Рішення

від 10.03.2009 по справі 14/444-25/630

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14/444-25/630

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  14/444-25/630-38/11

10.03.09

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»

ДоДонецької обласної державної адміністрації - Відповідач 1Головного управління державного казначейства у Донецькій області - Відповідач 2

Третя особаУправління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації

Простягнення 191008,80 грн.

      Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від позивачаОгненний А.Б., Карастоянов П.В.

Від відповідачаСкоробагата Т.М. –представник Відповідач 1не з'явились –представник Відповідач 2

Від третьої особине з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Відповідача 191008,80 грн. в рахунок відшкодування збитків, завданих перевезенням в 2005р. пільгових категорій пасажирів.

Заявлений позов Позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п.2.4.4 договору №123-20/8143 від 05.10.04р., укладеного між сторонами, Позивач має право одержувати компенсацію, передбачену за перевезення пільгових категорій громадян, а п.2.1.4, 2.1.5 зазначеного договору зобов'язано державну адміністрацію контролювати виконання умов договору, а також законодавства про автомобільний транспорт та сприяти компенсації збитків від перевезень пільгової категорії населення в порядку, встановленому законодавством України. При цьому Позивач посилається на положення ст.14, 22, 633 Цивільного кодексу України, ст.36, 40 Закону України «Про автомобільний транспорт», Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 27.05.96р. №150,  Порядку надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.97р. №176, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02р. №256.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач також посилається на Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», яким було передбачено надання Донецькій області субвенцій на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в тому числі компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у розмірі 76175400,00 грн. Як стверджує Позивач ціна позову не перевищує відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи свою правову позицію тим, що ст.89 Бюджетного кодексу України передбачено, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян згідно ст.102 Бюджетного кодексу України фінансуються за рахунок субвенції з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідач 1 отримав субвенцію з Державного бюджету України та розподілив її в повному обсязі, в тому числі Позивачу, проте цих коштів були не достатньо для повного погашення компенсаційних виплат, в тому числі Позивачу. Відповідач 1 неодноразово повідомляв про це відповідні центральні органи державної влади та звертався за додатковим фінансуванням.

Також в обґрунтування своєї правової позиції Позивач невірно застосовує Інструкцію про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затверджену наказом Мінстату України від 27.05.96р. № 150 при визначенні розміру компенсації за перевезення пільгової категорії громадян. Разом із тим, Позивач не подавав Відповідачу 1 розрахунків щодо вартості послуг наданих пільговикам, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.03р.  

Третя особа у наданих суду поясненнях вказала, що заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог, зазначивши наступне. Рішенням Новоазовської районної ради №ІV/16-278 від 30.12.04р. були затверджені доходи та витрати районного бюджету на 2005 рік по головним розпорядникам коштів. На Новоазовський район була виділена субвенція щодо надання пільг у сумі 145800,00 грн., окремо на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян 136500 грн., які були компенсовані Позивачу. Більше субвенцій Третій особі не виділялось.   

Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів «Про єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги»підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга». Проте, Позивач жодного разу не надав звітів вказаної форми та не підтвердив надання громадянам пільг по перевезенню.

          Ухвалою від 02.08.06р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 02.10.06р. Ухвалами Господарського суду міста Києва розгляд справи неодноразово відкладався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.06р. у позові відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.07р. рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.06р. у справі №14/444 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.07р. касаційну скаргу Відповідача задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.06р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.07р. у справі №14/444 скасовано. Справу №14/444 повернуто Господарському суду міста Києва на новий розгляд.

          Ухвалою від 25.12.07р. справі був присвоєний №14/444-25/630, розгляд справи був призначений на 12.02.08р. Ухвалами Господарського суду міста Києва розгляд справи неодноразово відкладався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.08р. позов задоволено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.08р. рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.08р. у справі № 14/444-25/360 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.08р. касаційну скаргу Позивача задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.08р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.08р. у справі № 14/444-25/630 скасовано. Справу № 14/444-25/630 повернуто Господарському суду міста Києва на новий розгляд.

У своїй постанові Вищий господарський суд України вказав, що судами не було з'ясовано питання стосовно того, чи була передбачена у державному бюджеті достатня кількість коштів на фінансування державних програм, чи існувала реальна можливість отримання Позивачем в повному обсязі компенсаційних виплат у разі дотримання Відповідачем покладеного на нього обов'язків щодо направлення бюджетних запитів про надання бюджетної субвенції для погашення кредиторської заборгованості.    

