Постанова

від 28.08.2012 по справі 2а-3063/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3063/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"28" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кєн Імпекс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Кєн Імпекс»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2012 року в задоволенні адміністративного позову ПП «Кєн Імпекс»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень -відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 07 жовтня 2011 року по 20 жовтня 2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Кєн Імпекс»з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинам з ТОВ «Істролін-інвест», ТОВ «Фіндакс», ТОВ «Маркет-техбюро», ТОВ «Гелаксі трейд сервіс», ТОВ «Буд-вест-монтаж», ТОВ «ВВ-Інформ-груп», ТОВ «Техпостач-2002», ТОВ «ТПК «Форфейт», ТОВ «РА «Медіа-максіліана», ТОВ «РА Медіалогія», ТОВ «ТФ Станком-Сервіс»за період з 01 березня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 512/1-23-70-34935032 від 27 жовтня 2011 року.

15 листопада 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001792307, яким позивачу за порушення пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 305 743, 75 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 251 302, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 54 441, 75 грн., та № 0001802307, яким позивачу за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»нараховано суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 446 550, 00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 357 240, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 89 310, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Кєн Імпекс»(Покупець) та ТОВ «Маркер-Техбюро»(Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 55 від 27 жовтня 2008 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах і порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Продавця Покупцю, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно умов договору транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару проводяться за рахунок Продавця або за домовленістю сторін.

Крім того між ПП «Кєн Імпекс»(Замовник) та ТОВ «Маркер-Техбюро»(Виконавець) було укладено Договір № 57 про надання послуг від 10 листопада 2008 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику комплекс послуг з передпродажної підготовки та стимулювання реалізації товарів, у всіх торгових залах супермаркетів, з якими здійснює свою діяльність Замовник, на момент укладення Договору, а також тих, з якими буде співпрацювати на протязі строку дії Договору, а Замовник в свою чергу зобов'язаний своєчасно приймати та розраховуватись за надані послуги.

Згідно п. 3.1 Договору при визначенні вартості послуг Виконавця, сторони виходять з того, що ціна послуг, надання котрих передбачено Договором, для Замовника залежить від досягнутого, завдяки наданим послугам, кінцевого результату, який має позитивний вплив на господарську діяльність.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними позивачу його контрагентами за вказаними договорами, включені ПП «Кєн Імпекс» до складу податкового кредиту у загальному розмірі 128 868, 20 грн. за листопад, грудень 2008 року, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень 2009 року.

Як зазначено в Акті перевірки, розрахунки між ПП «Кєн Імпекс»та ТОВ «Маркет-Техбюро»проведені шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Маркет-Техбюро»у сумі 735 540, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 122 590, 00 грн., кредиторська заборгованість становить 37 669, 00 грн.

Вартість отриманих від ТОВ «Маркет-Техбюро»послуг та товарів була віднесена позивачем до складу валових витрат у загальній сумі 644 341, 00 грн. у період з IV кв. 2008 року по ІІІ кв. 2009 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Кєн Імпекс»(Покупець) та ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»(Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 58 від 05 травня 2010 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах і порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних що засвідчують передачу-приймання товару від Продавця Покупцю, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно умов договору транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару, проводяться за рахунок Продавця або за домовленістю сторін.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виданими позивачу ТОВ «ВВ-Інформ-Груп», включені ПП «Кєн Імпекс»до складу податкового кредиту у загальному розмірі 118 623, 00 грн. за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року.

Як зазначено в Акті перевірки, розрахунки між ПП «Кєн Імпекс»та «ВВ-Інформ-Груп»проведені шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «ВВ-Інформ-Груп»у сумі 711 739, 20 грн., в т.ч. ПДВ - 118 623, 00 грн., дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня.

