Постанова

від 14.05.2012 по справі 2а/0570/3049/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/3049/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 56 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучко В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 27.03.2012 року № 2703-1), ОСОБА_2 (наказ від 01.06.2000 року № 4), ОСОБА_3 (довіреність від 13.04.2012 року № 13/04-1), відповідача - ОСОБА_4 (довіреність від 22.03.2012 року № 37), ОСОБА_5 (довіреність від 16.03.2012року № 25), розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву приватного транспортне-комерційного підприємства «Комтранс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 року № 0000252342 по податку на додану вартість на суму 16 067,09 грн. та від 22.02.2012 року № 0000262342 по податку на прибуток приватних підприємств на суму 80 335,44 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Приватне транспортне-комерційне підприємство «Комтранс» (далі - ПТКП «Комтранс», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 року № 0000252342 по податку на додану вартість на суму 16 067,09 грн. та від 22.02.2012 року № 0000262342 по податку на прибуток приватних підприємств на суму 80 335,44 грн.

Ухвалою суду від 13 квітня 2012 року замінено відповідача - Жовтневу міжрайонну державну податкову інспекцію м. Маріуполя на Жовтневу міжрайонну державну податкову інспекцію м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби (ідентифікаційний код - 33331099, місцезнаходження - 87549, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема, буд. 93; далі за текстом постанови - Жовтнева МДПІ м. Маріуполя, відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає неправомірними висновки відповідача в акті перевірки від 08.02.2012 року № 358/23-2/24462366 щодо встановлення порушення підприємством податкового законодавства у зв'язку з визнанням нікчемним правочину від 05.01.2008 року № 05/01/09-3, укладеного позивачем з приватним підприємством «Максима» (ПП «Максима), оскільки такі висновки ґрунтуються на підставі баз даних Державної податкової служби (ДПС) податкової звітності та акту перевірки ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя про проведення перевірки ПП «Максима». Позивач вказує на те, що в ході проведення перевірки перевіряючим надані всі документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують законне та фактичне проведення господарської діяльності з ПП «Максима»на транспортне-експедиційне обслуговування згідно з зазначеним правочином, а відсутність у контрагента (ПП «Максима») первинних документів у зв'язку з вилученням відділом податкової міліції державної податкової інспекції у м. Маріуполі не може бути правовою підставою для визнання договору від 05.01.2008 року № 05/01/09-3 нікчемним.

Отже, позивач вважає неправомірними податкові повідомлення-рішення від 22.02.2012 року за № 0000252342 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 16 067,09 грн. (у т.ч., за основним платежем на суму - 12 853,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3 213,42 грн.) та за № 0000262342 збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 80 335,44 грн. (у т.ч., за основним платежем на суму 64 268,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 16 067,09 грн.), що складені Жовтневою МДПІ м. Маріуполя на підставі акту перевірки від 08.02.2012 року № 358/23-2/24462366, а тому просить у судовому порядку визнати їх недійсними.

У судовому засіданні представники позивача наведені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки від 08.02.2012 року № 358/23-2/24462366 щодо визнання нікчемним правочину між ПТКП «Комтранс» та його контрагентом ПП «Максима» зроблені Жовтневою МДПІ м. Маріуполя на підставі отриманої інформації від державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя (ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя) щодо визнання нікчемними правочини, вчинені ПП «Максима». Відповідач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.02.2012 року за № 0000252342 та за № 0000262342 правомірними, а тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання 14 травня 2012 року представники відповідача не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, заяв про розгляд справи без участі представника не надали.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру (ЄДР) юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 835220 дата державної реєстрації приватного транспортно-комерційного підприємства «Комтранс» - 01.10.1996 року, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10003269191, ідентифікаційний код юридичної особи - 24462366, місцезнаходження - 87554, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Урицького, буд. 96-А. На податковому обліку ПТКП «Комтранс» перебуває у Жовтневій МДПІ м. Маріуполя.

ПТКП «Комтранс» є платником податку на додану вартість, про що Жовтневою МДПІ м. Маріуполя 03.02.2006 року видане свідоцтво № 08500571 (серія НВ № 148666).

Згідно Довідки серії АБ № 380670 з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України (ЄДРПОУ) від 19.01.2012 року ПТКП «Комтранс» має право займатись наступними видами діяльності за Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД): «51.90.0 Інші види оптової торгівлі», «51.52.2 Оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них», «51.39.0 Неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами», «51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту», «51.12.0 Посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами».

