Рішення

від 01.11.2011 по справі 18/2478/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2011 р. Справа №18/2478/11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", вул. Алма-Атинська, 37, м. Київ в особі Полтавської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", 36014, м. Полтава, вул. Харчовиків,19А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів - 7", вул. Шевченка, 20, м. Полтава, Полтавська область,36000

про спонукання укласти договір

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: Зайончковська В.В., Орехова В.Ю., Скакун М.В.

від відповідача: Максимова М.Є.

В судовому засіданні 01.11.2011 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України та повідомив про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Київ в особі Полтавської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів - 7" про спонукання відповідача укласти п. 1.2; 2.13; 3.1; 3.2; 4.1; 4.2; 7.2.2; 8.2; 11.4; 11.5; 11.6; Договору про надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та Додаток № 1 до Договору в редакції позивача та вважати договір укладеним з 26.07.2011 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог у відзиві (арк. справи 91-92) заперечує, посилаючись на те, що 26.07.2011 року він отримав від позивача проект договору на послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом. 03.08.2011 року представник позивача отримав підписаний проект договору від 26.07.2011 року з протоколом розбіжностей. 22.08.2011 року сторони підписали протокол узгодження розбіжностей до договору від 26.07.2011 року. Позивач звернувся до суду із позовною заявою 30.08.2011 року, тобто через 27 днів з дня отримання протоколу розбіжностей, а отже згідно ч.7 ст. 181 ГК України неврегульовані пропозиції вважаються прийнятими позивачем. Також відповідач подав письмові пояснення від 01.11.2011 року, в яких виклав свої заперечення по спірним пунктам договору (арк. справи 132-135).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив :

Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Полтавської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (позивач) листом від 26.07.2011 року направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів - 7" (відповідач) пропозицію укласти договір № 13 з додатками від 26.07.2011 року про надання послуг з перевезення вантажів (договір) ( договір арк. справи 37-40).

03.08.2011 року позивач отримав від відповідача підписаний договір з протоколом розбіжностей до нього ( арк. справи 43).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у відповідності до ч.5 ст. 181 ГК України він 19.08.2011 року направив протокол узгодження розбіжностей, але між сторонами виникли розбіжності щодо редакції пунктів договору ( п. 1.2; 2.13; 3.1; 3.2; 4.1; 4.2; 7.2.2; 8.2; 11.4; 11.5; 11.6; Договору про надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та Додаток № 1 до Договору).

При цьому на виконання вимог ч. 6 ст. 179 ГК України позивач змушений укласти договір з відповідачем згідно рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 01/90-рш (арк. справи 53-58).

Як свідчать матеріали справи, за результатами розгляду матеріалів справи № 01-02-50/80-2011 та відповідно до ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункту 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 291/5482 зі змінами та доповненнями, пункту 33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.1998 р. за № 471/2911 зі змінами та доповненнями, адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 01/90-рш від 10 серпня 2011 року (арк. справи 34-40). Зазначеним рішенням, зокрема :

- визнано, що Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Полтавської філії за результатом діяльності за період 2010 - 2011 рр. є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом в межах територій міст Полтава та Карлівка Полтавської області (території, на яких розташовані під'їзні залізничні колії Філії), по Полтавській дільниці - від станції Полтава-Київська до контрагентів; по Карлівській - від станції Карлівка до контрагентів;

- визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції з боку Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Полтавської філії встановлення економічно необґрунтованих тарифів на додаткові платні послуги (маневрова робота, гальмівного башмаку, проведення 1 стрілочного переводу на коліях) - п. 2 ст. 50, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом шляхом встановлення таких цін та умов реалізації послуги, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів;

- визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції з боку Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Полтавської філії встановлення у договорах на перевезення 1 тони вантажу з контрагентами додаткових послуг (послуги при укладанні або пролонгації договору, виготовлення та передача Замовнику документів по факсу, послуга консультацій з правил перевезення вантажів, послуга з оформлення розрахункової операції), які не входять до переліку послуг згідно Методичних рекомендацій щодо формування тарифів на перевезення вантажів та інших послуг, що надаються ПрАТ "Київ-Дніпровске МППЗТ" затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 30.11.2007 року № 1094 -п. 2 ст. 50, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуг пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом, шляхом встановлення таких цін та умов реалізації послуги, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку, що могло призвести до ущемлення інтересів споживачів;

