Рішення

від 15.05.2012 по справі 5015/1369/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.12 Справа№ 5015/1369/12

За позовом: Командитного товариства „СиМФа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Львівполіграфпостач" корпоративного підприємства ДАК „Укрвидавполіграфія", м.Львів

про: cтягнення 62 346,81 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1-представник (довіреність від 01.03.2012р.)

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Командитне товариство „СиМФа" (м.Кривий Ріг) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Львівполіграфпостач" корпоративного підприємства ДАК „Укрвидавполіграфія" (м.Львів) про стягнення 62 346,81 грн., з яких: 45609,98 грн. -основний борг, 9 686,65 грн. -пеня, 5 108,32 грн. -інфляційні втрати та 1 941,86 грн. -3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем обов'язку по оплаті отриманого товару згідно договорів №4/КЛ-07 від 03.01.2007 р. та №5/КЛ-09 від 08.01.2009 р.

Ухвалою суду від 05.04.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.04.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 19.04.2012 р.

Представник позивача явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 05.04.2012 р. виконав, просив позов задоволити повністю.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Ухвала суду про порушення провадження у справі надсилалась відповідачу на юридичну адресу товариства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг та довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявні в матеріалах справи), однак була повернута до суду підприємством зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вбачається, що установчі документи відповідача приведені у відповідність із нормами Закону України "Про акціонерні товариства". 29.06.2011 р. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи. Найменування юридичної особи: Приватне акціонерне товариство „Львівполіграфпостач" корпоративне підприємство ДАК „Укрвидавполіграфія".

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

03.01.2007 р. між позивачем та відповідачем укладено договір №4/КЛ-07 купівлі-продажу партії товару (надалі- Договір 1), згідно якого продавець зобов'язується доставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього за умовами даного договору. .

Згідно п.7.1. договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє по 31 грудня 2008 року. .

Пунктом 4.1. вказаного договору обумовлено, що оплата проводиться по факту постачання, але не більше 5-ти банківських днів..

У відповідності до п. 5.4. договору, поставка товару здійснюється продавцем на протязі 7 діб з моменту отримання письмової заявки.

На виконання умов договору 1, на підставі видаткових накладних за 2008 рік позивач доставив і передав у власність відповідача товар, що підтверджується належними печатками та підписами позивача і відповідача на видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Станом на 01.01.2009 року заборгованість відповідача за договором 1 становить 39 297,18 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на 1 півріччя 2009р., який підписаний сторонами.

08.01.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір №5/КЛ-09 купівлі-продажу партії товару (надалі- Договір 2), згідно якого продавець зобов'язується доставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товр і сплатити за нього за умовами даного договору. Термін дії даного договору -з 08 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Згідно п.4.4. договору 2 відповідач зобов'язався погасити борг у розмірі 39 297,18 грн., який виник станом на 01 січня 2009 року незалежно від терміну дії цієї угоди.

Оплата здійснюється по факту постачання товару, але не більше 5-ти банківських днів, форма розрахунків безготівкова, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

На виконання умов договору 2, на підставі видаткових накладних за 2009-2010 рр. позивач доставив і передав у власність відповідача товар, що підтверджується належними печатками та підписами позивача і відповідача на видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач провів частковий розрахунок за отриманий товар, підтвердженням чого є копії виписок з банківського рахунку позивача.

Свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за отриманий згідно вказаних договорів товар відповідач належно не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 45 609,98 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у

встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договорами про постачання партій товару виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договорах за отриманий згідно видаткових накладних порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 45 609,98 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати товару, позивач на підставі п. 8.2.. договорів просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9 686,65 грн. пені за період з 11 серпня 2010 р. по лютий 2012 р.

У відповідності до п. 8.2. договорів, покупець несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в цей період, за кожен день відмови від прийому товару від суми вартості товару, та суми несплати відповідно..

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше, ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Враховуючи несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості та керуючись ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені частково, виходячи з нарахування пені на суму заборгованості строком у шість місяців у розмірі облікової ставки НБУ.

Беручи до уваги вищевикладене, суд здійснив перерахунок пені із врахування настання строку виконання зобов'язань по оплаті та строку передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 3 422,12 грн. (45609,98 x 0,041 x 183 : 100).

У відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки заяви сторони про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені не поступило, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунками 3% річних у розмірі 1941,86 грн. та інфляційних втрат в сумі 5 108,31 грн., наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приватним акціонерним товариством „Львівполіграфпостач" корпоративне підприємство ДАК „Укрвидавполіграфія" не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договорами поставки. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230-232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Львівполіграфпостач" корпоративне підприємство ДАК „Укрвидавполіграфія" (79040, м.Львів, вул. Конюшинна,3, ідентифікаційний код 02471330) на користь Командитного товариства „СиМФа" (50102, м.Кривий Ріг, проспект Перемоги, буд. 31, ідентифікаційний код 20254458 ) 45 609,98 грн. основного боргу, 3 422,12 грн. пені, 5 108,31 грн. інфляційних втрат, 1941,86 грн. -3% річних, 1447,78 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог -відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.05.2012 р.

Суддя Король М.Р.