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 26.01.2012 року по 01.02.2012 року Жовтневою МДПІ м. Маріуполя проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПТКП «Комтранс» (код за ЄДРПОУ 24462366) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з приватними підприємствами: «Діброва-Буд» (ЄДРПОУ 33760635), «Максима» (ЄДРПОУ 32788492) за період з 01.05.2008 року по 31.05.2010 року, про що складений акт від 08.02.2012 року № 358/23-2/24462366 (далі акт перевірки від 08.02.2012 року № 358).

Згідно висновку цього акту перевірки податковим органом встановлено порушення:

1. П.п. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (ЦКУ) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПТКП «Комтранс» при придбані товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦКУ.

2. П.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану варт ість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 853,67 грн., у т.ч.: за лютий 2009 року в сумі податку на додану вартість (ПДВ) 540,83 грн., за березень 2009 року у сумі ПДВ 2 645,84 грн., за червень 2009 року в сумі 1 291,67 грн., за липень 2009 року в сумі ПДВ 933,33 грн., за серпень 2009 року в сумі ПДВ 975,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 433,33 грн., за жовтень 2009 року в сумі 2 571,67 грн., за листопад 2009 року в сумі 1 733,33 грн., за грудень 2009 року в сумі 1 312,00 грн., за січень 2010 року в сумі 416,67 грн.

3. П.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР) та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 64 268,35 грн., у тому числі: за І квартал 2009 року в сумі 15 933,35 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 6 458,35 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 11 708,30 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 28 085,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 2 083,35 грн.

За результатами зазначеної перевірки ПТКП «Комтранс», Жовтневою МДПІм. Маріуполя винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 22 лютого 2012 року № 0000262342 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 80 335,44,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 64 268,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 067,09 грн.),

- від 22 лютого 2012 року № 0000252342 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 16 067,09 грн. (у т.ч. за основним платежем - 12 853,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 213,42 грн.).

Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом доказування в цій справі є встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - приватним підприємством «Максима» (далі за текстом - ПП «Максима») за договором на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом від 05.01.2008 року № 05/01/09-3, правильності відображення господарських операцій у податковому обліку і законності формування ПТКП «Комтранс» податкового кредиту в сумі 12 853,67 грн., та валових витрат в сумі 64 268,35 грн. по контрагенту ПП «Максима».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру (ЄДР) юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 835952 станом на 23.03.2012 року державну реєстрацію приватного підприємства «Максима» проведено 13.04.2004 року, ідентифікаційний номер - 32788492, місцезнаходження за даними ЄДР - 87535, Донецька область, м. Маріуполь, Іллічівський район, вул. Менжинського, буд. 12. В переліку видів діяльності згідно КВЕД, які має право здійснювати ПП «Максима» є - 60.24.1 «Діяльність автомобільного вантажного транспорту». За даними цього Витягу з ЄДР ПП «Максима» знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, а також вбачається, що рішенням Господарського суду Донецької області від 18.04.2011 року у справі № 5/44б ПП «Максима» визнано банкрутом.

З питання щодо взаємовідносин між ПТКП «Комтранс» та ПП «Максима» Жовтнева МДПІ м. Маріуполя в акті перевірки від 08.02.2012 року № 358 посилається на наступну інформацію:

- постанову слідчого групи Генеральної прокуратури України від 27.09.2011 року «Про призначення позапланової перевірки дотримання податкового законодавства», згідно матеріалів кримінальної справи № 49-3110, з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток ПТКП «Комтранс» по взаємовідносинам з ПП «Максима» у супроводі з постановою про проведення виїмки від 15.03.2011 року слідчого в особливих справах Генеральної прокуратури України Гульченко О.В. завірених копій документів, зокрема: рахунків-фактур за 2008 р.- січень 2010 р., податкових накладних за 2008-2009 рр., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); товарно-транспортних накладних за 2008-2009 рр.

Проведеним досудовим слідством по кримінальній справі № 49-3110 встановлено, що одним з контрагентів підприємств, що створені з метою мінімізації податків, було ПТКП «Комтранс», яке формувало від ПП «Максима» податковий кредит та валові витрати за період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року на загальну суму 64 268,35 грн.