- зобов'язано ПрАТ "Київ-Дніпровске МППЗТ" в особі Полтавської філії у місячний термін припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у п. 2 цього рішення, шляхом встановлення економічно обґрунтованих тарифів на додаткові платні послуги (маневрова робота, встановлення гальмівного башмаку, проведення 1 стрілочного переводу на коліях), про що повідомити територіальне відділення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Порядок укладення договорів, що породжують майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання, регулюється Господарським кодексом України.

Господарським кодексом України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. При цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (стаття 67). Згідно положень названого кодексу укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст. 179); спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом (ч. 1 ст. 187).

У розумінні наведених норм чинного законодавства договір, який є предметом даного переддоговірного спору, є обов'язковим для укладення сторонами.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначений ст. 181 Господарського кодексу України. Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 1.2 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект спірного пункту 1.2 містить положення, згідно якого послуги можуть надаватися тільки при умові технічної можливості з дотриманням вимог п. 1.1 цього договору та у порядку, що забезпечує відповідну якість цих послуг.

Відповідач вважає за необхідне виключити наведене положення договору, посилаючись на те, що Відповідно до пункту 1.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, які затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 р. № 644, під'їзні колії з усіма спорудами і пристроями, локомотиви і вагони повинні утримуватися в повній справності згідно з чинними Правилами технічної експлуатації (ПТЕ) залізниць України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.01.1995 р. № 27 , і ПТЕ підприємств. Утримання залізничний колій в повній справності це є обов'язком позивача. А позивач пунктом 1.2. Договору (послуги можуть надаватися тільки при умові технічної можливості) ухиляється від своїх обов'язків щодо утримання залізничних колій та ставить виконання умов Договору щодо перевезення вантажів в залежність від своїх обов'язків по утриманню колій.

Згідно ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості . Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. В свою чергу ст. 15 Господарського кодексу України зазначає, що у сфері господарювання застосовуються: технічні регламенти; стандарти; кодекси усталеної практики; класифікатори; технічні умови. Позивач здійснює свою діяльність відповідно до технічних умов ТУ У 60; 1-04737111-030:2007, зареєстрованих Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 24.05.2007 № 02568182/032594.

За приписами ст. 673 Цивільного кодексу України якщо законодавством встановлені вимоги щодо якості товару, та надавач послуг повинен надати їх саме такої якості.

Отже, суд визнає правомірною редакцію даного пункту договору, що запропонована позивачем.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 2.13 Договору виникли у зв'язку з тим, що відповідач вважає за необхідне доповнити пункт 2.13 Договору наступним реченням : сторони домовилися, що в разі невиконання виконавцем п. 2.11 цього Договору замовник не здійснює оплату залізниці, яка передбачена цим пунктом.

Запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого якщо з причин, залежних від Замовника, залізниці не переданий рухомий склад, то вважається, що цей рухомий склад перебуває в користуванні Замовника і плата за користування вагонами сплачується Замовником. До таких випадків відноситься: неприйнятий залізницею рухомий склад (пошкоджені вагони при виконанні вантажних операцій, розукомплектовані вагони, неочищені вагони або вагони з не знятими реквізитами, вагони завантажені з порушенням ТУ навантаження та кріплення вантажу, вагони з технічними або комерційними несправностями, внаслідок яких можливе пошкодження або втрата вантажу, вагони без документів або з невірно оформленими документами, тощо). Такий рухомий склад перебуває в користуванні замовника до усунення недоліків чи несправностей та прийняття його залізницею. Якщо у цих випадках необхідно повторно перевозити рухомий склад на вантажні фронти, то ці послуги виконуються виконавцем за окрему плату та оплачуються як додаткова маневрова робота за фактично затрачений час.

