою додатком №2 до постанови КМУ №486. Позивач стверджував, що до Івано-Франківської обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта" надані документи Петровича Д. В. на страхову суму в розмірі 33 731,10 грн. Зазначена сума підлягає виплаті Петровичу Д. В., але ВАТ НАСК „Оранта" не може здійснити виплату через неперерахування страхового платежу у розмірі 35884,15 грн. Генеральною прокуратурою України.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 24.11.2006 задоволено позов Приймака Миколи Івановича до ВАТ НАСК „Оранта" про виплату страхової суми з державного обов'язкового страхування в розмірі 56865,06 грн. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2007 №134/5, з позивача було примусово стягнуто 56865,06 грн. на користь Приймака М. І., що підтверджується платіжним дорученням №9020 від 25.07.2007.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 24.11.2006 задоволено позов Маковецького Олександра Миколайовича до ВАТ НАСК „Оранта" про виплату страхової суми з державного обов'язкового страхування в розмірі 44526,66 грн. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.05.2007 №63/5, з позивача було стягнуто 44526,66 грн. на користь Маковецького О. М., що підтверджується платіжним дорученням №9017 від 25.07.2007.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 24.11.2006 задоволено позов Піщанецького Юрія Володимировича до ВАТ НАСК „Оранта" про виплату страхової суми з державного обов'язкового страхування в розмірі 35929,68 грн. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2007 року №132/5, з позивача в примусовому порядку було стягнуто 35929,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9019 від 25.07.2007.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 24.11.2006 задоволено позов Дмитрієва Анатолія Павловича до ВАТ НАСК „Оранта" про виплату страхової суми з державного обов'язкового страхування у розмірі 14843,87 грн. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2007 №130/5, з позивача в примусовому порядку було стягнуто на користь Дмитрієва А. П. 14843,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9018 від 25.07.2007.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, вказані рішення судів ґрунтуються на тому, що позивачі у справах були працівниками військових прокуратур і, у зв'язку із частковою втратою працездатності, їм підлягають до виплати страхові суми відповідно до Порядку та умов державного обов'язкового страхування життя і здоров'я працівників прокуратури та частини 4 статті 50 Закону України „Про прокуратуру".

У зв'язку із викладеним, позивач просив стягнути з відповідача 447738,58 грн. в якості сум, які сплачені за рішеннями суду або підлягають до сплати за наданими документами та 28579,06 грн. в якості витрат ВАТ НАСК „Оранта" відповідно до п. 3 Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 №486.

Відповідно до частини 4 статті 50 Закону України „Про прокуратуру", життя і здоров'я працівників прокуратури підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів відповідних бюджетів на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою. Порядок та умови страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Конституційним Судом України було прийнято рішення від 25.10.2007 року у справі №1-13/2007 в якому вказано, що, проаналізувавши положення статті 50 Закону України "Про прокуратуру", Конституційний Суд України суд зазначає, що держава встановила однакове страхове гарантування життя і здоров'я для всіх осіб, які перебувають на посадах прокурорів і слідчих прокуратури (прокурорів), включаючи військовослужбовців. Імовірність страхового випадку і можливий збиток від нього та обсяг відповідальності страховика також безпосередньо пов'язані з перебуванням громадянина України на посаді прокурора. Страхувальником при настанні страхових подій згідно з пунктом 3 постанови №486 є Генеральна прокуратура України. Норми закону і підзаконні нормативні акти не містять винятків щодо вказаних зобов'язань Генеральної прокуратури України стосовно будь-якої категорії прокурорів.

Відповідно до п. 2.2. рішення Конституційного Суду України, посилання в частині другій статті 46-1 закону на те, що військовослужбовці військових прокуратур проходять службу відповідно до Закону №2011-ХІІ та інших законодавчих актів України, якими встановлені правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України, стосується лише тих особливостей, які не можуть бути притаманні проходженню служби іншими працівниками прокуратури, зокрема відмінностей, пов'язаних з наявністю офіцерського звання і порядком його присвоєння, порядком отримання продовольчого та речового забезпечення, обмундирування, надаванням пільг і компенсацій, передбачених саме для військовослужбовців, тощо.

