Постанова

від 15.05.2012 по справі 2а-2904/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2012 року № 2а-2904/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1.(дов. від 01.02.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (дов.від 29.12.2011р. №40/1-41/11207)

розглянувши у порядку відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Брокінвест»до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.05.2012 року в 11 год. 34 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Брокінвест»(надалі -Позивач) з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці (надалі -Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень від 06.09.2011р. №185, 186р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне .

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ТОВ "Компанія "Брокінвест" (код ЄДРПОУ 34980546) законодавства України з питань мита справи, за наслідками якої було складено Акт №н/48/11/100000000/34980546.

На підставі вказаного Акту № н/48/11/100000000/34980546 від 25.08.2011 року Відповідачем прийняті: - податкове повідомлення форми "Р" від 06.09.2011р. № 185, яким визначено для 1 "Компанія "Брокінвест" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктом підприємницької діяльності 020 у сумі 249 040,71 грн. (надалі за текстом - Податкове повідомлення форми "Р" № 185); - податкове повідомлення форми "Р" від 06.09.2011р. № 186, яким визначено для "Компанія "Брокінвест" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності 028 у сумі 49 808,14 грн. (далі за текстом - Податкове повідомлення форми ".

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про те, що висновки, викладені Відповідачем не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак оскаржувані податкові повідомлення прийняті суб'єктом владних повноважень, з огляду про наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.01.2010р. між Позивачем (Покупець) та компанією "Ramroxa management limited" (Продавець) було укладено Контакт № 18/01, за умовами якого Продавець зобов'язався продати Покупцю технологічний комплекс для тривалого зберігання зерна та його кондиціювання, надалі поіменоване Товар або Обладнання згідно специфікацій, узгоджених сторонами і які являються невід'ємною частиною даного Контракту, схема обладнання наведена в Додатку № 2 до контракту, а Покупець сплатити та прийняти Обладнання.

Додатковою угодою № 1 від 11.03.2010р. та Додатковою угодою № 2 від 31.03.2010р. сторони Контракту № 18/01 від 18.01.2010р. виклали умови договору щодо строку остаточного розрахунку в новій редакції, у зв'язку з чим визначили остаточною датою розрахунку за Контактом № 18/01 від 18.01.2010р. - 30.04.2010р.

Згідно до Специфікації № 1 (до Контракту № 18/01 від 18.01.2010р.) від 18.01.2010р. до Обладнання, зокрема, входить: - оперативна ємність для зберігання зерна, об'ємом 6133 м , діаметр - 22 м, висота - 22 м; система аерації; система температурного контролю; шнеки вигрузки ємностей; центробіжний вентилятор 15 кВт для провітрювання сільськогосподарських продуктів; опори завантажувальних галерей на стінці ємності, кількість - 5 шт. - 337 214,85 доларів США; - оперативна ємність запасу вологого зерна, об'єм - 510 м 3 , діаметр - 6,4 м, висота - 20,14 м, сходи, огорожа, платформа, кількість - 1 шт. -17 463,60 доларів США; - ємність пилових відходів, кількість - 2 шт. - 2 156,40 доларів США.

Згідно Контракту № 18/01 від 18.01.2010р. ТОВ "Компанія "Брокінвест" Обладнання технологічний комплекс для тривалого зберігання зерна та його кондиціювання, ввозилось як комплектний об'єкт.

Проте, в Акті № н/48/11/100000000/34980546 зазначається, що "через невірне декларування товару"ємності для зберігання зерна" за кодом 8419 31 00 00 УКТЗЕД (ставка мита 0%) Товариством були порушені вимоги щодо класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, що призвело порушення Закону України від 05.04.01р. № 2371-НІ "Про Митний тариф України" та відповідно, вимог пункту 4.3 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України."

Вказані порушення призвели, на думку Київської регіональної митниці, до несплати податкових зобов'язань ТОВ "Компанія "Брокінвест" по сплаті мита - 199 232,57 грн., по сплаті ПДВ -39 846,51грн.

В ході розгляду справи, вищевказані доводи Відповідача, викладені у Акті перевірки, є такими, що суперечать нормам чинного законодавства та виникли через хибне сприйняття норм закону, що є неприпустимим.

Так, ст. 313 Митного кодексу України визначено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Абзацом 3 п. 1 р. II "Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України", затвердженого Наказом Державної митної служби України № 667 від 07.08.2007р. (надалі за текстом - Порядок № 667) визначено, що до компетенції ВНКТ і ВКМВН згідно з напрямом діяльності та цим Порядком належить виконання таких завдань: прийняття рішення про визначення коду товару (далі - Рішення), тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

У свою чергу, п. 12 р. III Порядку № 667 передбачено, що якщо ВНКТ (ВКМВН) приймається Рішення, яке не відповідає інформації, заявленій декларантом у митній декларації, то ця митна декларація не може використовуватися для митного оформлення класифікованого товару.

Так, ч. 1 ст. 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також: відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною 2 ст. 88 Митного кодексу України встановлено, що декларант зобов'язаний: - здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; -на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; -надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; - сплатити податки і збори.