Як слідує з пояснень представників відповідача, наведена кримінальна справа до суду не направлялася і, відповідно, вироки відсутні

- акт ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя від 30.06.2010 року № 299/23-1/34273396 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Максима» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.

У зазначеному акті встановлено, що у ПП «Максима» відсутні первинні документи за вказаний період (з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року) у зв'язку з вилученням, про що підприємством до ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя наданий протокол вилучення ГВПМ ДПІ у м. Маріуполь від 02.12.2009 року. Посилаючись на пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполь зазначає про відсутність документів у ПП «Максима» з неповажної причини (не вжито заходів щодо поновлення документів), тому неможливо підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, зокрема, за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, що задекларовані підприємством у деклараціях з податку на додану вартість. Таким чином, ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполь у акті Маріуполя від 30.06.2010 року № 299/23-1/34273396 зроблений висновок, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Максима» та контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 ЦКУ), відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у періоді з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року по податку на прибуток та податку на додану вартість.

- акти ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя: від 26.07.2010 року № 338/15/32788492 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Максима» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за квітень 2010 року та від 26.07.2010 року № 339/15/32788492 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Максима» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за травень 2010 року. Посилаючись на те, що ПП «Максима» остання податкова декларація з податку на додану вартість надавалась до податкового органу за лютий 2010 року (вх. № 9000790993 від 22.03.2010 р.), крім того, у ПП «Максима» відсутні основні засоби, чисельність працюючих складає 5 осіб, також згідно акту від 23.06.2010 року № 35 підприємство не знаходиться за юридичною адресою, тощо, податковим органом у наведених актах зроблений висновок, що угоди ПП «Максима» мають ознаки нікчемності.

Судом встановлено, що між ПП «Максима» (вантажоперевізник) та ПТКП «Комтранс» (замовник) укладений договір від 05.01.2008 року № 05/01/09-3 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом. За умовами цього договору вантажовідправник забезпечує перевезення товару до пунктів призначення та у строки, що вказуються у маршрутних листах згідно заявок замовника. Вартість послуг по цьому договору встановлена за домовленістю між сторонами по кожному перевезенню товару. Строк дії договору - з моменту його підписання протягом одного року з правом пролонгації на той самий строк у разі відсутності письмової заяви сторін про розірвання договору.

На виконання договору від 05.01.2008 року № 05/01/09-3 ПП «Максима» здійснювало для ПТКП «Комтранс» авто послуги з перевезень металопрокату за маршрутами, зокрема: Маріуполь-Харків, Маріуполь-Запоріжжя, Маріуполь-Харків-Полтава, Маріуполь-Полтава. На підтвердження зазначеного позивачем, на вимогу суду, до матеріалів справи надані рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) із зазначенням прізвищ водіїв та даних транспорту на якому здійснено перевезення товарів, вартості послуги, платіжні доручення на оплату ПТКП «Комтранс» на користь ПП «Максима» зазначених послуг, а також банківські виписки, тощо ( т.3 а.с. 46-98).

Як слідує з пояснень представників позивача, ПП «Максима» здійснювало перевезення вантажів на підставі договорів оренди, укладених з фізичними особами-підприємцями - власниками вантажних автомобілів.

Металопрокат (в рулонах та листах) ПТКП «Комтранс» придбавав в період листопад 2008 року - січень 2010 року у наступних постачальниках: приватного підприємства «КВВМПУ» (код за ЄДРПОУ 31338726) за договором від 22.02.2007 року № 91-36; закритого акціонерного товариства «Ілліч-Сталь» (код за ЄДРПОУ 24815801) за договором від 20.01.2009 року № 165/20/09; товариства з обмеженою відповідальністю «Ост-Оіл» (код за ЄДРПОУ 34903367) за договором від 23.02.2009 року № ОС-81Л; товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» (код за ЄДРПОУ 24327214) за договором від 30.01.2009 року №0000008; товариства з обмеженою відповідальністю «Кватроком» (код за ЄДРПОУ 34166087) за договором від 05.05.2009 року № КВ-74Л, ін.