          Ухвалою від 09.12.08р. справу прийнято до провадження, присвоєно № 14/444-25/630-38/11, розгляд справи призначений на 27.01.09р. Цією ж ухвалою сторони було зобов'язано подати суду документи, вказані в цій ухвалі.

Ухвалою від 27.01.09р. розгляд справи був відкладений на 17.02.09р. у зв'язку з неявкою представників Відповідача 2 та Третьої особи та неподанням сторонами у справі всіх витребуваних судом доказів.

Ухвалою від 17.02.09р. розгляд справи був відкладений на 10.03.09р. у зв'язку з неявкою представників Відповідача 2 та Третьої особи та неподанням сторонами у справі всіх витребуваних судом доказів.

          Судом заслухані пояснення учасників судового процесу, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання вказаних осіб суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.04р. між Донецькою обласною державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»був укладений договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №123-20/8143, відповідно до якого Відповідач 1 надає Позивачу право на перевезення пасажирів на маршруті загального користування Саханка-Маріуполь через Комінтерново, а Позивач забезпечує перевезення пасажирів на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1.4, 2.1.5 зазначеного договору Відповідач 1 зобов'язаний контролювати виконання умов договору, а також дотримання законодавства про автомобільний транспорт та сприяти щодо компенсації збитків від перевезень пільгової категорії населення в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно з п.2.4.4 зазначеного договору Позивач має право одержувати компенсацію, передбачену за перевезення пільгових категорій громадян.

23.12.04р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про державний бюджет на 2005 рік»згідно з додатком 7 якого субвенція з державного бюджету Донецькій області на надання пільг ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам державної пожежної охорони, особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами та громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян була передбачена в сумі в сумі 76175,4 тис. грн.

23.12.05р. Кабінетом міністрів України було прийняте розпорядження №558-р, яким був затверджений перерозподіл обсягів субвенцій, внаслідок чого обсяг субвенції з державного бюджету Донецькій області на надання пільг ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам державної пожежної охорони, особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами та громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян був збільшений на 17556,2 тис. грн., та склав 93761,6 тис. грн.

Вказана сума субвенції була фактично надана з державного бюджету України до обласного бюджету Донецької області в сумі 93761,6 тис. грн., що підтверджується поясненнями Відповідача 1 та поданим звітами.

23.12.05р. рішенням Донецької обласної ради №4/31-750 «Про внесення змін і доповнень до рішення обласної ради від 28.12.04р. №4/24-555 «Про обласний бюджет на 2005 рік» в доходах обласного бюджету на 2005 рік була передбачена субвенція з державного бюджету на надання пільг ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам державної пожежної охорони, особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами та громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян в сумі 93761,6 тис. грн.

Цим же рішенням вказана субвенція в повному обсязі була розподілена між бюджетами місць обласного значення, районів області і обласним бюджетом, зокрема на компенсацію за пільговий поїзд в міському та приміському електро- автотранспорті окремих категорій громадян 71688.7 тис. грн.,в тому числі Новоазовському району було виділено на компенсацію за пільговий поїзд в міському та приміському автотранспорті окремих категорій громадян 136.5 тис. грн.   

Вказана сума субвенції була фактично перерахована з обласного бюджету Донецької області до бюджету Новоазовського району в сумі 136,5 тис. грн., що підтверджується поясненнями Відповідача 1, Третьої особи та поданим звітами.

30.12.04р. рішенням Новоазовської районної ради №4/16-278 «Про районний бюджет»були враховані у складі районного бюджету витрати за рахунок субвенції з державного бюджету на реалізацію програм соціального захисту населення в сумі 3693400,00 грн., в тому числі надання пільг передбачених законодавством та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян в сумі 145800,00 грн., з них на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян в сумі 136500,00 грн.

05.04.05р. –29.12.05р. Третьою особою була сплачена Позивачу компенсація за пільговий проїзд окремих категорій громадян в сумі 136500,00 грн., що підтверджується звітом та виписками з рахунку, залученими до матеріалів справи.

