Постанова

від 17.05.2012 по справі 18/2602/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 18/2602/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Самойленко О.С. -дов. від 20.03.11, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Кременчук" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.02.12 у справі№18/2602/11 за позовомПриватного підприємства "Фінтехснаб" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Кременчук" простягнення 48488,97 грн.

Приватне підприємство "Фінтехснаб" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Кременчук" 48488,97 грн. заборгованості за договором від 11.02.09. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем повної вартості поставлених склопакетів та виконаних робіт за договором №4/2 від 10.02.09. При цьому він посилався на приписи статей 16, 525, 526, 530, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, статі 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.11.11 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем повної вартості поставлених склопакетів та виконаних робіт за спірним договором. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 206, 207, 530, 692 Цивільного кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.12 (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Кременчук", яке просить судові рішення у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункти 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95, статей 32, 36, 41, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України. Товариство не погоджується з висновком судів про наявність у відповідача заборгованості та посилається на те, що позивачем не виконувалися спірні роботи і не поставлялася продукція. Скаржник наголошує на наявності підстав для призначення у справі експертизи.

Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.02.09 між Приватним підприємством "Фінтехснаб" - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРК Кременчук" -покупцем було укладено договір № 4/2. За умовами цього договору продавець зобов'язався виготовити, а покупець оплатити та прийняти склопакети (товар) згідно з доданою специфікацією, що узгоджена сторонами та є невід'ємною частиною договору. Відповідно до пункту 4.1 договору покупець сплачує виготовлений продавцем товар згідно з виставленими останнім рахунками-фактурами на дану партію товару. Пунктом 4.3 договору передбачено, що розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця згідно з рахунком-фактурою. Сторонами була підписана специфікація № 1 до договору № 4/2 від 11.02.09 на виготовлення склопакетів для алюмінієвих фасадних конструкцій будівлі на вул. Леніна в м. Кременчуці. Сторонами також був узгоджений графік поставки вказаних склопакетів та конструкцій. В ході розгляду спору господарські суди установили з підтвердженням матеріалами справи, що позивач на виконання умов спірного договору поставив, а відповідач прийняв склопакети, герметик та виконав роботи на загальну суму 344480,18 грн. Установили господарські суди і те, що вартість поставленого товару та виконаних робіт відповідачем частково була оплачена. Залишок неоплачених робіт та товару складає 48488,97 грн. Позивачем виставлялась відповідачеві відповідна вимога, яка останнім була залишена без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Фінтехснаб" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Кременчук" 48488,97 грн. заборгованості за договором від 11.02.09. Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дослідивши докази та встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статей 692, 903 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Замовник, у разі коли договором передбачено надання послуг за плату, зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання. Відповідно до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, установив, що позивач у відповідності до умов спірного договору поставив відповідачеві склопакети, герметику та виконав монтажні (демонтажні) роботи. Установили господарські суди і те, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач прийняв цей товар і роботи, проте розрахувався за них частково, а відтак його заборгованість перед позивачем становить 48488,97грн. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи установлений господарськими судами факт отримання відповідачем товару і виконання робіт та несплати їх повної вартості, висновок судів про підставність стягнення з відповідача боргу колегією суддів визнається обґрунтованим. Не може бути підставою для скасування постанови у справі довід скаржника про необхідність призначення у справі експертизи, оскільки він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований і недоведений. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, оскільки вони не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до приписів частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.12 у справі №18/2602/11 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-розважальний комплекс "Кременчук" - без задоволення.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець