Постанова

від 15.05.2012 по справі 31/6

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 № 31/6

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Рябухи В.І.

при секретарі Кулачок О. А.

За участю представників:

від відповідача 1: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 537-ню від 13.02.2012

ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 384-ню від 03.02.2012

від інших учасників судового процесу: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця»

на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2012

у справі № 31/6 (суддя Качан Н. І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»

до 1. Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця»

2. Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

про стягнення 3 578,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідачів пропорційно ступеня їх вини вартості нестачі вугілля антрацит марки ДГР, відвантаженого за залізничною накладною № 47293048 від 09.08.2011 у напіввагоні № 67679019.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2012, повний текст якого підписаний 23.01.2012, у справі № 31/6 позов задоволено повністю за рахунок відповідача 1, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості нестачі з відповідача 2 відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що відповідач 1, всупереч ст. 113 Статуту залізниць, не довів належними та допустимими доказами того, що нестача прийнятого до перевезення вантажу, що виникла під час перевезення, сталася не з його вини.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Державне територіально - галузеве об'єднання «Південно - Західна залізниця» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2012 у справі № 31/6 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до відповідача 1 у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач 1 посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що згідно приписів. ст. 115 Статуту залізниць вартість вантажу визначається на підставі документів відправника, проте позивачем на підтвердження вартості спірного вантажу додано рахунок постачальника, а отже, зазначений розрахунок суми вартості нестачі вугілля, який зазначений в позовній заяві, є невірним.

Ухвалою від 06.03.2012 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/1/5 від 08.05.2012 до складу судової колегії у справі № 31/6 замість судді Баранця О. М. введено суддю Рябуху В. І.

14.05.2012 року до відділу документального забезпечення суду від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням провідного юрисконсульта відповідача 2 до господарського суду Дніпропетровської області для участі у справі № 2/5005/3075/2012. Жодного доказу на підтвердження обставин, вказаних у клопотанні, до нього не додано.

У задоволенні вказаного клопотання колегією суддів відмовляється, оскільки відповідачем 2 не надано а ні доказів того, що він має лише одного повноважного представника, а ні того, що вказана особа перебуває у відрядженні до господарського суду Дніпропетровської області для участі у справі № 2/5005/3075/2012.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача 2 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представники відповідача 1 надали пояснення по суті спору, в яких апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, просили скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2012 у справі № 31/6 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до відповідача 1 у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача 1, з урахуванням правил ст. 99, ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

09.08.2011 за накладною № 47293048 від 09.08.2011у напіввагоні № 67679019 зі станції Богуславський 455100 відправлений вантаж - вугілля кам'яне в кількості 69 тон. Орігнал зазначеної накладної залучено до матеріалів справи (а.с. 13).

Відправником вантажу є відповідач 2, одержувачем - позивач.

Вага вантажу згідно залізничної накладної становить 69 тон.

Під час пересування вагону № 67679019 на станції Знаменка було здійснено комісійне перевантаження вагону на 150 т вагах залізниці, яким встановлено, що маса нетто вантажу становить 64100 кг, що менше маси, зазначеної в залізничній накладній, на 4900 кг. Зазначені обставини зафіксовані в комерційному акті АА № 021029/720/20 від 16.08.2011, оригінал якого залучено до матеріалів справи (а.с. 14).

В розділах Г та Д акту зафіксовано, що на поверхні вантажу маються виборки справа за ходом поїзда над 1-2-3-4 люками довжиною 6000 мм, шириною 1700 мм, глибиною 400 мм, над 5-6 люками довжиною 2000 мм, шириною 2400 мм, глибиною 300 мм, двері і люки щільно закриті, просипання вантажу відсутнє, об'єм кузова 73 м. куб., каток не застосовувався, на поверхні вантажу захисне маркування відсутнє, в місцях виброк доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном, недостаючий вантаж в вагоні вміститися міг.

Питання, пов'язані з укладенням та виконанням договору перевезення, у тому числі залізничним транспортом, регулюються статтями 908 - 928 Цивільного кодексу України, статтями 306 - 315 Господарського кодексу України.

Згідно з статтями 908 ЦК України, 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Відповідно до статей 908 ЦК України, 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.

Згідно ч. 3 ст. 27 Статуту, під час перевезення вантажів, які змерзаються і здуваються, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України від 20.08.2001 за № 542, встановлено, що:

- у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

- поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Згідно п. 6 зазначених Правил, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

З матеріалів справи, а саме зі змісту комерційного акту АА № 021029/720/20 від 16.08.2011, слідує, що при перевезенні спірного вантажу відповідачем 2 (вантажовідправником) зазначених дій (розрівнення, ущільнення та маркування вапном) зроблено не було.

Додана до матеріалів справи накладна № 47293048 свідчить про те, що завантаження вантажу проводилось засобами вантажовідправника - відповідача 2.

Встановлені обставини свідчать про те, що вантажовідправник допустив порушення ч.3 пункту 27 Статуту залізниць України щодо підготовки ватажу з урахуванням його схоронності під час транспортування і не скористався своїм правом на вжиття заходів щодо запобігання втраті вугілля, що, згідно викладених вище приписів законодавства, покладає вину за втрату такого вантажу, саме на вантажовідправника.

В той же час, відповідно до ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі і завантаженому засобами відправника, та якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно вимог ст.113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Частинами 1, 2 статті 924 ЦК України, а також пунктом 1 статті 314 ГК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

За правилами ч. 3 ст. 27 Статуту під час перевезення вантажів, які змерзаються і здуваються залізниця може відмовити в перевезенні у разі невжиття відправником профілактичних заходів.

Як свідчать матеріали справи, залізниця не приймала участі у визначення ваги вантажу при його завантажуванні, проте, завантажений з порушенням вантаж до перевезення прийняла.

Зі змісту комерційного акту АА № 021029/720/20 від 16.08.2011 слідує, що при справному вагоні на поверхні спірного вантажу маються виборки, що є доказом порушень поверхні вантажу, які призвели до втрат вантажу під час його слідування, що свідчить і про наявність вини відповідача 1 як перевізника такого вантажу та його обов'язку, відповідно до приписів чинного законодавства, такі збитки відшкодувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Збитки статтею 22 ЦК України віднесені до майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зі змісту перелічених правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.

На підтвердження розміру заявлених до стягнення збитків позивач додає до матеріалів справи копії договору поставки № 1-1 від 03.09.2010, укладеного між позивачем та ТОВ «Торгівельна фірма Тера», рахунка на оплату № 32 від 09.08.2011, виставленого позивачу ТОВ ТОВ «Торгівельна фірма Тера», та платіжних доручень № 13399 від 09.08.2011, № 13424 від 10.08.2011.

Виходячи з зазначених документів, позивач нараховує вартість втраченого вантажу у розмірі 3 578,50 грн., обрахувавши його втрати з урахуванням норм природної втрати і граничного розходження в масі вантажу, які згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, становлять 1%, тобто в даному перевезенні - 710 кг.

З огляду на викладені вище обставини, а саме, наявність в матеріалів справи доказів, які свідчать про вину у нестачі спірного вантажу як відповідача 1, так і відповідача 2, а встановити ступень вини кожного з відповідачів з наявних в матеріалах справи документальних доказів неможливо, колегія суддів дійшла висновку про покладення вини за втрату спірного вантажу на відповідачів порівну - по 1 789,25 грн.

Відповідач 1, заперечуючи проти задоволення позову за його рахунок, посилається на те, що розрахунок в позовній заяві суми вартості нестачі вугілля є невірним, оскільки, в порушення приписів ст. 115 Статуту залізниць України, згідно якій вартість вантажу визначається на підставі документів відправника, позивачем на підтвердження вартості спірного вантажу додано рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника.