Як вбачається з редакції пунктів 2.10, 2.11 та п. 2.13 договору, йдеться мова про порядок приймання позивачем від відповідача вагонів після закінчення вантажних операцій та визначено ті несправності, при яких позивач не буде приймати вагони від відповідача, у пункті 2.11 визначено, на яких передавальних коліях буде прийматися прийом вагонів, а у пункті 2.13. договору наведено перелік випадків, коли відповідач буде нести додаткові витрати перед Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізницею" у разі невиконання прийнятих на себе зобов'язань, до яких позивач не має жодного відношення і не може проконтролювати його виконання.

Стаття 306 Господарського кодексу України передбачає, що загальні умови та особливі умови перевезень вантажів (плата за користування вагонами відноситься до умов перевезення вантажів як на загальних, так і на особливих умовах) визначаються Господарським кодексом України та виданими відповідно до нього транспортними кодексами, статутами та іншими нормативно правовими актами. Транспортний засіб (вагон), в якому перевозиться вантаж відповідачеві, належить "Укрзалізниці" або іншим залізницям держав СНД та Балтії. Статтями 119-126 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (із змінами та доповненнями) передбачається внесення плати за користування вагонами, порядок нарахування та внесення цієї плати встановлюється Правилами.

Правилами користування вагонами і контейнерами, які затверджені наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 р. за № 113 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за № 165/3458 із змінами та доповненнями) визначено, хто проводить нарахування плати за користування вагонами, за допомогою яких документів ведеться облік часу користування та як нараховується плата за користування вагонами. Зокрема, п. 11 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що не прийняті залізницею від вантажовласника вагони (неочищені, неправильно навантажені або неправильно запломбовані та з іншими комерційними та технічними несправностями, що виникли з вини вантажовласника) залишаються в користуванні вантажовласника до усунення недоліків. Ставки плати за користування вагонами та контейнерами наведені в Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги Тарифне керівництво № 1 таблиця № 1 розділу V (затверджений наказом МТЗУ від 26.03.2009 р. за № 317, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356).

Відповідно до підпункту 3.7. пункту 3 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 875/5096), розрахунки за користування вагонами проводяться залізницею безпосередньо з підприємствами промислового залізничного транспорту, тобто плату за користування вагонами нараховує та стягує залізниця, через позивача проводяться тільки розрахунки плати за користування вагонами.

Крім того, пункт 2.10 Договору відносить саме до обов'язків замовника (відповідача) очищення вагонів від залишків вантажу з внутрішньої та зовнішньої сторін кузова, зачинення люків та дверей зачинені належним чином, змиття крейдової розмітки, зняття дротяних закруток. Якщо під час забирання вагонів виявиться, що зазначені операції не виконані, вагони залишаються у Замовника, який несе відповідальність за користування вагонами та їх схоронність до усунення недоліків. При цьому додатковий пробіг локомотива оформляється і підлягає оплаті як маневрова робота.

Отже, запропонована відповідачем редакції спірного пункту 2.13 Договору суперечить узгодженій редакції пункту 2.10 Договору, а тому суд погоджується з запропонованою позивачем редакцією.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 3.1 договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого замовник забезпечує постійне утримання в належному стані та своєчасне очищення (від снігу, льоду, залишків вантажу, сміття, бур'яну та ін..) залізничних колій, стрілочних переводів, переїздів, що знаходяться на території, яка йому належить чи ним використовується.

Відповідач вважає за необхідне виключити з пункту 3.1 договору слова "чи ним використовується", оскільки на території ТОВ "Завод ЗБВ № 7"м. Полтава , пров. Шевченко, 20"є невеликий відрізок залізничної колії позивача та відповідно до Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, які затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 р. № 644, ТОВ "Завод ЗБВ № 7" їх утримує.

За приписами п. 1.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 875/5096), власники (користувачі) залізничних під'їзних колій забезпечують їх освітлення у межах території, яку вони займають, а також місць навантаження, вивантаження вантажів, очищення під'їзних колій від сміття і снігу.

Оскільки за чинним Земельним кодексом України земля може перебувати як у власності юридичної особи, так і у її користуванні, суд погоджується із запропонованою позивачем редакцією спірного пункту договору як такою, що відповідає наведеній нормі права.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 4.1 договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно з яким для забезпечення можливості надання послуг замовник постійно здійснює не пізніше ніж за 10 днів до надання послуг попередню оплату в розмірі 100% від суми вартості запланованих послуг за перевезення вантажів та додаткових послуг шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на залізничній колії на рахунок виконавця р/р 260073011076 у банку ВАТ "Ощадний банк України" МФО 300465, код ЄДРПОУ 34425528. Одержані кошти виконавець обліковує на особовому рахунку замовника.