Конституційний Суд України прийшов до висновку, що положення частини 4 статті 50 Закону України „Про прокуратуру" поширюються на всіх прокурорів, зокрема й тих, які перебувають на службі у військовій прокуратурі як військовослужбовці.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що страхування працівників військових прокуратур здійснюється відповідно до Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 року №486.

Відповідно до пунктів 1-3 вказаного порядку, державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури здійснюється за рахунок коштів, що виділяються з державного бюджету на утримання органів прокуратури. Державному обов'язковому особистому страхуванню підлягають Генеральний прокурор та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, слідчі прокуратури (надалі - застраховані). Державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури здійснюється страховиками, які одержали відповідну ліцензію в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Страхові платежі за державним обов'язковим особистим страхуванням працівників прокуратури, включаючи витрати страховика на його здійснення, в розмірі, що не перевищує 6 відсотків їх загальної суми, перераховуються Генеральною прокуратурою України (далі - страхувальник) на окремий рахунок страховика.

Відповідач у своїх запереченнях наголошував на тому, що частина 4 статті 50 Закону України „Про прокуратуру", передбачає поширення державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури і на офіцерський склад військових прокуратур, але обов'язковою умовою цього страхування є зв'язок із виконанням службових обов'язків саме працівника прокуратури. Тобто, страхова подія (смерть, поранення, каліцтво, захворювання тощо) повинна була виникнути під дією факторів, безпосередньо пов'язаних із службовою діяльністю в органах прокуратури, що має бути оформлено документально.

Відповідно до пункту 13 Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури, для визначення права на виплату страхових сум у випадках, передбачених у пункті 7 цього Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі прокуратури та подають страховику такі документи:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого - заяву за встановленою формою з відміткою органу прокуратури про місячне грошове утримання за останньою посадою (додаток N 2), копію свідоцтва про смерть застрахованого, свідоцтво про право на спадщину, документ, що посвідчує особу спадкоємця;

б) у разі втрати застрахованим працездатності - заяву за вказаною формою з відміткою органу прокуратури про місячне грошове утримання за останньою посадою, копію довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, засвідчену в нотаріальному порядку, документ, що посвідчує особу застрахованого.

Тобто, умовами державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури, у разі втрати працездатності, для виплати страхової суми обов'язковою умовою було настання інвалідності, встановлення якої віднесено до компетенції медико-соціальних експертних комісій.

Відповідач зазначає, що страхові суми на корсить Каришева О. Р., Нощенка В. А., Приймака М. І., Дмітрієва А. П., Маковецького О. М. та Піщанецького Ю. В. стягнуто з позивача на підставі судових рішень за позовами, які вони пред'являли до ВАТ НАСК „Оранта", а не у зв'язку з оформленням Генеральною прокуратурою України документів для подальшої виплати.

Матеріали справи не містять ні заяв за вказаною формою з відміткою органу прокуратури про місячне грошове утримання за останньою посадою, ні копій довідок медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, засвідчених в нотаріальному порядку, тобто не виконано порядку виплати страхових сум застрахованим особам. У зв'яжу з цим у позивача не було підстав для виплати страхових сум.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, у справі за позовом Каришева О. Р. (працював у військовій прокуратурі Південного регіону України на посаді прокурора-криміналіста) до ВАТ НАСК „Оранта" рішенням судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.05.2007 задоволено скаргу Генеральної прокуратури України про перегляд судових рішень за винятковими обставинами. Скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.02.2006, ухвали апеляційного суду Одеської області від 05.04.2006 та Верховного Суду України від 20.09.2006, якими на користь Каришева О. Р. стягнуто 125788,00 грн. страхових виплат. Постановлено нове рішення про відмову у позові. Крім того, відповідач зазначає, що рішенням МСЕК від 14.09.2005 Каришеву О. Р. встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з травмою та захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, без встановлення інвалідності.

У справі за позовом Нощенка В. А. (працював у військовій прокуратурі Південного регіону України на посадах слідчого, прокурора) ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08.01.2008 задоволено касаційну скаргу прокуратури Одеської області. Скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.03.2006 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26.04.2006, справу направлено на новий судовий розгляд. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25.11.2008 задоволено апеляційну скаргу Генеральної прокуратури, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2008, відмовлено у задоволенні позову Нощенка В. А. до ВАТ НАСК „Оранта" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта", треті особи: Генеральна прокуратура України, управління Південного оперативного командування, про виплату страхової суми у розмірі 11483,00 грн. Ухвалою Верховного Суду України від 17.03.2009 рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін. Рішенням МСЕК №012570 від 14.09.2005 Нощенку В. А. встановлено 20 відсотків втрати професійної працездатності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними із проходженням військової служби, без встановлення інвалідності.

Що стосується, колишніх працівників військової прокуратури Південного регіону України Приймака М. І., Дмітрієва А. П., Маковецького О. М. та Піщанецького Ю. В., позовні вимоги яких задоволені Приморським районним судом м. Одеси від 24.11.2006, то судом першої інстанції встановлено, що рішенням МСЕК від 01.07.2002 року Приймаку М. І. визначено втрату професійної працездатності в розмірі 15%, рішенням МСЕК від 26.11.2006 року Маковецькому О. М. визначено втрату професійної працездатності в розмірі 15%, рішенням МСЕК від 31.07.2002 р. Піщанецькому Ю. В. визначено втрату професійної працездатності в розмірі 10%, рішенням МСЕК від 26.11.2003 Дмітрієву А. П. визначено втрату професійної працездатності у розмірі 5%. Генеральною прокуратурою України вказаним працівникам військової прокуратури довідки для оформлення заяв на виплату страхових сум не видавалися. Одеською обласною дирекцією ВАТ НАСК „Оранта" 05.06.2007 подано заяви про перегляд вищевказаних рішень Приморського районного суду міста Одеси. Прокуратурою Одеської області 14.12.2007 здійснено вступ у дані справи. Відповідно до листа Приморського районного суду міста Одеси вих. №С-01 від 04.05.2012, вказані справи на момент прийняття рішення у даній справі знаходилися у провадженні судді Терьохіна С. С.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що у прокуратурі Віньковецького району Хмельницької області працював Волков Євген Олександрович (встановлено постановою Хмельницького міськрайонного суду від 04.09.2006 року), тоді як позивачем було здійснено страхову виплату на користь Волкова Олександра Євгеновича.

Стосовно страхових виплат на користь Петровича В. Д. (працював в органах прокуратури Івано-Франківської області) відповідно до постанови Івано-Франківського місцевого суду від 24.05.2006 року, судом першої інстанції встановлено, що Генеральною прокуратурою України платіжним дорученням №3670 від 21.12.2007 року здійснено перерахування бюджетних коштів на рахунок ВАТ НАСК „Оранта" для виплати страхової суми Петровичу В. Д., що підтверджується довідкою Генеральної прокуратури України №18-881/1 вих-12 від 04.05.2012.

Даний факт сторонами не заперечується, однак позивач у ході розгляду справи судом першої інстанції не заявляв клопотання про зменшення позовних вимог, а відповідач не подавав заяви про часткове визнання позову, тому місцевим господарським судом були розглянуті позовні вимоги, заявлені ВАТ „НАСК „Оранта" у позовній заяві від 21.09.2007, які були незмінними протягом розгляду справи судом першої інстанції.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що той факт, що рішення судів, за якими з ВАТ „НАСК „Оранта" було стягнуто кошти на користь застрахованих працівників прокуратури, скасовано не є підставою для відмови у сплаті страхового платежу, оскільки поворот виконання вказаних рішень не здійснено.

Така позиція скаржника не може бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки саме наявністю вищевказаних рішень позивач обґрунтовував свої позовні вимоги. Більше того, факт скасування цих рішень свідчить про відсутність обов'язку відповідача здійснювати виплату страхових платежів, стягнення яких є предметом спору у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 08.05.2012 у справі №18/456 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.05.2012 у справі №18/456 залишити без змін.

Матеріали справи №18/456 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Ільєнок Т.В.

Зубець Л.П.