Ухвала

від 13.07.2012 по справі 2а/0570/3049/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2012 року справа №2а/0570/3049/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у справі № 2а/0570/3049/2012 за позовом Приватного транспортно-комерційного підприємства "Комтранс" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 року № 0000252342 по податку на додану вартість на суму 16 067,09 грн. та від 22.02.2012 року № 0000262342 по податку на прибуток приватних підприємств на суму 80 335,44 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в березні 2012 року звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 року № 0000252342 по податку на додану вартість на суму 16 067,09 грн. та від 22.02.2012 року № 0000262342 по податку на прибуток приватних підприємств на суму 80 335,44 грн.

Позивач вважає неправомірними висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 08.02.2012 року № 358/23-2/24462366 щодо встановлення порушення підприємством податкового законодавства у зв'язку з визнанням нікчемним правочину від 05.01.2008 року № 05/01/09-3, укладеного позивачем з приватним підприємством «Максима» , оскільки такі висновки ґрунтуються на підставі баз даних Державної податкової служби податкової звітності та акту перевірки ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя про проведення перевірки ПП «Максима».

Позивач зазначає , що в ході проведення перевірки були надані всі документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують законне та фактичне проведення господарської діяльності з ПП «Максима» на транспортне-експедиційне обслуговування згідно з зазначеним правочином. На думку позивача відсутність у контрагента первинних документів у зв'язку з вилученням їх відділом податкової міліції державної податкової інспекції у м. Маріуполі , не може бути правовою підставою для визнання договору від 05.01.2008 року № 05/01/09-3 нікчемним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.05. 2012 року у справі № 2а/0570/3049/2012 позов приватного транспортно-комерційного підприємства «Комтранс» - задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби від 22.02. 2012 року № 0000262342 про збільшення приватному транспортне-комерційному підприємству «Комтранс» суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 80 335,44,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 64 268,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 067,09 грн.).

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби від 22.02. 2012 року № 0000252342 про збільшення приватному транспортне-комерційному підприємству «Комтранс» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 16 067,09 грн. (у т.ч. за основним платежем - 12 853,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 213,42 грн.).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного транспортно-комерційного підприємства «Комтранс» - 964,03 грн. судових витрат.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог- відмовити.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Судове рішення першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги заперечення на неї, встановила наступне .

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби.

Відповідно до п. п. 20.1.4 пё. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач - ПТКП «Комтранс» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у Жовтневій МДПІ м. Маріуполя, є платником податку на додану вартість.

Відповідач- Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755- VІ із змінами та доповненнями.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено,що у період з 26.01.2012 року по 01.02.2012 року Жовтневою МДПІ м. Маріуполя проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПТКП «Комтранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з приватними підприємствами: «Діброва-Буд» , «Максима» за період з 01.05.2008 року по 31.05.2010 року, про що складений акт від 08.02.2012 року № 358/23-2/24462366 .

Податковим органом встановлено порушення позивачем : п.п. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (ЦКУ) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПТКП «Комтранс» при придбані товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦКУ; п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану варт ість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 853,67 грн., у т.ч.: за лютий 2009 року в сумі податку на додану вартість (ПДВ) 540,83 грн., за березень 2009 року у сумі ПДВ 2 645,84 грн., за червень 2009 року в сумі 1 291,67 грн., за липень 2009 року в сумі ПДВ 933,33 грн., за серпень 2009 року в сумі ПДВ 975,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 433,33 грн., за жовтень 2009 року в сумі 2 571,67 грн., за листопад 2009 року в сумі 1 733,33 грн., за грудень 2009 року в сумі 1 312,00 грн., за січень 2010 року в сумі 416,67 грн.; п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР) та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 64 268,35 грн., у тому числі: за І квартал 2009 року в сумі 15 933,35 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 6 458,35 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 11 708,30 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 28 085,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 2 083,35 грн.

За результатами перевірки ПТКП «Комтранс», Жовтневою МДПІ м. Маріуполя винесені податкові повідомлення-рішення від 22.02.2012 року : № 0000262342 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 80 335,44,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 64 268,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 067,09 грн.); від 22 лютого 2012 року № 0000252342 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 16 067,09 грн. (у т.ч. за основним платежем - 12 853,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 213,42 грн.).

Предметом доказування в цій справі є встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом - приватним підприємством «Максима» за договором на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом від 05.01.2008 року № 05/01/09-3, правильності відображення господарських операцій у податковому обліку і законності формування ПТКП «Комтранс» податкового кредиту в сумі 12 853,67 грн., та валових витрат в сумі 64 268,35 грн. по контрагенту ПП «Максима».

Щодо посилання відповідача на те, що правочин між позивачем та ПП «Максима» здійснений без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемним - не знайшло свого підтвердження у наданих до матеріалів справи доказах.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

З обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. Так, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган , через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обовязкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Натомість, за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Судом встановлено, що між ПП «Максима» (вантажоперевізник) та ПТКП «Комтранс» (замовник) укладений договір від 05.01.2008 року № 05/01/09-3 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом.

На виконання договору від 05.01.2008 року № 05/01/09-3 ПП «Максима» здійснювало для ПТКП «Комтранс» авто послуги з перевезень металопрокату за маршрутами, зокрема: Маріуполь-Харків, Маріуполь-Запоріжжя, Маріуполь-Харків-Полтава, Маріуполь-Полтава.

Вказана обставина підтверджується : товарно-транспортними накладними, розрахунками - фактури , актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, тощо.

Як видно з матеріалів справи , в подальшому придбаний позивачем у ПП « Максима» металопрокат був реалізований: товариству з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Варіант» за договором від 09.02.2009 року № 09/02-1; товариству з обмеженою відповідальністю «Астра» за договором від 25.02.2009 року № 25/02-1; приватному підприємцю ОСОБА_1 за договором № 19/08-1; товариству з обмеженою відповідальністю «Іпріс-Профіль» за договором від 13.02.2009 року № 13/02-1; відкритому акціонерному товариству «Електромотор» за договором від 24.12.2008 року № 24/12-1; товариству з обмеженою відповідальністю «Інтеренергогаз» за договором від 02.02.2009 року № 02/02-1

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обовязковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об»єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовуючи грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні" підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.

З огляду на наведене , колегія суддів вважає , що висновки ДПІ про нікчемність правочину, укладеного позивачем з приватним підприємством «Максима» від 05.01.2008 року № 05/01/09-3, ґрунтуються на припущеннях.

Позивачем відповідно до вимог ст. 71 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства України, надані усі необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в підтвердження виконання зобов"язань позивача та його контрагента на транспортне-експедиційне обслуговування, а відповідачем згідно вимог ч.2 цієї статті ці обставини належними доказами не спростовані.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими і судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у справі № 2а/0570/3049/2012 за позовом Приватного транспортно-комерційного підприємства "Комтранс" до Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м.Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 року № 0000252342 по податку на додану вартість на суму 16 067,09 грн. та від 22.02.2012 року № 0000262342 по податку на прибуток приватних підприємств на суму 80 335,44 грн.-залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.П. Дяченко

С.В. Білак

Т.Г. Гаврищук