Постанова

від 15.05.2012 по справі 2а-1670/1466/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1466/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Горбач Д.О.,

за участю:

представника позивача - Горошинської Г.С.,

представника відповідача - Плахотничого Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Жовтень" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032301 від 06.03.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене за результатами проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень" за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, оформленої актом від 17.02.2012 року № 55/23/31539058.

Висновки в акті перевірки від 17.02.2012 року № 55/23/31539058 про порушення позивачем п.п.198.1 п. 198.4, п. 198.6 п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 31576 грн., за результатами господарських відносин з Приватним підприємством "Агроінвест плюс" позивач вважає необґрунтованими, оскільки право на податковий кредит підтверджується податковою накладною, специфікацією, видатковою та товарно-транспортною накладною, рахунком-фактурою та платіжнимb документами. Вважає, що висновки акту перевірки про нікчемність правочину ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, оскільки господарська операція згідно укладеного з Приватним підприємством "Агроінвест плюс" договору поставки була фактично здійснена.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень" за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року встановлено порушення позивачем п.п.198.1 п. 198.4, п. 198.6 п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на суму 31576 грн. Причиною завищення податкового кредиту вважає безтоварність господарської операції з Приватним підприємством "Агроінвест плюс", сума податку на додану вартість по якому була включена позивачем до складу свого податкового кредиту у серпні 2011 року. Посилається на відсутність документів бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції згідно укладеного договору поставки № 1708-11 від 01.08.2011 р.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Жовтень" (код ЄДРПОУ 31539058) є юридичною особою та платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100246311, індивідуальний податковий номер 315390516122 (а.с. 116, 123).

У період з 06.02.2012 року по 10.02.2012 року службовими особами Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень", код 31539058, з питань взаємовідносин з Приватним підприємством "Агроінвест плюс"(код ЄДРПОУ 36410576) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт від 17.02.2012 року № 55/23/31539058 (а.с. 134-160).

За висновками перевірки позивачем порушено п.п.198.1 п. 198.4, п. 198.6 п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 31576 грн., у тому числі, за серпень 2011 року в сумі 31576 грн.

На підставі акту перевірки Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення -рішення № 0000032301 від 06.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 39470 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 31576 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 7894 грн. (а.с. 133).

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням № 0000032301 від 06.03.2012 року, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню -рішенню, суд виходить з наступного.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Перевіркою встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту у серпні 2011 року суму ПДВ в розмірі 31576 грн. за результатами господарської операції з Приватним підприємством "Агроінвест плюс" що, за висновками відповідача, здійснено в порушення вимог п.п.198.1 п. 198.4, п. 198.6 п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідач пов'язує вказане порушення з відсутністю фактичних господарських відносин між позивачем та Приватним підприємством "Агроінвест плюс" за укладеним договором поставки № 1708-11 від 01.08.2011 року.

Судом встановлено, що 01.08.2011 року між Приватним підприємством "Агроінвест плюс" (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 1708-11 (а.с. 126-129), згідно умов якого Постачальник в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується поставити (передати) у власність Покупцю товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити його (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.п. 1.2 договору умови щодо найменування/асортименту, кількості, вартості/ціни та якості товару сторони погоджують та зазначають у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Згідно п. 3.2 цього договору базис поставки: поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника та у відповідності з правилами "Інкотермс-2000"на умовах: CPT склад покупця Полтавська область, Карлівський район, м. Карлівка, а в разі здійснення поставки залізницею, сторони додатково погоджують станцію призначення покупця по кожній специфікації.

Постачальник разом з товаром зобов'язується надати покупцю документи, необхідні для його супроводження. Кожна партія товару супроводжується оригіналами наступних документів: рахунок-фактури; податкову накладну; видаткову накладну; товаротранспортну накладну або З/Д накладну; сертифікат якості товару (п. 3.3 договору).

Згідно п. 8.1 договору поставки, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії договору становить 12 місяців з моменту його укладення, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.2).

Приватним підприємством "Агроінвест плюс" виписано позивачу податкову накладну № 15 від 17.08.2011 року на дизельне паливо -15003 л та на бензин А-80 -5024 л на загальну суму 189454 грн. 73 коп., з них ПДВ -31575 грн. 79 коп. (а.с.119).

Факт отримання нафтопродуктів позивач підтверджує специфікацією від 17.08.2011 р. до договору № 0108-11 від 01.08.2011 року, податковою накладною № 15 від 17.08.2011 р. згідно договору поставки від 01.08.2011 р. № 0108-11, видатковою накладною № РН-0000013 від 17.08.2011 р., товарно-транспортною накладною від 17.08.2011 р., копії яких наявні у матеріалах справи. Оплата за нафтопродукти здійснена позивачем платіжним дорученням № 1773 від 23.08.2011 р. на загальну суму 189454 грн. 73 коп. (а.с. 117).

Разом з тим, специфікація від 17.08.2011 року, податкова накладна № 15 від 17.08.2011 року та платіжне доручення № 1773 від 23.08.2011 р. виписані на виконання договору № 0108-11 від 01.08.2011 року, який під час перевірки та до суду позивачем не надано , а не на виконання наданого договору поставки № 1708-11 від 01.08.2011 року.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 договору поставки № 1708-11 від 01.08.2011 р., укладеного з Приватним підприємством "Агроінвест плюс" Покупець (позивач) проводить приймання нафтопродуктів по кількості відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за № 801/15496, відповідно до чинного законодавства України, а також згідно з умовами цього договору і додаткових угод до нього. Покупець приймає нафтопродукти за якістю відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007, а також з умовами цього договору і додаткових угод до нього.

Вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі -Інструкція) є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Таким чином, вимоги зазначеної вище Інструкції є обов'язковими для позивача, оскільки позивач здійснює закупівлю та зберігання нафтопродуктів на території України.

П. 7.5.4.- 7.5.6 Інструкції встановлено, що нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни. На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі. Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Форма товарно-транспортної накладної № 1-ТТН (нафтопродукт) є додатком № 3 до Інструкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704) затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, надалі Положення. Пунктом 2.4 ст. 2 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно п. 2.7 ст. 2 Положення первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

У наданій позивачем до суду товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РН-0000013 від 17.08.2011 р. не заповнені графи : № 2 "номер резервуара", № 5 "густина нафтопродукту (нафти), кг/м3, № 6 "Температура нафтопродукту (нафти) С, а також № 7 "маса нафтопродукту (нафти), тн". Таким чином, у зазначених графах відомості відсутні.

У письмових поясненнях представника позивача вказано, що приймання нафтопродуктів від Приватного підприємства "Агроінвест плюс" було здійснено в окремі резервуари складу ПММ за адресою: м. Карлівка, вул. Полтавська, 159А. Під час приймання нафтопродуктів матеріально-відповідальною особою покупця було оглянуто транспортний засіб і тару, що надійшли від постачальника, перевірено супровідні документи, паспорти якості нафтопродуктів. Отримані нафтопродукти оприбутковані по Книзі складського обліку підприємства та використані для збирання врожаю зернових культур (а.с. 89-90).

Разом з тим, позивачем не надано суду сертифікати або паспорти якості товару згідно п. 3.3 договору поставки на дизельне паливо та бензин. Як зазначив представник позивача у судовому засіданні дані документи на підприємстві відсутні.

Відповідно до п.п. 5.4.1-5.4.3 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густині нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад .

Позивачем не надано до суду відповідного акту матеріально відповідальної особи на підтвердження факту прийняття нафтопродукту від Приватного підприємства "Агроінвест плюс".

У видатковій накладній та товарно-транспортній накладній містяться суперечливі відомості щодо особи, що приймала нафтопродукти. Так, згідно видаткової накладної № РН-0000013 від 17.08.2011 р. нафтопродукти приймала ОСОБА_4 за довіреністю (а.с. 121), а згідно товарно-транспортної накладної № РН-0000013 від 17.08.2011 року нафтопродукти прийняті ОСОБА_5

Відсутність у наданій позивачем товарно-транспортній накладній відомостей у графах (№ 5 "густина нафтопродукту (нафти), кг/м3, № 6 "Температура нафтопродукту (нафти) С, а також № 7 "маса нафтопродукту (нафти), тн") робить неможливим приймання нафтопродуктів позивачем за якістю згідно укладеного договору поставки.

Крім того, у товарно-транспортній накладній вказано пункт розвантаження: м. Карлівка без зазначення адреси складу позивача, хоча згідно до правил Інкотермс-2000 CPT CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

При цьому, договір поставки № 1708-11 від 01.08.2011 року та специфікація від 17.08.2011 року також не містять відомостей про місцезнаходження складу позивача. В них вказано, що СРТ склад покупця розташований за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, тобто без зазначення місцезнаходження (точної адреси) складу.

Суд зазначає, що з наданої позивачем товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РН-0000013 від 17.08.2011 р., вбачається, що перевезення товару здійснювалося автомобільним транспортом (МАЗ № НОМЕР_2 з причіпом НОМЕР_3) з м. Світловодська (а.с. 118). Разом з тим, згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне підприємство "Агроінвест плюс" знаходиться за адресою: м. Кременчук Полтавської області (а.с. 168).

Відповідно до п. 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 куб.м, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Згідно п. 14.4 Інструкції матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Позивачем не надано під час перевірки та до суду Журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП, у якому повинен обліковуватися отриманий товар; докази наявності у позивача сховищ (резервуарів), необхідних для зберігання дизельного палива та бензину; доказів обліку нафти і нафтопродуктів із записом у Журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, а також Товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що отримані нафтопродукти були оприбутковані у Книзі складського обліку підприємства та використані для збирання врожаю зернових культур, на підтвердження чого позивачем надано копії лімітно-заборних карток. Крім того, суд зазначає, що лімітно-заборні картки у ході проведення перевірки позивачем до перевірки не надавалися, що підтверджується описом документів, що є додатком № 2 до акту перевірки (а.с. 163).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів отримання нафтопродуктів від Приватного підприємства "Агроінвест плюс" згідно укладеного договору поставки № 1708-11 від 01.08.2011 р. за кількістю та якістю, оприбуткування нафтопродуктів по бухгалтерському обліку позивача та подальшого їх використання у господарській діяльності, а відтак, доказів фактичного здійснення господарської операції позивача з Приватним підприємством "Агроінвест плюс" згідно умов укладеного договору поставки № 1708-11 від 01.08.2011 р.

Таким чином, відсутні достатні підстави для відображення вказаної операції в бухгалтерському обліку позивача, оскільки будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначені вище обставини у своїй сукупності дають підстави для висновку про відсутність фактичних господарських відносин між позивачем та Приватним підприємством "Агроінвест плюс" згідно договору поставки № 1708-11 від 01.08.2011 року, тобто про безтоварність даної господарської операції.

За таких обставин, висновки перевірки щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковій накладній, отриманій від Приватного підприємства "Агроінвест плюс", є обґрунтованими, а податкове повідомлення -рішення № 0000032301 від 06.03.2012 року винесене на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2012 року.

Суддя С.С. Сич