Пунктом 2.7 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», на який посилається відповідач 1 в обґрунтування невірності розрахунку позивача, встановлено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної;

У разі коли договори купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем-вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві - вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки відповідно до статей 114 та 115 Статуту залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із думкою відповідача 1 щодо неможливості визначення вартості нестачі спірного вантажу саме щодо відповідача 1, оскільки Статутом залізниць чітко вказано, що вартість вантажу визначається на підставі документів відправника.

Вантажовідправником в даному випадку є відповідач 2, а додані позивачем документи щодо вартості вантажу видані ТОВ «Торгівельна фірма Тера».

Отже, відповідно до приписів ст. 115 Статуту залізниць, в даному випадку, для стягнення з відповідача 1 вартості спірної нестачі, позивач мав надати документи вантажовідправника або докази того, що, в даному випадку, відправник вантажу (відповідач 2) надавав продавцю-вантажовласнику (ТОВ «Торгівельна фірма Тера») послуги по організації перевезення, завантаження у вагони та відправки належного останньому вугілля, і відповідач 2 не є ані власником вугілля ані його продавцем чи постачальником, а лише виконував обов'язки відправника вантажу, надаючи відповідні послуги власнику вугілля.

Для витребування у позивача вказаних додаткових доказів, ухвалою суду від 17.04.2012 його зобов'язано в строк до 10.05.2012 року надати суду письмові пояснення із доданням відповідних належних доказів про характер правовідносин позивача з відповідачем 2 щодо спірної партії вугілля (договір купівлі - продажу, договір поставки, договір транспортування тощо) або письмові пояснення щодо неможливості надати витребувані судом докази повністю чи в частині.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

11.05.2012 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшли письмові пояснення № 1458 від 04.05.2012, в яких він зазначив, що надаються ці пояснення на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2012, проте, відповіді на поставлене судом питання в зазначених поясненнях позивач не надав, жодного письмового доказу до пояснень не додав.

На думку колегії суддів, витребувані у позивача судом документальні докази є необхідними для вирішення спору сторін по суті, оскільки згідно приписів законодавства належними доказами які б підтверджували вартість вантажу у випадку покладення відповідальності за його втрату на залізницю є саме документи вантажовідправника, в той час як вказані документи позивачем до матеріалів справи не додані.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 1 пункту 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Згідно ч. 2 пункту 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

З урахуванням викладеного вище, неподання позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом документальних доказів, які в даному випадку є необхідними для вирішення спору сторін, є підставою для залишення позову без розгляду в частині стягнення з відповідача 1 збитків в сумі 1 789,25 грн. з підстав, передбачених п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, застосування позивачем розміру вартості вантажу в розрахунку збитків від нестачі вантажу в процесі перевезення щодо стягнення вартості нестачі з відповідача 2 відповідає вимогам ч.3 ст.314 ГК України та ч.2 ст.924 ЦК України, а отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 збитків в сумі 1 789,25 грн. підлягають задоволенню.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2012 у справі № 31/6 підлягає скасуванню, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача 2 на користь позивача підлягають збитки в сумі 1 789,25 грн., позов в частині стягнення з відповідач 1 збитків в сумі 1 789,25 грн. залишається без розгляду з підстав п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

З огляду на підстави скасування рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця» підлягає частковому задоволенню, витрати за її подачу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2012 у справі №31/6 задовольнити часково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2012 у справі №31/6 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь Приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо» (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, ідентифікаційний код 01880670) збитки в сумі 1 789 (одна тисяча сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 25 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 705 (сімсот п'ять) грн. 75 коп.

5. Позов в частині стягнення з Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця» збитків в сумі 1 789,25 грн. залишити без розгляду.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо» (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, ідентифікаційний код 01880670) на корить Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 04713033) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп.

7. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

8. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 31/6.

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Пашкіна С.А.

Рябуха В.І.