Відповідач вважає за необхідне викласти спірний пункт 4.1 Договору у наступній редакції : сторони домовилися, що розрахунки за надані послуги по цьому Договору здійснюються замовником шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на залізничній колії на рахунок виконавця р/р 260073011076 у банку ВАТ "Ощадний банк України" МФО 300465, код ЄДРПОУ 34425528, протягом 10-ти днів з дня надання послуг або шляхом 50% передоплати.

Відповідно до ст. 62 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (із змінами та доповненнями) порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Порядок розрахунків за перевезення вантажів залізницями через розрахункові підрозділи залізниць регулюється розділом 2 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085 ), за приписами п. 2.1, п. 2.3, п. 2.5 якого розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг; розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1). Згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника; платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Враховуючи викладене, суд погоджується із запропонованою позивачем редакцією спірного пункту договору як такою, що відповідає наведеним нормам права.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 4.2 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно з яким по мірі виконання перевезень та надання послуг виконавець списує відповідні суми за послуги з особового рахунку замовника на підставі відомостей надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг.

Відповідач вважає за необхідне виключити спірний пункт 4.2 Договору.

Відповідно до п. 2.2, п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085 ) для зарахування платежів та обліку виручки залізниць від перевезень вантажів в установах банку, які обслуговують розрахунковий підрозділ, відкривається рахунок централізованого дохідно-розподільчого рахунку Укрзалізниці; розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Пункт 4.1 Договору, зокрема, встановлює обов'язок позивача щодо обліку отриманих від відповідача в порядку попередньої оплати відповідних суми за послуги, в своє чергу пункт 4.2 Договору визначає порядок списання коштів, які обліковуються на особовому рахунку Замовника, що відповідає приписам наведених норм Правил розрахунків за перевезення вантажів.

Отже, суд погоджується із запропонованою позивачем редакцією спірного пункту договору як такою, що відповідає наведеним нормам права.

Розбіжності сторін відносно змісту підпункту 7.2.2 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно з яким виконавець має право відмовитися від надання послуг у разі відсутності на особовому рахунку замовника коштів, необхідних для оплати послуг, та при відмові замовником проводити оплату наданих послуг. Виконавець припиняє надання послуг з одночасним віднесенням відповідальності за затримку вагонів, зберігання вантажу та невиконання плану перевезень, що проводить залізниця на замовника.

Відповідач вважає за необхідне виключити спірний підпункт 7.2.2 Договору.

Згідно з п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. За приписами ст. 612, ст. 615 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки пункт 4.2 Договору встановлює обов'язок відповідача щодо проведення не пізніше ніж за 10 днів до надання послуг попередньої оплати в розмірі 100% від суми вартості запланованих послуг за перевезення вантажів та додаткових послуг, суд дійшов висновку про те, що запропонована позивачем редакція спірного пункту договору відповідає наведеним нормам права.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 8.2 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого замовник несе відповідальність за збереження вантажів, вагонів, залізничних колій та інших технічних засобів і механізмів виконавця на території, яка йому належить або ним використовується.

Відповідач вважає за необхідне виключити з пункту 8.2 Договору слова "чи ним використовується".

Оскільки за чинним Земельним кодексом України земля може перебувати як у власності юридичної особи, так і у її користуванні, суд погоджується із запропонованою позивачем редакцією спірного пункту договору як такою, що відповідає наведеній нормі права.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 11.4 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого у разі невиконання Замовником п. 11.4 цього Договору Виконавець має право достроково призупинити дію цього Договору в день Закінчення терміну підписання Додаткової угоди, про що письмово повідомляє Замовника.

Відповідач вважає за необхідне виключити спірний пункт 11.4 Договору.

Суд погоджується з редакцією, запропонованою відповідачем, оскільки редакція даного пункту унеможливлює її практичну реалізацію.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 11.5 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого зміна умов Договору оформлюється Додатковою угодою до Договору, яка підписується Сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідач вважає за необхідне спірний пункт 11.5 Договору викласти в наступній редакції : зміна або розірвання цього Договору можливе лише за згодою сторін. Внесення змін і доповнень у цей Договір вчиняється сторонами в такій самій формі, що й даний Договір. Всі зміни до цього Договору є його невід'ємними частинами.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).

Суд погоджується із запропонованою відповідачем редакцією спірного пункту договору як такою, що відповідає наведеним нормам права.

Розбіжності сторін відносно змісту пункту 11.6 Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого Договір укладено сторонами на термін один рік, якщо жодна із сторін не звернулась письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії. Кожна із сторін вправі розірвати Договір до закінчення терміну його дії, з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за тридцять днів. У всіх випадках цей Договір діє до здійснення всіх розрахунків за надані послуги.

Відповідач вважає за необхідне спірний пункт 11.6 Договору викласти в наступній редакції : цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині виконання робіт до 31 грудня 20121 року, а в частині розрахунків до повного виконання.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Також позивач просить суд вважати договір укладеним з 26.07.2011 року.

При цьому позивачем жодним чином не вмотивовано та необґрунтовано чому саме з 26.07.2011 року договір повинен вважатись укладеним, оскільки після цієї дати між сторонами було складено протокол розбіжностей та протокол узгодження розбіжностей.

Пунктом 5 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Враховуючи викладене суд вважає, що договір повинен вважатися укладеним з дня набрання чинності даним рішенням.

Таким чином, оскільки відповідач пропонує визначити строк дії договору до 31.12.2012 року, тобто той же рік запропонований позивачем (враховуючи строки набранням рішенням законної сили, право сторін на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення), то суд погоджується із редакцією відповідача п.11.6 договору.

Розбіжності сторін відносно змісту Додатку № 1 до Договору виникли у зв'язку з тим, що запропонований позивачем проект містить положення, згідно якого пропонується перелік та вартість послуг. Відповідач заперечує проти редакції позивача , посилаючись на наступне. Частиною 2 ст. 189 ГК України зазначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Статтею 311 ГК України зазначено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Пунктом 9 розділу Ш Методичних рекомендацій щодо формування тарифів на перевезення вантажів та інші послуги, що надаються ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", які затверджено Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 30.11.2007 р. № 1094, базові тарифи на перевезення вантажів та навантажувально-розвантажувальні роботи затверджуються наказами директорів філій ППЗТ та вводяться в дію з урахуванням вимог чинного законодавства.

Відповідно до Положення про Полтавську філію приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, яке затверджено наказом Міністерства інфраструктури України № 96 від 29.04.2011 р.:

- Пункт 3.6.2. Філія зобов'язана забезпечувати додержання вимог законодавства під час здійснення закупівлі і продажу товарів, робіт та послуг, та проведення розрахунків за них;

- Пункт 5.5.3. Філія має право за дорученням та в межах, визначених товариством, укладати договори і забезпечувати їх виконання;

- Пункт 8.5. Директор філії здійснює свою діяльність на підставі довіреності.

Довіреністю від 21.06.2011 р. № 153 позивач, в особі голови правління Панкратова В.І., уповноважив директора Полтавської філії Гараська О.П. розробляти, затверджувати та вводити в дію тарифи на послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом на під'їзних залізничних коліях та інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом, які надаються Полтавською філією Товариства ( арк. справи 74).

Наказом директора Полтавської філії від 05.05.2011 р. № 35 встановлено тариф на перевезення 1 тони вантажу на відстань до 3-х км. в розмірі 11,90 грн./т. без ПДВ.

Вищезазначене, на думку відповідача, вказує на те, що наказ № 35 від 05.05.2011 р. не підлягає виконанню, так як його було видано в порушення вимог Положення про Полтавську філію.

Крім того, відповідач зазначає, що Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. № 317 "Про затвердження збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та коефіцієнтів, що застосовуються до збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами", а саме пунктом 5 зазначено, що відповідно до ст. 60 Статуту залізниць України залізницями затверджуються тарифи на перевезення вантажів усіма залізничними лініями, що не належать до загальної мережі залізниць. Розділом IV Ставки плати за перевезення відправниками універсальних вагонів зазначено, що базова ставка за 1 т. при завантаженні вагона понад 72,5 т. для вагона парку залізниць на відстань від 0-10 км. становить 8,1.