В подальшому придбаний металопрокат реалізований: товариству з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Варіант» (код за ЄДРПОУ 21170203) за договором від 09.02.2009 року № 09/02-1; товариству з обмеженою відповідальністю «Астра» (код за ЄДРПОУ 13938392) за договором від 25.02.2009 року № 25/02-1; приватному підприємцю ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_5) за договором № 19/08-1; товариству з обмеженою відповідальністю «Іпріс-Профіль» (код за ЄДРПОУ 32438582) за договором від 13.02.2009 року № 13/02-1; відкритому акціонерному товариству «Електромотор» (код за ЄДРПОУ 05757968) за договором від 24.12.2008 року № 24/12-1; товариству з обмеженою відповідальністю «Інтеренергогаз» (код за ЄДРПОУ 31449719) за договором від 02.02.2009 року № 02/02-1.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій із зазначеними підприємствами (постачальниками та покупцями) щодо придбання та реалізації металопрокату позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні, видаткові накладні, специфікації на металопрокат, довіреності на отримання металопрокату, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні у яких в графі «автопідприємство» вказане ПП «Максима», акти приймання-передачі металопрокату, сертифікати якості на металопрокат, банківські виписки (т.2 а.с. 20-250; т.3 а.с. 1-6, 99-250; т.4 а.с. 1-90).

Також в матеріалах справи є листи від наведених покупців ПТКП «Комтранс» щодо кількості, вартості придбання-реалізації металопрокату, виконання умов договорів, та довідки документальних невиїзних перевірок ПТКП «Комтранс» з питань правових відносин в періоди 2008-2009 рр. з наведеними контрагентами, що проведені Жовтневою МДПІ м. Маріуполя та за результатами яких вбачається, що будь-яких порушень не встановлено (т.3 а.с. 40-45; т.4 а.с. 118-151).

Як слідує з акту перевірки від 08.02.2012 року № 358 та пояснень представників відповідача, у Жовтневої МДПІ м Маріуполя не виникло будь-якого сумніву щодо порядку оформлення наведених вище податкових та бухгалтерських документів стосовно отримання ПТКП «Комтранс» послуг з перевезення металопрокату від ПП «Максима». Так, у цьому акті перевірки відсутні будь-які зауваження податкового органу щодо цих документів. Також, це не спростовано представниками відповідача у ході судового розгляду цієї адміністративної справи.

Разом з цим суд вважає за необхідне відмітити, що фактично перевірка згідно акту від 08.02.2012 року № 358/23-2/24462366, у відповідності до висновків якого складені спірні податкові повідомлення-рішення, проведена відповідачем формально: взагалі не досліджені документи первинного бухгалтерського обліку у їх сукупності (при цьому у вказаному акті відсутні посилання на ненадання таких документів при перевірці і у ході судового розгляду справи представник відповідача не спростовував ці обставини), не проведено зустрічних перевірок постачальників та покупців на предмет можливості продажу-купівлі продукції, яка перевозилася транспортом за участі ПП «Максима», не відбиралися пояснення посадових осіб позивача про взаємовідносини з вказаним ПП, тощо.

З пояснень представників відповідача в тому числі слідує, що єдиною підставою для висновку про нікчемність правочину між позивачем та ПП «Максима» є зазначені вище за текстом цієї постанови інформація Генеральної прокуратури щодо кримінальної справи № 49-3110, акти ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя від 30.06.2010 року № 299/23-1/34273396, від 26.07.2010 року № 338/15/32788492 та від 26.07.2010 року № 339/15/32788492.

При цьому, до матеріалів справи Жовтневою МДПІ м. Маріуполя наданий акт від 24.09.2010 року № 18 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства «Максима» з 24 вересня 2010 року. Отже, вбачається, що у спірний період (з 01.05.2008 р. по 31.05.2010 р. - перевіряємий період згідно акту перевірки від 08.02.2012 року № 358) ПП «Максима» було платником податку на додану вартість.

Проаналізувавши наведені обставини та враховуючи матеріали справи суд не приймає доводи відповідача, викладені у акті перевірки від 08.02.2012 року № 358 щодо не встановлення факту перевезення металопрокату ПП «Максима» від продавця до покупця цього металопрокату у зв'язку з відсутністю у ПП «Максима» документів, що засвідчують транспортування товарів. Зазначене спростовується наведеними вище наявними первинними документами (з урахуванням оприбуткування товару на складі позивача та підтвердження руху цього товару від постачальників до покупців).

