Ухвала

від 18.07.2012 по справі 2а-1670/1466/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 р.Справа № 2а-1670/1466/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

представника позивача Горошинської Г.С.

представника відповідача Михайліченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. по справі № 2а-1670/1466/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень"

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ « Жовтень» (далі по тексту -позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту -Карлівська МДПІ), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000032301 від 06.03.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 31576,00 грн. з штрафними санкціями в сумі 7894,00 грн., всього -39 470,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на доводи і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача підтримав доводи заперечень та, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, рішення суду першої інстанції, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ « Жовтень» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків Приватним підприємством «Агроінвест плюс» за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої складено акт № 55/23/31539058 від 17.02.2012 року (а. с. 134-160).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.198, п.198,п.198.6 п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 31576,00 грн., в тому числі за серпень 2011р.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 06.03.2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення: № 0000032301 від 06.03.2012р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 31576,00 грн. з штрафними санкціями в сумі 7894,00 грн., всього -39 470,00 грн. (а. с. 133).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог позивача, дійшов висновку про законність і обґрунтованість висновку податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем витрат по придбанню нафтопродуктів у Приватного підприємства « Агроінвест плюс» до складу податкового кредиту, оскільки позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій, укладених з цим контрагентом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що до перевірки позивачем надано договір поставки № 1708-11 від 01.08.2011р. між позивачем та ПП « Агроівест плюс» , за умовами якого ТОВ « Жовтень» зобов'язався прийняти та оплати , а ПП « Агроінвест плюс» зобов'язався поставити (передати) у власність позивача дизельне паливо та бензин А-80 (надалі товар).

За умовами договору поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника та у відповідності з правилами « Інкотермс 200» на умовах СРТ склад покупця Полтавська область, Карлівський район, м. Карлівка. Постачальник разом з товаром зобов'язується надати покупцю документи, необхідні для його супроводження. Кожна партія товарів супроводжується оригіналами наступних документів : рахунок -фактури, податкові накладі, видаткові накладні, товарно- транспортні накладні або З/Д накладна, сертифікат якості товару. (п.п.3.3. договору)

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не підтверджено належними первинними бухгалтерськими документами факт отримання нафтопродуктів від ПП " Агроінвест плюс", зокрема не надано сертифікатів якості товару, журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою№ 6-НП, журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів в резурварах за формою №7, товарної книги кількості руху нафтопродуктів за день, а також їх залишків на кінець місяця, також не надано відповідного акту приймання нафтопродуктів відповідною особою позивача, товарно-транспортні накладні заповнені з порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання , відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики , Міністерства економіки України , Міністерства транспорту та зв'язку , Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. № 281/171/578/155.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи не підтверджують реальність здійснення господарської операції з поставки та купівлі-продажу товару (нафтопродуктів) у ПП "Агроінвест плюс", тому як позивачем не надано ні під час перевірки, ні під час судового розгляду актів прийому -передачі нафтопродуктів по кількості та якості, сертифікатів якості , письмових заявок для відвантаження товару, як передбачено умовами договору.

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі -Інструкція № 281/171/578/155).

Зазначений порядок є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4.1 Інструкції № 281/171/578/155 встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно п. 10.2.1 Інструкції № 281/171/578/155 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Згідно п. 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Відповідно до п.6.2 Інструкції дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.

Відповідно до умов Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363.

Типовою формою єдиної первинної транспортної документації є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 із змінами та доповненнями (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні на перевезення нафтопродуктів не є належним доказом по справі отримання цього товару саме від ПП « Агроінвест плюс», тому як зазначене підприємство зареєстровано в .Кременчук Полтавської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте як в товарно -транспортних накладних зазначено пункт навантаження м. Світловодьск. Конкретної адреси пункту навантаження не зазначено.

Позивачем не надано ні до суду ні під час перевірки належних первинних документів в підтвердження факту прийняття дизельного палива та бензину уповноваженої особою від позивача, зокрема відповідного акту приймання нафтопродуктів з наявністю підпису водіїв та представника одержувача чи відправника із зазначенням прізвищ та посад , документів складського зберігання нафтопродуктів, відповідних журналів обліку нафтопродуктів. А також не надано доказів руху зазначеного товару в бухгалтерському обліку підприємства.

Надані позивачем документи щодо наявності у позивача автомобільного транспорту та використання придбаних нафтопродуктів для його використання в господарській діяльності позивача, не підтверджують, факту що позивачем використовувався товар, придбаний безпосередньо у ПП « Агроінвест плюс» .

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

Пунктом 198.3.ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів отримання нафтопродуктів від ПП " Агроінвест плюс" згідно договору поставки № 1708-11 від 01.08.2011р. за кількістю та якістю, оприбуткування нафтопродуктів по бухгалтерському обліку позивача та подальшого використання їх в господарській діяльності, а тому відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволені адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 15.05.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. по справі № 2а-1670/1466/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 23.07.2012 р.