Річна потреба в коштах на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян у 2005 році згідно з розрахунками Головного фінансового управління Відповідача 1 складала 152839,1 тис. грн., в тому числі на автомобільному транспорті 84663,7 грн., що підтверджується розрахунками Відповідача 1 та його численними зверненнями до центральних органів виконавчої влади.

Зокрема 14.12.05р. головне фінансове управління Відповідача 1 зверталось до Міністерства фінансів України з листом №02-01/15-1963 про збільшення обсягу субвенції на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян у 2005 році на 88234,1 тис.грн.

В наступних роках головне фінансове управління Відповідача 1 також зверталось до Міністерства фінансів України з листами про збільшення обсягів субвенції на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян у 2006-2008 роках.

Крім того, 03.12.07р. та 15.01.08р. Відповідач 1 звертався з листами відповідно №01/11-3147 та №01/11-0075 до Прем'єр-Міністрів України про забезпечення державних соціальних гарантій з приводу здійснення повної компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.    

У 2005 році Позивач подавав Третій особі наростаючим підсумком щомісячні звіти за статистичною формою №51-авто про перевезення пасажирів автомобільним транспортом згідно з якими, з застосуванням встановленого облстатуправлінням коефіцієнту переведення платних пасажирів у пільгові 2,22, загальний безплатний пасажирообіг у 2005 році склав на міських перевезеннях 1752,6 та на приміських перевезеннях 16835,1 тис. пас. км.

Відповідно до акту звіряння про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян автотранспортом та розрахунків за надані послуги, з застосуванням встановленого облстатуправлінням коефіцієнту переведення платних пасажирів у пільгові 2,22, станом на 01.01.06р. загальна заборгованість на міському сполученні складає 168250,00 грн., на приміському сполученні складає 1126132,50 грн.

Спір у справі виник з причин того, що Позивач вважає, що Відповідач 1 мав сплатити йому 191008, 80 грн. в рахунок відшкодування збитків, завданих від перевезення в 2005р. пільгових категорій пасажирів, а Відповідач 1 проти цього заперечує.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Господарський суд міста Києва вважає, що позов Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З наведеної норми вбачається, що для відшкодування збитків має бути наявність наступних складових: 1) наявність витрат, втрат потерпілої особи; 2) наявність протиправної, винної поведінки іншої особи; 3) наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями винної особи та витратами, втратами потерпілої особи. При цьому, обсяг понесених втрат або витрат повинна доводити потерпіла особа.      

Згідно з ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету»№ 256 від 04.30.02р. головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з п.5 вказаного Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами ? надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Відповідно до п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.03р., підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Підприємства та організації, що надають послуги з проїзду в міському та приміському транспорті, у разі неможливості подати розрахунки за формою "2-пільга" надсилають уповноваженому органу розрахунки за формою, що встановлюється договором на перевезення пільгових категорій громадян.

Разом із тим, як встановлено судом замість вказаної вище форми розрахунку "2-пільга" Позивачем подавались звіти про перевезення пасажирів автомобільним транспортом за формою №51-авто, яка є формою державних статистичних спостережень, затвердженою наказом Державного комітету статистики України №389 від 18.06.04р. При цьому, як встановлено судом Позивач у розрахунках сум компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян автотранспортом застосовував лише встановлений облстат-управлінням коефіцієнт переведення платних пасажирів у пільгові, який дорівнював 2,22.

Проте, відповідно до наказу Державного комітету статистики України №389 від 18.06.04р. форма державного статистичного спостереження №51-авто була затверджена відповідно до ст.14 Закону України "Про державну статистику" з метою подальшого удосконалення державних статистичних спостережень з автомобільного транспорту. Згідно з наказом Міністерства статистики України від 27 травня 1996 року N 150 інструкція про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах була затверджена з метою забезпечення достовірності інформації про обсяги пасажирських перевезень на маршрутах громадським транспортом.

