Постанова

від 07.05.2012 по справі 2а-3063/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 травня 2012 року 10:04 № 2а-3063/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Лубяниченка В.О., Хомишина М.А.,

від відповідача: Шуневич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Кєн Імпекс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування та визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2011 року № 0001792307, № 0001802307,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Кєн Імпекс»(далі -позивач, ПП «Кєн Імпекс») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2011 року № 0001792307, № 0001802307.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідачем неправомірно визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, так як ПП «Кєн Імпекс»дотримано всіх вимог податкового законодавства.

Як зазначав позивач, податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Маркер-Техбюро», ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», які були зареєстровані платниками ПДВ; проведені господарські операції підтверджуються первинними документами, що дає право на формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених з вказаними контрагентами, позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемними цих правочинів не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 251 302,00 грн., а також безпідставно віднесено до валових витрат підприємства витрати у розмірі 1 428 960,00 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Маркер-Техбюро», ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», оскільки фактично господарських операцій не відбувалося, про що свідчить відсутність у контрагентів адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Маркер-Техбюро», ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», оскільки вони порушують публічний порядок, а операції за ними є безтоварними.

З урахуванням наведеного, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ПП «Кєн Імпекс»(код ЄДРПОУ 36590700) зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.03.2007 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том ІІІ а.с. 1-2), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

У період з 07.10.2011 р. по 20.10.2011 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Кєн Імпекс»з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинам з ТОВ «Істролін-інвест»(код ЄДРПОУ 36230206), ТОВ «Фіндакс»(код ЄДРПОУ 35136509), ТОВ «Маркет-техбюро»(код ЄДРПОУ 36077277), ТОВ «Гелаксі трейд сервіс»(код ЄДРПОУ 36756553), ТОВ «Буд-вест-монтаж»(код 35981818) ТОВ «ВВ-Інформ-груп»(код ЄДРПОУ 36713001), ТОВ «Техпостач-2002»(код ЄДРПОУ 31861529), ТОВ «ТПК «Форфейт»(код ЄДРПОУ 36203167), ТОВ «РА «Медіа-максіліана»(код ЄДРПОУ 36713017), ТОВ «РА Медіалогія»(код ЄДРПОУ 37227943), ТОВ «ТФ Станком-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37227938) за період з 01.03.2008 р. по 31.12.2010 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 512/1-23-70-34935032 від 27.10.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) -том 1, а.с. 55-72.

15 листопада 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001792307 , яким позивачу за порушення пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 305 743,75 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 251 302,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 54 441,75 грн. (том І, а.с. 77);

- № 0001802307 , яким позивачу за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»нараховано суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 446 550,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 357 240,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 89 310,00 грн.

За результатами оскарження прийнятих рішень в адміністративному порядку оскаржувані рішення були залишені без змін, а скарги Позивача -без задоволення (том 1, а.с. 32-54).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем задекларовано валові витрати у розмірі 1 428 960,00 грн. та податковий кредит у розмірі 251 302,00 грн. за наслідками операцій з контрагентами - ТОВ «Маркер-Техбюро», ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»- які не мають основних засобів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів тощо для здійснення основного виду діяльності. Загальна чисельність працюючих у вказаних підприємств -1 особа, до ЄДР внесено запис про відсутність підприємств за їх місцезнаходженням. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Наслідком діяльності вказаних підприємств є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання.

За таких обставин податковим органом встановлено відсутність факту придбання позивачем товару у вищенаведених підприємств та неможливість її фактичного отримання ПП «Кєн Імпекс».

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ПП «Кєн Імпекс»з ТОВ «Маркер-Техбюро», ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»носять характер нікчемних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасників не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

З урахуванням вищенаведеного відповідач зробив висновок про порушення ПП «Кєн Імпекс»:

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5. пункту. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з січня 2009 року по лютий 2011 року на загальну суму 251 302,00 грн.

- підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого неправомірно занижено суму податку на прибуток у розмірі 357 240,00 грн. за період з ІV квартал 2008 року по ІV квартал 2010 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Кєн Імпекс»(Покупець) та ТОВ «Маркер-Техбюро»(Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 55 від 27 жовтня 2008 року , відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах і порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Продавця Покупцю, які є невід'ємними частинами цього Договору (п.1.1) - том ІІІ, а.с. 19-20.