Таким чином, рішення стосовно класифікації товарів для митних цілей приймається митними органами. Крім того таке рішення митних органів є обов'язковим для підприємств.

Як було зазначено вище, Обладнання - технологічний комплекс для тривалого зберігання зерна та його кондиціювання, ввозилось ТОВ "Компанія "Брокінвест" як комплектний об'єкт.

Абзацом 1 п. 1.2. Порядок прийняття рішення про класифікацію комплектного об'єкту згідно з УКТЗЕД, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 1219 і 12 12.2005р. (надалі - Порядок № 1219) передбачено, що "У цьому Порядку термі вживаються в такому значенні, зокрема, комплектний об'єкт - промисловий або інший об'єкт у цілому, окремий цех, установка чи агрегат, що являють собою закінчений технологічний комплекс чи його самостійну частину, у зібраному стані класифікуються за одним товари кодом згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та спорудження яких передбачає виконання інженерно-технічних робіт (установка, монтаж:, налагодження тощо) на місці експлуатації, але з урахуванням транспортування монтажу не можуть увозитись на митну територію України (вивозитись за межі митної території України) за однією партією товарів.

Пунктом 2.1. Порядку № 1219 визначено, що для прийняття митним органом рішення класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТЗЕД (далі - Рішення) підприємство п митному органу у двох примірниках заяву, форму якої затверджено наказом Держмитслужбу України від 09.08.2005 № 735 "Про запровадження єдиної форми заяви підприємства, подання якої митному органу передує митному оформленню товарів і транспортних засобів зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.08.2005 за № 934/11214 (далі-Заява).''

Так, п. 2.4. Порядку № 1219 встановлено, що "У разі прийняття позитивного Рішення митним органом заповнюються відповідні розділи Заяви. При цьому в розділі "Рішення митного органу" вчиняється запис "Код комплектного об'єкта згідно з УКТЗЕД. Дозволяється оформлення складових комплектного об'єкта за кодом комплектного об'єкта

згідно з УКТЗЕД за умови переміщення та декларування комплектного об'єкта у визначений строк".

Відповідачем за заявою Позивача було прийнято рішення про класифікацію Обладнання, що ввозилось по Контракту № 18/01 від 18.01.2010р., як комплектного об'єкта та було визначено код товару - віднесено Обладнання до товарної позиції 8419310000 (Сушарка для сільськогосподарських продуктів. Зернозберігаючий комплекс).

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, суд прийшов до таких висновків:

1)рішення про класифікацію товару як комплектного об'єкту та визначення його коду за УКТЗЕД приймається митним органом.

2) до кола обов'язків декларанта при здійсненні процедур митного оформлення входить пред'явлення товарів та надання документів і відомостей, необхідних для виконання митних процедур та не входить визначення коду товару (декларант лише заявляє /декларує/ код у ВМД).

3)відповідний митний орган зобов'язаний самостійно класифікувати товар (проконтролювати класифікацію), визначити (нарахувати) суму мита (ст. 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф") та податку на додану вартість, що підлягають сплаті.

4)Якщо ВНКТ (ВКМВН) приймається Рішення, яке не відповідає інформації, заявленій декларантом у митній декларації, то ця митна декларація не може використовуватися для митного оформлення класифікованого товару.

5) Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Так, вважаючи на ту обставину, що Київською регіональною митницею було прийнято рішення про класифікацію Обладнання, що ввозилось по Контракту № 18/01 від 18.01.2010р., як комплектного об'єкта та було визначено код товару 8419310000, а вказане рішення є обов'язковим згідно приписів ст. 313 МКУ, а відтак Позивач не мав можливості визначити у ВМД інший код товару ніж 8419310000, а отже це однозначно свідчить про правомірність дій Позивача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що така позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в Ухвала ВАСУ від 27.02.2008р.

Така ж позиція стосовно того, що митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення Позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури викладена у пункті 2 Узагальнення "Практика розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами", викладеного в Листі Верховного суду України від 01.01.2010р.

Більш того, відповідно до ч. 4 ст. 90 Митного кодексу України встановлено, що посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.

Підпунктом 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що "Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках."

Так, при здійсненні невиїзної документальної перевірки, Відповідачем було внесено зміни у ВМД, відповідно до яких раніше було проведено митне оформлення обладнання Позивача, що фактично суперечить ст. 90 Митного кодексу України. Жодним нормативно правовим актом України не передбачено право митних органів на зміну раніше визначеного коду товару, що в свою чергу свідчить про перевищення Київською регіональною митницею своїх повноважень, встановлених чинним законодавством, що є порушенням вимог ст. 19 Конституції України.

Аналогічної правової позиції притримується Колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного суду України, доказом чого може служити, зокрема. Постанова ВСУ від 02.06.2009р.

Статтею 265 Митного кодексу України передбачено, що "Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж: прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж: він використав для її визначення".

Пунктом 54.4. ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що "Уразі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах".

Пунктом 1 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008р. (надалі за текстом - Порядок № 339) визначено, що "Цей Порядок визначає основні вимоги до здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів".