З наведених норм вбачається, що форма №51-авто та коефіцієнт переведення платних пасажирів у пільгові 2,22 були встановлені органами статистики виключно з метою статистичних досліджень та застосовування для складання звітності державних статистичних спостережень зі статистики транспорту. Нормами вказаних наказів не передбачено застосування їх положень, зокрема форми №51-авто та коефіцієнту переведення платних пасажирів у пільгові 2,22 при визначенні сум субвенції на послуги пасажирського транспорту. Звіти за формою №51-авто не відображають фактичний обсяг наданих послуг по перевезенню пільгових категорій громадян, оскільки не підтверджені даними персоніфікованого обліку громадян вказаної категорії, які скористалися своїм правом на пільгу. Даний висновок також підтверджується листами Державного комітету статистки України від 09.02.05р. №05/1-2-31/08 та від 17.04.08р. №05/1-2-108/121, залученими до матеріалів справи.

За вказаних обставин суд вважає, що Позивач не довів належними доказами кількості перевезених ним пільгових категорій громадян та наявності в зв'язку з цим своїх витрат, втрат у спірній сумі 191008,80 грн., що є підставою для відмови Позивачу у позові.     

Згідно зі ст.14 Закону України «Про автомобільний транспорт»організаційне, науково-технічне та методичне забезпечення, державне регулювання та контроль, міжнародна діяльність автомобільного транспорту загального користування фінансуються у відповідності із законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про автомобільний транспорт»пільгові перевезення осіб, які відповідно до законодавства користуються такими правами, здійснюються пасажирськими перевізниками усіх форм власності та підпорядкування. Пасажирському перевізнику забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно з законом. Види та обсяги пільгових перевезень встановлюються державним замовленням, в якому визначається порядок компенсації пасажирським перевізникам збитків від цих перевезень.

Згідно з ст.40 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та від перевезень за регульованими збитковими тарифами повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що відносини пасажирського перевізника з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором на перевезення пасажирів за автобусним маршрутом загального користування, в якому визначається державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування.

Згідно з ст.89 Бюджетного кодексу України компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесені до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст обласного значення та згідно ст.102 Бюджетного кодексу України фінансуються за рахунок субвенції з Державного бюджету, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що джерелом відшкодування Позивачу його витрат по пільговому перевезенню автомобільним транспортом окремих категорій громадян є кошти Державного бюджету України, які виплачуються з районних бюджетів за рахунок субвенції, яка отримується районними бюджетами з Державного бюджету України.

Відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Згідно з ст.66 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання у 2005 році, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, в межах виділених їм асигнувань. Зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням.

          З наведених правових норм вбачається, що Відповідач 1 мав повноваження відшкодовувати збитки від перевезення в 2005 році пільгових категорій пасажирів виключно  за рахунок субвенцій Державного бюджету України, а не за рахунок коштів, які виділялись Відповідачу 1 на утримання та для виконання ним покладених на нього державою функцій.

Як встановлено судом обсяг субвенції з Державного бюджету України Донецькій області на надання пільг ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам державної пожежної охорони, особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами та громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян у 2005 році був встановлений у сумі 93761,6 тис. грн. Вказана сума субвенції була фактично надана з державного бюджету України до обласного бюджету Донецької області повністю в сумі 93761,6 тис. грн.

Як встановлено судом Донецькою обласною радою отримана з державного бюджету України субвенція в повному обсязі була розподілена між бюджетами місць обласного значення, районів області і обласним бюджетом, зокрема на компенсацію за пільговий поїзд в міському та приміському електро- автотранспорті окремих категорій громадян 71688.7 тис. грн., в тому числі Новоазовському району було виділено на компенсацію за пільговий поїзд в міському та приміському автотранспорті окремих категорій громадян 136.5 тис. грн. Вказана сума субвенції була фактично перерахована з обласного бюджету Донецької області до бюджету Новоазовського району в сумі 136,5 тис. грн.

Як встановлено судом Новоазовською районною радою були враховані у складі районного бюджету витрати за рахунок субвенції з державного бюджету на реалізацію програм соціального захисту населення, в тому числі на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян в сумі 136500,00 грн. Вказана сума Третьою особою була сплачена Позивачу повністю в сумі 136500,00 грн.

З наведеного вбачається, що Відповідач 1 у 2005 році отримав з Державного бюджету України субвенцію на надання пільг, в тому числі на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Дану субвенція Відповідач 1 повністю розподілив за призначенням, в тому числі на компенсацію за пільговий поїзд в міському та приміському електро- автотранспорті окремих категорій громадян 71688.7 тис. грн., з них Новоазовському району було виділено на ці цілі 136.5 тис. грн., які були повністю виплачені Позивачу.

