Постанова

від 11.11.2008 по справі 14/444-25/630

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/444-25/630

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 листопада 2008 р.                                                                                    № 14/444-25/630  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. ВолковицькоїЛ. Рогач

за участю представників:

позивача

Карастоянов П.В. –довіреність від 15.02.2008 р.;Огнений А.Б. –довіреність від 08.01.2008 р.;Табія А.В. –довіреність від 08.01.2008 р.

відповідачів

Ларіна Н.В. –довіреність від 16.10.2008 р.;Скоробагата Т.М. –довіреність від 30.10.2008 р.

третьої особи  не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат                  ім. Ілліча"

на постановувід 03.06.2008 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 14/444-25/630 господарського суду м. Києва

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"

до                          1.Донецької обласної державної адміністрації2.Головного управління державного казначейства у Донецькій області

третя особаУправління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації

про стягнення 191008,80 грн.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2006 р. ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Донецької обласної державної адміністрації про відшкодування збитків від перевезення в 2005 р. пільгових категорій пасажирів в розмірі 191008,80 грн.

Посилаючись на приписи статей 14, 22, 633 Цивільного кодексу України, статей 36, 40 Закону України "Про автомобільний транспорт", Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що згідно з пунктом 2.4.4 договору № 123-20/8143 від 05.10.2004 р., укладеного між сторонами, перевізник (позивач) має право одержувати компенсацію, передбачену за перевезення пільгових категорій громадян, а пунктом 2.1.4 договору зобов'язано державну адміністрацію контролювати виконання умов договору, а також законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до умов пункту 2.1.5 вказаного договору відповідач зобов'язаний сприяти щодо компенсації збитків від перевезень пільгової категорії населення в порядку, встановленому законодавством України.  

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.11.2006 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління праці та соціального захисту населення Новозалівської районної державної адміністрації.

У відзиві на позовну заяву третя особа проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.12.2006 р. в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 р. рішення суду першої інстанції було скасовано, позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з Донецької обласної державної адміністрації на користь ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" 191008,80 грн. збитків.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2007 р. судові рішення у справі були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду ухвалою господарського суду м. Києва від 25.12.2007р., зокрема, було залучено до участі у справі в якості відповідача Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області.

У поясненнях ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", зокрема, зазначав, що Законом України "Про державний бюджет України на 2005 рік" було передбачено надання Донецькій області субвенцій на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в тому числі й компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, у розмірі 76 175,400 грн., а ціна позову дорівнює 191 008,80 грн., тобто ціна позову знаходиться в межах відповідних бюджетних асигнувань та не перевищує їх.

Третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Новозалівської районної державної адміністрації у поясненнях на позовну заяву, зокрема зазначало, що оскільки позивачем не ведеться облік пасажирських перевезено громадян пільгових категорій (акт звіряння умовно –статистичної звітності не може бути доказом спричинення збитків), а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Донецька обласна державна адміністрація також просила відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому вказуючи на те, що Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік видатки на відшкодування витрат конкретним підприємствам за перевезення пасажирів пільгових категорій окремо не затверджуються, а входять до загального обсягу субвенцій на надання пільг з оплати послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за проїзд окремих категорій громадян.

Сума субвенції у 2005 році становила 93,7 млн.грн., у тому числі за пільговий проїзд громадян, передбачалось 74 млн. грн.

Зазначені кошти розподілялись між підприємствами електротранспорту, автомобільного, залізничного та повітряного транспорту. Враховуючи загальну кількість перевізників з усіх видів транспорту по містах і районах області, кількість окремих громадян пільгової категорії та фактичні видатки за попередній бюджетний рік, які склались за проведеними розрахунками згідно із встановленим порядком, бюджету, в даному випадку, Новоазовського району на 2005 рік було передбачено лише 136,5 тис. грн.