Так, п. 9 Порядку № 339 встановлено, що "За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України шляхом проведення перевірок, у тому числі невиїзних документальних, системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, митним органом складається акт про результати перевірки.

У разі встановлення за результатами зазначеної перевірки випадків заниження митної вартості товарів рішення про визначення митної вартості товарів окремо не оформлюється, а відомості про визначену митним органом митну вартість товарів зазначаються у відповідному акті про результати перевірки.

Таким чином, проаналізувавши вказані вище норми права, судом встановлено, що до компетенції Відповідача належить перевірка правильності визначення митної вартості товару, що був переміщений через кордон ТОВ "Компанія "Брокінвест", але аж ніяк не внесення змін до ВМД, відповідно до яких раніше було проведено митне оформлення обладнання ТОВ "Компанія "Брокінвест" та зміна коду класифікації товару згідно УКТЗЕД, оскільки діючим законодавством не передбачено права митних органів на зміну класифікації товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України.

Окрім того, розділ XVI "Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; їх частини; звукозаписувальна та звуковідтворювальна апаратура, апаратура для запису або відтворення телевізійного зображення і звуку, їх частини та приладдя" Групи 84 "Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини" Митного тарифу України визначає, що до обладнання, яке класифікується у товарній позиції 8419 відноситься зокрема, машини, обладнання промислове або лабораторне з електричним чи неелектричним нагріванням (за винятком печей, камер та іншого обладнання товарної позиції 8415), для обробки матеріалів шляхом зміни температури, наприклад, нагріванням, варінням, підсмажуванням, дистиляцією, ректифікацією, стерилізацією, пастеризацією, пропарюванням, сушінням, випарюванням, конденсацією або охолодженням, крім машин або обладнання, призначеного для використання у побуті; неелектричні водонагрівачі безінерційні або теплові водяні акумулятори. До товарної позиції 8419310000 відносяться сушарки для сільськогосподарських продуктів.

Розділ XV "Недорогоцінні метали та вироби з них" Групи 73 "Вироби з чорних металів" Митного тарифу України встановлює, що щодо обладнання, яке класифікується у товарній позиції 7309 відноситься зокрема, резервуари, цистерни, баки та аналогічні ємності з чорних металів, для будь-яких речовин (крім стиснених або скраплених газів), місткістю понад 300 л, без механічних або теплотехнічних пристроїв, з облицюванням або термоізоляційним покриттям чи без них. До товарної позиції 7309009000 відносяться ємності для твердих речовин.

Згідно з описом обладнання, силоси для тривалого зберігання зерна та його досушування є обладнанням з механічними та температурними пристроями, а ніяк не просто ємності і, відповідно до УКТЗЕД не можуть класифікуватись за кодом 7309, що ще раз підтверджує, що висновки Акту № к5/10/125000000/33847883 суперечить вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що висновки Акту № н/48/11/100000000/34980546 від 25.08.2011р. не відповідають вимогам чинного законодавства та як насідок не можуть бути підставою для визначення податкових зобов'язань ТОВ "Компанія "Брокінвест", у зв'язку з чим підлягають визнанню протиправними та скасуванню Податкове повідомлення форми "Р" від 06.09.2011р. № 185 та Податкове повідомлення форми "Р" від 06.09.2011р. № 186.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись Розділами XV, XVI ЗУ "Про Митний тариф України", п. 1 р. II, п. 5, 12 р. III "Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України", п. 1.2., 2.1. та 2.4. Порядку прийняття рішення про класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТЗЕД, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 1219 від 12.12.2005р., п. 1., 9 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008р., ст. 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф", ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Ухвалою ВАСУ від 27.02.2008р., Постановою ВСУ від 02.06.2009р.,Листом Верховного суду України від 01.01.2010р. Узагальнення "Практика розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами", ст. ст. 6, 17, 18, 19, 94, 104, 105, 106, 107 Кодексу адміністративного судочинства України.

Особливу увагу суд звертає на те, що у судовому засіданні судом було заслухано пояснення спеціаліста у галузі зберігання та переробки зерна ОСОБА_3 (доцента кафедри технології зберігання, переробки та стандартизації продукції рослинництва ім. проф. Б.В. Лесика, що підтверджується Атестатом від 21.06.2007р.), який надав пояснив, що технологічний комплекс для тривалого зберігання зерна та його кондиціювання, який поставлений Позивачу у рамках Контакту № 18/01, є цілісним комплексом, який хоч і містить складові елементи, проте може використовуватись спільно, оскільки в іншому випадку він втратить свої функціональні властивості і його подальше використання для зберігання зерна буде недоцільним.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень рішень.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати Податкове повідомлення форми "Р" від 06.09.2011р. № 185, яким визначено для ТОВ "Компанія "Брокінвест" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності 020 у сумі 249 040,71 грн.

3.Податкове повідомлення форми "Р" від 06.09.2011р. № 186, яким визначено для ТОВ "Компанія "Брокінвест" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності 028 у сумі 49 808,14 грн.

4. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 2178 грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Брокінвест", за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Київської регіональної митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур