Постанова

від 20.08.2008 по справі 19/35/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 20 серпня 2008 р.                                                                                   

№

19/35/08 

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі

:

Полякова

Б.М., -головуючого (доповідач у справі),

Коваленка

В.М.

Продаєвич

Л.В.

розглянувши

 касаційну скаргу

 гр. ОСОБА_1.

на

постанову  та ухвалу

від

11.06.2008 р. Запорізького апеляційного господарського суду від 04.04.2008 р.

господарського суду Запорізької області

у

справі

№

19/35/08 господарського

суду Запорізької області

за

заявою

ТОВ

"Будівельна компанія ХХІ вік", м. Запоріжжя

до

ТОВ

"Придніпровська інжинерінгова компанія",  м. Запоріжжя

про

банкрутство

кредитор

гр.

ОСОБА_1

 представники сторін в судове засідання не

з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У

провадженні господарського суду Запорізької області знаходиться справа №

19/35/08 про банкрутство ТОВ "Придніпровська інжинерінгова

компанія".

Ухвалою

господарського суду Запорізької області від 04.04.2008 р. (суддя Даценко Л.І.)

відмовлено гр. ОСОБА_1. у прийнятті заяви про включення в число кредиторів ТОВ

"Придніпровська інжинерінгова компанія".

Ухвала

мотивована тим, що з поданої заяви та доданих до неї документів не вбачається,

що саме боржника має заборгованість перед кредитором.

Постановою

Запорізького апеляційного господарського суду від 11.06.2008 р. (судді:

Кричмаржевський В.А. - головуючий, Мірошниченко М.В., Хуторной В.М.) апеляційну

скаргу гр. ОСОБА_1. залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду

Запорізької області від 04.04.2008 р. - без змін з тих же підстав.

Не

погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, гр. ОСОБА_1 звернувся до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 11.06.2008 р. і ухвалу

господарського суду Запорізької області від 04.04.2008 р.  та прийняти нову постанову, якою визнати його

грошові вимоги до боржника на суму 511 790,00 грн.

Касаційна

скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права,

зокрема, ст. ст. 1, 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон про банкрутство) та

ст. ст. 1, 22, 62 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК

України).

На

думку заявника касаційної скарги, судами не перевірено належним чином

обґрунтованість його грошових вимог до боржника.

Обговоривши

доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши

застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів

дійшла висновку, що касаційна скарга  не

підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як

вбачається з матеріалів справи, гр. ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про

визнання його грошових вимог до боржника у розмірі 511 790,00 грн., які

складаються з коштів у розмірі 500 000,00 грн., що внесені заявником до

боржника з метою погашення кредиторської заборгованості боржника перед ВАТ

"Дніпродзержинський домобудівельний комбінат", та коштів у розмірі 11

790,00 грн., що становлять частку заявника у статутному фонді боржника.

Відмовляючи

у прийнятті вказаної заяви, суд першої інстанції, з яким погодився суд

апеляційної інстанції, виходив з того, що з доданих до заяви документів не вбачається,

що саме боржник у справі має заборгованість перед заявником.

Так,

як встановлено попередніми судовими інстанціями, в обґрунтування грошових вимог

у розмірі 500 000,00 грн. заявником надана копія розписки, згідно якої грошові

кошти у вказаній сумі, які призначені для погашення кредиторської

заборгованості ВАТ "Дніпродзержинський домобудівельний комбінат", від

гр. ОСОБА_1. отримала фізична особа -гр. ОСОБА_2, а не боржник у справі -ТОВ

"Придніпровська інжинерінгова компанія".

При

цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені кошти були

отримані гр. ОСОБА_2 не як керівником чи іншим представником боржника, а як

приватною особою.

Відповідно

до абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство для цілей цього Закону кредитором

визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку

підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

При

цьому, згідно з абз. 7 вказаної статті грошове зобов'язання це зобов'язання

боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до

цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним

законодавством України.

Отже,

попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що заявником не

надано суду доказів наявності грошових вимог у розмірі 500 000,00 грн. саме до

боржника у справі.

Разом

з тим, розглянувши заявлені до боржника грошові вимоги по суті, суд першої

інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у прийнятті

відповідної заяви.

Втім,

такий висновок попередніх судових інстанцій правомірним визнати не можна,

оскільки у разі заявлення до боржника грошових вимог, які не підлягають

визнанню по суті, суд має відмовляти у визнанні грошових вимог до боржника

і тільки у разі подання заяви про грошові вимоги до боржника, яка не підлягає

розгляду у господарських судах (зокрема, ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону про

банкрутство) -відмовляти в прийнятті самої заяви.

У

зв'язку з чим, у визнанні грошових вимог гр. ОСОБА_1. до боржника у розмірі 500

000,00 грн. слід відмовити.

Також

не підлягають визнанню і грошові вимоги заявника до боржника у розмірі 11

790,00 грн., які ґрунтуються на договорі дарування частки у статному капіталі

від 31.07.2007 р., укладеному між гр. ОСОБА_3(дарувальник) та гр. ОСОБА_1

(обдарований), згідно умов якого перший передає у власність другого майно, а

саме частку у розмірі 45% статутного капіталу боржника у справі -ТОВ

"Придніпровська інжинерінгова компанія", загальний розмір якого

становить 26 200,00 грн.

Вказані

грошові вимоги за своєю суттю є зобов'язаннями боржника перед своїми

учасниками, тобто внутрішніми зобов'язаннями боржника, а тому не можуть бути

визнані кредиторською заборгованістю боржника. 

Відповідно

до абз. 7 ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошових зобов'язань боржника

не зараховується, зокрема, зобов'язання перед засновниками (учасниками)

боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Відповідної

правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в своїх

постановах від 17.01.2006 р. та від 18.04.2006 р. у справі № 7/38-21/11.

Таким

чином, незважаючи на те, що зазначені вимоги гр. ОСОБА_1.  мають грошовий вираз, вони не є грошовими

зобов'язаннями у розумінні Закону про банкрутство.

Ці

вимоги виведені законодавцем за межі конкурсних грошових зобов'язань.

Згідно

з ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство за результатами розгляду грошових вимог у

попередньому засіданні господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається

розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до

реєстру вимог кредиторів.

У

реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора,

розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати

податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної

вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Отже,

Закон не передбачає як включення вимог із зобов'язань учасників (засновників)

юридичної особи до реєстру вимог кредиторів, так і окремий їх облік у реєстрі.

Втім,

колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 31 Закону про банкрутство у

п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків трудового колективу

до статутного фонду підприємства.

Отже,

незалежно від того, що Законом про банкрутство не передбачено визнання та

включення вимог учасників (засновників) юридичної особи до реєстру, такі вимоги

підлягають погашенню у справі про банкрутство та задовольняються у

ліквідаційній процедурі у п'яту чергу.

За

таких обставин справи підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається,

однак оскаржувані судові рішення підлягають відповідній зміні з метою

приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства.

Враховуючи

наведене та керуючись  ст. ст. 1, 15, 31

Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом” та ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу гр. ОСОБА_1.

залишити без задоволення.

2.          Постанову Запорізького апеляційного

господарського суду від 11.06.2008 р. у справі № 19/35/08 змінити,

виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

"Апеляційну

скаргу гр. ОСОБА_1. залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду

Запорізької області від 04.04.2008 р. у справі № 19/35/08 змінити,

виклавши її резолютивну частину в такій редакції: "Відмовити гр. ОСОБА_1.

у визнанні грошових вимог у розмірі 511 790,00 грн. до боржника".

Головуючий                                                                           

Б.М. Поляков

          Судді                                                                  

                В.М. Коваленко

Л.В. Продаєвич