Згідно умов договору транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару проводяться за рахунок Продавця або за домовленістю сторін (п. 4.2 Договору).

Між позивачем та ТОВ «Маркер-Техбюро»з посиланням на вищевказаний договір було оформлено видаткові накладні № МТ-000118 від 03.11.2008 р., МТ-000119 від 04.11.2008 р., № МТ-000244 від 01.12.2008 р., МТ-000120 від 03.03.2009 р., № МТ-000147 від 02.04.2009 р., МТ-000423 від 03.07.2009 р., МТ-000496 від 05.08.2009 р., МТ -000606 від 02.09.2009 р., № МТ -000199 від 05.05.2009 р., МТ -000355 від 04.06.2009р. (том ІІІ а.с. 23-32).

Крім того між ПП «Кєн Імпекс»(Замовник) та ТОВ «Маркер-Техбюро»(Виконавець) було укладено Договір № 57 про надання послуг від 10.11.2008 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику комплекс послуг з передпродажної підготовки та стимулювання реалізації товарів, у всіх торгових залах супермаркетів, з якими здійснює свою діяльність Замовник, на момент укладення Договору, а також тих, з якими буде співпрацювати на протязі строку дії Договору, а Замовник в свою чергу зобов'язаний своєчасно приймати та розраховуватись за надані послуги (том ІІІ а.с. 21-22).

Згідно п. 3.1 Договору при визначенні вартості послуг Виконавця, сторони виходять з того, що ціна послуг, надання котрих передбачено Договором, для Замовника залежить від досягнутого, завдяки наданим послугам, кінцевого результату, який має позитивний вплив на господарську діяльність.

На підставі вказаного договору сторонами було підписано акти здачі-прийняття робіт № 57 від 10.11.2008 р., № МТ-00025 від 22.06.2009 р.; № МТ-00030 від 17.07.2009 р. (том ІІІ а.с. 50-52), в яких вказано про надання позивачу послуг з передпродажної підготовки товару в магазинах.

ТОВ «Маркет-Техбюро»виписало позивачу податкові накладні: № 126 від 03.11.2008 р., № 127 від 04.11.2008 р., № 277 від 01.12.2008 р., № 159 від 03.03.2009р., № 185 від 02.04.2009 р., № 244 від 05.05.2009р., № 316 від 04.06.2009 р., № 393 від 03.07.2009р., № 470 від 05.08.2009 р., № 581 від 02.09.2009 р., № 401 від 17.07.2009 р., № 312 від 22.06.2009 р., № 128 від 27.11.2008 р. (том ІІІ а.с. 33-43).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені ПП «Кєн Імпекс»до складу податкового кредиту у загальному розмірі 128 868,20 грн. за листопад, грудень 2008 року, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень 2009 року.

Як зазначено в Акті перевірки, розрахунки між ПП «Кєн Імпекс»та ТОВ «Маркет-Техбюро»проведені шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Маркет-Техбюро»у сумі 735 540,00 грн., в т.ч. ПДВ -122 590,00 грн., кредиторська заборгованість становить 37 669,00 грн.

Вартість отриманих від ТОВ «Маркет-Техбюро»послуг та товарів була віднесена позивачем до складу валових витрат у загальній сумі 644 341,00 грн. у період з IV кв. 2008 року по ІІІ кв. 2009 року.

Перевіркою також встановлено наявність договірних відносин позивача з ТОВ «ВВ-Інформ-Груп».

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Кєн Імпекс»(Покупець) та ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»(Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 58 від 05 травня 2010 року , відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах і порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних що засвідчують передачу-приймання товару від Продавця Покупцю, які є невід'ємними частинами цього Договору (том ІІІ, а.с. 63-64).

Згідно умов договору транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару, проводяться за рахунок Продавця або за домовленістю сторін (п. 4.2).

Між позивачем та ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»з посиланням на вказаний договір було оформлено видаткові накладні - № ВВ-000556 від 03.06.2010 р., № ВВ-000905 від 05.07.2010 р., № ВВ-000962 від 02.08.2010 р., № ВВ-001170 від 09.11.2010р., № ВВ-000906 від 17.07.2010 р., № ВВ-001209 від 08.12.2010р., № ВВ-001208 від 01.12.2010р., № ВВ-001169 від 01.11.2010р., № ВВ-001174 від 11.10.2010р., № ВВ-001073 від 01.10.2010р., № ВВ-001048 від 11.09.2010р., № ВВ-001047 від 01.09.2010р. (том ІІІ а.с. 64-77).

ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»були виписані на користь ПП «Кєн Імпекс»податкові накладні: № 786 від 03.06.2010 р., № 1229 від 05.07.2010 р., № 1297 від 02.08.2010 р., № 1413 від 01.09.2010р., № 1230 від 17.07.2010 р., № 1414 від 11.09.2010р., № 1445 від 01.10.2010 р., № 1446 від 11.10.2010р., № 1559 від 01.11.2010 р., № 1560 від 09.11.2010 р., № 1604 від 01.12.2010 р., № 1605 від 08.12.2010 р. (том ІІІ а.с. 76-89).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені ПП «Кєн Імпекс»до складу податкового кредиту у загальному розмірі 118 623,00 грн. за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року.

Як зазначено в Акті перевірки, розрахунки між ПП «Кєн Імпекс»та «ВВ-Інформ-Груп»проведені шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «ВВ-Інформ-Груп»у сумі 711 739,20 грн., в т.ч. ПДВ -118 623,00 грн., дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня.

Вартість отриманих від ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»товарів була віднесена позивачем до складу валових витрат у загальній сумі 539 116,00 грн. у період з ІІ кв.2010 року по IV кв. 2010 року.

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Кєн Імпекс»(Покупець) та ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»(Продавець) було укладено Договори купівлі-продажу № 93 від 07 листопада 2010 року та № 95 від 04 грудня 2009 року, за умовами яких Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах і порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних що засвідчують передачу-приймання товару від Продавця Покупцю, які є невід'ємними частинами цього Договору (том ІІІ, а.с. 98-101).

Згідно умов договору транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару проводяться за рахунок Продавця або за домовленістю сторін (п. 4.2).

Між позивачем та ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»з посиланням на вказаний договір було оформлено видаткові накладні № 02122 від 02.12.2009 р., № 2021 від 02.02.2010 р., № 5011 від 05.01.2010 р., № 07121 від 07.12.2009 р., № 2025 від 03.02.2010 р., (том ІІІ а.с. 102-107).

ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»були виписані на користь ПП «Кєн Імпекс»податкові накладні: № 02129 від 02.12.2009 р., № 0712 від 07.12.2009 р., № 5011 від 05.01.2010 р., № 2021 від 02.02.2010р., № 2025 від 03.02.2010 р. (том ІІІ, а.с. 107-111).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені ПП «Кєн Імпекс»до складу податкового кредиту у загальному розмірі 38 300,60 грн. за грудень 2008 року, лютий, березень 2010 року.

Як зазначено в Акті перевірки, розрахунки між ПП «Кєн Імпекс»та ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»проведені шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»грошових коштів у сумі 226 803,60 грн., в т.ч. ПДВ -38 300,00 грн..

Вартість отриманих від ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»товарів була віднесена позивачем до складу валових витрат у загальній сумі 539 116,00 грн. у період з ІІ кв.2010 року по IV кв. 2010 року.

Враховуючи надання до перевірки вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Законами України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств», для формування податкового кредиту і валових витрат, в зв'язку з чим ПП «Кєн Імпекс»має право на відображення у податковому обліку господарської операції з ТОВ «Маркер-Техбюро», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих ПП «Кєн Імпекс»первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарської операції з ТОВ «Маркер-Техбюро», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс», з огляду на нижченаведене.

Підстави віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту, на час виникнення спірних правовідносин, визначались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат можна зробити також з положень п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Відповідно до п. 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого Наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року та діючого станом на 2010 рік, дані наведені в декларації з податку на прибуток підприємств, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Первинний документ відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»- це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку .

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій . Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалось Вищим адміністративним судом України при розгляді справ даної категорії справ (зокрема, в ухвалі від 26.10.2010 р. по справі № К-5746/07, номер у ЄДРСР 12492841, в ухвалі від 21.07.2011 р. по справі № К-9830/08, номер у ЄДРСР 17312461, в ухвалі від 26.04.2012 р. у справі № К-15269/09, номер у ЄДРСР 23739551) та узагальнено викладена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Голосіївському районі м. Києва під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ПП «Кєн Імпекс»та ТОВ «Маркер-Техбюро», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс», оскільки останні, як продавці (виконавці), не мали трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів.