Крім того, облдержадміністрація за умовами договору зобов'язалась сприяти здійсненню компенсації збитків від перевезень пільгової категорії населення, а не брала на себе безпосередні зобов'язання щодо виплати цієї компенсації за рахунок власних коштів.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2008 р. (суддя Морозов С.М.) позов задоволено, стягнуто з Донецької обласної державної адміністрації на користь ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" 191 008,80 грн. компенсації за перевезення пільгових категорій пасажирів.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги щодо отримання компенсації в розмірі 191 008,80 грн. знаходяться в межах відповідних бюджетних асигнувань та не перевищують їх, а також право на отримання такої компенсації передбачене умовами укладеного між сторонами договору.

За апеляційною скаргою Донецької обласної державної адміністрації Київський апеляційний господарський суд (судді: Шипко В.В., Борисенко І.В., Розваляєва Т.С.), переглянувши рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2008р. в апеляційному порядку, постановою від 03.06.2008 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що головним розпорядником коштів, яким у даній справі є Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації, готуються звіти про нараховані суми щодо пільг компенсаційних витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян для майбутнього здійснення таких компенсаційних виплат на підставі розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам, які надаються підприємствами –постачальниками таких послуг, а також на підставі проведених з таким підприємством актів звірки розрахунків.

Проте, належних доказів, які підтверджуються факт надання позивачем відповідачу чи третій особі розрахунків  (актів звірки) не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем самостійно не ведеться облік пасажирських перевезень громадян пільгових категорій, на підставі даних якого розпорядник коштів міг би готувати звіти для подальшої компенсації.

ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 12.02.2008 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, дійшов висновку стосовно відсутності у договорі обов'язку замовника перевезень компенсувати перевізнику збитки від пільгових перевезень, без застосування приписів статті 40 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 32 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 р., за якими збитки пасажирського перевезення від пільгових перевезень повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів, а перевізник має право вимагати від замовника перевезень компенсації збитків за перевезення пільговиків.

Крім того, на думку заявника касаційної скарги, висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що компенсаційні виплати мають здійснюватися на підставі розрахунків не відповідає вимогам законодавства, оскільки пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. встановлено, що головні розпорядники коштів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів, які й були надані позивачем.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція виходить з обставин встановлених судом першої та апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є відшкодування збитків від перевезення в 2005 р. пільгових категорій пасажирів в розмірі 191008,80 грн. з посиланням на умови укладеного між сторонами 05.10.2004 р. договору № 123-20/8143 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, 05.10.2004 р. між Донецькою обласною державною адміністрацією та ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат       ім. Ілліча" було укладено договір № 123-20/8143 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, за умовами якого Донецька обласна державна адміністрація надає ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" право на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування Саханка –Маріуполь через Комінтерново, а останній, в свою чергу, забезпечує перевезення пасажирів на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пунктів 2.1.4 та 2.1.5 Замовник зобов'язаний контролювати виконання умов даного договору, а також дотримання законодавства про автомобільний транспорт  та сприяти щодо компенсації збитків від перевезень пільгової категорії населення в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно пункту 2.4.4 Перевізник має право одержувати компенсацію, передбачену за перевезення пільгових категорій громадян.      

Статтею 13 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що організаційне, науково-технічне та методичне забезпечення, державне регулювання та контроль на автомобільному транспорті фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та з інших джерел, не заборонених законодавством України.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про автомобільний транспорт", відносини пасажирського перевізника з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором на перевезення пасажирів за автобусним маршрутом загального користування, в якому визначається державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування.

За змістом статті 40 цього ж Закону, збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та від перевезень за регульованими збитковими тарифами  компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Крім того, відповідно до приписів статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на надання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюються з бюджетів міст обласного значення та районних бюджетів і фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтями 51, 78 вказаного кодексу взяття бюджетних зобов'язань та проведення видатків розпорядниками коштів місцевих бюджетів можливе виключно в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь –які зобов'язання фізичних та юридичних осіб за коштами бюджету без відповідних бюджетних асигнувань не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати місцевого бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Відповідно до частини 5 статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

За пунктом 2 частини 1 статті 97 цього Кодексу до трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, зокрема входять субвенції на здійснення програм соціального захисту, у тому числі на компенсацію виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Зі змісту частини 6 статті 51 Кодексу вбачається, що будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

За статтею 102 Кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (до яких також включено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян), фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" управління праці та соціального захисту населення є головним розпорядником тільки тих коштів, які передбачені в районному бюджеті на виконання соціальних програм.

Цей порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.         

Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених в обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують дані про нараховані суми щодо пільг, зокрема, щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами –постачальниками відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансових органів районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 15 числа місяця, що настає за звітним, які, в свою чергу, на підставі отриманих актів звіряння щомісяця готують реєстри нарахованих сум щодо пільг ветеранам війни і праці, допомоги сім'ям з дітьми, додаткових виплат населенню на покриття витрат з оплати житлово –комунальних послуг, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та направляють їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій до 20 числа місяця, що настає за звітним.

Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенції перераховуються протягом одного операційного на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг та ведуть облік за видами пільг ветеранам війни і праці, допомоги сім'ям з дітьми, додаткових виплат населенню на покриття витрат з оплати житлово –комунальних послуг, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, а також персоніфікований облік їх отримувачів.

Під час розгляду справи чуд першої інстанції зазначав, що Законом України "Про бюджет України на 2005 рік" було передбачено надання Донецькій області субвенцій на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в тому числі й компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, у розмірі 76 175 400 грн., а тому заявлені позовні вимоги щодо отримання компенсації в розмірі 191 008,80 грн. знаходяться в межах відповідних бюджетних асигнувань та не перевищують їх, а також право на отримання такої компенсації передбачене умовами укладеного між сторонами договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції стосовно наявності права на отримання компенсації позивачем за надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян, а тому, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.

Разом з цим, судова колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судове рішення господарського суду м. Києва також підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідно до додатку № 7 "Показники міжбюджетних взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами на 2005 рік" до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" була передбачена додаткова дотація з державного бюджету у розмірі 76 175 400 грн. на обласний бюджет Донецької області у тому числі й на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Проте, розглядаючи вказаний спір про відшкодування збитків від перевезення в 2005 р. пільгових категорій пасажирів в розмірі 191008,80 грн., судом першої інстанції не було з'ясовано питання стосовно того, чи була передбачена у державному бюджеті на відповідний рік достатня кількість коштів на фінансування державних програм соціального захисту, передбачених у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 вищевказаного Кодексу, а відтак чи існувала реальна можливість отримання позивачем в повному обсязі компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у разі дотримання відповідачами покладених на них обов'язків щодо направлення бюджетних запитів (замовлень) про надання бюджетної субвенції для погашення кредиторської заборгованості за відповідною державної програмою, що є суттєвим для вирішення спору по суті.

Не було надано відповідної оцінки доводам Донецької обласної державної адміністрації, викладеним у поясненнях до позовної заяви стосовно того, що враховуючи загальну кількість перевізників з усіх видів транспорту по містах і районах області, кількість окремих громадян пільгової категорії та фактичні видатки за попередній бюджетний рік, які склались за проведеними розрахунками згідно із встановленим порядком, в бюджеті Новоазовського району на 2005 рік було передбачено лише 136,5 тис. грн., а також не з'ясовувалось питання чи проводився розрахунок з позивачем за надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян у 2005 році.  

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції розглянули справу односторонньо, не з'ясували дійсні права і обов'язки сторін стосовно предмету та підстави виникнення спору, не перевірили усі обставини, що мають значення для справи, чим порушили вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду м. Києва від 12.02.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. у справі № 14/444-25/630 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Касаційну скаргу ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                                      Т. Дроботова

Судді:                                                                                             Н. Волковицька

                                                                                     Л. Рогач