Щодо висновку Жовтневої МДПІ у м. Маріуполі про нікчемність договору від 05.01.2008 року № 05/01/09-3, укладеному між ПП «Максима» та ПТКП «Комтранс» суд зазначає наступне.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом в тому числі встановлено, що з відповідними позовами про визнання договорів, укладених позивачем з ПП «Максима» відповідач не звертався і, відповідно, відсутні судові рішення із цього приводу; кримінальні справи у відношенні посадових осіб позивача за вказаним договором, або за фактом скоєння злочину не порушувалися, із цього приводу також відсутні судові рішення (вироки).

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що «несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту».

У рішенні від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й іншими рішеннями Європейського суду з прав людини.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено нікчемності договору від 05.01.2008 року № 05/01/09-3, укладеного між ПТКП «Комтранс» з ПП «Максима» належними та допустимими доказами, оскільки посилання на інші акти (акти ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя від 30.06.2010 року № 299/23-1/34273396, від 26.07.2010 року № 338/15/32788492 та від 26.07.2010 року № 339/15/32788492 щодо перевірки ПП «Максима»), за якими встановлені факти відсутності у такого вантажоперевізника основних засобів, невелику чисельність осіб у штаті, та відсутність первинних документів, тощо, не може виступати доказом його нікчемності.

Також суд не приймає у якості доказу нікчемності вказаного правочину і посилання відповідача на інформацію від Генеральної прокуратури України щодо досудового слідства по кримінальній справі № 49-3110 за фактом фіктивного підприємництва, оскільки в ході судового засідання встановлено, що ПП «Максима» є вантажоперевізником металопрокату, при цьому рух цього металопрокату від контрагентів-продавців до контрагентів-покупців підтверджено матеріалами справи (первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, довідками зустрічних перевірок).

Крім того, як слідує з пояснень представників відповідача на момент розгляду даної адміністративної справи відсутні будь-які судові рішення про недійсність правочинів (у тому числі, договору від 05.01.2008 року № 05/01/09-3), що укладались ПП «Максима» з моменту його державної реєстрації, враховуючи те, що в межах кримінальної справи № 49-3110 це підприємство наведене серед переліку підприємств, створених з метою мінімізації податків, а також свідчення директорів таких підприємств, що вони не здійснювали будь-якої господарської діяльності, договори не укладали тощо, а також будь-яки вироки суду з цього приводу. При цьому, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП «Максима» у спірному періоді (з 01.05.2008 року по 31.05.2010 року) було платником податку на додану вартість.

Таким чином, у ході судового розгляду даної адміністративної справи встановлено, що висновок відповідача щодо не визнання податкового кредиту в сумі 12 853,67 грн. та валових витрат в сумі 64 268,35 грн., віднесених ПТКП «Комтранс» у відповідні податкові періоди за договором від 05.01.2008 року № 05/01/09-3, є необґрунтованим та не підтвердженим як документально, так і законодавчо, а тому спірні податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2012 року № 0000262342 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 80 335,44,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 64 268,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 067,09 грн.), та від 22 лютого 2012 року № 0000252342 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 16 067,09 грн. (у т.ч. за основним платежем - 12 853,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 213,42 грн.) підлягають скасуванню.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, що спростували б доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 964,03 грн..

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов приватного транспортне-комерційного підприємства «Комтранс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 року № 0000252342 по податку на додану вартість на суму 16 067,09 грн. та від 22.02.2012 року № 0000262342 по податку на прибуток приватних підприємств на суму 80 335,44 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби від 22 лютого 2012 року № 0000262342 про збільшення приватному транспортне-комерційному підприємству «Комтранс» суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 80 335,44,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 64 268,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 067,09 грн.).

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби від 22 лютого 2012 року № 0000252342 про збільшення приватному транспортне-комерційному підприємству «Комтранс» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 16 067,09 грн. (у т.ч. за основним платежем - 12 853,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 213,42 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України (рахунок 31217206784005 - Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ - 38034015, МФО - 834016, Банк - Головне управління Державної казначейської служби у Донецькій області) на користь приватного транспортне-комерційного підприємства «Комтранс» (код за ЄДРПОУ 3460438624462366, місцезнаходження - 87554, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Урицького, буд. 96-А; п/р 26000962483146 у ПАТ «ПУМБ» в м. Донецьку, МФО 334851) 964,03 грн. (дев'ятсот шістдесят чотири грн. 03 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників позивача 14 травня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 18 травня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.