Рішення

від 16.05.2012 по справі 12/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№12/4 16.05.12 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Парк";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-маркет"

Про поновлення порушених майнових авторських і суміжних прав

Суддя Прокопенко Л. В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 -предст. (дов. №1912 від 11.08.2011)

Від відповідача 1 ОСОБА_3 -предст. (дов. б/н від 01.11.2011)

Від відповідача 2 ОСОБА_4 -предст. (дов. №19/03-ЮВ від 19.03.2011)

Суть спору:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2011 у справі № 05-5-59/12445 повернуто позовну заяву та додані до неї документи без розгляду на підставі пунктів 1, 3, 6 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду міста Києва № 05-5-59/12445 від 24.10.2011 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва № 05-5-59/12445 від 24.10.2011 скасовано, а справу направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Відповідно до автоматичного розподілу справ, справу призначено судді Л.В. Прокопенко.

Ухвалою суду від 27.12.2011 прийнято справу № 05-5-59/12445 до свого провадження, присвоєно справі № 05-5-59/12445 № 12/4, призначено розгляд справи на 20.01.2012.

18.01.2012 відділом діловодства суду отримано від представника відповідача додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 20.01.2012 представник відповідача 1 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник відповідача 2 також надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог, а також клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у позивача авторські договори, що підтверджують чи спростовують факт наявності у позивача виключних авторських прав на аудіовізуальний твір "Огородик Рафа", передані від ТОВ "Студія АС".

Клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 20.01.2012 розгляд справи відкладено на 15.02.2012.

14.02.2012 відділом діловодства суду отримано від представника позивача письмові пояснення по справі та додаткові документи на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2012.

У судове засідання 15.02.2012 представники сторін з'явилися та надали усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 15.02.2012 оголошено перерву до 28.02.2012.

15.02.2012 відділом діловодства суду отримано від відповідачей 1 та 2 відзиви на позовну заяву, відповідно до яких відповідачі просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання 28.02.2012 представники сторін з'явилися та надали усні пояснення по справі.

Представник відповідача 2 також надав додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 28.02.2012 оголошено перерву.

В судовому засіданні 16.05.2012 оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

15.04.1998 ТОВ «Студія АС»(далі правовласник) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 - дистриб'ютором (далі Позивач) була укладена угода, відповідно до умов якої правовласник надає Позивачу виключні права на відтворення аудіовізуальних творів, їх розповсюдження шляхом тиражування, продажу, прокату оптичних носіїв формату DVD, відеокасет формату VHS для домашнього перегляду відео на території України з правом передачі третім особам на період з 15.04.1998 по 31.12.2012.

Відповідно до додаткової угоди від 01.12.2003, творами, права на які передаються, є:

«Рекс-полиглот», «Рекс-телезритель», «Рекс-защитник», «Рекс-благодетель», «Рекс-пожарник», «Рекс-робинзон»; «Рекс-укротитель», «Рекс-альпинист», «Рекс-путешественник», «Рекс-жертва стихии», «Рекс-моряк»; «Рекс-подводник», «Рекс-искатель», «Рекс-компаньон», «Рекс-чистюля», «Рекс-садовник», «Рекс-хозяин»; «Рекс осенью»; «Рекс весной»; «Рекс и муравьи», «Рекс-рационализатор», «Рекс-миротворец»; «Рекс-утешитель», «Рекс-санитар»; «Рекс-спасатель»; «Рекс-дантист», «Находчивый Рекс», «Рекс и такса», «Рекс- мечтатель», «Рекс-космонавт», «Рекс-домосед»; «Рекс и НЛО»; «Рекс и сверчок»; «Рекс-спортсмен», «Рекс и аист», «Рекс и попугай», «Рекс и голубь», «Рекс и скворец», «Рекс и галки», «Рекс и ворон», «Рекс и кукушка», «Рекс и павлин», «Рекс и пелікан», «Рекс и ворона», «Рекс и сова», «Рекс-актер», «Рекс-детектив»; «Рекс-сват», «Рекс и курица-несушка», «Рекс и петух»; «Рекс и сорока»; «Рекс зимой»; «Рекс-учитель», «Рекс и гусак», «Рекс и дрозд»; «Рекс и дятел»; «Рекс и воспитатель», «Рекс-фокусник», «Рекс-художник», «Рекс-певец», «Рекс-композитор», «Рекс-медалист».

Позивач також отримав державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування вищезазначених фільмів № 1526 - 1533.2004В від 25.02.2004, № 1534 - 1541.2004В від 25.02.2004, № 1542 - 1549.2004В від 25.02.2004, № 1550 - 1557.2004В від 25.02.2004, № 7172-7180.2005В від 05.08.2005, № 7281 - 7290.2005В від 05.08.2005, № 7222 - 7234.2005В від 05.08.2005, № 4708 - 4717.2005В від 26.04.2005, № 4718 - 4727.2005В від 26.04.2005, № 4728 - 4737.2005В від 26.04.2005.

Звертаючись з позовом, позивач зазначає, що 13 лютого 2009 (в період дії виключних прав позивача) він дізнався, що його права порушено шляхом відтворення, розповсюдження та пропонування до продажу серії DVD -дисків під загальною назвою «Приключения Рекса (огородик Рафа)»(випуски 1,2,3,4), що містять аудіовізуальні твори, права на які належать Позивачу. В якості доказів порушення права інтелектуальної власності на перелічені вище аудіовізуальні твори, Позивач надав суду вищезазначені DVD -диски (у матеріалах справи), з інформацією на обкладинці про виробника DVD -дисків (ТОВ «Медіа-Парк»- далі Відповідач 1) та дистриб'ютора (ТОВ «Медіа-Маркет»- далі Відповідач 2), а також про номер та дату видачі прокатного посвідчення Відповідачу 2 на право розповсюдження і демонстрування фільмів.

За твердженням позивача, реалізація твору відбулася без дозволу (укладання ліцензійного договору) позивача, якому власник прав передав майнові права на використання вищезазначених творів за відповідною угодою.

Державна служба кінематографії на заяву Позивача у листі № 271/9.3-0/26-10 від 30.04.2010 повідомила, що державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів було видано на анімаційний фільм «Городник Рафа»СПД ОСОБА_5 27.10.2006. Таким чином, з наданого листа вбачається, що зазначене на обкладинці DVD -дисків прокатне посвідчення було видано не Відповідачу 2, а СПД ОСОБА_5

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечував, посилаючись на наявність ліцензійного договору № 27/02/08 від 27.02.2008 , укладеного Відповідачем2 та СПД «ОСОБА_5.», згідно з яким йому надано виключні майнові авторські права на використання аудіовізуального твору «Огородик Рафа»та на наявність ліцензійного договору № 10/06 від 04.10.2006 між СПД ОСОБА_5 та Компанією Terrenean», згідно якому СПД ОСОБА_5 надано виключні майнові авторські права на використання аудіовізуального твору «Огородик Рафа».

Відповідач 2 також заявляє, що Позивачу не належать права на використання аудіовізуального твору «Огородик Рафа».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст. 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.

Відповідно до ст. ст. 31, 32, 33 вищевказаного Закону, використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 441 ЦК України, використанням твору є зокрема його опублікування, переклад, переробка, продаж, а також відтворення будь-яким способом та у будь якій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Студія АС»на підставі угоди від 15.04.1998 та додаткової угоди від 01.12.2003 було передане виключне майнове право позивачу на використання аудіовізуальних творів на території України на період з 15.04.1998 по 31.12.2012. Наведені обставини свідчать про те, що позивачу з 15.04.1998 належать виключні майнові авторські права на відтворення аудіовізуальних творів, їх розповсюдження шляхом тиражування, продажу, прокату оптичних носіїв формату DVD.

Звернувшись з позовом, Позивач зазначив, що Відповідачі в період дії виключних прав Позивача здійснюють використання твору шляхом відтворення, розповсюдження та пропонування до продажу серії DVD -дисків, під загальною назвою «Приключения Рекса (огородик Рафа)»(випуски 1,2,3,4), що містять аудіовізуальні твори, права на які належать Позивачу, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема примірниками DVD -дисків під загальною назвою «Приключения Рекса (огородик Рафа)»(випуски 2,3,4) , які були придбані позивачем на території міста Києва, що підтверджується наявними у матеріалах справи товарним чеком від 13.02.2009 та видаткової накладної № ПЕТ-00050 від 04.02.2009.