Як вбачається з інформації, наданої на запит суду Бориспільською ОДПІ Київської області, ТОВ «Маркер-Техбюро» протягом 2008, 2009 років подавало до ДПІ розрахунки за формою 1-ДФ (податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманих з них податку), згідно яких загальна чисельність працюючих на вказаному підприємстві склала 1 особу - директора підприємства (том ІІ, а.с. 1, а.с. 7-9).

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Маркер-Техбюро» анульоване згідно акту ДПІ № 65 від 15.07.2010р., причина анулювання -внесення до ЄДР інформації щодо відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням (том ІІ, а.с. 2).

З поданих до Бориспільською ОДПІ Київської області декларацій з податку на прибуток ТОВ «Маркер-Техбюро»за 2008-2009 роки вбачається відсутність на підприємстві основних засобів на підприємстві та залишків товарно-матеріальних цінностей (у зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток) - том ІІ, а.с.10-13.

Крім того, в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування»відсутні будь-які нарахування.

Як вбачається з інформації, наданої на запит суду ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області щодо ТОВ «ВВ-Інформ-Груп» , податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманих з них податку ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»до ДПІ не подавались (том ІІ, а.с. 70-74).

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»анульоване згідно рішення ДПІ № 3 від 21.01.2011р., причина анулювання -внесення до ЄДР інформації щодо відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням (том ІІ, а.с. 71).

Згідно бази даних податкової звітності платників податків АІС ОР кількість працюючих згідно податкового розрахунку комунального податку за 2010 рік - 1 особа.

З поданих до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області декларацій з податку на прибуток вбачається відсутність на підприємстві основних засобів на підприємстві та залишків товарно-матеріальних цінностей (у зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток).

Крім того, в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування»відсутні будь-які нарахування.

Згідно інформації, наданої на запит суду ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс» , податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманих з них податку ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року до ДПІ не подавались (том ІІ, а.с. 53-68).

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»анульоване згідно рішення ДПІ № 296/15-3 від 10.06.2011р., причина анулювання -протягом періоду з 01.05.2010 р. по 01.06.2011 р. платник подає податкові декларації з ПДВ, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів (том ІІ, а.с. 67).

Згідно бази даних податкової звітності платників податків АІС ОР кількість працюючих згідно податкового розрахунку комунального податку за І кв. 2010 рік - 1 особа.

З поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток вбачається відсутність на підприємстві основних засобів на підприємстві та залишків товарно-матеріальних цінностей (у зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток).

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Маркер-Техбюро», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»адміністративно-господарських можливостей, трудових ресурсів, утаткування, транспорту, необхідних для виконання господарських зобов'язань, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відсутність наміру створення правових наслідків.

За відсутності основних засобів, в тому числі транспортних засобів, на вказаних підприємствах, відсутні підстави вважати товарними господарські операції з придбання позивачем товарів у вищевказаних підприємств, адже згідно умов укладених договорів перевезення товарів повинно було здійснюватись силами постачальників. В той же час, судом встановлено, що згідно вищеперелічених податкових накладних, складених ТОВ «Маркер-Техбюро», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «Гелексі Трейд».

З метою з'ясування обставин щодо реальності господарських операцій з придбання товарів судом було витребувано у позивача докази транспортування (перевезення) товару (товарно-транспортні накладні).

На вимогу суду, в зв'язку з чим розгляд по справі відкладався, документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом, представником позивача суду не надана. Зокрема, суду не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Представниками позивача надано пояснення, що доставка продукції здійснювалась за допомогою транспортних засобів постачальника, у зв'язку з чим надати транспортні документи постачальника позивач не має можливості.

З приводу вказаного суд зазначає, що відповідно до п.п. 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів . Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу , третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, незалежно від того, хто виступав замовником послуг по перевезенню вантажів -покупець чи постачальник -у покупця, як вантажоодержувача повинен зберігатись один екземпляр товарно-транспортної накладної.

Згідно п.п. 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

В свою чергу, як зазначалось вище, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображення господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема, типова форма товарно-транспортної накладної, затверджено спільним Наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»(зі змінами та доповненнями). Відповідно до пункту 2 цього наказу застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку , а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції .

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутність у позивача на час здійснення перевірки товарно-транспортних накладних, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, а також відсутність транспортних засобів у його контрагентів, свідчить про відсутність факту перевезення товару, що, у свою чергу, вказує на фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Маркер-Техбюро», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс».

Дослідженими судом доказами по справі в їх сукупності спростовуються доводи позивача стосовно реального виконання договорів між ним та зазначеними контрагентами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат (податкових, видаткових накладних тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ТОВ «Маркер-Техбюро», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»сама по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами, а укладення договорів не є доказом їх виконання.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину , який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Жодних доказів на підтвердження факту реальності (фактичності) господарських операцій між ПП «Кєн Імпекс»та ТОВ «Маркер-Техбюро», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс» представниками Позивача надано не було, зокрема, не було надано доказів здійснення ТОВ «Маркер-Техбюро», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»реальної фінансово-господарської діяльності, які не мали для цього необхідних адміністративно-господарських ресурсів.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, постачання товарів (надання послуг) оформлене лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість»та Закон «Про оподаткування прибутку підприємств»у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та віднесення сум витрат до валових витрат підприємтва.

Стосовно посилань представників позивача на неправомірність прийняття ДПІ у Голосіївському районі міста Києва оскаржених податкових повідомлень-рішень із посиланням на п. 86.9 cт. 86 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 54.3.2, 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Згідно з п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Пунктом 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Суд зазначає, що зміст пункту 86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України слід тлумачити у системному взаємозв'язку з іншими нормами цього Кодексу та з урахуванням мети прийняття даної норми законодавцем.

Так, як вбачається зі змісту пункту 86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України, у випадку проведення перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу , що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку, що податкове повідомлення-рішення не приймається в тих випадках, коли матеріали перевірки передаються правоохоронному органу та використовуються або можуть бути використані ним як доказ по кримінальній справі з метою підтвердження чи спростування наявності вини платника податків у вчиненні злочину.

Відповідно до ст. 212 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

У свою чергу, відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до повноважень податкових органів здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Отже, матеріали перевірки податкового органу можуть бути використані як докази наявності чи відсутності вини особи під час розгляду кримінальної справи про злочини, предметом яких є податки та збори, тобто злочини, передбачені ст. 212 Кримінального кодексу України.

В інших випадках матеріали перевірки доказової сили по кримінальній справі не мають, та не можуть впливати на вирішення питання наявність чи відсутність вини особи у вчиненні злочину.

Таким чином, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/ або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку (п. 58.1 ст. 58 ПКУ).

Норми пункту 86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України перебувають у системному зв'язку з положеннями п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України, який забороняє податковому органу складати та надсилати платнику податків податкове повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду , до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Суд зазначає, що позапланова невиїзна перевірка ПП «Кєн Імпекс»проведена на підставі постанови судді Богунського районного суду м. Житомира від 22.03.2011 р., проте зазначена постанова винесена в рамках та на підставі матеріалів кримінальної справи, порушеної не відносно посадових осіб позивача за фактом ухилення від сплати податків, що кваліфікується за ст. 212 Кримінального кодексу України, а тому ДПІ у Голосіївському районі м. Києва цілком правомірно та обґрунтовано винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток та ПДВ.

Крім того, суд зазначає, за умови доведеності факту дійсності порушення суб'єктом господарювання вимог закону, наявність виключно формальних недоліків при оформленні матеріальних висновків перевірки, що не потягли за собою прийняття неправомірного по суті податкового повідомлення-рішення, не можуть бути виключною підставою для визнання недійсним такого податкового повідомлення-рішення.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України при розгляді спорів за участю податкових органів (зокрема, в ухвалі ВАСУ від 05.02.2008 р. по справі № 2/63, у постанові ВАСУ від 08.07.2010 р. по справі № К-18621/07).

Як зазначено, зокрема, у постанові ВАСУ від 08.07.2010 р. по справі № К-18621/07, окремі порушення встановленої процедури прийняття податкового повідомлення-рішення не нівелюють факту порушення платником податків податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення.

Відтак посилання позивача на передчасність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи доведеність під час судового розгляду фактів порушення позивачем норм податкового законодавства, не можуть бути самостійною підставою для висновку про неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовані та правомірні. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2011 року № 0001792307, № 0001802307, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Патратій О.В.

Повний тест постанови складено та підписано: 14 травня 2012 року.