За вказаних обставин суд вважає, що в діях Відповідача 1 щодо отримання та розподілу в 2005 році субвенції з Державного бюджету України відсутня протиправна поведінка, внаслідок якої Позивач міг би понести спірні витрати чи втрати, що також є підставою для відмови Позивачу у позові. На підтвердження іншого Позивачем доказів суду не подано.    

Згідно з ст.22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в особі їх керівників. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Відповідно до ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями.

Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»головним розпорядником коштів субвенції за кодом програмної класифікації видатків №3511070 «Субвенції з державного бюджету»визначено Міністерство фінансів України. При цьому Відповідач 1 є головним розпорядником коштів державного бюджету за кодом програмної класифікації 7751010 –здійснення виконавчої влади у Донецькій області.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 03.08.04р. №31-03190-12-5/13999 «Про доведення граничних обсягів видатків та надання кредитів проекту державного бюджету на 2005 рік»бюджетні запити на надання субвенцій з державного бюджету України подають відповідні Міністерства України.

З наведених норм вбачається, що подання бюджетних запитів та складання бюджетних кошторисів  по видаткам Державного бюджету України за кодом програмної класифікації видатків №3511070 «Субвенції з державного бюджету»покладено на галузеві Міністерства України та Міністерство фінансів України, а не на Відповідача 1.

Проте, як встановлено судом, оскільки річна потреба в коштах на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян у 2005 році була значно більшою ніж було передбачено у Державному бюджеті України, зокрема згідно з розрахунками Головного фінансового управління Відповідача 1 така потреба складала 152839,1 тис. грн., в тому числі на автомобільному транспорті 84663,7 грн. Відповідач 1 неодноразово звертався до Міністерства фінансів України з листами про збільшення обсягу субвенції на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян у 2005 році.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про відсутністю у діяльності Відповідача 1 винних дій та причинно-наслідкового зв'язку, що могло б призвести до неотримання Позивачем належних йому компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян в 2005 році у спірній сумі, що також є підставою для відмови Позивачу у позові. На підтвердження іншого Позивачем доказів суду не подано.    

Судом не приймається до уваги посилання Позивача на п.2.4.4 договору №123-20/8143 від 05.10.04р., укладеного між сторонами, відповідно до якого Позивач має право одержувати компенсацію, передбачену за перевезення пільгових категорій громадян та п.п. 2.1.4, 2.1.5 зазначеного договору, згідно з якими державну адміністрацію зобов'язано контролювати виконання умов договору та законодавства про автомобільний транспорт та сприяти щодо компенсації збитків від перевезень пільгової категорії населення в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно з ст.40 Закону України «Про автомобільний транспорт»збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та від перевезень за регульованими збитковими тарифами повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02р. №256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах на зазначені цілі.

З наведених правових норм та положень договору вбачається, що на Відповідача 1 не покладений обов'язок з виплати Позивачу компенсації збитків від перевезень пільгової категорії населення за рахунок власних коштів. Натомість судом встановлено, що Відповідач 1 належним чином виконував свій обов'язок щодо сприяння компенсації Позивачу збитків від перевезень пільгової категорії населення.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 191008,80 грн. на підставі ст.14, 22, 633 ЦК Цивільного кодексу України з посиланням на те, що Позивач має право на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про автомобільний транспорт»організаційне, науково-технічне та методичне забезпечення, державне регулювання та контроль, міжнародна діяльність автомобільного транспорту загального користування фінансуються у відповідності із законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про автомобільний транспорт»збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та від перевезень за регульованими збитковими тарифами повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Відповідно до ст.1 Бюджетного кодексу України бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

З наведених правових норм вбачається, що саме нормами Бюджетного кодексу України регулюються відносини щодо виплат, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, до яких відносяться субвенції на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Отже виникнення виникнення у Відповідача 1 зобовязання щодо виплат компенсацій за пільгові перевезення громадян автомобільним транспортом, відповідно виникнення заборгованості та її стягнення на підставі ст.14, 22, 633 Цивільного кодексу України можливе лише у випадку та після отримання Відповідачем 1 з Державного бюджету України субвенцій на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.  

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                                       Ю.Л.Власов

Рішення підписане 13.04.2009р.