Судом встановлено, що DVD -диски під назвою «Приключения Рекса (огородик Рафа)»(випуски 2,3,4) містять не один аудіовізуальний твір, а різні аудіовізуальні твори, не пов'язані між собою сюжетною лінією, що мають закріплені за ними назви, які відрізняються від назви аудіовізуального твору «Приключения Рекса (огородик Рафа)», право на розповсюдження і демонстрування якого було закріплене у прокатному посвідченні, що було видано СПД ОСОБА_5, але співпадають з назвами аудіовізуальних творів, права на які належать Позивачеві.

Приписами п. 5 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1315 (1315-98-п) (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2001 р. № 294), передбачено що прокатне посвідчення видається власникам телевізійного права, права домашнього відео та публічного комерційного відео - на кожний фільм або кілька фільмів.

У разі надання прокатного посвідчення на кілька фільмів на зворотному боці прокатного посвідчення зазначаються назви фільмів, номери державної реєстрації, індекс з визначенням глядацької аудиторії, для якої призначено фільм, і термін дії прав.

Тобто у прокатному посвідченні повинні бути зазначені назви кожного конкретного фільму.

Разом з тим, Відповідачем 2 не було надано суду належних доказів наявності у нього права на відтворення та розповсюдження кожного конкретного з аудіовізуальних творів, що містяться у DVD -дисках, під загальною назвою «Приключения Рекса (огородик Рафа)»(випуски 2,3,4)

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується відтворення та розповсюдження відповідачами аудіовізуальних творів, виключні майнові авторські права на який належать позивачу.

Згідно п.1 ст. 15 Закону України «Про кінематографію»право на розповсюдження і демонстрування національних та іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб'єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії. Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і демонстрування, є державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів.

Разом з тим, Відповідач 2 не надав суду доказів наявності у нього прокатного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, які є об'єктом спору.

Відповідно зі ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених ст. ст. 21 - 25 цього Закону.

Виходячи з того, що умовами угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Студія АС», передбачено надання позивачеві, виключних прав на використання аудіовізуальних творів на території України, їх відтворення, розповсюдження та пропонування до продажу, суд вважає, використання аудіовізуальних творів, їх відтворення, розповсюдження та пропонування до продажу, здійснені у період дії виключних авторських прав позивача, порушенням прав останнього.

Оскільки зазначена обставина відповідачами не спростована, а також враховуючи, що відповідачами не надано будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності продажу перелічених Позивачем аудіовізуальних творів, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача 1 та відповідача 2 дозволів на використання цих творів.

Як передбачено ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення .

Таким чином, твердження Відповідача 1, що він є неналежним відповідачем по справі не відповідає нормам чинного законодавства з огляду на те, що він відтворював твори , право на використання яких належало Позивачеві, без дозволу останнього, тим самим порушивши його майнові права інтелектуальної власності.

Позивачем заявлено позовні вимоги про заборону Відповідачу 2 укладати договори або здійснювати інші дії, спрямовані на передачу майнових авторських і суміжних прав на будь-які твори із зазначених вище, а також створених з них як похідні твори та про заборону Відповідачу 1 здійснювати виробництво та розповсюдження DVD -дисків, а також будь-яких інших носіїв інформації, на яких розповсюджувались би зазначені твори, та визнати, що виключні майнові авторські і суміжні права на території України строком до 31.12.2012 року на твори, зазначені вище, належать Позивачу.

Пунктом 2 ст. 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав.

Таким чином, нормами права не передбачено право суду забороняти укладати договори чи здійснювати інші дії, спрямовані на передачу майнових авторських і суміжних прав, але має право постановити рішення про заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження.

Що стосується визнання за Позивачем виключних майнових авторських і суміжних прав на твори, що зазначені вище, суд дійшов висновку, що згідно ст. 1 ГПК України підприємства та організації (у тому числі громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності) мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а оскільки право Позивача на відтворення аудіовізуальних творів(перелічених у позовній заяві), їх розповсюдження шляхом тиражування, продажу, прокату оптичних носіїв формату DVD не оспорюється сторонами, то у суду немає підстав задовольнити позовні вимоги Позивача у цій частині.

