Постанова

від 11.11.2008 по справі 7/4(39/113-08(7/107-07))-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/4(39/113-08(7/107-07))-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 листопада 2008 р.                                                                                    № 7/4(39/113-08(7/107-07))-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючогоВолковицької Н.О. Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаКучеревої Н.В. дов. від 14.10.2008 року

відповідачівне з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуАкціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ"

на постанову від 07.07.2008 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№ 7/4(39/113-08(7/107-07))-08 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомАкціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ"

доДочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Шполянський елеватор"

доПриватного підприємства "Агроленд"

прозобов'язання вчинити дії та стягнення 10000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвест банку в м.Дніпропетровськ" в особі філії "Відділення Промінвест банку в м.Дніпропетровськ" звернувся з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Шполянський елеватор" та Приватного підприємства "Агроленд" про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати відповідачів солідарно відновити в натурі заставлений соняшник в кількості 9155 тон, видати подвійне складське свідоцтво на зерно, та стягнення 10000,00 грн. з відповідача-1 на користь позивача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2008 року у задоволенні позову відмовлено.

За апеляційною скаргою Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2008 року залишене без змін з тих самих підстав.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ" звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.20085 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

На думку скаржника судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального права, а саме: статті 11, 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та статтю 174 Господарського кодексу України.

Порушення норм процесуального права скаржник вбачає, зокрема, у тому, що в порушення вимог, які відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України ставляться до судового рішення щодо його обґрунтованості та законності, в мотивувальній частині постанови апеляційний господарський суд, як і в рішенні суд першої інстанції, не вказав норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін у даній справі та на яких ґрунтуються висновки суду, а також не застосовано законодавство, яке підлягає застосуванню у даному випадку.

Заслухавши суддю –доповідача та присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи предметом спору є спонукання відповідачів солідарно відновити в натурі на користь позивача заставлений соняшник в кількості 9155,00 тон, видати подвійне складське свідоцтво на зерно та стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Шполянський елеватор"  штраф у розмірі 10000,00 грн.

Судами встановлено, що 31.10.2005 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Красногвардійське відділення Промінвестбанку" та Приватним підприємством "Агроленд" було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 30-1059/02-01 та в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між останніми було укладено договір застави № 30-1060/03-01 від 31.10.2005 року, згідно умов якого у заставу позивачеві підприємство передало 9155,00 тонн насіння соняшника.

Наявність заставленого майна була підтверджена договором № 197 від 15.08.2005 року між дочірнім підприємством державної акціонерної компанії "Хліб України" "Шполянський елеватор" та Приватним підприємством "Агроленд" про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції, складською квитанцією № 427, виданою 28.10.2005 року на бланку АЖ № 043952, згідно якої відповідач-1 прийняв від відповідача-2 на зберігання за договором зберігання соняшника 2005 року збирання врожаю фізичною та заліковою вагою 9155000 кг, ГОСТ 22931-89, вологістю 8,0, зернова домішка 20, сміттєва домішка 1,75.

Також, між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір від 31.10.2005 року про внесення змін № 1 договору зберігання № 197 від 15.08.2005 року, згідно якого (п.5.6 договору) забороняється відвантаження насіння соняшнику із елеватора до повного виконання  зобов'язань відповідача  перед позивачем по кредитному договору, а відповідно п.5.7 цього договору за порушення зобов'язань, передбачених пунктом 5.6 Договору в редакції додаткової угоди, а саме за відвантаження насіння соняшнику без письмового дозволу Банку (позивача), виконавець (відповідач-1) виплачує на користь Банку штраф в розмірі 10000,00грн., а також відшкодовує останньому в натурі кількість відвантаженого без дозволу Банку насіння соняшнику чи відшкодовує його вартість за ринковими цінами, що діють на момент відшкодування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що договір №197 від 15.08.2005 року та від 31.10.2005 року №1 між відповідачами не укладався, складська квитанція серії АЖ №043952 не видавалась, що підтверджено копіями "журналів реєстрації договорів на 2005 рік" та копією "журналу реєстрації складських квитанцій 2005 рік".

Також суди виходили із того, що згідно інформації наданої на запит господарського суду Дніпропетровської області Державним підприємством "Держреєстри України" від 15.05.2007 року за № 37 бланк складської квитанції на зерно АЖ №043952 ДП ДАК "Хліб України" "Шполянський елеватор" не видавався, за зазначеними серією і номером, складська квитанція була отримана 15.11.2004 року іншою юридичною особою через фізичну особу за довіреністю /т.1 а.с. 110/.

Враховуючи наведені факти, на виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2007 року /т.1 а.с. 144-145/ було проведено судову почеркознавчу та технічну експертизи Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса.

Висновками експертиз №8882 від 20.12.2007 року та №8883 від 29.12.2007 року встановлені факти, які свідчать про недостовірність вище зазначених доказів: договору № 197 від 15.08.2005 року, договору № 1 від 31.10.2005 року та складської квитанції від 28.10.2005 року № 427 з серійним номером АЖ №043952, а саме: підписи від імені Сабадаша М.А. в договорі №197 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції від 15.08.2005 року, в рядку "Директор ДП "Шполянський елеватор М.А.Сабадаш"; "договорі про внесення змін №1 до договору № 197 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції від 15.08.2005 року" від 31.10.2005 року, в рядку "директор ДП ДАК "Хліб України" "Шполянський елеватор"; складській квитанції на зерно № 427 від 28.10.2005 року, в рядку "Керівник"; Чорногал Г.В. в складській квитанції на зерно № 427 від 28.10.2005 року, в рядку "Головний бухгалтер", - виконані не Сабадашем Миколою Андрійовичем, не Чорногал Ганною Володимирівною, а іншими особами; в наданих для дослідження договорі № 197 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції від 15.08.2005 року, договорі про внесення змін №1 від 31.10.2005 року до договору №197 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції від 15.08.2005 року, складській квитанції на зерно № 427 від 28.10.2005 року відтиски печатки дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Шполянський елеватор" нанесені за допомогою рельєфного кліше; в наданих договорі №197 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції від 15.08.2005 року, договорі про внесення змін №1 від 31.10.2005 року до договору №197 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції від 15.08.2005 року, складській квитанції на зерно № 427 від 28.10.2005 року відтиски печатки дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Шполянський елеватор" нанесені не кліше печатки Державного підприємства ДАК "Хліб України" "Шполянський елеватор", експериментальні та вільні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження /т.2 а.с. 32-34, 104-106/.

Отже, за викладених встановлених обставин суди дійшли висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача –І та відповідача –ІІ солідарного обов'язку щодо відновлення в натурі на користь позивача заставленого соняшнику в кількості 9155,00 тонн та видачі подвійного складського свідоцтва на зерно, стягнення з відповідача –І неустойки та, відповідно, задоволення позову.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки відповідно приписам Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України  наявні  докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, суди, вставивши вищевказані обставини повинні були надати їм оцінку стосовно договорів та інших доказів, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, оскільки відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України  правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, слід мати на увазі, що відповідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а відповідно пункту 24 статті 1 Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які  мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно  врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти  обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2008 року у справі № 7/4(39/113-08(7/107-07))-08 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ" задовольнити частково.

Головуючий суддя                                        Т. Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька

Л. Рогач