Позивач, за твердженнями відповідача, при встановлення тарифів на перевезення дану норму не врахував.

Відповідно до закону України від 03.12.1990 р. № 507-XII "Про ціни і ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання.

За чинним законодавством не передбачено державне регулювання тарифів на перевезення вантажів по під'їзним залізничним коліям міжгалузевих підприємств промислового залізничного транспорту. Таким чином, надання зазначених послуг здійснюється за вільними (договірними) тарифами.

З метою впровадження єдиного порядку формування тарифів на комплекс робіт і послуг, що надаються підприємствами промислового залізничного транспорту, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 30.11.2007 за № 1094 були затверджені "Методичні рекомендації щодо формування тарифів на перевезення вантажів та інші послуги, що надаються ПрАТ "Київ-Дніпровське МІГЛЗТ", які погоджені з Антимонопольним комітетом України. Ці Методичні рекомендації використовуються усіма підрозділами, що входять до складу Позивача при розрахунку вартості тарифів на послуги.

В обґрунтування запропонованого розміру вартості перевезення виконавцем вантажів замовника на відстань до 3-х км за вагон позивач надає наказ від 05.05.2011 р. № 35 "Про затвердження тарифів" та калькуляцію відповідно тарифу (арк. справи 51,52), що розроблені відповідно до вказаних Методичних рекомендацій та були предметом дослідження Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України при прийнятті рішення № 01/90-рш від 10 серпня 2011 року.

Заперечення відповідача стосовно того, що довіреністю від 21.06.2011 р. № 153, якою голова правління Панкратова В.І. уповноважив директора Полтавської філії Гараська О.П. було видано вже після прийняття наказу від 05.05.2011 р. № 35 "Про затвердження тарифів" до уваги не приймаються , оскільки судом встановлено, що вказаний наказ від 05.05.2011 року було видано згідно довіреності від 29.12.2010 року № 238 ( арк. справи 136).

За чинним законодавством не передбачено державне регулювання тарифів на перевезення вантажів по під'їзним залізничним коліям міжгалузевих підприємств промислового залізничного транспорту. Таким чином, надання зазначених послуг здійснюється за вільними (договірними) тарифами.

Оскільки предмет та ціна є істотними умовами господарського договору, суд погоджується з запропонованою позивачем у редакцією п.1.1, п. 1.2, п.1.4, п.1.5 спірного Додатку № 1, щодо інших пунктів позивачем не доведено, що перелік запропонованих відповідачу послуг в інших пунктах входить до предмету спірного договору та необґрунтовано вказані у цих пунктах ціни.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач також зазначає, що згідно ч.7 ст. 181 ГК України неврегульовані пропозиції вважаються прийнятими позивачем, оскільки 26.07.2011 року відповідач отримав від позивача проект договору на послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом, 03.08.2011 року представник позивача отримав підписаний проект договору від 26.07.2011 року з протоколом розбіжностей, а 22.08.2011 року сторони підписали протокол узгодження розбіжностей до договору від 26.07.2011 року. Позивач звернувся до суду із позовною заявою 30.08.2011 року, тобто через 27 днів з дня отримання протоколу розбіжностей.

Позивач, спростовує дані твердження відповідача, посилаючись на те, що позивач передав розбіжності до Договору (позовну заяву) до суду 22.08.2011 р. (тобто в межах встановленого ч. 7 ст. 181 ГКУ строку), що підтверджується поштовою квитанцією (фіскальним чеком від 22.08.2011 року №4464).

Відповідно до ч. З ст. 51 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дія, для якої встановлений строк, може бути вчинені до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву здано на пошту до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

29.08.2011р. суддею Господарського суду Полтавської області було прийнято ухвалу про повернення позовної заяви від 22.08.2011р. (арк. справи 75).

30.08.2011 позивач вже повторно направив позовну заяву до суду, на підставі якої було порушено провадження у справі №18/2478/11.

На думку позивача, частина 7 ст. 181 Господарського Кодексу України не встановлює зв'язок укладення договору в редакції сторони, яка направила протокол розбіжностей до договору, з прийняттям позовної заяви позивача до розгляду та/або відкриття провадження у справі.

Датою передачі розбіжностей до суду є дата поштового відправлення позовної заяви - 22.08.2011 р. Таким чином, позивач стверджує, що не порушив двадцятиденний термін при передачі розбіжностей до суду і Договір не може вважатися прийнятим в редакції відповідача.

Суд при цьому враховує наступне.

Стосовно господарський спорів механізм їх вирішення передбачений у ст. 181 ГК. Відповідно до ч. 4 ст. 181 ГК за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Порушення названого 20-денного строку, дає право стороні яка надіслала проект договору, вимагати спонукання іншої сторони до укладення договору, якщо на названу сторону покладається обов'язок укласти договір. Двадцятиденний термін починає стікати з моменту надіслання проекту договору. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5 ст. 181 ГК). Цивільний кодекс таких положень не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідач за період з 03 серпня 2011 року до 31 серпня 2011 року отримав від позивача послуги (роботи) та оплатив їх по тарифу (вартості), яка була запропонована в редакції Договору позивача, що підтверджується підписані сторонами Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №№ ОУ-0000231 від 04.08.2011р., ОУ-0000238 від 16.08.2011р., ОУ-0000244 від 18.08.2011 р., ОУ-0000246 від 22.08.2011р., ОУ-0000249 від 26.08.2011р., ОУ-0000251 від 28.08.2011р., ОУ-0000254 від 28.08.2011р., ОУ-0000255 від 30.08.2011р ( арк. справи 103-117).

Як свідчать матеріали справи, 26.07.2011 року відповідач отримав від позивача проект договору на послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом. 03.08.2011 року представник позивача отримав підписаний проект договору від 26.07.2011 року з протоколом розбіжностей. 22.08.2011 року сторони підписали протокол узгодження розбіжностей до договору від 26.07.2011 року, саме після підписання якого між сторонами і залишись неврегульованими положення п. 1.2; 2.13; 3.1; 3.2; 4.1; 4.2; 7.2.2; 8.2; 11.4; 11.5; 11.6; Договору про надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та Додаток № 1 до Договору, які і є предметом спору у даній справі.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою 30.08.2011 року . Таким чином, суд погоджується із позивачем стосовно того, що ним не пропущено строки звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи наведені вище норми права та умови спірного Договору, сторони не дійшли згоди щодо його спірних умов, порядок досудового укладення договору дотримано, запропонована позивачем редакція спірних пунктів 1.2; 2.13; 3.1; 4.1; 4.2; 7.2.2; 8.2 Договору, частково Додатку № 1 Договору відповідає нормам права, а тому суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в цій частині.

В частині неврегульованих розбіжностей щодо спірних пунктів 11.4, 11.5, 11.6 частково Додатку № 1 Договору суд погоджується із редакцією, запропонованою відповідачем у протоколі розбіжностей та протоколі погодження договірних цін/тарифів в редакції відповідача ( арк. справи 44).

Судові витрати, понесені при поданні позову, покладаються на сторони пропорційно відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Вважати укладеними між Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37) в особі Полтавської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, 19А) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів - 7" ( вул. Шевченка, 20, м. Полтава, Полтавська область,36000) з дати набранням цим рішенням законної сили п. 1.2; 2.13; 3.1; 3.2; 4.1; 4.2; 7.2.2; 8.2; 11.4; 11.5; 11.6; Договору про надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та Додаток № 1 до Договору в наступній редакції :

- пункт 1.2 : "Послуги можуть надаватися тільки при умові технічної можливості з дотриманням вимог п. 1.1 цього договору та у порядку, що забезпечує відповідну якість цих послуг.";

- пункт 2.13 : "Якщо з причин, залежних від Замовника, залізниці не переданий рухомий склад, то вважається, що цей рухомий склад перебуває в користуванні Замовника і плата за користування вагонами сплачується Замовником. До таких випадків відноситься: неприйнятий залізницею рухомий склад (пошкоджені вагони при виконанні вантажних операцій, розукомплектовані вагони, неочищені вагони або вагони з не знятими реквізитами, вагони завантажені з порушенням ТУ навантаження та кріплення вантажу, вагони з технічними або комерційними несправностями, внаслідок яких можливе пошкодження або втрата вантажу, вагони без документів або з невірно оформленими документами, тощо). Такий рухомий склад перебуває в користуванні замовника до усунення недоліків чи несправностей та прийняття його залізницею. Якщо у цих випадках необхідно повторно перевозити рухомий склад на вантажні фронти, то ці послуги виконуються виконавцем за окрему плату та оплачуються як додаткова маневрова робота за фактично затрачений час.";

