Рішення

від 18.04.2012 по справі 2-3134/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 2-3134/2011Головуючий суду першої інстанції:Короткова Л.М. Головуючий суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.

РІШЕННЯ

"18" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБерзіньш В.С. СуддівБолотова Є.В. Шестакової Н.В. При секретаріКутелія Я.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення коштів та моральної шкоди, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011р. ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості у розмірі 1 200грн. на підставі ст.ст.1212-1214 ЦК України та 1000грн. у відшкодування моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що він 05.07.2011 року помилково перерахував відповідачці через банк «Південний» 1 200грн., що підтверджується квитанцією. На лист-вимогу про повернення грошей відповідачка відповіді не надала і кошти не повернула.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2011 року ОСОБА_6 у задоволенні позову до ОСОБА_7 про стягнення коштів та моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати як незаконне і необґрунтоване з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст.10,60,222 ЦПК України, ст.ст.203,206,811, 1212,1213,1214 ЦК України.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 проти доводів апеляційної скарги заперечувала; ОСОБА_6 в засідання апеляційного суду не з'явився, повідомлений належним чином відповідно до ч.6ст.74 ЦПК України, в клопотанні від 07.03.2012р. підтримує доводи апеляцій ної скарги та просить справу розглянути за його відсутності.

Обговоривши наведені у скарзі доводи, заперечення на них, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.303, п.2 і п.4ч.1ст.309 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення або зміні при порушенні або неправильному застосуванні судом норм матеріального або процесуального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення коштів у розмірі 1 200грн. та 1 000грн. моральної шкоди, суд виходив з того, що між сторонами склалися договірні відносини по тимчасовому найму житла та оплаті цих послуг, позивач забронював тимчасове житло та надалі його фактично скасував, але умовами укладеного договору між сторонами була та обставина, що передплата в цьому випадку не повертається.

2

Такі висновки суду не узгоджуються з матеріалами справи, положеннями законодавства.

Так, згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Статтями 1212-1214 ЦК України, якими обґрунтовувались позовні вимоги, встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Положеннями ст.ст.10,11,60 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може грунтуватися на припущеннях. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої висновки мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Доводи відповідача та висновки суду щодо наявності між сторонами договірних відносин по тимчасовому найму житла ґрунтуються на припущеннях та спростовуються положеннями ст.ст.810,811 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 158 ЖК України, введеної в дію Постановою Верховної Ради Української РСР від 30 червня 1983 року, договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівки на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму.

З 1 січня 2004 року введено в дію Цивільний кодекс України, глава 59 розділу III якого регулює правовідносини за договором найму (оренди) житла. У ч.1 ст.810 ЦК України розкривається зміст договору найму (оренди) житла, що є об'єктом приватної форми власності, а ч.3 ст.810 ЦК України визначає, що до цього договору застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 811 ЦК України встановлює, що договір найму житла укладається у письмовій формі. Відповідно до положень ст.820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла; наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений у договорі.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами по справі письмовий договір найму (оренди) житла не укладався, не укладався і попередній договір, який, відповідно до положень ст.635 ЦК України, також повинен бути укладеним у письмовій формі. ОСОБА_6 житлом відповідачки не користувався, що вона підтвердила в засіданні апеляційного суду.

Виходячи з наведеного ОСОБА_7 набула майно - грошові кошти у сумі 1 200грн. без достатньої правової підстави та вони підлягають поверненню ОСОБА_6

3

Посилання відповідачки в своїх запереченнях на перерахування їй цих коштів позивачем на особовий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, а не як фізичній особі, не має правового значення для вирішення спору на підставі ст.1212 ЦК України.

Наряду з цим колегія вважає, що в задоволенні вимог ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити за їх необгрунтованістю та недоведеністю.

Так, статтями 23,1167 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

В порушення вищезазначених положень ст.ст.10,11.60 ЦПК України позивач, заявляючи вимоги про стягнення 1000грн. моральної шкоди, взагалі не посилався на підстави та обґрунтування такої шкоди. Зокрема, позивач не зазначив, в чому вона полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В зв'язку з наведеним неможливо перевірити її наявність чи відсутність, обсяг та чи відповідає її розмір заявленим 1000грн.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 278,30грн., виходячи із наступного розрахунку: позивачем сплачено при подачі позову в суд першої інстанції судовий збір 51грн. та 120грн. витрат на ІТЗ(а.с.4-5), що в сумі становить 171грн. та апеляційна скарга сплачена судовим збором у сумі 107грн.30коп. Таким чином, загальна сума судових витрат становить 278,30 (171+107,30); у зв'язку із частковим задоволенням позову (за мінусом 0,5 неоподаткованого мінімуму за позов немайнового характеру в суд першої інстанції - 8,50грн.+37 ІТЗ, що складає 45,50грн.) сума до стягнення становить 232,80грн.(278,30-45,50).

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.303,308,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2011 року - скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1200грн.(одна тисяча двісті гривень) та судові витрати у розмірі 232грн.80коп., а всього по 1432грн.80коп.(одна тисяча чотириста тридцять дві гривні 80коп.).

В задоволенні прозову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді: Берзіньш В.С. Болотов Є.В. Шестакова Н.В.