Як передбачено ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позовна заява була подана Позивачем до набрання чинності Закону України «Про судовий збір», тому для встановлення розміру стягнення судового збору застосовуються норми законодавства, яке було чинне до прийняття Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів № 7-93 від 21.01.1993 «Про державне мито»від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами, що випливають з авторського права. Згідно з Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення у господарських справах, визначається для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, за нульовою ставкою.

Статтею 49 ГПК України (у редакції до набрання чинності Закону України «Про судовий збір») встановлено, що державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідачів в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідачі не звільнений від сплати державного мита.

Отже, оскільки Позивач звільнений від сплати державного мита, державне мито підлягає стягненню в доход бюджету з відповідача.

Проаналізував матеріали справи, суд не вбачає у діях Відповідача 1 вини, тому що він не міг знати, що Відповідач 2 не володіє правами на конкретні аудіовізуальні твори, що містяться у зазначених дисках, у зв'язку з тим, що Відповідач 2 надав документи, що закріплюють за ним право на використання твору під загальною назвою «Приключения Рекса (огородик Рафа)».

Також, згідно п.3.3. Договору № 41 від 28.03.2006, Відповідач 2 запевнив Відповідача 1, що всі вихідні матеріальні носії та інші матеріали, на основі яких він здійснює роботу за даним Договором, є власністю Відповідача2.

Вина є необхідним елементом цивільно-правової відповідальності.

Тому суд прийшов до висновку, що Відповідач 1 хоч і порушив права Позивача, але не знав і не міг знати, що порушує права останнього.

Позивачем у позовній заяві заявлені немайнові вимоги до відповідачів.

Розміри ставок державного мита із позовних заяв, що подаються до господарських судів України, встановлені Декретом Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. «Про державне мито». Розмір ставки держмита із позовних заяв немайнового характеру встановлюється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з викладеного, з Відповідача 2 підлягає стягненню до Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Заборонити Товариству з обмежено відповідальністю "Медіа-Парк" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94-а, код 33050933) та ТОВ "Медіа-маркет" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35; код 33948082) без дозволу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03179, АДРЕСА_1) відтворювати твори: «Рекс-полиглот», «Рекс-телезритель», «Рекс-защитник», «Рекс-благодетель», «Рекс-пожарник», «Рекс-робинзон»; «Рекс-укротитель», «Рекс-альпинист», «Рекс-путешественник», «Рекс-жертва стихии», «Рекс-моряк»; «Рекс-подводник», «Рекс-искатель», «Рекс-компаньон», «Рекс-чистюля», «Рекс-садовник», «Рекс-хозяин»; «Рекс осенью»; «Рекс весной»; «Рекс и муравьи», «Рекс-рационализатор», «Рекс-миротворец»; «Рекс-утешитель», «Рекс-санитар»; «Рекс-спасатель»; «Рекс-дантист», «Находчивый Рекс», «Рекс и такса», «Рекс- мечтатель», «Рекс-космонавт», «Рекс-домосед»; «Рекс и НЛО»; «Рекс и сверчок»; «Рекс-спортсмен», «Рекс и аист», «Рекс и попугай», «Рекс и голубь», «Рекс и скворец», «Рекс и галки», «Рекс и ворон», «Рекс и кукушка», «Рекс и павлин», «Рекс и пелікан», «Рекс и ворона», «Рекс и сова», «Рекс-актер», «Рекс-детектив»; «Рекс-сват», «Рекс и курица-несушка», «Рекс и петух»; «Рекс и сорока»; «Рекс зимой»; «Рекс-учитель», «Рекс и гусак», «Рекс и дрозд»; «Рекс и дятел»; «Рекс и воспитатель», «Рекс-фокусник», «Рекс-художник», «Рекс-певец», «Рекс-композитор», «Рекс-медалист».

, здійснювати виробництво та розповсюдження DVD -дисків, а також будь-яких інших носіїв інформації, на яких розповсюджувались би зазначені твори.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-маркет" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35; код 33948082) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем до Державного бюджету України 85,00 (вісімдесят п»ять) гривень 00 коп. державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Суддя Л.В. Прокопенко