- пункт 3.1 : "Замовник забезпечує постійне утримання в належному стані та своєчасне очищення (від снігу, льоду, залишків вантажу, сміття, бур'яну та ін..) залізничних колій, стрілочних переводів, переїздів, що знаходяться на території, яка йому належить чи ним використовується.";

- пункт 4.1 : "Для забезпечення можливості надання послуг замовник постійно здійснює не пізніше ніж за 10 днів до надання послуг попередню оплату в розмірі 100% від суми вартості запланованих послуг за перевезення вантажів та додаткових послуг шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на залізничній колії на рахунок виконавця р/р 260073011076 у банку ВАТ "Ощадний банк України" МФО 300465, код ЄДРПОУ 34425528. Одержані кошти виконавець обліковує на особовому рахунку замовника.";

- пункт 4.2 : "По мірі виконання перевезень та надання послуг виконавець списує відповідні суми за послуги з особового рахунку замовника на підставі відомостей надання послуг з перевезення вантажів та додаткових послуг.";

- підпункт 7.2.2 : "Виконавець має право відмовитися від надання послуг у разі відсутності на особовому рахунку замовника коштів, необхідних для оплати послуг, та при відмові замовником проводити оплату наданих послуг. Виконавець припиняє надання послуг з одночасним віднесенням відповідальності за затримку вагонів, зберігання вантажу та невиконання плану перевезень, що проводить залізниця на замовника.";

- пункт 8.2 : "Замовник несе відповідальність за збереження вантажів, вагонів, залізничних колій та інших технічних засобів і механізмів виконавця на території, яка йому належить або ним використовується.";

- пункт 11.5 : "Зміна або розірвання цього Договору можлива лише за згодою Сторін. Внесення змін і доповнень у цей Договір вчиняється Сторонами в такій формі, що й даний Договір. Всі зміни до цього договору є його невід'ємною частиною.";

- пункт 11.6 : "Договір діє в частині виконання робіт до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків до повного виконання.";

- Додаток № 1 до Договору : " Плата за послуги/роботи по Договору між ТОВ "Завод залізобетонних виробів - 7" та ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" становить:

1.1. За перевезення виконавцем вантажів замовника на відстань до 3-х км за вагон - 18,90 грн. за 1 (одну) тонну вантажу. Маса завантаженого рухомого складу визначається у тоннах (т) по залізничній накладній, а маса порожнього рухомого складу - залежно від маси тари. При цьому неповні тони приймаються за повні.

1.2. За користування тепловозом (маневрова робота) - 157,50 грн. за кожні півгодини роботи тепловоза, при цьому кожні неповні півгодини приймаються за повні.

1.3. За користування гальмівними башмаками - 5,00 грн. за один башмак.

1.5. Приготування маршруту (перевірка положення, ручне переведення й фіксація стрілочних переводів, що знаходяться на території або перебувають у користуванні чи розпорядженні Замовника - 15,00 грн. за 1 (одну) стрілку, при кожній операції з подавання, забирання рухомого складу та маневровій роботі.

Усі ціни в цьому протоколу є базовими і наведені без урахування податку на додану вартість (ПДВ), який нараховується та сплачується в установленому законом порядку".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів - 7" (вул. Шевченка, 20, м. Полтава, Полтавська область,36000, код ЄДРПОУ 01270078, р/р 260095765 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489) на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37), код ЄДРПОУ 04737111, р/р 260053011067 в ВАТ "Ощадбанк" м. Києва, МФО 300465 в особі Полтавської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, 19А, код ЄДРПОУ 34425528, р/р 26007060073859 в КБ ПГРУ "Приватбанк", МФО 331401) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суддя Тимощенко О.М.

повне рішення складено 04.11.2011 року

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.