Вартість отриманих від ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»товарів була віднесена позивачем до складу валових витрат у загальній сумі 539 116, 00 грн. у період з ІІ кв. 2010 року по IV кв. 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Кєн Імпекс»(Покупець) та ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»(Продавець) було укладено Договори купівлі-продажу № 93 від 07 листопада 2010 року та № 95 від 04 грудня 2009 року, за умовами яких Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах і порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних що засвідчують передачу-приймання товару від Продавця Покупцю, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно умов договору транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару проводяться за рахунок Продавця або за домовленістю сторін.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виданими позивачу ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс», включені ПП «Кєн Імпекс»до складу податкового кредиту у загальному розмірі 38 300, 60 грн. за грудень 2008 року, лютий, березень 2010 року.

Як зазначено в Акті перевірки, розрахунки між ПП «Кєн Імпекс»та ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»проведені шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»грошових коштів у сумі 226 803, 60 грн., в т.ч. ПДВ -38 300, 00 грн..

Вартість отриманих від ТОВ «Гелексі Трейд Сервіс»товарів була віднесена позивачем до складу валових витрат у загальній сумі 539 116, 00 грн. у період з ІІ кв. 2010 року по IV кв. 2010 року.

Відповідно до положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу п.п. 7.2.6. п.7.2. статті 7 Закону - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. статті 5 цього ж Закону - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Згідно з ч. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем, на підтвердження реальності здійснених товарно-грошових операцій, було надано суду копії належно завірених первинних документів, зокрема, копії зазначених договорів купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, листи-замовлення, сертифікати відповідності товару.

Зазначені докази свідчать як про реальність самих право чинів позивача, що ставляться під сумнів податковим органом, так і про подальшу реалізацію отриманого, за наслідком їх укладення, товару.

При ухвалення рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про фіктивність вказаних право чинів, зокрема, виходячи з ненадання позивачем доказів транспортування товару за зазначеними договорами купівлі-продажу.

Між тим, згідно умов договорів, що були укладені між апелянтом та ТОВ «Маркет-техбюро», ТОВ «Гелаксі Трейд Сервіс», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару проводяться за рахунок продавця або за домовленістю сторін. Замовлення передається Продавцю через факс, поштою або через представника Покупця у строк не пізніше трьох діб. Замовлення є додатком до договорів.

Тобто згідно умов договорів купівлі-продажу товарів, товар повинен був поставлений на склад апелянта за рахунок та силами продавців, де в подальшому і проходила передача товару та права власності на товар.

Відповідно до вимог статті 334 Цивільного кодексу України - право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

В судовому засіданні представник апелянта пояснив, що, по факту наявності вже доставленого продавцем товару проходила подальша його передача, шляхом його перерахування кількості, перевірки якості, тільки після чого відбувалося подальша передача права власності на цей товар шляхом підписання та передачі сторонами договорів купівлі-продажу видаткової накладної.

Згідно статті 909 ЦК України - за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 918 ЦК України - вивантаження вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором.

Таки чином діючим законодавством встановлено диспозитивний принцип щодо того хто саме є вантажоодержувачем товару. Тобто відповідно до умов договору перевезення вантажу вантажоодержувачем товару а також і вивантажником вантажу може бути відправник в одній особі.

Враховуючи вищевикладене, вантажоодержувачем товару згідно умов договорів купівлі-продажу товарів між апелянтом та ТОВ «Маркет-техбюро», ТОВ «Гелаксі Трейд Сервіс», ТОВ «ВВ-Інформ-Груп»були саме Продавці товарів, а не апелянт.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що відсутність в позивача товарно-транспортних накладних свідчить про фіктивність укладених ним правочинів.

Отже, враховуючи, що апелянтом доведений реальний характер зазначених договорів, колегія судів приходить до висновку про наявність у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та на віднесення вказаних сум витрат до валових витрат підприємства.

Таким чином протиправним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кєн Імпекс»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2012 року -скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Приватного підприємства «Кєн Імпекс»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0001792307 та № 0001802307 від 15 листопада 2011 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.